Решение № 140535973, 28.09.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2026 р. Справа № 924/716/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В. В., за участю секретаря судового засідання Козуляк І. В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БСТ Компані"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Енерджі"

за участю представників:

від позивача Янцеловський М. М. - згідно з ордером від 25.09.2025

від відповідача Гурез І. О. - згідно з ордером від 26.07.2026

Рішення ухвалюється 28.09.2026, оскільки у судовому засіданні 27.08.2026, 23.09.2026 оголошувалася перерва.

У засіданні оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

встановив: товариство з обмеженою відповідальністю "БСТ Компані" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Енерджі" 1180485,12 грн, з яких: 1095000,00 грн основної заборгованості, 66135,12 грн інфляційних втрат, 19350,00 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 21.07.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 21.07.2026, яке відкладалось на 29.07.2026 та в подальшому на 20.08.2026.

Ухвалою суду від 20.08.2026 підготовче провадження у справі №924/716/26 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 27.08.2026, у якому оголошувалася перерва до 23.09.2026, 28.09.2026.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару. Як на правові підстави позову посилається на ст. ст. 11, 207, 208, 525, 526, 530, 625, 638, 639, 640, 655, 662 - 664, 691, 692, 693, 670, 712 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (від 10.08.2026) просить у задоволенні позовних вимог відмовити, вважаючи, що позовні вимоги не є належним чином обґрунтованими та доведеними, а поданий позивачем розрахунок не дозволяє перевірити структуру заявленої заборгованості, належність віднесення здійснених відповідачем платежів до конкретних поставок та правильність визначення моменту виникнення прострочення.

Вказуючи, що позивач кваліфікує відносини сторін як договір поставки, укладений у спрощений спосіб, повідомив, що не заперечує принципової можливості виникнення господарських зобов`язань у такий спосіб.

Акцентує увагу, що позивач не надав належної деталізації заявлених вимог у розмірі 109500,00 грн, а з позову неможливо встановити за якою саме видатковою накладною існує несплачений залишок, який розмір несплаченої суми припадає на кожну конкретну поставку, які саме платежі позивач зарахував у погашення кожної поставки, у якому порядку здійснювалося відповідне зарахування та з якої конкретної дати позивач вважає неоплаченим кожне окреме зобов`язання.

Враховуючи здійснення відповідачем оплат за отриманий товар з посиланням на конкретну господарську операцію, стверджує, що позивач мав не просто зазначити загальну суму отриманих коштів, а зіставити кожний платіж із відповідною поставкою та визначити конкретний залишок за кожним зобов`язанням.

Зауважує про безпідставність посилань позивача на акт звірки, оскільки останній не містить підпису відповідача.

Вважає, що позивачем необґрунтовано строк виконання грошових зобов`язань, а також те, що першим днем прострочення є саме 22.11.2025. Наголошує, що факт направлення претензії електронним повідомленням не тотожний установленню дати його отримання адресатом.

Стверджує, що розрахунок за статтею 625 Цивільного кодексу України побудований позивачем на недоведеній вихідній величині. При цьому звертає увагу, що позивач не зазначив: за якими конкретно накладними складається сума боргу - 1095000 грн; коли настав строк оплати кожної із цих поставок; яка частина кожної поставки залишилася неоплаченою; чому саме 22.11.2025 вся сума одночасно набула статусу простроченої.

Підсумовуючи заперечення, зазначає, що позивач який вимагає стягнення коштів, повинен довести: факт виникнення відповідного зобов`язання; його конкретний розмір; строк виконання; факт та період прострочення; правильність урахування здійснених платежів; правильність розрахунку додаткових нарахувань.

Також висловив заперечення щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн та просить їх зменшити.

Позивач у відповіді на відзив (від 12.08.2026) вказує, що твердження відповідача у відзиві не стосуються предмета спору та носять цілком формальний характер, оскільки ТОВ "Поділля Енерджі" не надано жодних доказів на спростування факту поставки ТОВ "БСТ Компані" та прийняття останнім товару "комплект заготовок до ящика дерев`яного 270*428*1277 (В*Ш*Д), фарбований", загальною вартістю 10059000,00 грн.

