Приговор № 140526751, 12.10.2026, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/3866/26

Провадження № 1-кп/444/460/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження №12026140000000549, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.07.2026 року,

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в с. Мокротин, Жовківського району Львівської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, не одружений, раніше не судимий, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 виданий 27.01.2025 року, орган, що видав 4628, реєстраціний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України

з участю прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області кримінальне провадження №12026140000000549, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.07.2026 року, -

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_3 , 07 липня 2026 року, приблизно о 16 годині 40 хвилин, керуючи мотоциклом «MUSTANG Grader 250», без реєстраційного номеру, та рухаючись ним по вул. Хоробрівка, поблизу будинку № 1 у с. Мокротин, Львівського району, Львівської області в напрямку до м. Жовква, Львівського району, Львівської області, грубо порушив вимоги ПДР, а саме: Розділу 1 п. 1.5, Розділу 2 п. 2.1 а), б), ґ), п. 2.3 б), п. 2.3 д), п. 2.9 а), Розділу 34 вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, чим своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, в забороненому для цього місці, перетинаючи дорожню розмітку 1.1 Розділу 34 ПДР України, без причин технічного характеру здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, внаслідок чого відбулось зіткнення із зустрічним автомобілем «ВАЗ 21134», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який в цей час знаходився в межах своєї смуги руху.

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 , Правил дорожнього руху, пасажир мотоцикла «MUSTANG Grader 250», без реєстраційного номеру, ОСОБА_10 отримав наступні тілесні ушкодження: тупу відкриту черепно-мозкову травму у вигляді перелому основи черепа, забою головного мозку, крововиливів під м`які мозкові оболонки, крововиливів у стовбур головного мозку та набряку головного мозку з його дислокацією, які в сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент їх спричинення та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті.

Таким чином, ОСОБА_3 порушив правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілому ОСОБА_10 , тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286-1 КК України.

У судовому засіданні 12.10.2026 року обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України визнав повністю, та дав показання про те, що 07.07.2026 року він керував мотоциклом «MUSTANG Grader 250», був у стані алкогольного сп`яніння. Він із своїм другом загиблим ОСОБА_10 , який сидів позаду нього на мотоциклі, їхали мотоциклом на став. Швидкість була приблизно 40 км/год. Мотоциклом вони виїхали на зустрічну смугу і зіткнулися з автомобілем. Обвинувачений зазначив, що перед тим вони із загиблим ОСОБА_11 вживали алкоголь. Обвинувачений також вказав, що права на керування мотоциклом в нього не має, а є права керування на автомобіль. Пояснив, що він із загиблим були сусідами та друзями. Шкоду потерпілій його родичі відшкодували. Обвинувачений просив вибачення у потерпілої та зазначив, що розкаюється у вчиненому. Просив його суворо не карати.

Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч. 2 ст. 394 КПК України.

З урахуванням думки всіх учасників процесу, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого, та дослідженням документів, що стосуються особи обвинуваченого.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, його вина повністю та об`єктивно доведена доказами, які стороною обвинувачення та захисту не оспорюються та визнаються допустимими та належними.

Дослідивши вищевказані докази, перевіривши доводи сторони обвинувачення, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення, знайшло своє підтвердження у судовому засіданні у повному обсязі.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 полягає в тому, що він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху будучи особою, яка керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть ОСОБА_10 , а тому його дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 286-1 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує, що відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Як зазначено потерпілою ОСОБА_6 в судовому засіданні половину шкоди їй відшкодовано.

Обставинами, що передбачені ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , є щире каяття, а також суд визнає пом`якшуючою обставиною добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, передбачених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Суд зауважує, що частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 629/2739/18.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням, оскільки, водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що підстав для застосування відносно ОСОБА_3 ст. 69 КК України немає, оскільки не зважаючи на наявність пом`якшуючих обставини та відсутність обставин що обтяжують покарання, під час розгляду справи не встановлено обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем праці, відношення обвинуваченого до вчиненого злочину, який свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав та щиро покаявся, думку потерпілої, яка просила суд суворо не карати обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.286-1 КК України, з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Призначаючи ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує суспільну небезпечність вчиненого злочину у сфері безпеки руху, а також грубе порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху, що призвело до ДТП та непоправних наслідків - загибелі ОСОБА_10 .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 не можливе без ізоляції від суспільства.

Разом з цим, враховуючи наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, враховуючи позитивну характеристику обвинуваченого за місцем проживання та місцем праці, думку потерпілої, яка просила суворо не карати обвинуваченого, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 основне покарання у виді позбавлення волі на строк, наближений до мінімальної межі санкції ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.07.2026 року обрано запобіжний захід - тримання під вартою, без визначення розміру застави, і такий запобіжний захід продовжено ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 28.08.2026 року строком на 60 днів до 26.10.2026 року включно, без визначення застави.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 374 КПК України, суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

А тому суд дійшов до переконання, що обраний обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою належить залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Також, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, суд зараховує в строк відбування покарання обвинуваченого ОСОБА_3 термін його перебування під вартою з моменту фактичного затримання 07.07.2026 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов не заявлено.

Питання про майно, на яке накладено арешт, належить вирішити в порядку ст. 174 КПК України.

Питання про документи та речові докази належить вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Питання про процесуальні витрати необхідно вирішити в порядку ст. 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередній тримання під вартою без визначення розміру застави.

Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту затримання 07.07.2026 року з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 08.07.2026 року на автомобіль марки ВАЗ 21134 реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_12 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 08.07.2026 року на мотоцикл марки MUSTANG Grader 250 номер рами НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що був вилучений 07.07.2026 року під час проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 08.07.2026 року на вилучені із мотоцикла марки MUSTANG Grader 250 номер рами НОМЕР_4 ліва та права ручки керма та сидіння мотоцикла.

Речові докази:

- автомобіль марки ВАЗ 21134 реєстраційний номер НОМЕР_3 повернути законному володільцю;

- мотоцикл марки MUSTANG Grader 250 номер рами НОМЕР_4 повернути законному володільцю;

- вилучені із мотоцикла марки MUSTANG Grader 250 номер рами НОМЕР_4 ліва та права ручки керма та сидіння мотоцикла знищити.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати:

- за проведення судової інженерно-транспортної експертизи із дослідження технічного стану транспортного засобу, №СЕ-19/114-26/18930-ІТ від 12.08.2026, в сумі 4813,60 грн;

- за проведення судової інженерно-транспортної експертизи із дослідження технічного стану транспортного засобу, №СЕ-19/114-26/18929-ІТ від 11.08.2026, в сумі 4813,60 грн;

- за проведення судової інженерно-транспортної експертизи із транспортно-трасологічних досліджень у ДТП, №СЕ-19/114-26/18945-ІТ від 12.08.2026, в сумі 9627,20 грн;

- за проведення судової інженерно-транспортної експертизи із дослідження обставин та механізму у ДТП №СЕ-19/114-26/18931-ІТ від 14.08.2026, в сумі 4813,60 грн.,

а всього на загальну суму 24068 гривень 00 коп.

Документи залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги учасниками судового провадження протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому ст. 395 КПК України з врахуванням особливостей передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Роз`яснити учасникам кримінального провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя: ОСОБА_1