Решение № 140537722, 12.10.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №338/1290/26

Провадження №2/338/1176/26

12 жовтня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Решетова В.В.,

з участю секретаря Смеречук Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 3310017633-344829 від 16 травня 2021 року про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Позивач просить стягнути з відповідача 2 730 грн 70 коп. заборгованості, з яких 1 094 грн 03 коп. - заборгованість за сумою кредиту та 1 636 грн 67 коп. - заборгованість за процентами за користування позикою, а також 2 662 грн 40 коп. судового збору і 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтований тим, що 16 травня 2021 року між ТОВ «КОШЕЛЬОК» і ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 3310017633-344829, за яким кредитодавець надав відповідачу 3 000 грн. Позивач стверджує, що відповідач належним чином зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим після врахування здійснених платежів утворилася заявлена до стягнення заборгованість.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 05 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, клопотання представника позивача задоволено та витребувано у банківської установи інформацію про надходження на платіжну картку, яка належить відповідачу.

Представник позивача ТОВ «КОШЕЛЬОК» в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та шляхом опублікування оголошення на сайті "Судова Влада".

Про причини неявки ОСОБА_1 суд не поінформував, своїм правом на подання відзиву не скористався, заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від нього не надходило.

З огляду на викладене, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неприбуттям в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові та електронні матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 16 травня 2021 року між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 укладено договір № 3310017633-344829 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

За пунктом 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 3 000 грн на засадах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит і сплатити проценти на умовах договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що кредит надається строком на 14 днів, який у договорі названо «Лояльним періодом». У графіку розрахунків зазначено дату платежу 29 травня 2021 року.

Візуальна форма послідовності дій клієнта, надана позивачем, містить відомості про вхід відповідача до інформаційної системи кредитодавця, формування оферти, додавання платіжної картки, направлення 16 травня 2021 року одноразового ідентифікатора 5304, акцепт оферти та підписання договору цим одноразовим ідентифікатором о 12 год. 24 хв. 34 сек.

Відповідно до повідомлення ТОВ «ТАС ЛІНК» 16 травня 2021 року о 12 год. 24 хв. 38 сек. успішно здійснено переказ 3 000 грн на картку НОМЕР_1 із зазначенням договору № 3310017633-344829.

Сукупність наведених доказів, їх часова та змістовна узгодженість підтверджують укладення електронного договору та перерахування кредитних коштів за платіжними реквізитами, внесеними клієнтом під час оформлення кредиту.

Факт перерахування коштів, також підтверджується відповіддю АТ "Акцент-Банк" від 14.08.2026р.№56273/47-260813/88-БТ та випискою з банківської картки, отриманою на підставі ухвали про витребування доказів, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 емітована банківська картка № НОМЕР_2 на яку 16.05.2021 року зараховано кошти в сумі 3000 гривень.

За статтями 205, 207, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається, шляхом оферти й акцепту, а електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 зазначив, що електронний договір, укладений із використанням передбаченого законом одноразового ідентифікатора, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Отже, надані позивачем електронні дані у взаємному зв`язку з умовами договору та доказом переказу коштів є достатніми для висновку про виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Щодо нарахування заборгованості за процентами суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у підписаних документах щодо первісної плати за кредит наявна внутрішня неузгодженість.

Так, у пункті 3.4 договору і табличній частині графіка розрахунків зазначено нульовий розмір процентів, натомість пункт 2 додатка до договору прямо передбачає дисконтну ставку 0,01 % від суми кредиту за день та загальний розмір процентів 4 грн 20 коп. за 14 днів.

За таких обставин максимально доведеним на користь кредитодавця розміром процентів у межах первісного строку суд вважає 4 грн 20 коп., оскільки саме ця сума прямо визначена у підписаному додатку та відповідає арифметичному розрахунку: 3 000 грн ? 0,01 % ? 14 днів.

Крім того, істотною для вирішення спору є суперечність щодо ставки, яку позивач застосував після закінчення лояльного періоду.

Пункт 3.8 підписаного сторонами індивідуального договору передбачає, що з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник має сплачувати проценти з розрахунку 730 % річних, тобто 2 % на день. Водночас у позові та детальному розрахунку позивач застосував 803 % річних, тобто 2,2 % на день.

На підтвердження ставки 2,2 % позивач подав Правила надання грошових коштів, затверджені наказом № 07/14/07/21 від 19 серпня 2021 року та чинні з 19 серпня 2021 року.

Оскільки спірний договір укладено 16 травня 2021 року, тобто більш ніж за три місяці до набрання чинності цією редакцією Правил, та відсутній доказ, що саме така редакція або тотожна умова діяла і була доведена до відома відповідача на дату укладення договору, ці Правила не підтверджують погодження сторонами ставки 2,2 % на день.

