Решение № 140556375, 12.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2909/26

2/154/1645/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 жовтня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Лутая А.М.,

за участю секретаря судового засідання Бойко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» 14.07.2026 звернулося до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.04.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 2218205, згідно з умовами якого відповідачці було надано кредит у розмірі 9 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору. Однак відповідачка зі свого боку не виконала належним чином умов кредитного договору. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідачки становить 36 315,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9000,00 грн; заборгованість за процентами 22 815,00 грн; заборгованість за пенею 4 500,00 грн.

Вказує, що 28.11.2025 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» уклали договір факторингу № 28112025, внаслідок чого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги стосовно осіб, які є боржниками ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2218205 від 11.04.2025.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідачки на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 2218205 від 11.04.2025 в сумі 36 315,00 грн, а також понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Ухвалою суду від 23.07.2026 на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася за невідомими суду причинами, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Заяв та клопотань від неї не надходило, про причини неявки не повідомила.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як визначено у частині першій статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідачка не з`явилася в судове засідання, відзиву на позов не подала та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд встановив, що 11.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір № 2218205 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний».

Зазначені обставини підтверджуються копією договору про надання споживчого кредиту № 2218205 від 11.04.2025, заявою-анкетою для отримання кредиту, паспортом споживчого кредиту, а також довідкою про ідентифікацію клієнта, долученими до позовної заяви.

Згідно з умовами договору сума кредиту становить 9000,00 грн. Тип кредиту кредит. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Кінцева дата повернення кредиту відповідно до графіка платежів 05.04.2026 (пункти 1.3, 1.4 Договору).

Відповідно до пункту 1.5 Договору тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти у розмірах та відповідно до умов, визначених договором.

Згідно з пунктом 1.5.1 Договору підвищена процентна ставка становить 15% на день та застосовується за перший день користування кредитом, тобто за календарний день, у якому надано кредит.

Пунктом 1.5.2 Договору передбачено, що стандартна процентна ставка становить 3% на день та застосовується з другого дня користування кредитом включно до 10.05.2025 включно.

Водночас пунктом 1.5.2.1 Договору передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки в розмірі 0,3% на день у період дії стандартної процентної ставки за умови виконання споживачем визначених договором вимог щодо сплати першого платежу або здійснення часткового дострокового повернення кредиту.

Відповідно до пункту 1.5.3 Договору пільгова процентна ставка становить 0,75% на день та застосовується з 11.05.2025 включно до останнього дня строку кредиту включно.

Згідно з пунктом 1.7 Договору денна процентна ставка на дату його укладення складає 0,971% на день за умови застосування стандартної процентної ставки протягом періоду її дії або 0,753% на день за умови застосування зниженої процентної ставки.

Загальні витрати за кредитом на дату укладення договору складають 31 455,00 грн за умови застосування стандартної процентної ставки або 24 408,00 грн за умови застосування зниженої процентної ставки (пункт 1.8 Договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору становить 40 455,00 грн за умови застосування стандартної процентної ставки або 33 408,00 грн за умови застосування зниженої процентної ставки (пункт 1.10 Договору).

Відповідно до умов Договору кредит надається шляхом перерахування кредитодавцем грошових коштів за реквізитами платіжної картки, зазначеної споживачем.

Згідно з пунктом 6.4 Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф.

Відповідно до пунктів 6.4.1, 6.4.2 Договору штраф становить 900,00 грн на четвертий день невиконання або неналежного виконання зобов`язання та 180,00 грн за кожний день невиконання або неналежного виконання зобов`язання починаючи з п`ятого дня.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд також звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір про надання споживчого кредиту № 2218205 від 11.04.2025 підписаний відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора B326 11.04.2025 о 14 год 24 хв 43 сек.

Вказані обставини підтверджуються долученою до матеріалів справи довідкою ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» про ідентифікацію клієнта від 28.11.2025, відповідно до якої відповідачка пройшла електронну ідентифікацію та здійснила акцепт оферти на укладення кредитного договору шляхом використання одноразового ідентифікатора B326.

Отже, ОСОБА_1 здійснила дії, спрямовані на укладення кредитного договору, який є предметом позову.

У встановленому законом порядку вказаний договір недійсним не визнавався і є чинним.

Відповідно до статей 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтями 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений законом або договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених зобов`язанням.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачці кредит на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-4278, що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 10.12.2025 № 20251210-125 про успішне перерахування 11.04.2025 о 14 год 24 хв 54 сек грошових коштів у розмірі 9000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 .

Крім того, факт належності вказаної платіжної картки відповідачці та зарахування кредитних коштів підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 06.08.2026 № 20.1.0.0.0/7-260803/55076-БТ та долученою до нього випискою за рахунком, згідно з якими на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано банківську картку № НОМЕР_2 , за якою 11.04.2025 відображено зарахування грошових коштів у сумі 9000,00 грн.