Зазначає, що відповідачем разом з відзивом на позовну заяву не надано власних розрахунків, які свідчать про оплату ТОВ "Поділля Енерджі" вартості поставленого ТОВ "БСТ Компані" товару на суму більше ніж 8964000,00 грн, яка обліковується позивачем, не надано доказів, які могли б свідчити про наявність між сторонами додаткових (інших) господарських правовідносин, на оплату яких могли бути зараховано грошові кошти за випискою по банківському рахунку ТОВ "БТС Компані" за період з 01.01.2025 року по 11.11.2025 року, як і доказів щодо поставки позивачем товару в розмірі меншому ніж загальною вартістю 10059000,00 грн.

Стверджує, що зіставлення кожного платежу із відповідною поставкою та визначення конкретного залишку за кожним зобов`язанням не змінить суму загальної вартості поставленого позивачем товару, а отже розмір основної заборгованості відповідача.

Зауважує, що незважаючи на відсутність між сторонами договору поставки у письмовому вигляді, строк виконання зобов`язання по оплаті товару в повному розмірі настав для відповідача з моменту отримання ним товару в порядку ст. 712, ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України.

Зазначає, що водночас, з метою досудового врегулювання спору в добровільному порядку ТОВ "БСТ Компані" 17.11.2025 направило на електронну поштову адресу ТОВ "Поділля Енерджі" письмову претензію за вих. №17/11-3 з вимогою протягом 5 календарних днів з дати отримання вказаної претензії сплатити на користь ТОВ "БСТ Компані" грошові кошти в розмірі 1095000,00 грн заборгованості шляхом перерахування за реквізитами позивача. При цьому зазначає, що у позивача був відсутній обов`язок направлення вказаної письмової претензії.

Також повідомляє, що попри обов`язок відповідача оплатити товар з моменту отримання ним кожної поставки за видатковими та товарно-транспортними накладними, позивачем самостійно визначено періоди у відповідності до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, з 22.11.2025 року (момент спливу 5 денного строку з момент отримання письмової претензії) по 24.06.2026 року (дата подання позовної заяви).

Акцентує увагу, що оскільки відповідач свої зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений позивачем товар згідно видаткових накладних в повному обсязі не виконав, за ним рахується основний борг в розмірі 1095000,00 грн - як різниця між перерахованими відповідачем грошовими коштами та загальною вартістю поставленого позивачем товару.

Зазначає, що у підписаних сторонами видаткових накладних не встановлений строк (термін) оплати за поставлений товар. Водночас, складена та підписана без зауважень та заперечень обома сторонами видаткова накладна є самостійною підставою виникнення у відповідача обов`язку здійснити повний розрахунок за отриманий товар після його отримання в силу норми закону.

Відтак, стверджує, що обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виник з моменту його прийняття.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив (від 13.08.2026) підтвердив, що не заперечує самого факту існування між сторонами господарських правовідносин та отримання продукції за первинними документами. Також підтримав доводи викладені у відзиві на позов.

Водночас стверджує, що саме від встановлення того, яка конкретна поставка залишилася неоплаченою, в якій частині, які платежі здійснювалися на її погашення, яке призначення містив кожен із таких платежів та коли настав строк виконання саме цього зобов`язання, залежить як наявність та розмір основного боргу, так і можливість застосування статті 625 ЦК України.

Вказує, що позивач не може постфактум, уже після виникнення спору, сформувати власну модель розподілу отриманих коштів, якщо вона не відповідає призначенню платежів, зазначеному самим платником.

У письмовому клопотанні від 27.08.2026 відповідач заперечив факт підписання видаткової накладної №54 від 04.07.2025 та факт приймання товару за цією накладною. Звертає увагу, що при безпосередньому візуальному співставленні копії ТТН із копією видаткової накладної №54 від 04.07.2025 вбачається, що графічне виконання підпису в ТТН візуально відрізняється від графічного виконання підпису в реквізиті "Отримав (ла)" видаткової накладної. Крім того, у цих документах не зазначено особу, яка приймала товар, відсутні посилання на документ, що підтверджує повноваження такої особи, що в свою чергу унеможливлює встановлення особи, яка підписувала ці документи від імені відповідача.

Водночас стверджує, що товар за видатковою накладною №54 від 04.07.2025 не був оприбуткований відповідачем та відсутній у бухгалтерському/складському обліку товариства як товар, отриманий за зазначеною накладною.

Зважаючи на наведене, повідомляє, що наведені обставини у сукупності створюють обґрунтований сумнів щодо достовірності поданих позивачем копій як доказів реального здійснення господарської операції.

