№ 140546159, 12.10.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1932/26

Номер провадження 3/341/271/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року місто Галич

Суддя Галицького районного суду Івано-Франківської області Островська Н. І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 (м. Галич) про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

19.09.2026 о 14:35 год. в м. Бурштин по вул. Стуса, 13 під час вигулу ОСОБА_1 свого собаки породи дворняга без повідка, собака здійснив укус неповнолітньої ОСОБА_2 , що спричинило заподіяння шкоди здоров`ю, за що передбачена відповідальність ч.3 ст. 154 КУпАП.

Розгляд справи призначено на 12.10.2026.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, належним чином повідомлена, про що свідчить повернення конверту рекомендованим повідомлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У Постанові від 01.12.2023у справі № 591/4832/22,провадження № 61-10261св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22 березня 2024 року у cправі № 922/1648/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20).

Зважаючи на викладені обставини, оскільки ОСОБА_1 своєчасно сповіщена про час і місце розгляду справи, обізнана про складення щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не вжила заходів для явки до суду, не подала письмових заперечень проти протоколу, що свідчить про свідоме затягування розгляду справи.

Правопорушення, передбачене ч. 3 статтею 154 КУпАП не входить до переліку справ за частиною 2 статті 268 КУпАП, розгляд яких необхідно проводити за обов`язковою присутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому суд, враховуючи неявку ОСОБА_1 без поважної причини у судове засідання, а також враховуючи, що є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, вважає за можливе справу розглядати без її участі.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відтак суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП, вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст. ст. 1, 245 КУпАП, та своєчасному розгляду справи в межах строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Водночас, жодних заперечень щодо протоколу й зафіксованого порушення особа не подала.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд дійшов наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

На підставі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За положеннями ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Факт адміністративного правопорушення підтверджується:

-копією протоколу ВАД № 207414 від 19.09.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за ч. 3 ст. 154 КУпАП;

-рапортом працівника поліції від 19.09.2026;

-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 19.09.2026;

-поясненнями ОСОБА_3 від 19.09.2026, яка зазначає, що невідома їй особа, яка вигулювала собаку без повідка, перебуваючи в алкогольному сп`янінні натравила собаку на її дочку ОСОБА_2 ;

-поясненнями ОСОБА_1 , яка визнає вину в повному обсязі;

-копією протоколу № 5365 до клінічного обслуговування хворого у відділенні ЕМД.

Частиною 3 ст. 154 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях), що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.

Відповідно до ч.1 ст.180 ЦК України тварини є особливим об`єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою ст.190 ЦК України визначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» дія цього Закону поширюється на поводження з тваринами незалежно від форми власності та інших речових прав на них.

Статтею 4 даного Закону встановлені основні принципи захисту тварин від жорстокого поводження, а саме поводження з тваринами ґрунтується на таких принципах, як утримання і поводження з домашніми тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самій тварині.

Положеннями ст.9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» визначено, що особи, які утримують домашніх тварин, мають право з`являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх).

Особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана зокрема забезпечити: безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров`я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України; наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками.

При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Дозволяється утримувати: собак - без повідків і намордників під час оперативного використання правоохоронними органами, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на навчально-дресирувальних майданчиках.

Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

Дослідженими судом доказами, а саме поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підтверджується, що на момент події, що мала місце 19.09.2026 близько 14-35 хв м. Бурштині по вул. Стуса, 13 ,собака ОСОБА_1 перебував без повідка та намордника .

Будь - яких клопотань, долучення доказів на спростування складеного матеріалу від ОСОБА_1 не надійшло.

Відповідно до вимог ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час та за місцем вчинення правопорушення.

Згідно зі ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас ОСОБА_1 не надала жодного доказу того, що вона не вчиняла інкримінованого їй правопорушення, та жодним чином не спростувала його вчинення.

За даних обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, тобто дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: вигулювання собаки без повідка та намордника, що спричинило заподіяння шкоди майну іншої особи, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на неї адміністративне стягнення.

Санкцією ч.3 ст.154 КУпАП передбачено додаткове стягнення у виді конфіскації тварини.

Відповідно до ч.1 ст.29 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду.

Статтею ст.313 КУпАП визначено, що постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом.

Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, постанов судів у справах про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», під час пред`явлення виконавчого документа до виконання подаються у разі виконання рішення про конфіскацію майна згідно з постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.

Крім того, положеннями ст.265-5 КУпАП передбачено, що за наявності підстав вважати, що власником тварини вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації тварини, особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративні правопорушення відповідно до статей 88-1, 89 та 154 цього Кодексу, тимчасово вилучає тварину до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення. Про тимчасове вилучення тварини складається протокол або робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Порядок тимчасового вилучення тварини визначається Кабінетом Міністрів України.

До тимчасового вилучення тварини застосовуються положення цього Кодексу щодо тимчасового вилучення речей та документів з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.

При цьому відповідно до «Порядку тимчасового вилучення тварин у справах про адміністративні правопорушення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2023 №1010, тимчасове вилучення тварини здійснюється не пізніше наступного дня після виявлення адміністративного правопорушення.

Уповноважена особа складає протокол про тимчасове вилучення тварини за формою згідно з додатком 1 або робить запис у протоколі про адміністративне правопорушення, в якому зазначає біологічний вид, породу, приблизний вік, стать, зовнішній вигляд та інші індивідуалізуючі ознаки вилученої тварини.

Враховуючи вищевказані норми чинного законодавства України, до протоколу про адміністративне правопорушення за вчинення санкцією частини статті передбачено стягнення у виді конфіскації майна (тварини), особою, яка його склала, зобов`язана долучити протокол вилучення майна (тварини), що підлягає конфіскації, або довідку про відсутність такого майна (тварини).

Разом із тим, матеріали справи не містять відомостей про тимчасове вилучення тварини.

Органом, який складав протокол про адміністративне правопорушення, ані в самому протоколі про адміністративне правопорушення, ані в окремому протоколі про тимчасове вилучення тварини (який взагалі не складався), не вказано біологічний вид, приблизний вік, стать, зовнішній вигляд та інші індивідуалізуючі ознаки належної ОСОБА_1 собаки та її породу, що в свою чергу позбавляє можливості правильно ідентифікувати таку тварину з-поміж інших тварин даної породи, та відповідно застосувати такий вид покарання, як конфіскація, а також в подальшому унеможливлює виконання такого рішення суду. Відсутність цих відомостей позбавляє суд можливості вирішити питання щодо конфіскації тварини.

Відтак, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд враховує вищенаведені обставини, а також характер вчиненого правопорушення, особу винного, ступінь вини, її матеріальний та сімейний стан, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність, та вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу, передбаченому санкцією ч.3 ст.154 КУпАП, у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без конфіскації тварини.

Таке адміністративне стягнення, на переконання суду, є достатньою мірою відповідальності з метою виховання правопорушника, і є необхідним для попередження допущення ним нових правопорушень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється Законом України «Про судовий збір».

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення аудіофіксація судового засідання не проводилась як така, що не передбачена нормами КУпАП у справах про адміністративні правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 27, 33, 40-1, 283, 284, 294 КУпАП ,

п о с т а н о в и в :

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого передбаченого ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адмiнiстративне правопорушення та накласти стягнення у видi штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 гривень без конфіскації тварини.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, які перерахувати: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Київ/22030106, код отримувача (за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення їй копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА