Постановление суда № 140535979, 13.10.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

УХВАЛА

"13" жовтня 2026 р. Справа № 924/1142/25

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши скаргу Федорова О.А. від 19.09.2026 на дії органу ДВС у справі

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, м. Вінниця

до фізичної особи-підприємця Федорова Олега Анатолійовича, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Зіньківці

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Заклад вищої освіти «Подільський державний університет» в особі відокремленого структурного підрозділу «Кам`янець-Подільський фаховий коледж», Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, м. Кам`янець-Подільський

про виселення фізичної особи-підприємця Федорова Олега Анатолійовича з нежитлових приміщень та повернення орендованого майна балансоутримувачу,

представники сторін:

позивач: Кабальський Я.В. - представник згідно виписки

відповідач (скаржник): Федоров О.А. - приватний підприємець;

третя особа: не з`явився

орган ДВС: не з`явився

У судовому засіданні 13.10.2026 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.02.2026 у справі № 924/1142/25 у позові Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, м. Вінниця до фізичної особи-підприємця Федорова Олега Анатолійовича, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Зіньківці за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Заклад вищої освіти «Подільський державний університет» в особі відокремленого структурного підрозділу «Кам`янець-Подільський фаховий коледж», Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, м. Кам`янець-Подільський про виселення фізичної особи-підприємця Федорова Олега Анатолійовича з нежитлових приміщень та повернення орендованого майна балансоутримувачу, відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 у справі 924/1142/25, залишену без змін постановою Верховного Суду від 16.09.2026, апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях - задоволено, рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.02.2026 у справі № 924/1142/25 скасовано, прийнято нове рішення по справі: Позов задоволити. Виселити Фізичну особу-підприємця Федорова Олега Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) з нежитлових приміщень загальною площею 55,1 кв.м (в т.ч. площа загального користування 10,2 кв.м) за адресою: проспект Грушевського, 68а, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область, 32300 на першому поверсі будівлі гуртожитку № 1, що перебуває на балансі Відокремленого структурного підрозділу «Кам`янець-Подільський фаховий коледж Закладу вищої освіти «Подільський державний університет» та зобов`язати повернути орендоване майно Балансоутримувачу за актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Федорова Олега Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (одержувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницький областях, банк одержувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, р/р UA248201720343110002000156369 - загальний фонд програма 6611010, код 42964094) 3028,00 грн судового збору. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Федорова Олега Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (одержувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницький областях, банк одержувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, р/р UA248201720343110002000156369 - загальний фонд програма 6611010, код 42964094) 3633,60 грн судового збору за апеляційний перегляд рішення.

09.06.2026 Господарським судом Хмельницької області на виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 видано відповідні накази.

21.09.2026 на адресу Господарського суду від фізичної особи-підприємця Федорова О.А. надійшла скарга на дії СДВ в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, у якій просить суд:

1) скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу ДВС у місті Кам`янець-Подільському Кам`янець-Подільського району Хмельницької області ХМУ МЮУ Волкової О.В. від 10.09.2026 про відкриття виконавчого провадження № 81922305;

2) визнати дії старшого державного виконавця Відділу ДВС у місті Кам`янець-Подільському Кам'янець-Подільського району Хмельницької області ХМУ МЮУ Волкової О.В. щодо відкриття виконавчого провадження № 81922305 і неповернення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях без прийняття до виконання наказу № 924/1142/25, виданого 09.06.2026 суддею Господарського суду Хмельницької області Заверухою С.В. на виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026, неправомірними;

3) зобов`язати старшого державного виконавця Відділу ДВС у місті Кам`янець-Подільському Кам'янець-Подільського району Хмельницької області ХМУ МЮУ Волкову О.В. повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях без прийняття до виконання наказ № 924/1142/25, виданого 09.06.2026 суддею Господарського суду Хмельницької області Заверухою С.В. на виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026.

Обґрунтовуючи подану скаргу, скаржник зазначає, зокрема, що заява стягувача від 18.08.2026 про примусове виконання наказу від 09.06.2026 № 924/1142/25 була подана в.о. заступником начальника Регіонального відділення начальником управління забезпечення реалізації повноважень у Хмельницькій області Лазуткіною О.А. Однак, представником стягувача до заяви від 18.08.2026 не долучено документ, що підтверджує повноваження Лазуткіної О.А. При цьому, як стверджує скаржник, остання не є керівником та представником стягувача, який має право вчиняти дії від імені стягувача без довіреності. Отже, за висновком скаржника, стягувач не звертався із заявою про примусове виконання наказу до органу ДВС, який відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень мав би повернути наказ стягувачу без прийняття до виконання.