Керуючись положення ст. ст. 73, 74, 86 ГПК України щодо доведеності сторонами обставин, на які посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, з метою перевірки достовірності письмових доказів, поданих до матеріалів справи позивачем, ставлячи під сумнів відповідність копій оригіналу документів, відповідно до ст. 91 ГПК України, просить витребувати у позивача та надати суду для огляду оригінали видаткової накладної №54 від 04.07.2025 на суму 697500,00 грн та товарно-транспортної накладної від 04.07.2025.

При цьому вважає, що оцінка достовірності зазначених доказів має істотне значення для визначення самого факту виникнення та розміру заявленої позивачем заборгованості щодо поставки товару на суму 697500,00 грн.

Позивач на вимогу суду оригінали видаткової накладної №54 від 04.07.2025 на суму 697500,00 грн та товарно-транспортної накладної від 04.07.2025 не надав, повідомивши про їх відсутність у позивача.

Позивач у додаткових поясненнях від 22.09.2026 звертає увагу, що надані позивачем копії видаткових та товарно-транспортних накладних оформлені належним чином у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", чим підтверджується приймання - передача товару, який прийнято відповідачем за всіма накладними без зауважень щодо кількості та якості продукції.

Повідомляє, що у матеріалах справи наявна сканована копія видаткової накладної № 54 від 04.07.2025 року та товарно-транспортної накладної по поставці продукції в кількості 450 шт. на загальну суму (з ПДВ) - 697500,00 грн.

Стверджує, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Посилаючись на положення ст. 96 ГПК України, ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", зазначає, що позивач позбавлений можливості подати оригінал електронного доказу видаткової накладної №54 від 04.07.2025 та товарно-транспортної накладної на суму 697500,00 грн, оскільки такий оригінал не було надано відповідачем після підписання, а лише направлено у формі сканованої копії під час листування між уповноваженими особами сторін по справі у месенджері.

Зважаючи на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, положення ст. ст. 198, 201, 207 Податкового кодексу України, вказує, що на підтвердження наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 1095000,00 грн основного боргу, надає податкові накладні, які зареєстровані підприємством за спірними господарськими операціями.

У клопотанні (від 24.09.2026) позивач повідомив, що позбавлений можливості надати оригінал електронного доказу видаткової накладної №54 від 04.07.2025 та товарно-транспортної накладної по поставці продукції в кількості 450 шт. на загальну суму (з ПДВ) 697500,00 грн. Водночас зазначивши, що у разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару, долучив податкову звітність ТОВ "БСТ Компані" з реєстрації податку на додану вартість за 2025 рік.

Відповідач у додаткових поясненнях (від 25.09.2026) зазначив, що податкова декларація ТОВ "БСТ Компані" не розшифровує 8,4 млн грн за покупцями, тому не доводить, що 581250,00 грн із цієї суми припадають саме на спірну операцію ТОВ "Поділля Енерджі". Повідомив, що натомість із його декларації за липень 2025 року слідує, що підприємство задекларувало податкові зобов`язання 186375 грн, але у розділі II "Податковий кредит" рядок 10.1 дорівнює нулю, рядок 17 "Усього податкового кредиту" також нуль. З огляду на наведене висновує, що за липень 2025 року ТОВ "Поділля Енерджі" взагалі не сформувало податкового кредиту з придбання товарів/послуг за основною ставкою ПДВ, що означає, що у податковому обліку товариства відсутня не лише сума ПДВ 116250 грн за спірною операцією, а відсутній будь-який податковий кредит за липень 2025 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, відповіді на відзив, поясненнях. У судовому засіданні повідомив, що позбавлений можливості надати оригінал видаткової накладної №54 від 04.07.2025 та товарно-транспортної накладної по поставці продукції у кількості 450 шт. на загальну суму (з ПДВ) 697500,00 грн, тому до матеріалів справи долучено скановані копії. Та вказав, що наявність заборгованості у відповідача підтверджується зареєстрованими податковими накладними.

Представник відповідача у судовому засіданні, підтримавши аргументи викладені у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив, письмових поясненнях, у судовому засіданні заперечила поставку позивачем товару згідно видаткової накладної №54 від 04.07.2025 та товарно-транспортної-накладної №Р54 від 04.07.2025, акцентувала увагу на відсутності належних доказів, які б підтверджували реальну поставку товару. Зауважила на невідповідності порядкових номерів податкових накладних із номерами, зазначеними у квитанціях про їх реєстрацію.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

ТОВ "БСТ Компані" в період з 01.01.2025 по 11.11.2025 було поставлено ТОВ "Поділля Енерджі" товар - "комплект заготовок до ящика дерев`яного 270*428*1277 (В*Ш*Д), фарбований".

