Постановление суда № 140525971, 08.10.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/10440/26

Номер провадження 1-кс/711/3244/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м.Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1

за участю:

секретаря судових засідань - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

підозрюваного - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №42026252220000060 від 16.09.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Левченкове Драбівського району Черкаської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, який не є особою з інвалідністю, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, перебуваючого на посаді стрільця 3 відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти (з охорони та оборони об`єкту № НОМЕР_2 ) НОМЕР_3 стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів), у військовому званні «солдат», раніше несудимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , поданим в рамках кримінального провадження №42026252220000060 від 16.09.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026252220000060 від 16.09.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що стрілець 2-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) 31 полку НГУ (в/ч НОМЕР_1 ) солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вимагав у заявника ОСОБА_7 неправомірну вигоду в розмірі 2000 доларів США за вплив на прийняття рішення командуванням військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у оформленні на військову службу в тиловому підрозділі.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 143 від 25.05.2026, ОСОБА_4 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України на посаді стрільця 3 відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти (з охорони та оборони об`єкту № НОМЕР_2 ) НОМЕР_3 стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) вказаної військової частини, має військове звання «солдат».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України», Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки.

Таким чином, ОСОБА_4 обіймаючи зазначену посаду, є працівником правоохоронного органу.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України.

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Національної гвардії України, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов`язаний свято й непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов`язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку й майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому.

Згідно до ст.ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

У розумінні частини 1 статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) ОСОБА_4 , окрім іншого, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе.

Крім того, у розумінні п. п. 1-4 ч. 1 ст. 24 Закону, ОСОБА_4 , окрім іншого, у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язаний невідкладно вжити таких заходів: відмовитись від пропозиції, за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію, залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників, письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби, в тому числі і резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну, повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі та/або пройшли базову загальновійськову підготовку - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.

Відповідно до п.п. 16, 26 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 10 серпня 2012 року №470/2012, добір громадян для проходження служби у військовому резерві проводиться військовими частинами з числа військовозобов`язаних, що проживають (перебувають) у населених пунктах, в яких або поряд з якими дислокуються військові частини, що проводять зазначений добір. Контракт укладається у двох примірниках, підписується громадянином і командиром (начальником) військової частини, який має право видавати накази по особовому складу та до повноважень якого належить призначення на відповідні посади.

Відповідно до наказу Командувача Національної гвардії України № 626 від 02.11.2015, у підрозділах Національної гвардії України виконуються та реалізовуються Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Згідно із п. 2, 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять, в тому числі військову службу за контрактом осіб рядового складу. Встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби, тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище.

Водночас, ОСОБА_4 , усвідомлюючи вказані вимоги законодавства, одержав неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття військовими службовими особами військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, за наступних обставин.

Так, 10.09.2026 ОСОБА_7 звернувся у телефонній розмові до ОСОБА_4 за консультацією щодо оформлення на військову службу у одному з підрозділів військових формувань, що дислокуються на території Черкаської області, де він зможе виконувати обов`язки військової служби за спеціальністю та відповідно до набутого досвіду обслуговування автомобільної техніки.

На це ОСОБА_4 відповів, що може влаштувати, щоб ОСОБА_7 прийняли на службу у військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, де його обов`язки служби будуть пов`язані із ремонтом військових автомобілів. Водночас, ОСОБА_4 висловив вимогу ОСОБА_7 про необхідність надання йому грошових коштів в сумі 5000 доларів США, за вплив на командування вказаної військової частини у питанні прийняття його на службу та запевнив, що у випадку ненадання вказаних грошових коштів, йому не вдасться влаштуватись на військову службу у тиловому підрозділі.

У свою чергу, ОСОБА_4 , використовуючи свої особисті відносини з командуванням військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, мав намір та реальну можливість здійснювати вплив на прийняття рішення вказаними військовими службовими особами щодо прийняття ОСОБА_7 на військову службу.

