Решение № 140550847, 28.09.2026, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/3061/26-ц

Пр. № 2-413/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Остапчук Т.В., при секретарі Погребняк В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу 757/3061/26-ц за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГУТА - Україна» про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГУТА - Україна» про стягнення 3% річних від простроченої суми. Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгяд справи без участі позивача та його представника, позов підтримує повністю. Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та у порядку, передбаченому ЦПК України, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що Рішенням апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2016 року з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГУТА-Україна» на користь ОСОБА_1 було стягнуто страхову виплату за випадкову шкоду життю і здоров`ю пасажира повітряного судна Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Південні авіалінії», передбаченому договором №11 - 107- 04-01/13 від 12.12.2012року у розмірі 113100 СПЗ, що складає 175305 доларів США за винятком безумовної франшизи в розмірі 1250 доларів США та попередньо сплачених 15 000 грн., а остаточно 172 721,92 доларів США. 20 грудня 2016 року на підставі вказаного рішення було видано виконавчий лист № 522/16933/13-ц, а 27 грудня 2016 року Печерським РВ ДВС м. Києва відкрито виконавче провадження. Станом на дату подання цього позову рішення 2016 року не виконане, сума боргу не сплачена. 25 лютого 2020 року Печерський районний суд м. Києва у справі № 757/64416/19-ц ухвалив рішення, яким стягнув із відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 19 183,46 доларів США, що складає 461 084, 05 грн. Відповідач не виконав рішення суду та не сплатив основну суму боргу, прострочення продовжується, а отже, у позивача виникло право на нове стягнення 3% річних за наступний період прострочення - з 26 лютого 2020 року по 15 січня 2026 року, що стало підставою для звернення позивача до суду. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. Право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі" проти Італії", заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997, § 40). Судом встановлено, що підставою для звернення позивача до суду є невиконання судового рішення суду від 25.02.2020 р. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Таким чином, за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних є грошовим зобов`язанням і вважається особливим засобом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання та способом захисту майнового права й інтересу позивача. З огляду на зазначене, суд, установивши, що прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування, присудженого рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16.03.2016 року, є підставою для стягнення з нього на користь позивача трьох процентів річних за весь період прострочення, не охоплений попереднім рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25.02.2020 року. У відповідь на адвокатський запит, Печерський РВ ДВС у м. Києві повідомив про те, що розмір заборгованості ПАТ «Страхова компанія « ГУТА - Україна» на користь ОСОБА_2 складає 172 721, 92 дол. США. (відповідь від 13.01.2026р. № 53200827/16), що свідчить про те що боржник не виконав рішення суду. В попередньому позові 2019 року 3 % річних були нараховані по 30.11.2019 року включно, у цьому позові позивач заявляє вимогу про стягнення трьох процентів річних за новий період прострочення - з 26.02.2020 року по 15.01.2026 року включно (після ухвалення рішення Печерського районного суду м. Києва від 25.02.2020 року).

Основна сума боргу: 172 721,92 USD

Період прострочення: 26.02.2020 - 15.01.2026

Кількість днів: 2 151 днів

Розрахунок 3 % річних здійснено за тією самою формулою, яка використана у попередньому позові та прийнята судом у 2020 році (з урахуванням року в 366 днів):

3% річних = 172 721, 92 х0,03 х 2151 = 30 452, 86 дол. США

366 Таким чином, сума трьох процентів річних за період з 26.02.2020 року по 15.01.2026 року складає 30 452,86 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 15.01.2026р. становить 1 312 952, 37 коп. ( один мільйон триста дванадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві грн. 37 коп. ). Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми до моменту фактичного виконання. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. За змістом статей 524,533-535 і 625 ЦК Українигрошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Згідно з частиною другоюстатті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК Українирозміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5ЦК Українипоширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5ЦК України). Отже, устатті 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2022 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 61-540св22). До того, ж Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у Постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульованіЗаконом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України). Так, Верховний Суд зробив висновок, що норма ст. 625 ЦК України, не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Великою Палатою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 зроблено висновок щодо можливості застосування положень ст.625ЦК України до будь-яких грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачене договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Постановою ВС від 06 березня 2019 року у справі № 577/5360/15-ц зроблено висновок, що за змістом ст.625ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. На підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання у зв`язку зі стягненням грошових коштів, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України. Також, суд враховує правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 760/6938/16-ц відповідно до якої формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу. За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. З урахуванням вищевикладеного, позивач має право на стягнення з відповідачів суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за час прострочення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року). На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 530, 625 ЦК України, статтями 12, 19, 81, 82, 89, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГУТА - Україна» про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми - задовольнити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГУТА-Україна» (ЄДРПОУ 22236186) на користь ОСОБА_1 30 452,86 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 15.01.2026р., що становить 1 312 952, 37 коп. ( один мільйон триста дванадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві грн. 37 коп. ) - у рахунок відшкодування трьох процентів річних від простроченої суми за період 26.02.2020-15.01.2026 рр. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГУТА - Україна» (м. Київ, пров. Лабораторний. 1, оф. 210, код ЄДРПОУ: 22236186)

Суддя Т.В.Остапчук