У підтвердження поставки товару позивачем надано копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, а саме: видаткову накладну №2 від 22.01.2025 та товарно-транспортну накладну №Р1 від 22.01.2025 щодо поставки 200 шт. комплектів на суму 300000,00 грн; видаткову накладну №21 від 14.05.2025 року та товарно-транспортну накладну №Р21 від 14.05.2025 щодо постави 500 шт. комплектів на суму 750000,00 грн; видаткову накладну №24 від 21.05.2025 та товарно-транспортну накладну № Р24 від 21.05.2025 - щодо поставки 126 шт. комплектів на суму 189000,00 грн; видаткову накладну №26 від 23.05.2025 та товарно-транспортну накладну №Р26 від 23.05.2025 щодо поставки 450 шт. комплектів на суму 675000,00 грн; видаткову накладну №27 від 27.05.2025 та товарно-транспортну накладну №Р27 від 27.05.2026 щодо поставки 450 шт. комплектів на суму 675000,00 грн; видаткову накладну №29 від 30.05.2025 та товарно-транспортну накладну №Р29 від 30.05.2025 щодо поставки 450 шт. комплектів на загальну суму 675000,00 грн; видаткову накладну №30 від 02.06.2025 та товарно-транспортну накладну №Р30 від 02.06.2025 щодо поставки 450 шт. комплектів на загальну суму 675000,00 грн; видаткову накладну №32 від 05.06.2025 та товарно-транспортну накладну №Р32 від 05.06.2025 - щодо поставки 450 шт. комплектів на загальну суму (з ПДВ) 675000,00 грн; видаткову накладну № 35 від 07.06.2025 та товарно-транспортну накладну №Р35 від 07.06.2025 - щодо поставки 450 шт. комплектів на загальну суму (з ПДВ) 675000,00 грн; видаткову накладну №37 від 10.06.2025 та товарно-транспортну накладну №Р37 від 10.06.2025 - щодо поставки 450 шт. комплектів на загальну суму 675000,00 грн; видаткову накладну №38 від 12.06.2025 та товарно-транспортну накладну №Р38 від 12.06.2025 щодо поставки 450 шт. комплектів на загальну суму 675000,00 грн; видаткову накладну №39 від 16.06.2025 та товарно-транспортну накладну №Р39 від 16.06.2025 щодо поставки 450 шт. комплектів на загальну суму 675000,00 грн; видаткову накладну №40 від 18.06.2025 та товарно-транспортну накладну №Р40 від 18.06.2025 щодо поставки 450 шт. комплектів на загальну суму 675000,00 грн; видаткову накладну №41 від 19.06.2025 та товарно-транспортну накладну №Р41 від 19.06.2025 щодо поставки 450 шт. комплектів на загальну суму 675000,00 грн; видаткову накладну №46 від 23.06.2025 та товарно-транспортну накладну №Р46 від 23.06.2025 - щодо поставки 450 шт. комплектів на загальну суму 697500,00 грн; видаткову накладну №54 від 04.07.2025 та товарно-транспортну накладну №Р54 від 04.07.2025 - щодо поставки 450 шт. комплектів на загальну суму 697500,00 грн, всього на загальну суму - 10059000,00 грн.

Відповідно до фільтрованої виписки АТ КБ "ПриватБанк" за період з 01.01.2025 по 11.11.2025 відповідачем було здійснено частково оплату за товар на загальну суму 8964000,00 грн, а саме згідно платіжного документа: №444 від 23.07.2025 на суму 675000,00 грн згідно рахунку №34 від 18.06.2025; №413 від 03.07.2025 на суму 1350000,00 грн згідно рахунків №31 від 12.06.2025, №32 від 16.06.2025; №411 від 30.06.2025 на суму 300000,00 грн згідно рахунків №38 від 23.06.2025, від 12.06.2025; №394 від 17.06.2025 на суму 1350000,00 грн згідно рахунку №30 від 02.06.2025 та №38 від 12.06.2025; №374 від 12.06.2025 на суму 350000,00 грн згідно рахунку №27 від 07.06.2025; №375 від 12.06.2025 на суму 275000,00 грн згідно рахунку №29 від 10.06.2025; №369 від 11.06.2025 на суму 1000000,00 грн згідно рахунку №24 від 05.06.2025, №27 від 07.06.2025; №366 від 10.06.2025 на суму 400000,00 грн згідно рахунку №29 від 10.06.2025; №340 від 03.06.2025 на суму 1150000,00 грн згідно рахунку №17 від 27.05.2025, №18 від 30.05.2025; №333 від 30.05.2025 на суму 200000,00 грн згідно рахунку №17 від 27.05.2025; №323 від 27.05.2025 на суму 864000,00 грн згідно рахунку №24 від 21.05.2025, №26 від 23.05.2025; №300 від 16.05.2025 на суму 650000,00 грн згідно рахунку №21 від 14.05.2025; №299 від 16.05.2025 на суму 100000,00 грн згідно рахунку №21 від 14.05.2025; №273 від 08.05.2025 на суму 100000,00 грн згідно рахунку №1 від 21.01.2025; №184 від 20.03.2025 на суму 100000,00 грн згідно рахунку №1 від 21.01.2025; №147 від 21.01.2025 на суму 100000,00 грн згідно рахунку №1 від 21.01.2025.