Вважаючи дії ОСОБА_4 по висловленню вимоги про необхідність надання неправомірної вигоди у розмірі 5000 доларів США кримінально-протиправними, 14.09.2026 ОСОБА_7 звернувся до правоохоронних органів та повідомив про злочин, після чого, в рамках розпочатого досудового розслідування, був залучений правоохоронними органами до конфіденційного співробітництва та у подальшому діяв під їх контролем. Одночасно, ОСОБА_7 погодився на вимоги ОСОБА_4 та у подальшому діяв за його вказівками.

Так, 14.09.2026 ОСОБА_4 попросив, щоб ОСОБА_7 надіслав йому фотознімки військово-облікових документів, надав відомості про проходження ВЛК, наявність відстрочок, про освіту, тощо.

На виконання вказівок ОСОБА_4 , 23.09.2026, ОСОБА_7 надіслав йому фото військово-облікових документів та свідоцтво про освіту.

24.09.2026 ОСОБА_7 та ОСОБА_4 зустрілися поблизу кафе «Bakery», за адресою: АДРЕСА_3 , де останній підтвердив наміри вплинути на командування військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з метою оформити його на військову службу, а також запевнив, що йому буде забезпечено гарні умови проходження військової служби.

У подальшому, 30.09.2026 за вказівками ОСОБА_4 , ОСОБА_7 знову надіслав йому фото військово-облікових документів та свідоцтво про освіту.

Після цього, 03.10.2026 ОСОБА_7 та ОСОБА_4 зустрілися поблизу кафе «Bakery», за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 96, де останній зазначив, що на даний час він займається питаннями щодо оформлення ОСОБА_7 на службу і йому необхідно 05.10.2026 року близько 10:00 прибути до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за адресою: АДРЕСА_4 , для проходження співбесіди.

У той же час, ОСОБА_4 , маючи на меті приховати вимогу про надання йому ОСОБА_7 неправомірної виголи, вирішив залучити до цього ОСОБА_8 , яка познайомила ОСОБА_4 та ОСОБА_7 раніше, зателефонувавши їй та попросивши передати особисто ОСОБА_7 вимогу про необхідність надання неправомірної вигоди у розмірі 2000 доларів США 05.10.2026, коли він прибуде до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України для проходження співбесіди. Однак через відсутність зв`язку, а також небажання виконувати незаконні вказівки та прохання ОСОБА_4 , ОСОБА_8 не передала ОСОБА_7 вказану вимогу.

05.10.2026 близько 10:00 ОСОБА_7 прибув до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за адресою: АДРЕСА_4 та зателефонував ОСОБА_4 , на що останній відповів, що ОСОБА_7 необхідно спочатку поговорити із ОСОБА_8 , маючи на увазі необхідність передачі йому неправомірної вигоди у розмірі 2000 доларів США.

Після цього, 05.10.2026 ОСОБА_8 зателефонувала ОСОБА_4 та останній у розмові знову відповів, що перед початком процесу прийняття ОСОБА_7 на службу, йому необхідно передати ОСОБА_4 неправомірну вигоду у розмірі 2000 доларів США.

Після цього, ОСОБА_8 , будучи залученою до конфіденційного співробітництва та діючи під контролем правоохоронних органів, передала вимогу ОСОБА_4 ОСОБА_7 та повідомила останньому, що 06.10.2026 йому необхідно приїхати до ОСОБА_4 , та передати йому неправомірну вигоду у розмірі 2000 доларів США за сприяння у оформленні на військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, на що ОСОБА_7 був вимушений погодитись.

06.10.2026 близько 15:00 ОСОБА_7 прибув до кафе «Bakery», яке знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 96, де зустрівся із ОСОБА_4 .

В ході розмови ОСОБА_4 підтвердив, що він займається питанням оформленням ОСОБА_7 на службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, розповів деталі та майбутнє місце розташування підрозділу, після чого, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно з корисливих мотивів, реалізовуючи протиправний умисел на одержання неправомірної вигоди, отримав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у розмірі 2000 доларів США (частина з яких, згідно ст. 273 КПК України, є імітаційними засобами), що згідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного банку України станом на 06.10.2026 становить 90 112,8 грн., за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави військовими службовими особами військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо прийняття ОСОБА_7 на військову службу за контрактом у вказаній військовій частині, після чого ОСОБА_4 наказав покласти їх до салону автомобіля Toyota Avensis р.н. НОМЕР_4 , відчинивши задні ліві двері.