Більше того, пункти 3.5-3.8 договору пов`язують застосування різко підвищеної ставки з тим, що позичальник не повернув кредит у межах лояльного періоду.

Пункт 3.5 передбачає скасування пільгового режиму внаслідок користування кредитом понад лояльний період, а пункт 3.6 називає таке користування відкладальною обставиною для подальшої зміни прав та обов`язків.

На день укладення договору сума кредиту 3 000 грн не перевищувала однієї мінімальної заробітної плати.

Законом України від 15 вересня 2020 року № 891-IX, який набрав чинності 01 січня 2021 року, на такі кредити поширено вимоги Закону України «Про споживче кредитування» з установленими законом винятками.

Частиною третьою статті 21 цього Закону в редакції, чинній на дату договору, прямо встановлено, що за порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір якого не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення та порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.

Отже, умова, яка через сам факт неповернення кредиту у первісний строк замінює пільгову ставку на вищу та фактично збільшує плату за кредит у зв`язку з порушенням, не може застосовуватися всупереч наведеній імперативній нормі.

Крім того, за частиною першою статті 1048 та статтею 1054 ЦК України проценти є платою за правомірне користування кредитом у межах погодженого сторонами періоду.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги за частиною другою статті 1050 ЦК України. Надалі охоронні правовідносини регулюються статтею 625 ЦК України.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила, що якщо договір містить положення про проценти після прострочення, необхідно з`ясувати їх правову природу - чи є вони платою за правомірне користування кредитом, чи мірою відповідальності за порушення. У разі сумніву неясні умови договору підлягають тлумаченню проти того, хто їх сформулював.

У цій справі позивач заявив спірні суми саме як відсотки за користування позикою, а не як проценти річних чи інші наслідки прострочення за статтею 625 ЦК України. Суд не вправі змінювати предмет та підставу позову й присуджувати не заявлену кредитором міру відповідальності.

Тому нараховані позивачем після 29 травня 2021 року проценти за ставкою 2,2 % на день не можуть бути покладені в основу визначення боргу.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до поданого позивачем детального розрахунку відповідач здійснив три платежі: 30 травня 2021 року кошти в сумі - 1 500 грн; 09 червня 2021 року кошти в сумі - 600 грн та 20 червня 2021 року кошти в сумі - 540 грн., загалом сплачено 2 640 грн.

Позивач зарахував значну частину цих коштів у погашення процентів, нарахованих після закінчення лояльного періоду, і визначив залишок тіла кредиту 1 094 грн 03 коп. та процентів 1 636 грн 67 коп.

Оскільки суд не визнає правомірним нарахування пост-лояльних процентів, відповідний розподіл платежів підлягає перевірці.

Пункти 3.10 та 4.7 договору, попри відмінності щодо місця неустойки у черговості, однаково передбачають погашення належно нарахованих процентів перед непогашеною основною сумою. Неустойка у цьому позові до стягнення не заявлена.

Станом на 30 травня 2021 року максимально доведена сума процентів за первісний 14-денний строк становила 4 грн 20 коп. Тому з платежу 1 500 грн у погашення процентів зараховується 4 грн 20 коп., а 1 495 грн 80 коп. - у погашення тіла кредиту. Після цього залишок тіла становить 1 504 грн 20 коп.

Платіж 600 грн від 09 червня 2021 року зменшує тіло до 904 грн 20 коп., а платіж 540 грн від 20 червня 2021 року - до 364 грн 20 коп.

Таким чином, із заявленої позивачем заборгованості доведеним і таким, що підлягає стягненню, є непогашене тіло кредиту у сумі 364 грн 20 коп.

Отже, у задоволенні вимог у сумі 2 366 грн 50 коп. слід відмовити, з яких 729 грн 83 коп. - різниця між заявленим позивачем залишком тіла 1 094 грн 03 коп. та фактичним залишком 364 грн 20 коп., а 1 636 грн 67 коп. - заявлені проценти.

Щодо застосування, позовної давності суд зазначає наступне.

Договір укладено та первісний строк виконання настав у 2021 році, а позов сформовано в системі «Електронний суд» 01 серпня 2026 року.

Законодавство, яке діяло після виникнення права вимоги, передбачало спеціальні правила щодо позовної давності у зв`язку з карантином і воєнним станом.

Пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакціях, що діяли під час воєнного стану, спочатку було продовжено відповідні строки на час воєнного стану, а з 30 січня 2024 року перебіг позовної давності було зупинено.

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX цей пункт виключено. Закон набрав чинності 04 вересня 2025 року, з чого перебіг позовної давності поновився.

