Постановление суда № 140533239, 12.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

12 жовтня 2026 рокуСправа №520/26386/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом Мобільного рятувального центру швидкого реагування "Донецьк - Луганськ" Державної служби України з надзвичайних ситуацій до ОСОБА_1 про стягнення коштів одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту,

УСТАНОВИВ:

06.10.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Мобільного рятувального центру швидкого реагування "Донецьк - Луганськ" Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якій позивач просить:

- стягнути із ОСОБА_1 на користь Мобільного рятувального центру швидкого реагування «Донецьк-Луганськ» Державної служби України з надзвичайних ситуацій кошти одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту в сумі 10 593 (десять тисяч п`ятсот дев`яносто три) гривні 33 копійки.

Позовні вимоги обґрунтовано таким.

Мобільний рятувальний центр швидкого реагування «Донецьк-Луганськ» Державної служби України з надзвичайних ситуацій звертається до адміністративного суду в інтересах держави з вимогою про стягнення із ОСОБА_1 коштів одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту в сумі 10 593,33 грн, обов`язок щодо повернення яких виник у зв`язку з достроковим припиненням відповідачем проходження служби цивільного захисту до закінчення строку дії першого контракту.

При цьому зверненню до суду передувала сукупність послідовних організаційних, контрольних, службових та претензійних заходів, за результатами яких позивачем було належним чином установлено фактичні обставини, правову природу спірних правовідносин, конкретну особу боржника, розмір належних до повернення коштів та вжито всіх об`єктивно можливих заходів для їх добровільного повернення.

Передумовою встановлення спірної заборгованості стали результати внутрішнього аудиту Державної служби України з надзвичайних ситуацій, проведеного в Головному управлінні ДСНС України у Луганській області та його підпорядкованих підрозділах.

На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Згідно з пунктами 3, 5 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга стаття 171 КАС України).

Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв`язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.

Пунктами 4 та 5 частини п`ятої статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Предметом позову є стягнення з ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту.

Наказом Головного управління ДСНС України у Луганській області від 28.02.2023 № 113 о/с «Про звільнення із служби цивільного захисту» ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту відповідно до пункту 176 підпункту 103 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу у зв`язку із вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту, з 28.02.2023.

На день звільнення строк першого контракту ОСОБА_1 не закінчився.

Під час службового розслідування комісією було досліджено документи щодо проходження ОСОБА_1 служби цивільного захисту, укладення та строку дії першого контракту, призначення й фактичної виплати йому одноразової грошової допомоги, дату та підставу припинення проходження служби, а також проведено відповідний фінансовий розрахунок.

За результатами перевірки встановлено, що розмір частини одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту, яка підлягає поверненню ОСОБА_1 пропорційно повним календарним місяцям, що залишалися до закінчення строку його першого контракту, становить: 10 593,33 грн (десять тисяч п`ятсот дев`яносто три гривні 33 копійки).

Саме зазначену суму визначено щодо ОСОБА_1 пунктом 4.4.9 наказу МРЦ ШР «Донецьк-Луганськ» ДСНС України від 25.05.2026 № НС-263/73.

Розмір заборгованості підтверджується висновком службового розслідування, затвердженим 22.05.2026, наказом МРЦ ШР «Донецьк-Луганськ» ДСНС України від 25.05.2026 № НС-263/73 та матеріалами службового розслідування.

Станом на день звернення до суду зазначені кошти Позивачу не повернуті.

Доказів вручення ОСОБА_1 претензії від 17.06.2026 № 73 01-1514/73-07 суду не надано.

При цьому позивач на підтвердження неможливості вручення претензії обмежується виключно тим, що АТ «Укрпошта» не може доставити поштові відправлення на тимчасово окуповану територію, де зареєстрований відповідач, проте не надає жодних доказів направлення її іншими засобами (месенджери, електронна пошта, телефонограми тощо), які мають бути наявними в матеріалах особової справи відповідача.

З огляду на наведене позивач має надати суду докази ознайомлення ОСОБА_1 з наказом від 25.05.2026 № НС-263/73, претензією від 17.06.2026, вжиття інших заходів досудового врегулювання спору, які обумовлюють у позивача як суб`єкта владних повноважень права звернення до суду з цим позовом.

Крім того, згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частиною першою статті 122 КАС України установлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

У постанові від 06.04.2023 у справі № 320/7204/21 Верховний Суд дійшов таких висновків:

«Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви…

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15 вересня 2005 року позивач прибув до військової частини для подальшого проходження військової служби на посаді начальника приймального радіовузла Р-450 радіозводу радіороти командного пункту військової частини.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29 грудня 2006 року № 269 позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем через притягнення його до повної матеріальної відповідальності на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22 грудня 2006 року № 526.

Станом на момент видання наказу про звільнення відповідача (2006 рік) військова частина НОМЕР_2 знала про завдання відповідачем матеріальної шкоди, а отже, саме з цього часу виникли підстави для пред`явлення визначених законом вимог і, відповідно, розпочався перебіг процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі, відповідно до пункту 31 Положення.

Проте, як зазначалося вище, з указаним позовом військова частина НОМЕР_1 , як правонаступник військової частини НОМЕР_2 звернулася до адміністративного суду лише 05 червня 2021 року, тобто з пропуском тримісячного строку, визначеного статтею 122 КАС України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування у цій категорії спорів процесуальних строків звернення до суду, передбачених КАС України, викладена у постановах Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 620/1720/20, від 28 січня 2021 року у справі № 140/6315/20, від 24 червня 2021 року у справі №420/4099/20..».

У позовній заяві позивач зазначає, що наказом Головного управління ДСНС України у Луганській області від 28.02.2023 № 113 о/с «Про звільнення із служби цивільного захисту» ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту відповідно до пункту 176 підпункту 103 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу у зв`язку із вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту, з 28.02.2023.

Таким чином, саме у лютому 2023 року при винесенні наказу від 28.02.2023 № 113о/с, у позивача виник обов`язок щодо перевірки розрахунків з відповідачем, наявності в останнього обов`язків повернути якісь кошти, а отже, саме з цього часу виникли підстави для пред`явлення визначених законом вимог і, відповідно, розпочався перебіг процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі.

Позивач вказує на те, що на момент звільнення ОСОБА_1 зі служби цивільного захисту 28.02.2023 належна претензійно-позовна робота здійснена не була.

Надалі відповідні обставини стали предметом внутрішнього аудиту ДСНС України та службового розслідування 2025 року. При цьому висновок службового розслідування від 20.06.2025, який мав стати організаційною та доказовою основою для подальшого реагування, містив істотні правові та фактичні недоліки і не забезпечував можливості належного визначення предмета, підстав майбутніх позовних вимог та належних відповідачів.

Зазначений факт був установлений після проведення окремого правового аналізу, результати якого оформлено доповідною запискою від 03.04.2026 № 10-ДЗ/73.

Негайно після виявлення відповідних недоліків Позивач не залишив питання без реагування, а послідовно здійснив усі необхідні дії: 03.04.2026 оформлено доповідну записку про необхідність нового правового дослідження; 08.04.2026 призначено нове службове розслідування; 08.05.2026 у зв`язку зі значним обсягом матеріалів строк його проведення продовжено; 22.05.2026 затверджено новий висновок службового розслідування; 25.05.2026 видано наказ № НС-263/73 та визначено конкретні заходи претензійно-позовного характеру; 08.06.2026 здійснено спробу безпосереднього телефонного контакту з Відповідачем; 17.06.2026 оформлено претензію № 73 01-1514/73-07 про добровільне повернення коштів; 18.06.2026 направлено офіційний запит АТ «Укрпошта»; 23.06.2026 отримано офіційне підтвердження неможливості поштового відправлення за останньою відомою адресою Відповідача; 14.08.2026 Позивачем сплачено судовий збір для звернення до адміністративного суду.

Отже, після виявлення правової проблеми та отримання реальної можливості сформувати належну, індивідуалізовану й доказово підтверджену майнову вимогу Позивач діяв без невиправданих зволікань, послідовно здійснюючи передбачені законодавством та об`єктивно необхідні заходи. При цьому пропуск строку не пов`язаний із навмисною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або свідомим небажанням своєчасно реалізувати право на судовий захист, а виник унаслідок сукупності об`єктивних обставин, зокрема недоліків попереднього службового розслідування, необхідності повторного повного дослідження фінансових та кадрових матеріалів, належного визначення правової природи спірних відносин та індивідуалізації конкретних майнових вимог.

Крім того, відповідні події розгорталися в умовах воєнного стану, тимчасової окупації значної частини Луганської області, переміщення органів та підрозділів ДСНС, обмеженого доступу до частини документів, неможливості встановлення безпосереднього контакту з Відповідачем та відсутності поштового сполучення за його останнім відомим місцем проживання. За таких обставин Позивач просить суд оцінити всю сукупність та послідовність дій державного органу, обставини отримання ним достатніх документальних і правових підстав для належного формування індивідуалізованої позовної вимоги, відсутність невиправданої бездіяльності після належного встановлення відповідних обставин, а також необхідність забезпечення судового захисту майнових інтересів держави. У зв`язку з викладеним Позивач просить визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити цей строк.