06.10.2026 о 15 год. 04 хв. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України за підозрою у вчинені у вчинені кримінального правопорушення, безпосередньо після одержання ним неправомірної вигоди.

07.10.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- повідомленням про злочин від 14.09.2026;

- матеріалами щодо залучення ОСОБА_7 до конфіденційного співробітництва;

- протоколами допиту свідка ОСОБА_7 від 16.09.2026 та від 07.10.2026;

- матеріалами щодо залучення ОСОБА_8 до конфіденційного співробітництва;

- протоколами допиту свідка ОСОБА_8 від 05.10.2026 та від 07.10.2026;

- матеріалами виконаних доручень оперативним підрозділом;

- протоколом обшуку автомобіля від 06.10.2026

- протоколом затримання ОСОБА_4 від 06.10.2026;

- протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 06.10.2026;

- матеріалами проведення інших слідчих дій, які на даний час неможливо надати з огляду на обмеження до них доступу відповідним грифом секретності;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

Доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою пов`язана з тим, що він підозрюється у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, яке є тяжким у розумінні ст. 12 КК України. У разі доведення вини, підозрюваному загрожує покарання на строк від трьох до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є достатнім стимулюючим фактором переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

- незаконно впливати на свідків цьому кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:

п. 1: переховуватися від органів досудового розслідування та суду:

У зв`язку з тим, що санкції кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду для уникнення кримінальної відповідальності за тяжке кримінальне правопорушення та відбування покарання.

п. 3: незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні:

Протиправна діяльність підозрюваного була викрита за активного сприяння ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які у той же час є основними свідками сторони обвинувачення, і які надали викривальні показання щодо вчиненого злочину та приймали безпосередню участь у проведенні комплексу слідчих (розшукових) дій щодо документування злочинної діяльності.

Враховуючи викладене, перебуваючи на свободі підозрюваний може незаконно впливати на вказаних свідків, а також інших свідків, які ще не були допитані в судовому порядку, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу з метою примушування їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду в цілому.

п. 4: іншим чином перешкодити кримінальному провадженню:

Може виразитися у створенні підозрюваними штучних доказів та підбурюванні осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих в подальшому підозрюваним захисних версій.

п. 5: вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується:

Одержання неправомірної вигоди за сприяння у оформленні на військову службу підриває авторитет Національної гвардії України та інших військових формувань, деморалізує військовослужбовців, дискредитує командування. В умовах війни це може призвести до зриву бойових завдань або послаблення обороноздатності. Якщо особа вже вчинила злочин на фоні воєнного стану, є підстави вважати, що вона може продовжити протиправну поведінку.

Із урахуванням ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виникли внаслідок дій підозрюваного, жоден інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку підозрюваного щодо виконання ним процесуальних рішень та не унеможливить спроби останнього перешкоджати кримінальному провадженню, а відтак запобігти зазначеним ризикам.

Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 зумовлене тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Крім цього, запобіжний захід застосовується для того, щоб підозрюваний (обвинувачений) не перешкоджав компетентному органу в перевірці обставин, які можуть свідчити про вчинення злочину. Отже, на момент повідомлення особі про підозру існує лише припущення щодо її винуватості, для обґрунтування або спростування якого триває процедура збирання доказів.

За таких умов застосування будь-якого запобіжного заходу, а особливо тримання під вартою, потребує особливої уваги з боку слідчого судді (суду) та обов`язкового переосмислення цього запобіжного заходу з боку громадськості.

Кримінальне правопорушення, що розслідується у даному кримінальному провадженні є тяжким корупційним, відповідно до примітки до ст. 45 КК України.

