Решение № 140533901, 12.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року, м. Харків справа № 520/48/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київської міської прокуратури (вул. Предславинська, буд. 45/9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 02910019) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень Київської міської прокуратури протиправною та зобов`язати Київську міську прокуратуру надати письмову відповідь Позивачу ОСОБА_1 про результати розгляду його звернення від 23 серпня 2024 року;

- стягнути з Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ - 02910019) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені ним і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 211 грн. 20 коп. та витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 5 100 грн. 00 коп., а всього 6 311 (шість тисяч триста одинадцять) грн. 20 коп.

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправну бездіяльність відповідача щодо не розгляду звернення про отримання інформації про хід та результати досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42020100000000525 від 17.10.2020, що є порушенням вимог Закону України «Про звернення громадян».

Вказує, що перенаправлення відповідачем отриманого запиту до Бюро економічної безпеки за належністю є необґрунтованим, оскільки БЕБ не є уповноваженим органом на розгляд звернення позивача, адже процесуальне керівництво досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42020100000000525 від 17.10.2020 здійснює саме прокурор Київської міської прокуратури.

Заперечення відповідача

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, причин поважності його неподання не повідомив.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Обставини, встановлені судом та зміст правовідносин

Судом встановлено, що позивач звернувся до Київської міської прокуратури із заявою від 23.08.2024 в порядку Закону України "Про звернення громадян", в якій просив повідомити:

1. Чи й досі триває або вже закрите досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42020100000000525 від 17.11.2020 року станом на момент надання відповіді на цю Заяву;

2. Чи не був скасований арешт вилучених у мене предметів і документів слідчим суддею чи прокурором одночасно з постановою про закриття кримінального провадження № 42020100000000525 від 17.11.2020 року;

3. Чи не відпала у слідства потреба в подальшому застосуванні арешту щодо мого майна та документів та користування ними;

4. Яким чином та з якою метою слідство використовує вилучене в мене майно в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42020100000000525 від 17.11.2020 року;

5. Чи передано кримінальне провадження № 42020100000000525 від 17.11.2020 року до суду для судового провадження;

6. Чи пред`явлено комусь підозру в кримінальному провадженні № 42020100000000525 від 17.11.2020 року;

7. Хто наразі є слідчим і якого органу по кримінальному провадженню № 42020100000000525 від 17.11.2020 року;

8. Хто наразі є призначеним процесуальним керівником і якого органу в кримінальному провадженні № 42020100000000525 від 17.11.2020 року;

Вказана вище заява була направлена до Київської міської прокуратури засобами поштового зв`язку та отримана уповноваженим представником 29.08.2024, що підтверджено роздруківкою з сайту "Укрпошти".

Листом Київської міської прокуратури від 04.09.2024 заяву позивача направлено керівнику Підрозділу детективів ТУ БЕБ у м. Києві Іллі Тівоненку для розгляду та позивачу (для відома).

За результатами розгляду заяви Територіальним управлінням БЕБ у м. Києві повідомлено позивача про те, що 09.08.2022 року матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020100000000525 від 17.11.2020 об`єднані з матеріалами кримінального провадження № 32019000000000044 від 17.07.2019 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 221 КК України.

27.06.2024 кримінальне провадження № 32019000000000044 від 17.07.2019 року було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Додатково повідомлено, що в матеріалах кримінального провадження № 32019000000000044 від 17.07.2019 року відсутня інформація стосовно проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Вовка С.В., справа № 757/43820/21-к, за адресою: АДРЕСА_2 та інформація стосовно накладення чи зняття арешту майн вилученого під час вищезазначеного обшуку.

Позивач у позовній заяві зазначив, що дії Київської міської прокуратури суперечать нормам Закону України "Про звернення громадян".

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Норми права, які застосовує суд: Конституція України, процесуальні та процедурні положення

У Кодексі адміністративного судочинства України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).

Закон України "Про адміністративну процедуру" № 2073-IX від 17.02. 2022 (далі Закон № 2073-IX) регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час: 1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин; 2)конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції, 3)державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби; 4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 5) оскарження процедур публічних закупівель; 6) нагородження державними нагородами та відзнаками; 7) здійснення помилування; 8) здійснення оцінки впливу на довкілля (ст. 1 Закону № 2073-IX ).