З урахуванням цих правил станом на 01 серпня 2026 року загальна трирічна позовна давність за вимогою про повернення кредиту не сплила. Крім того, відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони, зробленою до винесення рішення. Разом з тим такої заяви від відповідача до суду не надходило.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

За платіжною інструкцією № 8402 від 17 липня 2026 року позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662 грн 40 коп.

Такий розмір відповідає мінімальній ставці судового збору для майнового позову юридичної особи у 2026 році з урахуванням коефіцієнта 0,8 при поданні документа в електронній формі. Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2026 року становив 3 328 грн, а 3 328 грн ? 0,8 = 2 662 грн 40 коп.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір при частковому задоволенні позову розподіляється пропорційно розміру задоволених вимог.

Позов задовольняється на 364 грн 20 коп. із 2 730 грн 70 коп., тобто на 13,34 %. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 355 грн 09 коп. судового збору (2 662,40 грн ? 13,34 %).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд встановив, що позивач заявив до відшкодування 10 000 грн.

На їх підтвердження надано додаток від 20 лютого 2026 року до договору про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року, акт № 1 приймання-передачі правової допомоги від 10 червня 2026 року, а також документи щодо статусу й повноважень адвоката.

У додатку та акті зазначено 5 годин роботи за ставкою 2 000 грн за годину, зокрема оформлення документів щодо правничої допомоги, аналіз доказів і формування правової позиції, складання позову, формування додатків, відправлення позову та формування адвокатського досьє.

Додатком передбачено сплату гонорару не пізніше десяти банківських днів від дня ухвалення судового рішення, але не раніше повідомлення адвоката.

При вирішенні питання про розподіл цих витрат суд виходить не лише з умов договору між клієнтом та адвокатом, а й із критеріїв реальності, необхідності та розумності витрат, передбачених статтями 137, 141 ЦПК України.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 17 березня 2025 року у справі № 405/6278/22, врахувавши висновок Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, розмежував зменшення витрат за критерієм співмірності на підставі клопотання іншої сторони та власне їх розподіл за критеріями частини третьої статті 141 ЦПК України.

Під час розподілу суд може з власної ініціативи не присуджувати всі заявлені витрати або присудити їх частково, якщо вони не відповідають критеріям реальності, необхідності й розумності.

У цій справі ціна позову становить 2 730 грн 70 коп., тоді як заявлений гонорар 10 000 грн перевищує її приблизно у 3,66 рази. Спір стосується одного типового електронного мікрокредиту.

У наданих матеріалах відсутні зустрічний позов, експертиза чи інші обставини, які б обумовлювали значну складність підготовки справи. Частина включених до розрахунку дій - оформлення додатку й акта між клієнтом та адвокатом, формування адвокатського досьє - є внутрішніми організаційними діями і не може в повному обсязі перекладатися на іншу сторону.

Позов та значна частина доданих матеріалів мають стандартизований характер. Даних про додаткові процесуальні документи або участь адвоката у судових засіданнях, які б збільшували обсяг фактично необхідної роботи, матеріали не містять.

З урахуванням конкретної складності справи, ціни позову, обсягу й характеру фактично необхідної роботи суд визначає, що для цілей розподілу судових витрат розумною та необхідною сумою витрат на професійну правничу допомогу при повному задоволенні вимог була б сума 3 000 грн.

Оскільки позов задоволено на 13,34 %, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пропорційна частина зазначеної суми - 400 грн 12 коп. (3 000 грн ? 13,34 %).

Відповідно до статей 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для сторін (статті 526, 629 ЦК України). Позичальник зобов`язаний повернути позику у строк і в порядку, встановлених договором (стаття 1049 ЦК України).

Оцінивши докази в сукупності, перевіривши розрахунок позивача та застосувавши норми матеріального права, чинні для спірних правовідносин, суд доходить висновку про часткове задоволення позову: стягненню підлягає 364 грн 20 коп. непогашеної основної суми кредиту, а в решті заявлених 2 366 грн 50 коп. слід відмовити.

Керуючись статтями 3, 11, 12, 15, 16, 205, 207, 526, 530, 610, 611, 625, 627, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 3, 21 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 280-284, 287-289, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», заборгованість за договором № 3310017633-344829 від 16 травня 2021 року в сумі 364 (триста шістдесят чотири) гривні 20 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» 355 (триста п`ятдесят п`ять) гривень 09 копійок судового збору.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» 400 (чотириста) гривень 12 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк може бути поновлений також з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справа розглядалась без повідомлення учасників, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках і порядку, передбачених статтею 354 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», код ЄДРПОУ 40842831, місцезнаходження: 08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Решетов