При цьому, ініціатор клопотання зазначає, що корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства. Корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства. Корупція породжує серйозні проблеми і загрози для стабільності й безпеки суспільств, що підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права. Випадки корупції ставлять під загрозу політичну стабільність і сталий розвиток держави.

Сучасні реалії в Україні зумовлюють публічний (суспільний) інтерес до корупційних злочинів та необхідності ефективної протидії їм з метою захисту особи, суспільства та держави.

Зазначене вище слід враховувати у даному конкретному випадку при визначені пропорційності втручання в права людини шляхом застосування запобіжного заходу. Наявність значного суспільного інтересу в кримінальному провадженні обумовлюється значенням належного функціонування державних інституцій та серйозними наслідками для суспільства вцілому, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, на сьогоднішній день наша країна переживає один з найскладніших періодів в історії, коли питання незалежності та суверенітету перебуває на вустах у кожного свідомого громадянина та патріота, коли військовослужбовці приймають участь в стримані збройного агресії збройних сил російської федерації, захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України від збройної агресії ворога, однак дії, які інкримінуються підозрюваному є аморальними та викликають реальний суспільний резонанс.

Таким чином, оцінюючи особу підозрюваного, з врахуванням статті ст. 178 КПК України, орган досудового розслідування приходить до висновку, що підозрюваний, працездатний, раніше не судимий, характер та обставини вчиненого ним правопорушення характеризують його як особу, що не має достатніх моральних цінностей, схильну до вчинення кримінальних правопорушень.

При визначенні запобіжного заходу підозрюваному слід врахувати, що дії підозрюваного, в очах громадськості дискредитують діяльність Національної гвардії України зокрема та правоохоронних органів в цілому, підривають авторитет та довіру до працівників правоохоронних органів, що сприяє формуванню негативної суспільної думки щодо діяльності правоохоронних органів України та усієї гілки виконавчої влади України, що у свою чергу підриває авторитет держави.

За таких обставин, виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належу процесуальну поведінку підозрюваного та унеможливить спроби останнього ухилитись від виконання вимог та рішень сторони обвинувачення.

При обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, слідчий вважає за доцільне, з урахуванням вищевказаних обставин кримінального провадження, на підставі положень ч. 5 ст. 182 КПК України, беручи до уваги аморальність вчинення кримінального правопорушення у період дії правового режиму воєнного стану, визначити підозрюваному заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 грн.

Саме такий розмір застави на думку органу досудового розслідування буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у підозрюваного бажання будь-яким чином перешкоджати досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків.

Разом з тим, у разі внесення застави, вважаю за необхідне, покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені п.п. 1-4 ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту м. Черкаси, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи або служби;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- заборонити спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу інтернет, тощо) зі свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 без присутності слідчого чи прокурора.

Таким чином, оцінивши сукупність усіх обставин у кримінальному провадженні, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, сторона обвинувачення приходить до висновку, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам у даному випадку, оскільки лише такий запобіжний захід буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