Позивач звернувся до відповідача із претензією вих. № 17/11-3 від 17.11.2025 за підписом представника, із направленням на електронну адресу, у якій, посилаючись на поставку позивачем відповідачу товару, часткову оплату відповідачем товару, вимагав протягом 5 календарних днів з дати отримання відповідачем претензії сплатити на користь ТОВ "БСТ Компані" кошти у розмірі 1095000,00 грн.

У матеріалах справи наявні податкові накладні оформлені позивачем №14/1 від 23.06.2025 на суму 697500,00 грн щодо поставки відповідачу 450 шт. комплектів заготовок до ящиків, № 4/1 від 04.07.205 на суму 697500,00 грн щодо поставки відповідачу 450 шт. комплектів заготовок до ящиків, квитанції від 18.07.2025, від 05.08.2025 про реєстрацію в ЄРПН податкових накладних відповідно №14 від 23.06.2026, №4 від 04.07.2025, податкові декларації з податку на додану вартість, оформлені ТОВ "БСТ Компані" за 2025 рік (щомісячні), податкова декларація з податку на додану вартість, оформлена ТОВ "Поділля Енерджі" за липень 2025, оборотно-сальдова відомість ТОВ "Поділля Енерджі" по рахунку 631 за період 01.01.2025 27.09.2026.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Згідно зі ст. ст. 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 ЦК України унормовано, що цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема з договору та інших правочинів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 208 ЦК України встановлено, що правочин між юридичними особами вчиняється у письмові формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли правовідносини з поставки товару, відповідно договорів, укладених у спрощений спосіб, що не заперечується сторонами.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Водночас відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, стверджує про поставку відповідачу товару на загальну суму 10059000,00 грн, а саме за видатковою накладною №2 від 22.01.2025 та товарно-транспортною накладною №Р1 від 22.01.2025 на суму 300000,00 грн; видатковою накладною №21 від 14.05.2025 та товарно-транспортною накладною №Р21 від 14.05.2025 - в кількості 500 шт. на суму 750000,00 грн; видатковою накладною №24 від 21.05.2025 та товарно-транспортною накладною №Р24 від 21.05.2025 на суму 189000,00 грн; видатковою накладною №26 від 23.05.2025 та товарно-транспортною накладною №Р26 від 23.05.2025 на суму 675000,00 грн; видатковою накладною №27 від 27.05.2025 та товарно-транспортною накладною №Р27 від 27.05.2025 на суму 675000,00 грн; видатковою накладною №29 від 30.05.2025 та товарно-транспортною накладною №Р29 від 30.05.2025 на суму 675000,00 грн; видатковою накладною № 30 від 02.06.2025 та товарно-транспортною накладною №Р30 від 02.06.2025 на суму 675000,00 грн; видатковою накладною №32 від 05.06.2025 та товарно-транспортною накладною №Р32 від 05.06.2025 на суму 675000,00 грн; видатковою накладною №35 від 07.06.2025року та товарно-транспортною накладною №Р35 від 07.06.2025 на суму 675000,00 грн; видатковою накладною №37 від 10.06.2025 та товарно-транспортною накладною №Р37 від 10.06.2025 на суму 675000,00 грн; видатковою накладною №38 від 12.06.2025 та товарно-транспортною накладною №Р38 від 12.06.2025 на суму 675000,00 грн; видатковою накладною №39 від 16.06.2025 та товарно-транспортною накладною №Р39 від 16.06.2025 на суму 675000,00 грн; видатковою накладною № 40 від 18.06.2025 та товарно-транспортною накладною №Р40 від 18.06.2025 на суму 675000,00 грн; видатковою накладною № 41 від 19.06.2025 та товарно-транспортною накладною №Р41 від 19.06.2025 на суму 675000,00 грн; видатковою накладною №46 від 23.06.2025 року та товарно-транспортною накладною №Р46 від 23.06.2025 на суму 697500,00 грн; видатковою накладною №54 від 04.07.2025 та товарно-транспортною накладною №Р54 від 04.07.2025 на суму 697500,00 грн.

