Решение № 140539626, 12.10.2026, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/1008/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Каліберди В.А.,

з участю секретаря судового засідання Коломієць Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

Представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» адвокат Столітній М.М. звернувся до суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7126366 від 01.10.2023 року у розмірі 23712,96 грн., з яких: 4800 грн - сума кредиту, 7355,04 грн - сума процентів за користування кредитом, 11557,92 грн - нараховані позивачем проценти за 121 календарних днів, а також стягнути судові витрати, які складаються зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та на оплату правової допомоги у розмірі 10000,00 грн. Додатково представник позивача вказує в порядку ст. 265 ЦПК України нараховувати інфляційні втрати і 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту його виконання в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних на користь позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до умов кредитного договору №7126366 про надання споживчого кредиту від 01.10.2023 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем, останній отримав кредит у розмірі 4800 грн строком на 360 днів, зі сплатою процентів та інших обов`язків, передбачених договором. Свої зобов`язання ТОВ «Авентус Україна» виконало повністю, надавши відповідачу кредит шляхом зарахування кредитних коштів на платіжку картку № НОМЕР_1 , вказану відповідачем в заяві на отримання кредиту.

27.05.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» укладений Договір факторингу № 27.05/24-Ф. Згідно умов договору первісний кредитор відступив на користь нового кредитора права вимоги за кредитним договором № 7126366 від 01.10.2023 року.

Відповідач не повернув своєчасно грошові кошти, станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору № 7126366 від 01.10.2023 перед позивачем становить 23712,96 грн, із яких: 4800 грн - заборгованість по тілу кредиту, 7355,04 грн - сума процентів за користування кредитом, 11557,92 грн - нараховані позивачем проценти за 121 календарних днів.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 23712,96 грн, а також стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 03.11.2025 відкрито провадження, позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам було надано час для подання заяв по суті. Витребувано докази у АТ КБ «ПриватБанк».

09.06.2026 з АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана інформація.

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 04.08.2026 за клопотанням відповідача витребувано у військової частини НОМЕР_2 інформацію про період проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_2 .

31.08.2026 на електронну адресу суду від тво командира військової частини НОМЕР_2 надійшла витребувана інформація.

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 01.09.2026 за клопотанням відповідача витребувано у військової частини НОМЕР_3 інформацію про період проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_3 .

21.09.2026 засобами системи «Електронний суд» з військової частини НОМЕР_3 надійшла витребувана інформація.

Сторони, належним чином повідомлені про розгляд справи, у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача у позовній заяві вказав проводити розгляд справи за відсутності представника товариства.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, 01 вересня 2026 року на електронну пошту суду надіслав заяву про розгляд справи в його відсутність. Також у поданій 29.06.2026 на електронну пошту суду заяві зазначав, що позовні вимоги не визнає в частині нарахування відсотків по кредиту та просить застосувати п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки з 04.04.2022 по теперішній час являється військовослужбовцем. Також вказав, що не згоден з розміром витрат на правову допомогу, так як вважає їх надто завищеними.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01.10.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір №7126366 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1.2-1.5 Договору сторони погодили, що сума кредиту (загальний розмір) складає 4800 гривень. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів.

Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до таких умов: стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору.

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Вищевказані умови кредитування визначені і в паспорті споживчого кредиту "Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит", який 01.10.2023 підписано ОСОБА_1 електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором «С4594».

Згідно умов кредитного договору ОСОБА_1 отримав грошові кошти у розмірі 4800 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом.

Відповідно до реквізитів Договору, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С4594». Він містить реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), податковий номер, паспортні дані, адресу, електронну адресу та номери мобільних телефонів відповідача.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VIII, договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно зі частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регулюються Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно положень ч.ч.3, 4, 6, 7 ст.11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом норм ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, матеріали справи свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору від 01.10.2023 № 7126366, як того вимагають положення ст.638 ЦК України.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що 01.10.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства укладено електронний договір № 7126366 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Сума кредиту складає 4800,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Авентус Україна» виконало умови кредитного договору та перерахувало на рахунок платіжної картки відповідача кошти в сумі 4800 грн, що підтверджується копією інформаційної довідки ТОВ «Пейтек Україна» про перерахування коштів за вих. № 2024061227а від 12.06.2024.

