Решение № 140541380, 12.10.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

________________

Провадження 2/760/6934/26

В справі 760/31863/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

12 жовтня 2026 року в місті Києві

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Левіцької Н.О.

представника Позивачки - адвоката Андрєєва М.А.

прокурора - Лисиці Г.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.

ІІ. Описова частина

14 листопада 2025 року ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Андрєєва М.А. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з Відповідача судові витрати.

Вимоги позову Позивачка мотивувала тим, що вона та Відповідач є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення у 2019 році спільного проживання сторін дитина залишилася проживати з матір`ю у м. Шостка Сумської області, де навчалася у Шосткинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 8 та Шосткинській дитячій музичній школі № 1.

Рішенням виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 365 від 01.12.2021 затверджено висновок про визначення способу участі батька у вихованні дітей, згідно з яким Відповідач мав право забирати дитину на час канікул з обов`язком повернути її на початок навчального процесу. Позивачка зазначає, що у січні 2022 року Відповідач, забравши дитину на зимові канікули, не повернув її матері та відтоді переховує дитину.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 17.02.2022 у справі №760/2096/22 було задоволено заяву Позивачки про забезпечення позову та зобов`язано Відповідача, зокрема, утриматися від вчинення перешкод у спілкуванні матері з сином, від самовільної зміни місця реєстрації та місця навчання дитини, а також неухильно дотримуватися рішення виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 365 від 01.12.2021. Ухвалою суду від 24.03.2023, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 15.05.2024, за невиконання ухвали про забезпечення позову до Відповідача застосовано штраф у розмірі 8.052,00 грн.

Позивачка вказує, що постановою Київського апеляційного суду від 24.09.2025 у справі № 760/2096/22, якою місце проживання дитини визначено з матір`ю, встановлено обставини, які в силу частини четвертої статті 82 ЦПК України не потребують доказування, зокрема те, що Відповідач без згоди матері змінив місце проживання та навчання дитини, з презирством тлумачив дитині, що мати та її оточення - це «бидлюки» та «шваль», навчав дитину зневажливо називати матір «мамаша», забороняв дитині відвідувати україномовну школу та переглядати україномовні телепередачі. Ці обставини, на думку Позивачки, підтверджуються також аудіозаписами розмов Відповідача з сином, долученими до позову.

Позивачка також зазначає, що за час перебування дитини з Відповідачем у дитини за невстановлених обставин виявлено захворювання - фокальну епілепсію (ідіопатичну) із судомними нападами.

Щодо ухилення Відповідача від забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти Позивачка посилається на відповідь Одеського ліцею з початковою школою та гімназією «Школа мрії» від 10.04.2024 № 226, з якої вбачається, що куратори зв`язувалися з батьками учня, відповіді не було, роботи для перевірки від учня не надходили, а для опрацювання предметів «Українська мова та література» учень у навчальний кабінет платформи не заходив. Крім того, Позивачка посилається на відповіді Шосткинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 та Оратівської селищної ради Вінницької області, з яких вбачається, що дитина у Шосткинській школі з ІІ семестру 2021-2022 навчального року до навчання не приступала та була відрахована, а в закладах освіти Оратівської селищної територіальної громади не навчалася.

На думку Позивачки, наведені обставини свідчать про нехтування Відповідачем батьківськими обов`язками, визначеними частинами першою та третьою статті 150 СК України, що є підставою для позбавлення його батьківських прав відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 164 СК України. Позивачка також зазначає, що Відповідач не змінив своєї поведінки після застосування до нього заходів процесуального примусу, у 2025 році не доставив дитину до суду для опитування, створив умови, за яких дитина четвертий рік не спілкується з матір`ю та не здобуває загальну середню освіту, а також не виконав судове рішення про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

11 грудня 2025 року представник Позивачки подав додаткові пояснення, в яких, доповнюючи підстави позову, послався на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 28.06.2023 у справі № 127/19071/23, якою надано дозвіл на проведення обшуку в домоволодінні, де фактично проживав Відповідач, і в якій викладено отриману в ході досудового розслідування оперативну інформацію про контакти особи з представниками спецслужб та військовослужбовцями держави-агресора. Позивачка також стверджує, що обшук було проведено 12.07.2023 у присутності дитини, на підтвердження чого посилається на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 30.01.2024 у справі № 127/40036/23. На думку Позивачки, наведені обставини створюють значні ризики для безпеки дитини.