Відповідачем здійснено оплату за товар на загальну суму 8964000,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи фільтрованою випискою АТ КБ "ПриватБанк" за період з 01.01.2025 по 11.11.2025, відповідно до якої здійснено оплату за документами: №444 від 23.07.2025 на суму 675000,00 грн згідно рахунку №34 від 18.06.2025; №413 від 03.07.2025 на суму 1350000,00 грн згідно рахунків №31 від 12.06.2025, №32 від 16.06.2025; №411 від 30.06.2025 на суму 300000,00 грн згідно рахунків №38 від 23.06.2025, від 12.06.2025; №394 від 17.06.2025 на суму 1350000,00 грн згідно рахунку №30 від 02.06.2025 та №38 від 12.06.2025; №374 від 12.06.2025 на суму 350000,00 грн згідно рахунку №27 від 07.06.2025; №375 від 12.06.2025 на суму 275000,00 грн згідно рахунку №29 від 10.06.2025; №369 від 11.06.2025 на суму 1000000,00 грн згідно рахунку №24 від 05.06.2025, №27 від 07.06.2025; №366 від 10.06.2025 на суму 400000,00 грн згідно рахунку №29 від 10.06.2025; №340 від 03.06.2025 на суму 1150000,00 грн згідно рахунку №17 від 27.05.2025, №18 від 30.05.2025; №333 від 30.05.2025 на суму 200000,00 грн згідно рахунку №17 від 27.05.2025; №323 від 27.05.2025 на суму 864000,00 грн згідно рахунку №24 від 21.05.2025, №26 від 23.05.2025; №300 від 16.05.2025 на суму 650000,00 грн згідно рахунку №21 від 14.05.2025; №299 від 16.05.2025 на суму 100000,00 грн згідно рахунку №21 від 14.05.2025; №273 від 08.05.2025 на суму 100000,00 грн згідно рахунку №1 від 21.01.2025; №184 від 20.03.2025 на суму 100000,00 грн згідно рахунку №1 від 21.01.2025; №147 від 21.01.2025 на суму 100000,00 грн згідно рахунку №1 від 21.01.2025.

Решту вартості поставленого товару відповідач, за твердженням позивача, не сплатив, утворивши заборгованість в сумі 1095000,00 грн.

Відповідач визнає факт поставки товару за переліченими вище видатковими накладними та товарно-транспортними накладними на загальну суму 9361500,00 грн та його оплату на загальну суму 8964000,00 грн.

Водночас, відповідач заперечив здійснення господарської операції щодо поставки товару за видатковою накладною №54 від 04.07.2025 та товарно-транспортною накладною №Р54 від 04.07.2025 на суму 697500,00 грн, зважаючи на відсутність документів щодо такої поставки та достовірність наданих позивачем копій видаткової накладної та товарно-транспортної накладної.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям: належності, допустимості, достовірності, вірогідності, що визначені статтями 76 - 79 ГПК України.

Положеннями ч. 6 ст. 91 ГПК України передбачено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У постанові від 30.03.2023 у справі №905/2307/21 (905/496/22) Верховний Суд виснував, що тлумачення ст. 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19, постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №910/17281/21).

На вимогу суду, враховуючи заперечення та клопотання відповідача, позивач оригінали видаткової накладної №54 від 04.07.2025 та товарно-транспортною накладною №Р54 від 04.07.2025 щодо поставки товару на суму 697500,00 грн не надав. У судовому засіданні та у поясненнях від 22.09.2026 представник позивача повідомив про відсутність у позивача оригіналів вищезазначених документів, до матеріалів справи долучено скановану їх копію, яка направлена відповідачем на адресу позивача при спілкуванні представників сторін у месенджері.

Проте доказів, які б підтверджували відповідну переписку, направлення первинних документів з допомогою месенджерів, як і погодження сторонами таким чином здійснювати обмін документами суду не подано.