Принципи адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4)безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9)ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12)гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту (ст. 4 Закону № 2073-IX).

Адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства (ст. 10 Закону № 2073-IX).

Норми права, які застосовує суд та висновки суду

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з вимогами ст.229 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок перенаправлення відповідачем звернення позивача від 23 серпня 2024 року до Бюро економічної безпеки (далі по тексту БЕБ) для розгляду за належністю.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-XII (далі Закон №2657-XII) встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Положеннями статті 9 Закону № 2657-XII обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96 (далі - Закон № 393/96-ВР).

Частиною 1 статті 1 Закону № 393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно із положеннями статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є електронна петиція, яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 цього Закону.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Звернення про надання безоплатної правничої допомоги розглядаються в порядку, встановленому Законом України "Про безоплатну правничу допомогу".

Отже, з наведеної норми слідує, що особа у власному зверненні має самостійно визначити та зазначити спосіб, в який суб`єкт владних повноважень зобов`язаний повідомити про результати розгляду такого, та у разі необхідності зв`язатись з заявником.

Згідно із частиною 1 статті 19 № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Положеннями статті 20 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону № 393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Звідси можна виснувати, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду їх звернень.

При цьому, звернення повинні бути розглянуті та вирішені у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а відповіді за результатами їх розгляду надаються тим органом, який отримав ці звернення і до компетенції якого входить вирішення порушених у зверненні питань.

Судом встановлено, що 23.08.2024 позивач, звернувшись до Київської міської прокуратури із зверненням, просив повідомити про хід та результати досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42020100000000525 від 17.10.2020, наявність арешту вилученого у нього майна та місцезнаходження останнього, пред`явлення підозри в кримінальному провадженні № 42020100000000525 від 17.11.2020, осіб, які наразі є слідчим і якого органу, призначених процесуальним керівником по кримінальному провадженню № 42020100000000525 від 17.11.2020.

При цьому як встановлено судом позивач отримав запитувану інформацію від органу досудового розслідування, оскільки листом відповідача від 04.09.2024 заяву позивача направлено керівнику Підрозділу детективів ТУ БЕБ у м. Києві Іллі Тівоненку для розгляду та позивачу (для відома).

Суд не приймає аргумент позивача про те, що відповідь на подане позивачем звернення про надання інформації, надано неуповноваженим органом. Суд наголошує, що відповідь позивачу надано органом досудового розслідування, який володіє відповідною інформацією та може її надати.

Суд акцентує увагу на те, що позивачу, листом ТУ БЕБ у м. Києві від 23.09.2024, було повідомлено про те, що кримінальне провадження № 32019000000000044 від 17.07.2019 (об`єднане з кримінальним провадженням № 42020100000000525 від 17.11.2020, яким цікавився позивач) було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Суд приймає до уваги, що з моменту закриття кримінального провадження припиняються кримінально-правові та кримінально-процесуальні відносини. Закриття кримінального провадження виключає дію повноважень компетентних державних органів (слідчого, прокурора). З цього часу вони втрачають право викликати і допитувати свідків, призначати експертизи тощо. В свою чергу учасники досудового розслідування звільняються від обов`язку підкорятися процесуальним вимогам слідчого, прокурора.

Прийняття рішення про закриття кримінального провадження покладає на слідчого, прокурора обов`язок вжити заходів до усунення наслідків застосування заходів забезпечення кримінального провадження і реалізувати прийняти рішення.

Отже, повідомивши позивачу, що кримінальне провадження закрито, позивачу було надано відповідь по суті, на питання №1 його запиту.

При цьому, усі інші питання запиту №2-№8 втратили свою актуальність у зв`язку з закриттям кримінального провадження. Відповідно до ч. 4 ст. 132 КПК України, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, суд не вбачає порушення прав позивача при розгляді його заяви від 23.08.2024.

Відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 6-9,14,73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київської міської прокуратури (вул. Предславинська, буд. 45/9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 02910019) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Cуддя А.А. Ширант