На виконання ухвали суду з АТ КБ «ПриватБанк» до суду 09.06.2026 надійшла інформація за вх. № 20.1.0.0.0/7-260602/98619-БТ від 02.06.2026, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 в банку емітовано карту № НОМЕР_5 , на яку 01.10.2023 здійснено зарахування переказу на суму 4800 грн.

Отже, факт отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів на виконання умов кредитного договору на належну йому платіжну картку також підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк».

Таким чином, первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Авентус Україна», через не виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором у ОСОБА_1 станом на 26.05.2024 виник обов`язок по поверненню кредитних коштів у розмірі 12155,04 грн, з яких: основний борг за тілом кредиту - 4800 грн, за процентами - 7355,04 грн.

Отже, наявні в матеріалах справи письмові докази (розрахунок заборгованості) є належними та допустимими доказами у розумінні статей 76-78 ЦПК України.

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

27 травня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» і ТОВ «Авентус Україна» уклали Договір факторингу №27.05/24-Ф, за умовами якого позивачу відступлено право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якими настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. При переході прав вимоги заборгованості в момент підписання акту прийому-передачі Реєстру боржників позивач став кредитором.

Згідно Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024 до ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №7126366 у розмірі 12155,04 грн.

Повідомлення про відступлення прав вимоги направлено боржнику ОСОБА_1 у виді повідомлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 27.05.2024.

Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Станом на дату укладання Договору факторингу від 27.05.2024 року №27.05/24-Ф, строк дії Договору № 7126366 не закінчився. Тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»» у період з 28.05.2024 року по 25.09.2024 року (121 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 1,99% у сумі 11557,92 грн.

Таким чином, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 23712,96 грн, з яких: 4800,00 грн - сума кредиту, 7355,04 грн - сума процентів ка користування кредитом, 11557,92 грн - нараховані позивачем проценти за 121 календарних днів.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник кредитні кошти отримав, всупереч умов договору позичені на відповідних умовах кошти не повернув, як і не надав доказів відсутності заборгованості за отриманими кредитними коштами, чим порушив права та законні інтереси позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4800,00 грн підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідачем ОСОБА_1 у поданих до суду 19.12.2025, 29.06.2026, 01.09.2026 заявах викладені заперечення щодо нарахування відсотків за користування кредитом, оскільки у період виникнення заборгованості він проходив військову службу та відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» має право на звільнення від сплати процентів за користування кредитом.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статтях 1 та 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Конструкція частини 15 статті 14 Закону № 2011-ХІІ не передбачає звільнення військовослужбовців та членів їхніх сімей від сплати відсотків за користування кредитом, а лише визначає умови, за яких такі відсотки не нараховуються. Законодавець чітко встановив, що ці умови пов`язані з певними періодами проходження військової служби.

Оскільки ці положення мають спеціальний характер і надають пільги мобілізованим військовослужбовцям саме за період їхнього перебування на військовій службі в особливий період, що повинно бути підтверджено відповідними доказами. Відсутність таких доказів виключає можливість застосування до правовідносин сторін відповідних гарантій.

Згідно з офіційним роз`ясненням Міністерства оборони України (доступним за посиланням:https://mod.gov.ua/news/kreditni-kanikuli-dlya-zahisnikiv-hto-maye-pravo-ne-platiti-vidsotki-ta-shtrafi), яке базується на положеннях листа Міністерства оборони України від 04 червня 2025 року № 220/9526, наданого Національному банку України, пільга щодо не нарахування процентів за користування кредитом має надаватися на підставі наступного переліку документів:

- військовий квиток або посвідчення офіцера;

- довідка за формою 5, згідно з додатком 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40 (зі змінами);

- витяг із наказу по особовому складу про призначення на посаду (для підтвердження виду військової служби, на якій перебуває військовослужбовець. У разі зазначення виду військової служби в довідці за формою 5 надання витягу із наказу (завіреної копії наказу) по особовому складу не обов`язкове);

- свідоцтво про шлюб (якщо пільгу оформлює дружина / чоловік).

