Решение № 140555301, 14.10.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

14.10.2026Справа №607/1779/2614 жовтня 2026 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої судді Черніцької І.М.

- за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.

- сторони в судове засідання не з`явились

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі банк, АТ КБ «ПриватБанк») звернулось в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 05 квітня 2013 року в розмірі 106 699,55 грн станом на 22 грудня 2025 року.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 05 квітня 2013 року відповідач підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено кредитний ліміт, який збільшено до 100 000 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту, відповідач отримав кредитну картку строк дії 08/16, тип картки - «Універсальна».

18 листопада 2021 року відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач отримав кредитну картку № НОМЕР_1 , строком дії 03/25, тип картки «Універсальна», відсоткова ставка 40,8% річних. При цьому за погодженою ставкою Банком нараховано відсотків у розмірі 20 052,55 грн.

Відповідач користувався кредитом, повертав використану суму кредиту та сплачував відсотки за користування кредитним договором. Однак, припинив належним чином виконувати умови договору, внаслідок чого станом на 22 грудня 2025 року виникла заборгованість на загальну суму 106 699,55 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 86 647 грн та заборгованості за простроченими відсотками 20 052,55 грн.

Посилаючись на наведене, банк просив задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 лютого 2026 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 серпня 2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання представник позивача не з`явився. У позові просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав та не заперечив проти заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку, зокрема шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації та розміщення оголошення про виклик до суду на сайті Судова влада України. Попередньо не повідомив суд про причини своєї неявки, заяви про відкладення та відзив на позов не подавав.

На підставі вимог ст. ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Судом встановлено, що 05 квітня 2013 року сторонами підписано Анкету - заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Вказана Анкета - заява підписана відповідачем власноручним підписом. Заява містить особисті дані відповідача.

18 листопада 2021 року сторонами підписано Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Вказана заява підписана відповідачем ОСОБА_1 власноручним підписом на планшеті.

Згідно Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в розділі «Істотні умови Договору «Кредитні картки»: зазначені тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD».

Відповідно до умов п. 1.2. вказаної Заяви, тип кредиту відновлювальна кредитна лінія, сума кредиту для карт не може перевищу 200 000 грн, строк кредитування становить 12 місяців з пролонгацією.

Згідно довідки №0000005130145658 від 09 січня 2026 року, виданої АТ КБ «Приват банк» встановлено, що між банком та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_2 дата відкриття 05 квітня 2013 року, термін дії до серпня 2016 року, тип картки «Універсальна», № НОМЕР_3 дата відкриття 05 квітня 2013 року, термін дії до серпня 2016 року, тип картки «PKPVC CLASSIC CHIP CREDIT 1-4% FIRST PIN», 24 квітня 2017 року номер картки № НОМЕР_4 , термін дії до квітня 2021 року, тип картки «Універсальна з фото», 18 листопада 2021 року номер картки № НОМЕР_1 , термін дії до березня 2025 року, тип картки «Універсальна GOLD», 14 квітня 2021 року номер картки № НОМЕР_5 , термін дії до квітня 2025 року, тип картки «Універсальна з фото».

Як вбачається з довідки №0000005130147925 від 09 січня 2026 року, виданої АТ КБ «Приват банк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , 05 квітня 2013 року встановлено кредитний ліміт 300 грн, який у подальшому неодноразово збільшувався та станом на 21 липня 2025 року становив 92 412,46 грн, однак 01 серпня 2025 року зменшено кредитний ліміт до 0 грн.

Факт отримання кредитних коштів, відкриття та користування картковим рахунком, користування кредитними картками, підтверджується випискою за договором № б/н за період 05 квітня 2013 року по 09 січня 2026 року.

З виписки по рахунку за договором № б/н за період 05 квітня 2013 року по 09 січня 2026 року встановлено, що відповідач користувався встановленим банком кредитним лімітом, знімав кредитні кошти та здійснював часткове погашення заборгованості.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н вiд 05 квітня 2013 року станом на 22 грудня 2025 року становить 106 699,55 грн, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту 86 647 грн та заборгованості за відсотками 20 052,55 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Встановлено та підтверджено наявними у справі доказами , що між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, отримання кредитних карток, встановлення кредитного ліміту.

Встановлено, що банк належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу банківську послугу та встановивши на останню кредитний ліміт.

Відповідач ОСОБА_1 користувався наданими йому позивачем кредитними коштами та частково погашав заборгованість за кредитом.

На підтвердження факту укладення кредитного договору, отримання платіжної картки та користування ним, позивачем надано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості по кредиту, виписку по рахунку, з яких вбачається факт користування відповідачем кредитними коштами та часткове погашення заборгованості.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав умов кредитного договору, допустив виникнення заборгованості та у встановлений строк коштів не повернув.

Надана позивачем заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Банку хоча і підписана відповідачем містить пропозиції про укладення кредитного договору на різних умовах.

Однак позивачем не долучено доказів вибору відповідачем виду кредитної карти, які зазначені в тарифах користування кредитною карткою: «Універсальна», «Універсальна Gold», що не може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов встановлених для кредитної картки як це зазначено у позові.

У постанові Великої Палати ВС від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг: «З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із відповідачем Банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем зазначених у позові умов договору.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16 серпня 2019 року у справі № 595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 333/36/18 (провадження № 61-11081св19) тощо.

Стаття 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) дійшла висновку про те, що «під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».

Тому, суд вважає, що хоча у АТ КБ «ПриватБанк» і було право на нарахування процентів за користування кредитними коштами, проте на яких умовах, тобто в залежності від виду кредитної картки: Універсальної чи Універсальної Gold, відповідно за якою процентною ставкою суду невідомо.

Суд не приймає до уваги, на підтвердження вказаних обставин, довідку про видані кредитні картки, оскільки така довідка видана позивачем, не містить підпису відповідач та не підтверджує те, що відповідач був повідомлений, обізнаний про умови кредитування.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 05 квітня 2013 року станом на 22 грудня 2025 року.

Окрім того, враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, та вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2162,04 грн (86 647 * 2662,40 / 106 699,55), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 05 квітня 2013 року в розмірі 86 647 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 2162,04 грн сплаченого судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», вул. Грушевського, 1Д м. Київ, код ЄДРПОУ- 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Повне рішення складено 14 жовтня 2025 року.

Головуюча суддя І.М. Черніцька