22 березня 2026 року та 27 квітня 2026 року представник Позивачки подав клопотання про долучення до матеріалів справи листів Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.03.2026 № 108-3106 та від 27.04.2026 № 108-4855, які, на думку Позивачки, свідчать про те, що Відповідач ухиляється від комунікації з органом опіки та піклування та перешкоджає складенню висновку у справі.

23.04.2026 представник Позивачки подав клопотання про долучення до матеріалів справи рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10.04.2026 у справі №760/26992/25 про відібрання дитини від батька та повернення її матері.

03.06.2026 представник Позивачки подав клопотання про долучення до матеріалів справи акта державного виконавця від 21.05.2026, листів органу опіки та піклування, а також відповідей Державної прикордонної служби України та Державної міграційної служби України, посилаючись на те, що Відповідач 06.09.2025 вивіз дитину за межі України без згоди матері, а вказані обставини в сукупності з відомостями, викладеними в ухвалі слідчого судді від 28.06.2023, на думку Позивачки, свідчать про жорстоке поводження з дитиною.

10.03.2026 представник Відповідача - адвокат Ліщишин І.В. подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову.

У відзиві зазначено, що обставина «викрадення» дитини Відповідачем спростована постановою Верховного Суду від 15.01.2025 у справі № 760/2096/22, якою зазначено, що неможливо вважати самочинною зміною місця проживання дитини одним з батьків, якщо таке проживання не було встановлене рішенням суду або органом опіки. Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 17.02.2022, скасовані рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 30.06.2023. Дитина неодноразово висловлювала бажання проживати з батьком, що відображено у висновку органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 28.04.2023 № 108-4756, висновку за результатами психологічної діагностики від 14.03.2023 та акті обстеження умов проживання від 02.05.2024.

Посилання Позивачки на «українофобську» позицію Відповідача, на думку його представника, ґрунтуються на аудіозаписах, походження та достовірність яких не перевірялася і які Відповідач заперечує, а постанова апеляційного суду від 24.09.2025 перебувала на перегляді у Верховному Суді. Представник Відповідача також звертає увагу на те, що Позивачка у 2018 році набула громадянство Російської Федерації.

Щодо освіти дитини представник Відповідача зазначає, що відповідь ліцею від 10.04.2024 підтверджує факт навчання дитини, а характеристика Одеського ліцею з початковою школою та гімназією «Школа мрії» від 22.04.2024 № 252 свідчить про те, що Відповідач бере активну участь у навчальній діяльності сина, всі роботи за перший та другий семестр були здані, рівень виконання завдань достатній та високий.

Щодо стану здоров`я дитини представник Відповідача зазначає, що синдром гіперактивності з дефіцитом уваги був діагностований у дитини ще у 2021 році, під час проживання з матір`ю, а епілепсія була виявлена батьком, який забезпечує контроль хвороби та лікування дитини у профільних спеціалістів. Доказів взаємозв`язку захворювання з поведінкою Відповідача Позивачкою не надано.

Відомості, викладені в ухвалі слідчого судді від 28.06.2023, на думку представника Відповідача, не є встановленими судом обставинами, підозра Відповідачу не повідомлялася. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, представник Відповідача зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а обов`язок доведення умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків покладено на Позивачку.

04.05.2026 Відповідач подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що його син проживає разом з ним, а мати дитини тривалий час проживала у Російській Федерації та усунулася від утримання і виховання сина.

21.05.2026 представник Відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Верховного Суду від 16.04.2026 у справі № 760/2096/22, якою скасовано постанову Київського апеляційного суду від 24.09.2025 в частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини, на яку Позивачка посилалася як на ключову підставу позову.

30.09.2026 представник Відповідача подав заяву про розгляд справи без участі Відповідача та його представника, в якій просив відмовити в задоволенні позову та стягнути з Позивачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25.000,00 грн.

14.11.2025 автоматизованою системою документообігу суду головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

Ухвалою суду від 24.11.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15.06.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 04.09.2026, явку Відповідача у судове засідання визнано обов`язковою.

У судове засідання 04.09.2026 Відповідач намагався взяти участь у режимі відеоконференції, проте у зв`язку з технічними проблемами підключення провести судове засідання з його участю не вдалося, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено.