Водночас судом встановлено, що відповідачка не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Згідно з деталізованим розрахунком заборгованості за кредитним договором № 2218205, наданим ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», позичальник ОСОБА_1 має заборгованість, яка станом на 28.11.2025 становить 36 315,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9 000,00 грн; заборгованість за процентами 22 815,00 грн; заборгованість за неустойкою 4 500,00 грн.

Із наданого розрахунку вбачається, що заборгованість за процентами сформована в межах строку кредитування, передбаченого договором. При цьому при визначенні розміру процентів ураховано умови договору щодо застосування стандартної процентної ставки у зв`язку з невиконанням відповідачкою умов для отримання індивідуальної знижки, а також подальше нарахування процентів за пільговою процентною ставкою.

Доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачкою не надано, контррозрахунок заборгованості відповідачкою не наведений.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Також встановлено, що 28.11.2025 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» уклали договір факторингу № 28112025, внаслідок чого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги стосовно осіб, які є боржниками ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2218205 від 11.04.2025.

Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу № 28112025 від 28.11.2025 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр у передбачений договором спосіб.

Згідно з пунктом 1.2 договору факторингу внаслідок передачі права вимоги фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що відступаються, та набуває права грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами.

Відповідно до пункту 2.1 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в день підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру прав вимоги, після чого фактор стає кредитором стосовно боржників та набуває відповідні права вимоги.

На виконання умов договору факторингу 28.11.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підписано акт прийому-передачі реєстру прав вимог до договору факторингу № 28112025 від 28.11.2025, згідно з яким первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр прав вимог щодо 2337 боржників.

Згідно з витягом із додатку до договору факторингу № 28112025 від 28.11.2025 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 2218205 від 11.04.2025 в загальній сумі 36 315,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9000,00 грн; заборгованість за процентами 22 815,00 грн; заборгованість за неустойкою 4 500,00 грн.

Оплата за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією № 13848 від 03.12.2025, відповідно до якої ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перерахувало на користь ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» грошові кошти в сумі 2 860 865,32 грн з призначенням платежу «Оплата ціни придбання (фінансування) зг. Договору факторингу № 28112025 від 28 листопада 2025 року, без ПДВ».

Таким чином, факт переходу права грошової вимоги до позивача підтверджується договором факторингу № 28112025 від 28.11.2025, актом прийому-передачі реєстру прав вимог від 28.11.2025, витягом із додатку до договору факторингу та платіжною інструкцією № 13848 від 03.12.2025.

Оскільки на підставі вказаного договору відбулась заміна первісного кредитора на ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», тому останній вправі заявляти вимоги до відповідачки про повернення кредитної заборгованості за кредитним договором.

Відповідачка у справі не мала жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання зі сплати кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним у розумінні вимог ст. 516 ЦК України.

Натомість, всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала свого зобов`язання. Доказів погашення кредитної заборгованості на користь первісного чи нового кредитора матеріали справи не містять.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9000,00 грн та заборгованість за процентами в розмірі 22 815,00 грн, які нараховані відповідно до умов договору в межах строку кредитування, а всього 31 815,00 грн.

Щодо стягнення з відповідачки неустойки суд зазначає таке.

Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим відповідним Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, дія якого триває до теперішнього часу.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022, яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Також Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, яким передбачалося звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період дії воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, зокрема від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором за таке прострочення.

Суд бере до уваги, що пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», який містив прямий мораторій на стягнення неустойки за споживчими кредитами, був виключений Законом України № 3498-IX від 22.11.2023.

Проте виключення норми із спеціального закону не створює колізії норм і не означає, що не підлягає застосуванню чинна норма ЦК України, яка регулює аналогічні правовідносини. Оскільки такий мораторій передбачений діючими нормами ЦК України, його чинність триває.

Тлумачення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань.

Така особливість проявляється: 1) У періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) У договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) за такими договорами, вони підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними і обов`язковими.

Разом з тим частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15).

Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 у справі № 477/874/19 (пункт 69).

Судом встановлено, що договір про надання споживчого кредиту № 2218205 укладено 11.04.2025, відповідно неустойка за порушення грошових зобов`язань за договором нарахована після 24 лютого 2022 року. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

При цьому суд враховує, що хоча у позовній заяві сума неустойки в розмірі 4 500,00 грн визначена як пеня, згідно з пунктом 6.4 кредитного договору відповідний платіж за своєю правовою природою є штрафом, що нараховується у зв`язку з порушенням строків виконання грошового зобов`язання.

Водночас наведені положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюються на неустойку як у формі штрафу, так і у формі пені.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 неустойки в розмірі 4500,00 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Крім того, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним відповідно до статті 141 ЦПК України стягнути з відповідачки понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263265, 280283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2218205 від 11.04.2025 в розмірі 31 815,00 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2332,49 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 256,51 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію судового рішення протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі надіслати учасникам справи.

Повне рішення суду складено 12.10.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя???????????????А.М. Лутай