Крім того, скаржник у своїй скарзі зазначає, що наказ від 09.06.2026 № 924/1142/25 не відповідає приписам п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому документі не зазначено дату народження боржника фізичної особи, тому з цієї підстави орган ДВС мав би повернути наказ стягувачу без прийняття до виконання.

Також фізична особа-підприємець Федоров О.А. вважає, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню з підстав того, що вона не відповідає наказу в його наказовій частині, оскільки наказом від 09.06.2026 № 924/1142/25, який суперечить ч. 5 ст. 327 ГПК України, передбачено вчинити дві дії виселити боржника з нежитлових приміщень та зобов`язати повернути орендоване майно балансоутримувачу, натомість у спірній постанові державний виконавець зазначив нібито наказом наказано витини одну дію - виселити боржника з нежитлових приміщень.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях подано до суду заперечення на скаргу на дії державного виконавця від 28.09.2026, у яких просить відмовити Федорову О.А. в задоволенні скарги від 19.09.2026. Свої заперечення обґрунтовує тим, що повноваження Лазуткіної О.А., яка підписала заяву про примусове виконання наказу, визначені наказом Регіонального відділення від 16.07.2024 № 582 «Про підпорядкування підрозділів Регіонального відділення та розподіл функціональних обов`язків між керівництвом Регіонального відділення». Крім того, виконання обов`язків заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Хмельницькій області покладено на Лазуткіну О.А згідно з наказом від 17.03.2026 № 58-р. Щодо відсутності у виконавчому документі (наказі) дати народження боржника та повернення державним виконавцем наказу стягувачу без прийняття до виконання, то представник Регіонального відділення вважає, що сама по собі відсутність у виконавчому документі окремих анкетних даних не є безумовною підставою для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання чи визнання дій виконавця неправомірними. Стосовно наявності в наказі про примусове виконання постанови від 09.06.2026 зобов`язання вчинення кількох дій Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях вважає, що формальний недолік видачі одного наказу на дві вимоги замість двох окремих не позбавляє наказ статусу виконавчого документа, якщо в ньому чітко зазначено боржника, стягувача та резолютивну частину рішення щодо обох вимог.

02.10.2026 державним виконавцем Кам`янець-Подільського району Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України О. Волковою подано до суду заперечення на скаргу ОСОБА_1 , у яких вказує, що на момент прийняття заяви та винесення оскаржуваної постанови у виконавця були відсутні правові підстави для повернення документа без прийняття до виконання, оскільки статус особи та її право представляти інтереси стягувача було належним чином оцінені в мажах Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) та наданих повноважень. Сама по собі відсутність окремих паперових документів в матеріалах виконавчого провадження не спростовує наявності в Лазуткіної О.А. права на підписання заяви від імені державного органу чи установи. Крім того, державний виконавець вважає, що згідно з уставленою практикою Верховного Суду відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про боржника (зокрема дати народження) не є підставою для відмови у відкритті або для повернення виконавчого документа, якщо наявні дані (РНОКПП чи точна адреса) дозволяють повністю та однозначно ідентифікувати особу боржника та виконати судове рішення. Щодо невідповідності постанови про відкриття наказу в його наказовій частині, то виконавець зауважує, що виконавчий документ не змінено і не спотворено. Виконання в частині однієї вимоги не скасовує іншу вимогу судового наказу вона залишається непред`явленою до виконання.

Ухвалою суду від 23.09.2026 скаргу фізичної особи-підприємця Федорова Олега Анатолійовича від 19.09.2026 на дії органу ДВС у справі № 924/1142/25 призначено до розгляду в засіданні господарського суду на 13 жовтня 2026 року.

Представник скаржника під час судового розгляду скарги підтримав доводи, викладеній в ній, просить суд скаргу задовольнити.

Представник органу ДВС в судове засідання не з`явився, однак у запереченнях на скаргу Федорова О.А. від 02.10.2026 просив у її задоволенні відмовити, розгляд скарги проводити без участі державного виконавця.

Розглянувши скаргу фізичної особи-підприємця Федорова Олега Анатолійовича на дії органу ДВС, судом ураховується таке.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 16.07.2024 № 582 затверджено розподіл обов`язків та повноважень між начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та заступником начальника регіонального відділення.