Розглядаючи питання поважності пропуску строку звернення в межах аргументів, наведених представником позивача, суд зазначає таке.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».

Суд зауважує, що у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».

У справі «Ілхан проти Туреччини» (заява № 22277/93 від 27.06.2000 §59), Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму. Воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

З наведеного слідує, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Щодо посилання представника позивача на те, що відповідні події розгорталися в умовах воєнного стану, тимчасової окупації значної частини Луганської області, переміщення органів та підрозділів ДСНС, обмеженого доступу до частини документів, неможливості встановлення безпосереднього контакту з Відповідачем та відсутності поштового сполучення за його останнім відомим місцем проживання, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Крім того, питання здійснення правосуддя в умовах воєнного стану регламентовано статтею 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», відповідно до положень якої правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України (частина перша). Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється (частина друга).

У зв`язку з введенням воєнного стану на території України, Рада Суддів України опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, в яких зазначено виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану (п. 6).

Верховний Суд у постанові від 25.08.2022 у справі № 240/3771/21 вказав на те, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Питання поновлення або наявності підстав для продовження відповідного процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві.

Отже, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на заявника, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

Також, Верховним Судом у постанові від 24.07.2024 у справі № 760/8560/21 зроблено висновок, що непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сил характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лих (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, як хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною.

Ураховуючи те, що перебіг процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі припав на період повномасштабного вторгнення РФ на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку за умови надання до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнана поважною причиною для поновлення процесуального строку.

Суд зазначає, що з моменту виникнення у позивача права на звернення до суду з цим позовом по теперішній час воєнний стан в Україні триває. Разом з цим, позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду вчасно будь-яким способом, як то направлення позовної заяви засобами поштового зв`язку, подання позову нарочним способом або звернення через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Представником позивача не додано до матеріалів позовної заяви доказів на підтвердження того, що все командування та весь особовий склад, в тому числі працівники юридичного відділу (відділу правового забезпечення) у період з 2023 по теперішній час безперервно перебувають у зоні бойових дій або беруть участь у бойових діях.

Разом з тим, у разі доведення належними та допустимим доказами, що саме обставина перебування військової частини та всього її особового складу в районах ведення бойових дій об`єктивно унеможливила виконання позивачем зазначеної процесуальної дії у встановлений законом строк, тобто доведення причинно-наслідкового зв`язку перебуванням всього особового складу позивача, у тому числі фінансово-економічної служби, в районах ведення бойових дій та пропуском строку звернення до суду, така обставина може бути визнана обставиною непереборної сили.

Тобто, заява представника позивача містить загальні посилання на запровадження воєнного стану, однак не надано доказів, які б підтверджували, що саме ці обставини об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

Крім того, внутрішній аудит мав місце у 2025 році, за його наслідками затверджено висновок службового розслідування від 20.06.2025.

Після проведення правового аналізу цього висновку, як зазначає позивач, у квітні 2026 року призначено нове службове розслідування.

Відповідні події внутрішній аудит мали місце через два роки після звільнення відповідача, при цьому у червні 2025 року знов не вчинено заходів з метою стягнення з відповідача спірних коштів, а у квітні 2026 року (ще через рік) призначено нове службове розслідування, що має ознаки спроб штучного подовження строків на звернення до суду з цим позовом, що діючим законодавством не передбачено.

Таким чином, жодних доказів існування обставин, які були б об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, представником позивача у клопотанні не наведено, тому суд визнає зазначені представником позивача підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду неповажними та відмовляє у поновленні строку звернення до суду.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Для усунення вказаних недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду обґрунтоване клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог статті 160, 161 КАС України

За правилами, визначеними частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 122,123,160, 161,169, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Мобільного рятувального центру швидкого реагування "Донецьк - Луганськ" Державної служби України з надзвичайних ситуацій до ОСОБА_1 про стягнення коштів одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд»:

- уточненої позовної заяви з зазначенням відомостей відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору;

- обґрунтованого клопотання із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом з наданням відповідних доказів.

Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута позивачеві та вважатиметься неподаною.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати позивачу до електронного кабінету за допомогою підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя А.Г. Секірська