Для військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, та інших видів служби додатково надається документ, що підтверджує безпосередню участь у бойових діях: довідка за формою 12 або довідка згідно з додатками 1, 4 або 6 Порядку № 413, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року.

Отже реалізація права на вказану пільгу має заявний характер та передбачає обов`язок позичальника повідомити кредитора про наявність відповідних підстав, надавши належні докази.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Сталою практикою Верховного Суду підтверджено, що пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою, дія якої поширюється на всіх військовослужбовців в розумінні п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без виключення (постанова Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15-ц; постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №175/377/16-ц; постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №521/9626/15- ц; ), у тому числі на військовослужбовців за контрактом (постанова Верховного Суду від 14.05.2021 у справі №502/1438/18), офіцерів запасу (постанова Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №642/548/21).

Окрім того, положення п.15 ст.14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Застосування приписів п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, їх застосування жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

При цьому, за наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).

Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 642/548/21.

Судом встановлено, що згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04.04.2022 за №79 солдат ОСОБА_1 04 квітня 2022 року призначений на посаду навідника 1154 Взводу охорони НОМЕР_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04.03.2024 за №46 солдата ОСОБА_1 , стрільця-зенітника зенітного ракетного відділення 1185 взводу охорони НОМЕР_7 окремого зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_2 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, наказом начальника ГШ ЗСУ від 26 лютого 2024 року №285-рс, звільненого із займаної посади і призначеного солдатом резерву 37 запасної роти військової частини НОМЕР_3 вважати, що 04 березня 2024 року вибув до нового місця служби - військової частини НОМЕР_3 .

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 05.03.2024 за №67 солдата ОСОБА_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) зараховано до списків особового складу з 05 березня 2024 року.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 09.04.2024 за №104 солдата ОСОБА_1 вважати таким, що вибув, як такий, що самовільно залишив частину.

Надані на виконання ухвал суду про витребування доказів документи суд оцінює як такі, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 пільг щодо нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

За період з 09.04.2024 інформації щодо подальшого проходження військової служби солдатом ОСОБА_1 відповідачем до суду не надано.

Згідно матеріалів справи Договір про надання споживчого кредиту №7126366 укладено між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 01 жовтня 2023 року та відповідно до розрахунків заборгованості, наданих позивачем, відсотки за користування кредитом нараховані за період з 01.10.2023 по 01.01.2024 та з 28.05.2024 по 25.09.2024.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, шо позовні вимоги в частині стягнення відсотків з 01.10.2023 року по 09.04.2024 року за Договором №7126366 про надання споживчого кредиту від 01 жовтня 2023 року не підлягають задоволенню, оскільки на ОСОБА_1 за вказаний період поширюється положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів за користування кредитом.

Проте, суд не може погодитись із наданим позивачем розрахунком заборгованості за період 28.05.2024-25.09.2024, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

При цьому, згідно з п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

З матеріалів справи слідує, що відповідач уклав договір та отримав кредитні кошти 01.10.2023.

Відповідно до умов кредитного договору визначено, що за користування кредитом нараховуються проценти: стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, знижена процентна ставка - 1,89% в день та застосовується відповідно до умов договору.

Враховуючи викладене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що в період з 28.05.2024 до 19.08.2024 процентна ставка 1,99% підлягає зменшенню до 1,5%, а з 20.08.2024 по 25.09.2024 процентна ставка підлягає зменшенню до 1% відповідно до вимог Закону України "Про споживче кредитування".

Тому суд наводить власний розрахунок заборгованості.