Відповідно до п. 7 додатка до наказу від 16.07.2024 № 582 заступник начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях начальник Управління забезпечення реалізації повноважень у Хмельницькій області з метою оперативного вирішення питань, що належать до компетенції Регіонального відділення, є уповноваженою начальником Регіонального відділення на підписання (затвердження) документів за напрямком діяльності Управління, зокрема, документів, листів щодо організації роботи з питань оренди державного майна.

Згідно з наказом Фонду державного майна України від 13.03.2026 № 55-д припинено державну службу Андрушко Н.М., заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Хмельницькій області.

Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 17.03.2026 № 58-р покладено виконання обов`язків заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Хмельницькій області на начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами держави Управління забезпечення реалізації повноважень у Хмельницькій області цього регіонального відділення Лазуткіну О.А. з 18.03.2026 до призначення у встановленому порядку заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Хмельницькій області.

Відповідно до заяви від 18.08.2026 в.о. заступника начальника регіонального відділення начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Хмельницькій області Лазуткіною О. направлено Відділу державної виконавчої служби у м. Кам`янці-Подільському до виконання оригінал наказу від 09.06.2026 № 924/1142/25.

10.09.2026 державним виконавцем винесено постанову ВП № 81922305 про відкриття виконавчого провадження ВП № 81922305 з виконання наказу від 09.06.2026 № 924/1142/25.

10.09.2026 державним виконавцем винесено постанову ВП № 81922305 про стягнення виконавчого збору у розмірі 17294,00 грн.

10.09.2026 державним виконавцем винесено постанову ВП № 81922305 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (370,00 грн).

Згідно з листом від 10.09.2026 № 108559 державний виконавець направив для виконання та для відома боржнику і стягувачу постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.09.2026, винесену при виконанні наказу від 09.06.2026 № 924/1142/25.

Згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчого провадження від 22.09.2026 щодо боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 10.09.2026 відкрито виконавче провадження № 81922305, стягувачем за яким є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.

ОСОБА_2 звернувся до державного виконавця із заявою від 24.09.2026, у якій повідомив, що на цей час госпіталізований, тому просить відкласти проведення виконавчих дій на строк до 10 робочих днів.

Відповідно до довідки від 24.09.2026 № 327 КНБ «БЦРЛ» Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Федоров О.А. з 23.09.2026 госпіталізований.

25.09.2025 державним виконавцем винесено постанову ВП № 81922305 про відкладення проведення виконавчих дій щодо виконання наказу від 09.06.2026 № 924/1142/25, у зв`язку із заявою боржника щодо перебування на стаціонарному лікуванні, що підтверджується довідкою від 24.09.2026 № 327.

Відповідно до листа від 25.09.2026 № 115497 державний виконавець надіслав позивачу (стягувачу) та відповідачу (боржнику) для виконання та для відома постанову від 25.09.2026, винесену при примусовому виконанні судового наказу від 09.06.2026 № 924/1142/25.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні приписи містяться у ст. 326 ГПК України, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За змістом ст. 327 ГПК України виданий судом наказ є підставою для виконання судового рішення.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що засадами виконавчого провадження є, зокрема, обов`язковість виконання рішень, гласність та відкритість виконавчого провадження.

Згідно зі змістом ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3)

Як передбачено ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зважаючи на зазначені положення, виконавець повинен вчиняти виконавчі дії із дотриманням Закону України "Про виконавче провадження", а також відповідно до інших законів, додержання яких є обов`язковим при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 3391 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як слідує зі змісту скарги від 19.09.2026, однією з підстав для скасування постанови державного виконавця від 10.09.2026 та визнання його дій щодо відкриття виконавчого провадження № 81922305 та неповернення стягувачу виконавчого документа неправомірними скаржник визначив те, що адресована державному виконавцю заява стягувача від 18.08.2026 про примусове виконання наказу підписана неуповноваженою особою Лазуткіною О.А., яка діяла без довіреності та не є представником стягувача. Проте, такі твердження скаржника суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

За змістом чч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до чч. 3, 4 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи. Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» представниками у виконавчому провадженні не можуть бути: 1) особи, які не мають повної цивільної дієздатності; 2) судді, слідчі, прокурори, працівники підрозділів, які провадять оперативно-розшукову діяльність, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання, які діють як учасники цього виконавчого провадження, виконавці та помічники приватних виконавців, крім випадків, коли вони діють як законні представники або уповноважені особи відповідного органу, що є стороною виконавчого провадження; 3) інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснювати представництво.

Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, при цьому детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.

Так, згідно з пунктом 10 розділу ІІ Інструкції повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами: довіреністю фізичної особи; довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо); рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи управителем спадкового майна; довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Оригінали документів, зазначених у цьому пункті, або належним чином засвідчені їх копії долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

Після пересвідчення наявності у представника належним чином оформленого документа, що посвідчує повноваження представника, його оригінал у разі потреби повертається представникові сторони виконавчого провадження.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної виконавчої дії мають бути застережені у відповідному документі, що посвідчує повноваження представника, або в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи (скарги) убачається, що відповідно до наказу Фонду державного майна України від 17.03.2026 № 58-р на начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами держави Управління забезпечення реалізації повноважень у Хмельницькій області цього регіонального відділення Лазуткіну О.А. з 18.03.2026 покладено виконання обов`язків заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Хмельницькій області до призначення у встановленому порядку заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Хмельницькій області. При цьому, відповідно до п. 7 додатку до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 16.07.2024 № 582 з метою оперативного вирішення питань, що належать до компетенції Регіонального відділення, заступник начальник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях начальник Управління забезпечення реалізації повноважень у Хмельницькій області є уповноваженим на підписання (затвердження) документів за напрямком діяльності Управління, зокрема, документів щодо організації роботи з питань оренди державного майна.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що, оскільки Лазуткіна О.А. відповідно до наведених вище розпорядчих документів була належним чином уповноважена діяти від імені Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, в т.ч. щодо подання державному виконавцю заяви від 18.08.2026 про примусове виконання наказу, зважаючи при цьому, що вчинення дій з виселення скаржника та повернення майна безпосередньо стосується організації роботи у сфері оренди державного майна (п. 7 додатка до наказу від 16.07.2024 № 582), то дії державного виконавця, який відкрив виконавче провадження, є правомірними, а правові підстави для повернення виконавчого документа відсутніми.

Стосовно доводів скаржника про відсутність в наказі від 09.06.2026 № 924/1142/25 дати народження боржника та необхідності повернення державним виконавцем означеного наказу без прийняття без виконання з вказаної підстави, то суд зазначає таке.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші відомості (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, реквізити електронних гаманців боржника, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав виконавчий документ, заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону або заяву про поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37-1 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди; 13) виконавчий документ, щодо якого подано заяву про примусове виконання, перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби, у приватного виконавця.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Аналізуючи зміст ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», убачається, що обов`язок суду зазначати дату народження боржника у виконавчому документі застосовується лише в тому випадку, коли боржником у справі виступає виключно фізична особа, а не суб`єкт господарювання.

Водночас із наказу Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2026 № 924/1142/25 чітко вбачається, що боржником за ним є фізична особа-підприємець Федоров Олег Анатолійович ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Ураховуючи наведене, суд констатує, що боржником за виконавчим документом (наказом), є не фізична особа, а суб`єкт підприємницької діяльності, тобто фізична особа-підприємець Федоров Олег Анатолійович, при цьому вказану особу (як фізичну) згідно виданого судом наказу можна ідентифікувати.

Суд зазначає, що на виконання вимог п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» в наказі від 09.06.2026 судом було зазначено ідентифікаційний код боржника фізичної особи-підприємця.

Таким чином, зі змісту вказаного наказу вбачається, що він виданий судом відповідно до вимог чинного законодавства, а державним виконавцем правомірно було відкрито виконавче провадження.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що виконавцю під час здійснення виконавчого провадження надано право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Таким чином, в силу вимог ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець вправі отримати інформацію щодо дати народження боржника у відповідних органах, з баз даних та реєстрів.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 22.08.2018 у справі № 471/283/17-ц, від 16.10.2019 у справі № 219/7439/14-ц, від 19.09.2019 у справі № 469/1357/16-ц, 11.12.2019 у справі № 487/3774/16-ц.

Зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.09.2026 убачається, що державний виконавець володів інформацією про дату народження боржника, зазначивши її у вказаній постанові.

Більше того відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.

Вказаний правовий висновок неодноразово і послідовно викладено зокрема у постановах Верховного Суду України: від 21 травня 2014 року у справі № 6-45цс14, від 25 червня 2014 року у справі № 6-62 цс14, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої, Другої та Третьої судових палат Касаційного цивільного суду: від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 219/7439/14-ц (провадження № 61-31681св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 487/3774/16-ц (провадження № 61-42083св18), а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 813/2125/16 (адміністративне провадження № К/9901/21841/18).

