Решение № 140560346, 12.10.2026, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 569/19416/26

12 жовтня 2026 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Ковальська А.А.

представника позивача не з`явився

відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №569/19416/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 03.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №254752, за умовами якого відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4000 грн. та який був підписаний відповідачем в електронному вигляді з використання одноразового ідентифікатора.

Відповідач належним чином умови договору не виконав, не повернув отримані в кредит кошти, у зв`язку з чим заборгованість останнього становить 15871,72 грн.

23.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №23122024/1 відповідно до якого до позивача перейшло за плату право вимоги до відповідача за кредитним договором №254752 від 03.04.2024.

На підставі наведеного просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» суму заборгованість за Кредитним договором №254752 від 03.04.2024 у розмірі 15871,72 грн., витрати на судовий збір в сумі 2662,40 грн. і витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн.

Відповідачем подано відзив на позов, який мотивує тим, що не погоджується з позовними вимогами повністю, вважає їх безпідставними, необґрунтованими.

Вказує, що всупереч положенню п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідачем нараховано у період дії воєнного стану пеню у розмірі 7338,12 грн., а тому вимога про стягнення пені не може бути задоволена.

Також вказує, щодо необґрунтованості нарахування відсотків в сумі 4033,60 грн. та комісії в сумі 500 грн., оскільки позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження реального факту та дати перерахування коштів первісним кредитором на користь відповідача. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім документом, який не містить прозорої первинної бухгалтерської деталізації щодо формування процентної ставки та комісії. За відсутності первинних документів банківського переказу стягнення відсотків та комісій є безпідставним.

Зазначає щодо неспівмірності та завищення витрат на правничу допомогу в сумі 6000 грн. Вказує, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, є типовою та не потребує значних затрат часу, а тому такий розмір витрат на правничу допомогу при розмірі тіла кредиту 4000 грн. є неспівмірним, надмірним та підлягає відмові або зменшенню до мінімального розміру.

На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а у разі часткового задоволення позову повністю виключити з розрахунку заборгованості пеню у розмірі 7338,12 грн., комісію 500 грн., відсотки 4033,60 грн. та відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Позивач у поданих письмових поясненнях, які суд розцінює, як відповідь на відзив, підтримав позовні вимоги та зазначив, що нараховані відповідно до п.5.3 кредитного договору «відсотки на прострочку» за своїм змістом є неустойкою у формі пені. Просив задоволити позов повністю.

У запереченнях відповідача на пояснення, які суд розцінює як заперечення на відповідь на відзив, відповідач просив застосувати імперативні норми п.18 Перехідних положень Цивільного кодексу України та повністю відмовити ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у стягненні неустойки (пені) у розмірі 7338,12 грн.; зменшити суму судових витрат на правову допомогу до розумного та співмірного розміру або повністю відмовити у їх задоволенні.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, у позові та поданій відповіді на відзив просив проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задоволити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у запереченнях на відповідь на відзив просив проводити розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд встановив.

Так, 03.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №254752, за умовами якого відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4000 грн., кредит надається строком на 90 днів до 01.07.2024, відсотки за користування кредитом 803% річних з розрахунку 2,2% в день, комісія за послуги з надання і обслуговування кредиту 25% від суми кредиту.

Договір був підписаний відповідачем в електронному вигляді з використання одноразового ідентифікатора електронного підпису KL5691.

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч.3, 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів ст.1055 ЦК України Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 , від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

У частині 2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові №6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за №361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за №278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за №667/11010/14-ц.

При цьому суд враховує, що відповідач факту укладення договору не заперечує, а лише заперечував факт перерахування коштів.

Разом з тим, із долученого до позову Підтвердження щодо здійснення переказу коштів, яке видане ТОВ «ПрофітГід», вбачається, що 03.04.2024 на картковий рахунок НОМЕР_1 зараховано 4000 грн., призначення переказу видача кредиту №254752.

Суд також враховує, що номер карткового рахунку, на який здійснювалось зарахування 4000 грн. кредитних коштів, співпадає із номером карткового рахунку, який вказаний відповідач при підписанні кредитного договору №254752 від 03.04.2024, укладення якого відповідач не заперечував.

Враховуючи наведене, позивачем доведено факт зарахування відповідачу кредитних коштів в сумі 4000 грн.

У зв`язку з цим, суд також не приймає до уваги доводи відповідача про безпідставність нарахування відсотків в сумі 4033,60 грн. та комісії в сумі 500 грн., оскільки нарахування та сплата останніх передбачена умовами кредитного договору №254752 від 03.04.2024, укладення якого відповідач не заперечував.

Судом також встановлено, що відповідач отриманих в кредит коштів не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором №254752 від 03.04.2024 в сумі 15871,72 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 4000 грн.; заборгованість за відсотками 4033,60 грн.; заборгованість за комісіями 500 грн.; заборгованість за пенею 7338,12 грн.

23.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу №23122024/1 відповідно до якого до позивача перейшло за плату право вимоги до відповідача за кредитним договором №254752 від 03.04.2024 в сумі боргу 15871,72 грн.

Разом з тим суд враховує, що відповідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

При цьому суд враховує, що за умовами п.5.3 кредитного договору №254752 від 03.04.2024 нараховані 7338,12 грн. «відсотків на прострочку» є саме пенею у розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов договору.

За наведених умов, нарахована пеня у розмірі 7338,12 грн. не підлягає стягненню.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягає задоволенню частково в сумі 8533,60 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 4000 грн.; заборгованість за відсотками 4033,60 грн.; заборгованість за комісіями 500 грн.

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом частково, а саме на 53,76%, з урахуванням приписів частини першої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі 1431,30 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи та відповідно до п.1ч.2 ст.141 ЦПК України покладаються , у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що позивачем зазначено у позові попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які останній поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в сумі 6000 грн та надано докази на підтвердження їх понесення, а саме: договір про надання правничої допомоги №42649746/02 від 01.06.2026 року; Додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги; акт наданих послуг від на суму 6000 грн.; детальний опис робіт (наданих послуг) від 21.07.2026 на суму 6000 грн.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Вказані докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу є достатніми та належним, підстав для їх відхилення у суду немає, такі докази відповідачем не спростовані, а доводи відповідача про їх завищений розмір суд не приймає до уваги, оскільки саме таку суму вартості наданих послуг правничої допомоги сторонами договору узгоджено і підстав для зменшення її розміру суд не вбачає.

Разом з тим, виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом частково, а саме на 53,76%, з урахуванням приписів частини першої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі 3225,60 грн.

Керуючись ст.ст.3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №254752 від 03.04.2024 в сумі 8533 /вісім тисяч п`ятсот тридцять три/ гривні 60 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на судовий збір в сумі 1431,30 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 3225,60 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня проголошення.

У зв`язку із неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершився розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження: вул.Симона Петлюри 21/1, м.Бровари, Київська область, 07460, Код ЄДРПОУ: 42649746.

Відомості про відповідача: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду виготовлено 12 жовтня 2026 року.

СуддяВ. В. Левчук