З урахуванням вищевикладеного, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, контролю за місцем перебування підозрюваного, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків з метою схилення до надання неправдивих показань у цьому кримінальному проваджені або іншим чином вплинути на них, слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з даним клопотанням.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на доводи викладені в ньому та додані до нього докази. Додатково зазначив, що підставою для обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, та існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто: підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з огляду на тяжкість покарання, яке може бути застосовано до нього у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Також, перебуваючи на волі останній може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, зокрема на ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , шляхом вмовлянь до зміни показів, з метою уникнення покарання, що йому загрожує у разі визнання винним. Також, ОСОБА_4 зможе вчиняти дії, які перешкоджатимуть кримінальному провадженню іншим чином. Зазначене, зокрема може виразитися у створенні підозрюваними штучних доказів та підбурюванні осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих в подальшому підозрюваним захисних версій. Крім того, враховуючи характер кримінально-протиправних дій, інкримінованих в провину ОСОБА_4 , останній може вчинити інше кримінальне правопорушення. На підставі викладеного, прокурор вважає, що саме тримання під вартою підозрюваного зможе запобігти вказаним ризикам. При обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, прокурор просив визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки на його думку, саме такий розмір забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту м. Черкаси, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи або служби; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; заборонити спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу інтернет, тощо) зі свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 без присутності слідчого чи прокурора.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, вказуючи про необґрунтованість підозри пред`явленої ОСОБА_4 , яка ґрунтується лише на показах свідків. Жодного доказу вимагання грошових коштів не надано. Також, зазначені у клопотанні ризики є безпідставними та надуманими стороною обвинувачення. Її підзахисний має постійне місце проживання, одружений, має малолітню дитину, має позитивні характеристики, є військовослужбовцем. Він не має наміру та підстав для переховування. Інші ризики, які вказує прокурор, на її переконання носять лише формальний характер та нічим не підтверджені. Просила врахувати, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності. Прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 . Просила відмовити в застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що буде достатнім для забезпечення кримінального провадження та уникнення зазначених прокурором ризиків.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника та заперечував проти заявленого клопотання з огляду на необґрунтованість та недоведеність підозри та відсутність ризиків, які зазначає прокурор. При цьому вказав, що він не вимагав грошових коштів, спілкування із ОСОБА_9 було на прохання ОСОБА_8 , яка є йог знайомою і саме вона просила допомогти її знайомому ОСОБА_10 . Він просто надав йому консультацію щодо можливого влаштування до військової частини, де сам проходить службу. Жодного впливу на командування ним не здійснювалось, він просто солдат. Просив слідчого суддю врахувати наявність в нього міцних соціальних зав`язків, наявність постійного місця проживання, дружини та малолітньої дитини, стан його здоров`я, а також те що він не має наміру переховуватись від слідства та вчиняти дії, які можуть зашкодити кримінальному провадженню, тому відсутні підстави для обрання йому запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою. З урахуванням викладеного просив обрати до нього запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, та надані сторони захисту документи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також, п.4 ч.2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026252220000060 від 16.09.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі від трьох до восьми років з конфіскаціє майна.

06.10.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 07.10.2026 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України - в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: повідомленням про злочин від 14.09.2026; матеріалами щодо залучення ОСОБА_7 до конфіденційного співробітництва; протоколами допиту свідка ОСОБА_7 від 16.09.2026 та від 07.10.2026; матеріалами щодо залучення ОСОБА_8 до конфіденційного співробітництва; протоколами допиту свідка ОСОБА_8 від 05.10.2026 та від 07.10.2026; матеріалами виконаних доручень оперативним підрозділом; протоколом обшуку автомобіля від 06.10.2026; протоколом затримання ОСОБА_4 від 06.10.2026; протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 06.10.2026; матеріалами проведення інших слідчих дій, які на даний час неможливо надати з огляду на обмеження до них доступу відповідним грифом секретності; іншими матеріалами кримінального провадження.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.

Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".

Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

При цьому слідчий суддя зауважує, що правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

Стосовно позиції сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, то підозрюваний та його захисник дають оцінку доказам, зібраним стороною обвинувачення на даному етапі досудового розслідування на предмет їх належності та допустимості, що є на цей час передчасним, зважаючи на початкову стадію досудового розслідування. Крім того, позиція сторони захисту, фактично не виключає можливість застосування до ОСОБА_4 , який є підозрюваним, запобіжного заходу, відповідно до ст. 176 КПК України.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилалася сторона обвинувачення у клопотанні, та позицію захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового слідства та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Так, при встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за інкримінований ОСОБА_4 в провину злочин, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна. А беручи до уваги, що злочин, інкримінований в провину ОСОБА_4 є корупційним, отже у разі засудження останнього за ч. 3 ст. 369-2 КК України до нього не може бути застосовано звільнення від відбування покарання та застосування більш м`якого покарання, ніж передбачене законом. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Суд також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_4 має постійне місце роботи та проживання, одружений з ОСОБА_11 , має малолітню дитину ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вперше притягується до кримінальної відповідальності, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, вказані захисником характеризуючі дані, не можуть бути вирішальними та такими, що могли б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.

Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування ОСОБА_4 від слідства та суду.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом. Таким чином, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризику, незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні.