Тобто, наразі вже усталеною є практика Верховного Суду про те, що відсутність у виконавчому документі будь-якої інформації щодо боржника, зокрема, дати народження, паспортних даних, реєстраційного номеру облікової картки платника податків не є підставою для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.

Із урахуванням викладеного в сукупності суд висновує, що прийняття державним виконавцем виконавчого документа (наказу від 09.06.2026 № 924/1142/25) до виконання з підстав відсутності у ньому дати народження боржника та за наявності при цьому інших ідентифікуючих відомостей про боржника є правомірним та узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду.

Безпідставними також суд вважає доводи скаржника щодо наявності в наказі від 09.06.2026 зобов`язання вчинення боржником кількох дій виселення боржника з нежитлових приміщень та зобов`язання боржника повернути орендоване майно, з огляду на таке.

Згідно з ч. 5 ст. 327 ГПК України, якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів чи проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Відповідно до ч. 3 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Проаналізувавши наведену вищу норму закону в розрізі змісту наказу від 09.06.2026, судом зазначається, що сама суть виселення боржника з приміщення полягає в поверненні ним законному володільцю такого приміщення, тобто в наказі більш ширше та конкретизовано визначено, у якому саме порядку має відбуватися виселення боржника з приміщення - зобов`язання боржника повернути орендоване майно Балансоутримувачу за актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. При цьому, хоча наказ, виданий на виконання постанови апеляційного суду, і містить такі окремі формулювання як «виселити» та «зобов`язати повернути», однак у своєму логічному взаємозв`язку становлять єдину невід`ємну дію, яку божник зобов`язаний виконати.

Крім того, судом зазначається, що визначена позивачем у позовній заяві позовна вимога про виселення боржника з нежитлових приміщень та повернення майна, є однією немайновою вимогою, яка була предметом дослідження судом першої інстанції при відкритті провадження в цій справі, та за яку позивачем правомірно сплачено судовий збір.

Зазначення державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження лише про виселення фізичної особи-підприємця Федорова О.А. з нежитлових приміщень без зазначення про повернення орендованого майна, за висновком суду, не може бути підставою для повернення виконавчого документа та є надмірним формалізмом зі сторони скаржника, що обмежує реалізацію права стягувача на виконання судового рішення.

Таким чином, зважаючи на викладене вище, суд висновує, що наказ від 09.06.2026 № 924/1142/26 не суперечить ч. 5 ст. 327 ГПК України, постанова про відкриття виконавчого провадження відповідає означеному наказу та правомірно винесена державним виконавцем відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження».

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

В п. 37. Рішення по справі "Деркач та Палек проти України" (заяви №№ 34297/02 та 39574/02) від 21 грудня 2004 року, остаточне з 06.06.2005 року, Європейський Суд зазначив:

"37. Суд знову наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (див. "Бурдов проти Росії", заява № 589498/00, п. 34)."

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Згідно з ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, підсумовуючи наведене вище, ураховуючи встановлені судом обставини та наявні докази, що свідчать про наявність у представника стягувача повноважень на звернення до державного виконавця про примусове виконання наказу, беручи до уваги, що зміст наказу від 09.06.2026 № 924/1142/25 та постанови про відкриття виконавчого провадження повністю відповідають вимогам чинного законодавства, а також беручи до уваги правові висновки Верховного Суду, господарський суд дійшов висновку про законність дій державного виконавця з прийняття означеного наказу до виконання та відкриття виконавчого провадження. Відтак з огляду на те, що подана фізичною особою-підприємцем Федоровим Олегом Анатолійовичем скарга від 19.09.2026 є необґрунтованою з наведених у ній підстав, суд відмовляє в її задоволенні.

Керуючись ст. 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити фізичній особі-підприємцю Федорову Олегу Анатолійовичу в задоволенні скарги від 19.09.2026 на дії органу державної виконавчої служби.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали підписано 13.10.2026.

Суддя С.В. Заверуха

Відрук.: 2 примір.

1 - до справи;

2 - відповідачу (31947, Хмельницька обл., Кам`янець - Подільський р-н, с. Зіньківці, вул. Столбова, буд. 34, код 2489802390) рек. з повд.

Направити ухвалу позивачу, третій особі та Відділу ДВС у місті Кам`янець - Подільському Камя`нець - Подільського району Хмельницької області ХМУ ГМЮУ до електронного кабінету Електронного суду.