У судовому засіданні 01.10.2026 Позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Прокурор Лисиця Г.С. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, вважаючи недостатніми підстави для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Представник Третьої особи у судове засідання не з`явився, письмових пояснень та висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору до суду не надходило.

ІІІ. Мотивувальна частина

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Щодо фактичних обставин справи

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 365 від 01.12.2021 затверджено висновок про визначення способу участі батька у вихованні дітей, згідно з яким Відповідач мав право забирати дитину на час канікул з місця її фактичного проживання у м. Шостка Сумської області з обов`язком повернути її на початок навчального процесу. З січня 2022 року і до цього часу дитина проживає разом з батьком.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 17.02.2022 у справі №760/2096/22 вжито заходів забезпечення позову, зокрема, зобов`язано Відповідача утриматися від вчинення перешкод у спілкуванні Позивачки з сином телефоном, від самовільної (без відома матері) зміни місця реєстрації та місця навчання дитини, а також неухильно дотримуватися рішення виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 365 від 01.12.2021.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 24.03.2023, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 15.05.2024, за невиконання ухвали про забезпечення позову з Відповідача стягнуто в дохід держави штраф у розмірі 8.052,00 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 30.06.2023 у справі № 760/2096/22 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відібрання дитини та повернення її матері відмовлено, місце проживання дитини визначено разом з батьком.

Постановою Верховного Суду від 15.01.2025 рішення суду першої інстанції в частині відмови у відібранні дитини та повернення її матері залишено в силі, а в частині вирішення вимог про визначення місця проживання дитини справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 24.09.2025 рішення суду першої інстанції в частині визначення місця проживання дитини скасовано, місце проживання дитини визначено разом з матір`ю. Постановою Верховного Суду від 16.04.2026 зазначену постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. На час ухвалення цього рішення провадження у справі № 760/2096/22 зупинене судом апеляційної інстанції до вирішення справи про відібрання дитини, а отже остаточного судового рішення щодо місця проживання дитини не ухвалено.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 10.04.2026 у справі №760/26992/25 вирішено відібрати дитину від батька та повернути її матері за зареєстрованим місцем її проживання. Зазначене рішення ухвалене з урахуванням постанови Київського апеляційного суду від 24.09.2025, яка згодом була скасована Верховним Судом, та оскаржене Відповідачем в апеляційному порядку.

Як вбачається з акта державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 21.05.2026, складеного під час примусового виконання виконавчого листа у справі № 760/26992/25, на призначений для проведення виконавчих дій час за адресою: АДРЕСА_1 Відповідач та дитина не з`явилися, двері квартири ніхто не відчинив.

Згідно з відповіддю Державної прикордонної служби України на запит державного виконавця від 21.05.2026, 06.09.2025 Відповідач виїхав за межі України. Згідно з відповіддю Державної міграційної служби України на запит державного виконавця від 25.05.2026 на ім`я дитини оформлено два паспорти громадянина України для виїзду за кордон - від 29.07.2024 та від 08.10.2024. У поданих до суду клопотаннях Відповідач підтвердив, що він разом з дитиною перебуває за кордоном, що відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України не потребує доказування.

Відповідно до відповіді Шосткинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 на адвокатський запит від 01.04.2024 дитина була зарахована до першого класу школи 01.09.2020, починаючи з ІІ семестру 2021-2022 навчального року та упродовж 2022-2023 навчального року до навчальних занять не приступала, проживаючи разом з батьком за межами м. Шостка, та 30.08.2023 була відрахована зі списків учнів з підстав невідвідування занять та наявності довідки про навчання в Одеському ліцеї з початковою школою та гімназією «Школа мрії». Згідно з листом служби у справах дітей виконавчого комітету Шосткинської міської ради від 14.06.2023 № 300 дитина навчається в Одеському ліцеї з початковою школою та гімназією «Школа мрії» з 04.02.2022.

У відповіді на адвокатський запит від 10.04.2024 № 226 Одеський ліцей з початковою школою та гімназією «Школа мрії» повідомив, що рівень знань учня - середній, навчається не в повну міру своїх сил, потребує постійного контролю; куратори зв`язувалися з батьками учня, відповіді не було; роботи для перевірки від учня не надходили; для опрацювання предметів «Українська мова та література» учень у навчальний кабінет платформи не заходив.

