Постановление суда № 140548837, 05.10.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/4661/26

пр.№ 2/464/3103/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Жили В.С.,

за участі секретаря судового засідання Коминського І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги,

встановив:

Позивач Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, таку передано на розгляд судді Жили В.С.

Враховуючи малозначність справи, ухвалою судді від 29.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника позивача Бокало Т.А. 02.10.2026 надійшла заява, у якій вона просила закрити провадження в означеній цивільній справі у зв`язку зі погашенням відповідачами заборгованості за наданні послуги, що призвело до відсутності спору між сторонами. Окрім цього, 02.10.2026 подала заяву, у якій просила вирішити питання про розподіл судових витрат, зокрема, повернути позивачу 50 % сплаченого при подачі позову судового збору, а решту судових витрат стягнути з відповідачів на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго».

У судове засідання 02.10.2026 учасники справи не з`явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи. При цьому, у поданій заяві представник позивача Бокало Т.А. просила розгляд справи здійснювати за відсутності представника ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Дослідивши подані представником позивача заяви та оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Положеннями ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу (п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України).

За змістом приписів статті 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Пунктом 4 частини першої статті 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Оскільки позивач, реалізуючи принцип диспозитивності цивільного процесу та користуючись наданими йому процесуальними правами, подав заяву про закриття провадження у справі з мотивів погашення відповідачами спірної заборгованості та відсутності предмета спору, з огляду на наведені вище положення процесуального закону суд оцінює таку заяву представника позивача як відмову від заявлених позовних вимог з підстав їх задоволення відповідачами після відкриття провадження у справі, а відповідно суд приймає таку відмову від позову. При цьому, означена заява не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, перешкод для відмови у задоволенні такої судом не встановлено.

Як передбачено ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Окрім цього, ч. 3 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд приймає відмову позивача від позову та закриває провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

При цьому, враховуючи, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 328 грн. згідно платіжної інструкції від 17.06.2026 № 12 657, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору у зв`язку з прийняттям відмови від позову в сумі 1 664 грн., а також стягнення з відповідачів на користь позивача інших 50 відсотків судового збору, а саме по 832 грн. з кожного з них.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення, а саме 05.10.2026.

Керуючись статями 13, 49, 142, 206, 255, 256, 259, 260 ЦПК України, суд,

постановив:

Прийняти відмову Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» від позову.

Провадження у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги, закрити.

Повернути Львівському міському комунальному підприємству «Львівтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 05506460) з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 1 664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) гривні, сплаченого згідно із платіжною інструкцією від 17.06.2026 № 12 657.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судові витрати по сплаті судового збору при поданні позову по 832 (вісімсот тридцять дві) гривні з кожного.

Роз`яснити, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 261 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 05.10.2026.

Суддя Володимир ЖИЛА