Отже, за період з 28.05.2024 до 19.08.2024 відсотки нараховуються за ставкою 1,5% та становлять (4800 грн х 1,5% х 84 дні) 6048 грн;

за період з 20.08.2024 до 25.09.2024 відсотки нараховуються за ставкою 1% та становлять (4800 грн х 1% х 37 днів) 1776 грн.

Всього заборгованість по відсоткам за період з 28.05.2024 по 25.09.2024 становить 7824 грн.

Крім того, з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Авентус Україна», вбачається, що відповідачем було проведено часткову сплату відсотків на суму 1361,16 грн 16.10.2023. Зазначена сплачена сума по відсотках повинна бути зарахована в рахунок погашення заборгованості по відсотках.

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

За правилами ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як передбачено ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з викладеного, встановивши укладення між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 кредитного договору від 01.10.2023, відсутність повної сплати боргу, перехід права вимоги до позивача, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 11262,84 грн, що складається з тіла кредиту у розмірі 4800 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 6462,84 грн.

Щодо позовних вимог про зазначення в рішенні суду про стягнення у порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України з відповідача інфляційних втрат і 3 % річних на суму основного боргу, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Суд зазначає, що інфляційні втрати не відносяться до відсотків чи пені в розумінні ч. 10 ст. 265 ЦПК України, та їх нарахування є правом суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 дійшла висновку, що норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість. Відповідно, суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України).

Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто, якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов`язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.

Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов`язання. Відтак, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а суд задовольнив цю вимогу.

Ураховуючи, що позивач не заявляв позовну вимогу про стягнення трьох процентів річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та відповідно суд не задовольняв такої вимоги, у суду відсутні підстави для застосування положень ч. 10 ст. 265 ЦПК України.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову по вказаній справі складає 23712,96 грн, розмір задоволених позовних вимог складає 11262,84 грн (47,50 %).

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»» при зверненні до суду із даним позовом сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме у розмірі 1150,64 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У позовній заяві представник позивача просив стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Правничу допомогу позивачу здійснював адвокат Столітній М.М. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року.

На підтвердження понесених витрат позивача на правову допомогу суду надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024; заявку №11754 від 22.09.2025 на виконання доручення до Договору №10/12-2024, копію акту №11754 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 20.10.2025; копію рахунку на оплату №11754-20/10-2025 від 20.10.2025 на суму 10000 грн; копію ордеру на надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Фінтраст-Капітал» від 20.10.2025 серії АІ № 2029115; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9422/10 від 18.09.2020.

Під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.

Саме про такий підхід у питанні витрат на професійну правничу допомогу висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 07 серпня 2024 року в справі № 686/18768/22.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Проте, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також позицію відповідача, зазначену у поданій ним заяві, який вважає витрати адвоката завищеними та неспівмірними з обсягом виконаної роботи.

Також суд зауважує, що надані адвокатом послуги є для нього типовими в силу укладеного із позивачем договору про надання правової допомоги, який свідчить про надання адвокатом аналогічної правової допомоги за іншими кредитними договорами, а відтак зазначене не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правової позиції.

Отже, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види послуг, враховуючи позицію відповідача, який вважає витрати явно завищеними, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень. Саме такий розмір професійної правничої допомоги, на переконання суду, буде відповідати обсягу наданих послуг, а також вимогам розумності та справедливості.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.525, 526, 626-629, 638, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст.1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27 прим. 2, м. Київ, 03045, ЄДРПОУ: 44559822) заборгованість за Договором №7126366 про надання споживчого кредиту від 01.10.2023 в загальному розмірі 11262 (одинадцять тисяч двісті шістдесят дві) грн 84 коп, що складається з тіла кредиту у розмірі 4800 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 6462,84 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27 прим. 2, м. Київ, 03045, ЄДРПОУ: 44559822 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1150 (одна тисяча сто п`ятдесят) грн 64 коп та на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27 прим. 2, м. Київ, 03045, ЄДРПОУ: 44559822.

Представник позивача: Столітній Михайло Миколайович, адвокат, АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 .

Суддя Каліберда В. А.