Водночас у характеристиці на батька здобувача освіти від 22.04.2024 № 252, наданій тим самим закладом освіти на запит служби у справах дітей, зазначено, що дитина навчається на дистанційній формі навчання з 04.02.2022, батько бере активну участь у навчальній діяльності сина, забезпечує доступ до виконання робіт та контролює їх успішність, всі роботи за перший та другий семестр були здані та перевірені вчителями, рівень виконання завдань достатній та високий.

Згідно з відповіддю Оратівської селищної ради Вінницької області на адвокатський запит від 19.03.2024 дитина в закладах освіти селищної територіальної громади не навчається, гуртки не відвідує.

Відомостей про здобуття дитиною освіти після її виїзду за межі України матеріали справи не містять.

Згідно з консультаційним висновком спеціаліста Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 6» від 27.05.2025 дитині встановлено діагноз: локалізована (фокальна) (парціальна) ідіопатична епілепсія та епілептичні синдроми з судомними нападами, призначено постійну протиепілептичну терапію. Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного хворого № 3547 від 15.05.2025, виданою амбулаторією КНП «Бучанський ЦПМСД», дитина спостерігається дитячим неврологом з травня 2020 року.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 28.04.2023 № 108-4756, наданим у справі № 760/2096/22, за місцем проживання Відповідача створені належні умови для проживання, розвитку та відпочинку дитини, батько займається вихованням та утриманням сина. Згідно з висновком за результатами психологічної діагностики від 14.03.2023, складеним на запит батька, у дитини склалися довірливі стосунки з батьком та сформоване негативне ставлення до матері.

Водночас Верховний Суд у постанові від 16.04.2026 у справі № 760/2096/22 звернув увагу на те, що зазначені висновки були отримані за умов, коли з`ясування думки дитини здійснювалося в присутності батька, що не виключало можливості впливу на формування позиції дитини.

Судом досліджено аудіозаписи розмов Відповідача з дитиною, долучені Позивачкою до позовної заяви, зміст яких відповідає змісту, викладеному в постанові Київського апеляційного суду від 24.09.2025. Зокрема, на пропозицію Відповідача поїхати з ним на дачу або в Бучу дитина відповідає: «Нет, спасибо, не надо, мне и тут хорошо», на що Відповідач вказує (мовою оригіналу): « ОСОБА_3 , тебе там оставаться нельзя. Так что ты по любому оттуда уезжаешь, тебя оттуда надо забирать. Так что тут уже не обсуждается, то есть хочешь на дачу поедем, хочешь в Буче будем. Но тебе надо учиться грамоте, тебе нужно воспитываться, иначе ты получишься такой же быдлюк, как и вся шваль, среди которой ты находишься».

На подальшу відповідь дитини про небажання їхати Відповідач вказує: «Это не главное, главное - тебе нужно грамоте учиться, тебе нужно писать грамотно, а там тебя быдлюком делают, тебя еще в школу отправляют, в эту самую украиномовную. Это нельзя, понимаешь». На повідомлення дитини про те, що вона дивиться передачу «Україна має талант», Відповідач вказує: «Какой талант, ОСОБА_3 ! Ты это не говори, это гадость, нельзя такое говорить. Тебе включают телевизор украиномовний, это все нельзя делать. Понимаешь, тебя делают неграмотным, с тебя делают быдлюка. Нельзя тебе там находиться. Через неделю я тебя заберу».

На іншому записі Відповідач запитує сина, чи не ходить він до школи, та переконує дитину, що до школи ходити не потрібно: « Ты был сегодня в школе? А может ты мне врешь? Слушай ОСОБА_3 , ты должен понимать, что ты живешь среди быдла. Они неправильно учат». « ОСОБА_3 , я же запретил тебе ходить в школу, почему ты в школу ходишь? Послушай, ОСОБА_3 , в школу ходить нельзя, там быдлюки…». «Через неделю я тебя заберу, но пока ты там находишься, тебе не нужно ходить в школу».

Заперечуючи достовірність зазначених аудіозаписів, Відповідач будь-яких доказів на спростування їх змісту не надав, клопотань про призначення експертизи не заявляв.

Листами Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.03.2026 № 108-3106 та від 27.04.2026 № 108-4855 повідомлено, що на адресу реєстрації Відповідача двічі надсилалися листи з проханням надати пояснення по суті спору, узгодити час та дату проведення обстеження умов проживання дитини та забезпечити явку дитини до служби у справах дітей та сім`ї для проведення бесіди, проте Відповідач пояснень не надав, час та дату обстеження не узгодив, явку дитини не забезпечив; під час відвідування спеціалістом служби помешкання за місцем реєстрації Відповідача двері квартири ніхто не відчинив, на телефонні дзвінки працівників служби Відповідач не відповідає.