Не переконливими та не підтвердженими є посилання представника позивача, викладені у поясненнях від 22.09.2026, щодо надання копій спірних первинних документів - видаткової накладної №54 від 04.07.2025 та товарнотранспортної накладної по поставці продукції на загальну суму 697500,00 грн, як електронного доказу у відповідності до ст. 96 ГПК України, оскільки надані паперові копії, зокрема не містять засвідчення їх електронним цифровим підписом, як то передбачено вимогами чинного законодавства (Закон України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги"). При цьому воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі, який існує в оригіналі у електронній формі, а не у його паперовій копії.

Разом з тим відповідно до усталеного висновку Верховного Суду суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20, від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21, постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Оскільки оригінали видаткової накладної №54 від 04.07.2025 та товарно-транспортної накладної №Р54 від 04.07.2025 щодо поставки товару на суму 697500,00 грн суду не подані, зважаючи що відповідач ставить під сумнів дійсність та відповідність поданих копій оригіналу, відповідні докази в силу положень ст. 91 ГПК України не беруться до уваги.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, висновки Верховного Суду, наявні в матеріалах справи докази (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківська виписка) свідчать про поставку товару на суму 9361500,00 грн (10059000,00 грн 697500,00 грн (згідно з видатковою накладною №54 від 04.07.2025)).

З приводу тверджень позивача, що у разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару, та що наявність заборгованості у відповідача підтверджується зареєстрованими податковими накладними №14/1 від 23.06.2025, № 4/1 від 04.07.2025, суд враховує зокрема висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15. Так, Суд зазначив, зокрема, про те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. При цьому, як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Разом із тим, згідно з постановою Верховного Суду від 03.06.2022 року у справі №922/2115/19 податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Судом звертається у вага, що відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 2 ст. 3 вищезазначеного закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Суд зазначає, що у цих спірних правовідносинах, подані позивачем самі податкові накладні №14/1 від 23.06.2025, №4/1 від 04.07.2025, за відсутності первинних документів - видаткової накладної, товарно-транспортної накладної (їх оригіналів) не підтверджують реального здійснення господарської операції щодо поставки товару на суму 697500,00 грн згідно з видатковою накладною №54 від 04.07.2025.

Окрім того, з наявних в матеріалах справи податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ "БСТ Компані" за період 2025 року не вбачається здійснення постачання товару відповідно до видаткової накладної №54 від 04.07.2025 та товарно-транспортної накладної №Р54 від 04.07.2025, оскільки декларації містять загальні відомості, без конкретизації операцій по контрагентах.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази щодо вчинення відповідачем юридично значимих дій щодо спірної господарської операції: реєстрація податкової накладної; формування податкового кредиту за спірною господарською операцією з контрагентом тощо. Натомість, відповідно до оборотно-сальдової відомості відповідача по рахунку 631 за період 01.01.2025-27.09.2026 з контрагентом - ТОВ "БСТ Компані" відсутнє оприбуткування товару на підставі видаткової накладної №54 від 04.07.2025 на суму 697500,00 грн, відповідно до декларації відповідача з податку на додану вартість за липень 2025 року та акту звірки відносно всіх поставок, сформованого через внутрішню бухгалтерську підсистему 1С, у останнього не сформовано податкового кредиту з придбання товарів/послуг за основною ставкою ПДВ, що означає, що у податковому обліку товариства відсутня сума ПДВ за спірною операцією.

При цьому, доречними є зауваження відповідача що складання позивачем податкової звітності засвідчує його податкову поведінку та саме по собі не засвідчує фактичної передачі товару, а також щодо невідповідності порядкових номерів податкових накладних із номерами, зазначеними у квитанціях про їх реєстрацію.

Зважаючи на вищенаведене, позивачем не надано, та в матеріалах справи відсутні докази, які б переконливо свідчили про фактичні обставини реального здійснення господарської операції з постачання товару за видатковою накладною №54 від 04.07.2025 та товарно-транспортною накладною №Р54 від 04.07.2025.

Разом із тим щодо доводів відповідача, що позивач мав не просто зазначити загальну суму отриманих коштів, а зіставити кожний платіж із відповідною поставкою та визначити конкретний залишок за кожним зобов`язанням, то суд погоджується із твердженнями позивача, що зіставлення кожного платежу із відповідною поставкою та визначення конкретного залишку за кожним зобов`язанням не змінить суму загальної вартості поставленого позивачем товару, а отже розмір основної заборгованості відповідача.

Окрім того, в судовому засіданні представником відповідача підтверджено поставки товару на загальну суму 9361500,00 грн та часткову сплату відповідачем 8964000,00 грн, за кожною з наявних видатковими накладних (за виключенням спірної).