За такого слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризику ймовірного впливу на свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з боку підозрюваного ОСОБА_4 .

Крім того, зважаючи на початкову стадію досудового розслідування даного кримінального провадження, слідчий суддя вважає доведеним прокурором ризик можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що може виразитись у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 дій спрямованих на створення штучних доказів та підбурюванні осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих в подальшому підозрюваним захисних версій.

В той же час посилання прокурора, як на підставу для обрання запобіжного заходу у виді застави на можливість вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає надуманим, оскільки прокурором не надано належного обґрунтування існування такого ризику, а відтак слідством не доведено, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення..

Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами існування вказаних ризиків, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінально процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, слідчий суддя зазначає, що всі інші фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, а також питання належності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу: судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, та враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, вік, стан здоров`я.

В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

Слідчий суддя приходить до висновку, з урахуванням наявності ризиків передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що є неможливим застосування до підозрюваного таких запобіжних заходів як особисте зобов`язання, порука чи домашній арешт.

Так, враховуючи особливості події кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 45 КК України є тяжким корупційним злочином та має підвищену суспільну небезпеку, вбачається, що особисте зобов`язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.

Домашній арешт, про який клопотала сторона захисту, на думку слідчого судді не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а особливо можливість переховування від слідства та суду; можливого впливу підозрюваного на свідків у даному кримінальному провадженні; а також іншим чином перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя звертає увагу на спосіб вчинення інкримінованого в провину ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, з урахуванням введення на всій території України воєнного стану, оголошення загальної мобілізації та встановлення обмеження на виїзд за межі України військовозобов`язаних осіб, що в цілому свідчить про наявність в даному кримінальному провадженні справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім цього, за допомогою застосування до підозрюваного, заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчинених кримінального правопорушення, в якому він підозрюється.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Окремо слід зазначити, що слідчий суддя не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь підозрюваного, зокрема характеризуючих даних, але вважає, що у даному випадку, ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також, забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя не вбачає.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчим суддею не встановлено, а стороною захисту не надано.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.

При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2026 рік" на 1 січня поточного року, тобто - 3328 грн.

На думку слідчого судді, запропонований стороною обвинувачення розмір застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є необґрунтованим, оскільки доказів щодо наявності у підозрюваного рухомого чи нерухомого майна, а також відомостей про його доходи слідчому судді надано не було.

За таких обставин, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також встановлені ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 визначити заставу у розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 200 (вісімдесят три тисячі двісті) грн. 00 коп., яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, передбачені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, задля досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, застава у розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання останнім покладених на нього обов`язків, передбачених п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Визначаючи строк тривалості застосування попереднього ув`язнення, відповідно до положень ч.1, 2 ст. 197 КПК України, на період часу у 60 днів, слідчий суддя враховує, що підозрюваного ОСОБА_4 було затримано 06.10.2026, про що свідчить відповідний протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06.10.2026, , строк досудового розслідування закінчується 07.12.2026, оскільки повідомлення про підозру останньому вручено 07.10.2026. Таким чином, слід визначити строк застосування запобіжного заходу строком 60 днів, тобто до 04.12.2026 включно.

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 369-372, 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №42026252220000060 від 16.09.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України задовільнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, тобто до 04.12.2026 включно.

Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання 06.10.2026.

Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 83 200 (вісімдесят три тисячі двісті) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_4 , з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: Рахунок отримувача - UA968201720355249001500003652; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26261092; Банк отримувача - ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО) - 820172, та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №42026252220000060, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.09.2026.

Після внесення застави підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду/слідчого судді;

- не відлучатися за межі м. Черкаси без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, місця роботи/служби;

- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу інтернет тощо) із свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_13 у даному кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_4 у присутності слідчого чи прокурора.

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного в межах строку досудового розслідування, тобто до 07.12.2026 включно, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Строк дії ухвали визначити до 04.12.2026 включно.

Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, захиснику, прокурору та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення її копії.

Слідчий суддя: ОСОБА_1