Щодо правового регулювання

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини першої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно з частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до частини четвертої цієї статті ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до частин четвертої - шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно з частиною другою статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішеннях від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) та від 11.07.2017 у справі «М.С. проти України» (заява № 2091/13) Європейський суд з прав людини зазначив, що при визначенні найкращих інтересів дитини необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2024 у справі № 204/2097/22 зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, з урахуванням її характеру, особи батька й матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

Аналогічний підхід щодо обов`язковості встановлення винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29.01.2024 у справі № 185/9339/21.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи доводи сторін та наявні в матеріалах справи докази, суд виходить з наступного.

Ключовою підставою позову Позивачка визначила обставини, встановлені постановою Київського апеляційного суду від 24.09.2025 у справі № 760/2096/22, які, на її думку, в силу частини четвертої статті 82 ЦПК України не потребують доказування. Проте зазначену постанову скасовано постановою Верховного Суду від 16.04.2026, а тому обставини, викладені в ній, не мають преюдиційного значення для цієї справи і підлягають доказуванню на загальних підставах, а правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, відповідно до частини сьомої статті 82 ЦПК України не є обов`язковою для суду.

Посилання Позивачки на «викрадення» дитини Відповідачем суд не може взяти до уваги, оскільки постановою Верховного Суду від 15.01.2025 у справі № 760/2096/22 залишено в силі рішення суду першої інстанції в частині відмови у відібранні дитини, а Верховний Суд виходив з того, що за відсутності судового рішення або рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини немає підстав для висновку про самочинну зміну Відповідачем місця проживання дитини. Питання ж правомірності проживання дитини з батьком та її повернення матері є предметом розгляду у справах №760/2096/22 та №760/26992/25, остаточних рішень у яких не ухвалено, і за своєю правовою природою вирішуються в порядку статей 161, 162 СК України, а не шляхом позбавлення батьківських прав.

Судом встановлено, що з січня 2022 року дитина проживає разом з батьком, який забезпечує її утримання, піклується про її здоров`я, зокрема забезпечив обстеження та лікування дитини у зв`язку з виявленим захворюванням. Доказів того, що захворювання дитини виникло внаслідок дій чи бездіяльності Відповідача, Позивачкою не надано, а з виписки із медичної карти вбачається, що дитина спостерігалася неврологом ще з травня 2020 року. Таким чином, підстав вважати, що Відповідач самоусунувся від виховання дитини та піклування про неї, судом не встановлено.

Разом з тим, судом встановлено, що Відповідач тривалий час перешкоджає спілкуванню дитини з матір`ю, за що до нього застосовувався захід процесуального примусу, а зміст досліджених судом аудіозаписів свідчить про формування Відповідачем у дитини зневажливого ставлення до матері та її родини, а також негативного ставлення до навчання в україномовній школі та до української мови. Така поведінка Відповідача суперечить вимогам частини першої статті 150, статті 153 та частини другої статті 155 СК України, інтересам дитини та її гармонійному розвитку і не може бути схвалена судом.

Водночас перешкоджання одному з батьків у спілкуванні з дитиною не є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав, визначеною частиною першою статті 164 СК України, а законодавством передбачено інші способи захисту прав того з батьків, хто проживає окремо від дитини. Встановлені судом обставини щодо ставлення Відповідача до матері дитини та до української мови, з огляду на їх характер та давність (грудень 2021 року), за відсутності інших доказів винної поведінки Відповідача, на переконання суду, не досягають того ступеня, за якого позбавлення батьківських прав як крайній захід було б пропорційним і відповідало б найкращим інтересам дитини.

Щодо доводів Позивачки про ухилення Відповідача від забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти суд зазначає, що з наявних у справі доказів вбачається, що з 04.02.2022 дитина навчається в Одеському ліцеї з початковою школою та гімназією «Школа мрії» на дистанційній формі навчання, яка є законною формою здобуття освіти. Відомості, викладені у відповіді ліцею від 10.04.2024 № 226 та в характеристиці від 22.04.2024 № 252, суперечать одна одній, а інших доказів щодо успішності дитини та виконання нею освітньої програми матеріали справи не містять. За таких обставин наявних у справі доказів недостатньо для висновку про свідоме, винне ухилення Відповідача від забезпечення здобуття дитиною освіти. Те, що дитина не навчалася у Шосткинській школі та в закладах освіти Оратівської селищної територіальної громади, з огляду на її навчання в іншому закладі освіти, не свідчить про відсутність у дитини можливості здобувати освіту.