Враховуючи вищевикладене у сукупності, зокрема доведену загальну вартість поставленого товару у сумі 9361500,00 грн та часткову сплату відповідачем 8964000,00 грн, задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 397500,00 грн основної заборгованості. У задоволенні решти вимог щодо основної суми боргу суд відмовляє.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із несплатою відповідачем вартості поставлено товару, позивач нарахував відповідачу до стягнення 19350,00 грн 3% річних та 66135,12 грн інфляційних втрат.

Приписами ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Позивачем нараховано до стягнення 19350,00 грн три відсотки річних за період з 22.11.2025 по 24.06.2026.

Аргументи відповідача, що позивач нараховує 3% річних не з дня наступного за отриманням кожної конкретної партії товару, а одночасно на всю суму боргу, починаючи з 22.11.2025, посилаючись на претензію від 17.11.2025 (з вимогою про повернення коштів у строк - 5 днів з моменту отримання претензії), яка направлена на електронну адресу, що не є тотожним установленню дати отримання адресатом, судом оцінюються критично, з огляду на правову природу спірних правовідносин та положення ч. 1 ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Разом із тим, приписами ст. 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Тому визначений позивачем початок періоду нарахування 3% річних є правом позивача та не суперечить вищенаведеним положенням законодавства.

Відтак, здійснивши із використанням ІПС "Законодавство" перевірку нарахованих до стягнення сум 3% річних, суд зазначає, що правильним буде нарахування 3% річних у загальній сумі 7024,32 грн, оскільки позивачем при проведенні такого розрахунку визначено основний борг у розмірі 1095000,00 грн, а не 397500,00 грн. Решта нарахувань в сумі 12325,68 грн здійснено необґрунтовано.

З приводу стягнення з відповідача 66135,12 грн інфляційних втрат, суд враховує, що у постанові від 23.09.2021 у справі №924/2/21 Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України, не погодився з визначенням судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня до жовтня 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100 %, а не 99,99 % (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня до жовтня 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2 %, а не 101,19 %, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України. Цей правовий висновок також застосував Верховний Суд у постанові від 17.01.2024 у справі №910/18308/21, від 06.05.2025 у справі № 910/6632/23.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що всупереч наведеним висновкам Верховного Суду позивач нарахував інфляційні втрати за період грудень 2025 травень 2026, застосувавши сукупний індекс інфляції 106,039737, а не 106. Також при проведенні розрахунку зазначено основний борг у розмірі 1095000,00 грн, а не 397500,00 грн.

Отже, враховуючи зазначене, вищенаведені висновки Верховного Суду, провівши перевірку та перерахунок здійснених позивачем нарахувань інфляційних втрат, з використанням ІПС "Законодавство" з врахуванням періоду існування та суми заборгованості, суд вважає, що правомірним є нарахування інфляційних втрат у загальній сумі 23850,00 грн. Решта заявлених до стягнення інфляційних втрат у сумі 42285,12 грн нараховані необґрунтовано.

Контррозрахунку нарахувань 3% річних, інфляційних втрат суду не подано.

Положеннями ст. ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України на кожну сторону спору покладено обов`язок доведення тих обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

З огляду на вищенаведене у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме щодо стягнення 397500,00 грн основної заборгованості, 7024,32 грн 3% річних, 23850,00 грн інфляційних витрат. У задоволенні решти позову суд відмовляє.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із частковим задоволенням позову покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам з врахуванням розміру судового збору, визначеного відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (позовна заява подана в електронній формі).

Керуючись ст. ст. 2, 4, 13, 74, 86, 129, 231, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "БСТ Компані" до товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Енерджі" про стягнення 1180485,12 грн задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Енерджі" (29000, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Хмельницький, вул. Шевченка, буд. 31, кв. 1, код 44692788) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БСТ Компані" (30420, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Пліщин, вул. Славутська, буд. 3, код 45261088) 397500,00 грн (триста дев`яносто сім тисяч п`ятсот гривень 00 коп.) основної заборгованості, 7024,32 грн (сім тисяч двадцять чотири гривні 32 коп.) 3% річних, 23850,00 грн (двадцять три тисячі вісімсот п`ятдесят гривень 00 коп.) інфляційних втрат, 5140,50 грн (п`ять тисяч сто сорок гривень 50 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 12.10.2026 (враховуючи перебування судді на навчанні з 05.10.2026 по 09.10.2026).

Суддя В.В. Виноградова