Посилання Позивачки на ухвали слідчих суддів Вінницького міського суду Вінницької області від 28.06.2023 у справі № 127/19071/23 та від 30.01.2024 у справі №127/40036/23 суд не приймає як доказ ухилення Відповідача від забезпечення безпечних умов життя дитини, оскільки ухвала про надання дозволу на проведення обшуку містить виклад відомостей, отриманих органом досудового розслідування, і не встановлює будь-яких обставин, а відомостей про повідомлення Відповідачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення матеріали справи не містять.

Доводи Позивачки про жорстоке поводження Відповідача з дитиною та про те, що дитина ймовірно перебуває на тимчасово окупованій території або на території держави-агресора, ґрунтуються на припущеннях, жодними доказами не підтверджені та спростовуються поясненнями самого Відповідача про перебування за кордоном в іншій державі. Сам по собі виїзд Відповідача разом з дитиною за межі України не свідчить про жорстоке поводження з дитиною.

Доводи Відповідача щодо громадянства Позивачки не стосуються предмета доказування у цій справі, оскільки підставою позову є поведінка саме Відповідача, а тому судом не оцінюються.

Суд враховує, що висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору до суду не надано. Водночас орган опіки та піклування був залучений до участі у справі як Третя особа, а з листів Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.03.2026 № 108-3106 та від 27.04.2026 № 108-4855 вбачається, що висновок не був складений у зв`язку з тим, що Відповідач не надав пояснень, не узгодив проведення обстеження умов проживання дитини та не забезпечив явку дитини для бесіди. З тих самих причин, а також у зв`язку з перебуванням Відповідача разом з дитиною за межами України, суд був позбавлений можливості вислухати думку дитини відповідно до статті 171 СК України. За таких обставин суд вирішує спір на підставі наявних у справі доказів, оцінюючи їх відповідно до статті 89 ЦПК України.

Така поведінка Відповідача, який, будучи стороною у кількох судових спорах щодо дитини, вивіз її за межі України, не забезпечив взаємодію з органом опіки та піклування та не забезпечив можливість з`ясування думки дитини, свідчить про неналежне ставлення Відповідача до своїх обов`язків як учасника справи та до прав дитини, однак сама по собі не є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Таким чином, оцінивши наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, суд приходить до висновку, що Позивачкою не доведено наявності передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 164 СК України підстав для позбавлення Відповідача батьківських прав, а застосування такого крайнього заходу за встановлених обставин не відповідатиме найкращим інтересам дитини, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити. Такої ж позиції у справі дотримувалася і прокурор, яка взяла участь у судовому засіданні.

Разом з тим, з урахуванням встановлених судом обставин щодо перешкоджання Відповідачем спілкуванню дитини з матір`ю, формування у дитини зневажливого ставлення до матері та її родини, а також негативного ставлення до навчання державною мовою, суд вважає за необхідне попередити Відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання сина.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, сплачений Позивачкою судовий збір у розмірі 1.211,20 грн відшкодуванню не підлягає.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частин першої - третьої статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У такому випадку суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Представник Відповідача у відзиві на позовну заяву навів попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25.000,00 грн, а у заяві від 30.09.2026 просив стягнути зазначені витрати з Позивачки. Докази на підтвердження розміру понесених витрат, направлені представником Відповідача 30.09.2026 через підсистему «Електронний суд», були зареєстровані в суді 05.10.2026, тобто після закінчення розгляду справи по суті в судовому засіданні 01.10.2026, а тому не були досліджені судом під час розгляду справи. За таких обставин суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл витрат Відповідача на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог шляхом ухвалення додаткового рішення відповідно до статей 246, 270 ЦПК України (за наявності відповідної заяви заінтересованої сторони).

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 19, 150, 153, 155, 164, 171 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 246, 259, 263-265, 268, 270, 273, 354 ЦПК України, суд вирішив:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

2. Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, адреса: м. Київ, просп. Повітряних Сил, 41; код ЄДРПОУ: 37485506.

Суддя: