Постановление суда № 140524982, 09.10.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/20788/26

1-кп/569/3456/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,3

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженні №62026240030006604 від 27.08.2026 відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Рівненського міського суду Рівненської області перебуває вказаний обвинувальний акт.

Під час розгляду даного кримінального провадження адвокат ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 подав суду клопотання про скасування арешту майна, накладеного у рамках досудового розслідування даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду на автомобіль марки Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію та ключ від вказаного транспортного засобу, повернувши його власнику.

Своє клопотання обґрунтовує тим, що під час здійснення досудового розслідування, у рамках кримінального провадження №62026240030006604, ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 03.06.2026 серед іншого майна, накладено арешт на автомобіль марки Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію та ключ від вказаного транспортного засобу, шляхом заборони власнику чи будь-якій іншій особі користуватися та розпоряджатися ним до прийняття кінцевого рішення у справі. Власником арештованого автомобіля є ОСОБА_6 .

Захисник вказує на те, що у подальшому застосуванні арешту автомобіля марки Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 відпала потреба, а тому ставить питання його скасування. Додатково вказує, що подальше зберігання автомобіля на спец майданчику може мати наслідки погіршення стану майна, що призведе до збільшення збитків власника майна за відсутності будь-якої необхідності у цьому.

В судовому засіданні ОСОБА_4 та його захисник клопотання підтримали, просили задоволити з викладених у ньому підстав.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував щодо передачі арештованого транспортного засобу у користування ОСОБА_4 .

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Як встановлено в судовому засіданні, усі необхідні слідчі дії із вказаним транспортним засобом виконані. Автомобіль було вилучено у ОСОБА_7 , який користувався вкзаним автомобілем. ОСОБА_6 , як власник арештованого майна жодного відношення до даного кримінального провадження не має, а тому потреба у застосуванні арешту на теперішній час відпала, скасування арешту та повернення автомобіля власнику у користування, не зашкодить кримінальному провадженню.

Накладений арешт майна уже протягом тривалого часу позбавляє власника майна ОСОБА_6 права, як власника можливості користуватися вказаним майном на власний розсуд та забезпечувати свою сім`ю.

Тому, жодних підстав вважати, що власник авто, чи інші особи будуть намагатися якимось чином приховати, пошкодити, зіпсувати, знищити, зазначений автомобіль, чи іншим чином перешкоджати швидкому та об`єктивному розгляду справи, не має.

Конвенцією, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з"ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.

Частиною першою статті 316 ЦК України установлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь іншої особи загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Перший протокол, Конвенція), що ратифікований Законом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Відповідно до ст. 2, 28 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінально-процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява 31107/96, п. 58). Вимога, щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994рр.; справа «Кушог проти Болгарії» від 10 травня 2007р.).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982р. у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986р. у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

На підставі вище викладеного, враховуючи норми Конституції України, ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2016 року №5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", дослідивши надані матеріали, суддя вважає, що клопотання підлягає до часткового задоволення, оскільки повернення арештованого майна у користування власнику, не зашкодить подальшому судовому розгляді та не вплине на правильність прийнятого судом рішення.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 170, 171,174 КПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна задовольнити частково.

Скасувати частково арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 30.06.2026, на автомобіль марки Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію та ключ, повернувши безоплатно вказане майно під розписку його схоронності на відповідальне зберігання, з правом користування без права відчуження ОСОБА_6 або ОСОБА_4 .

Ухвала остаточна оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути поданні під час подачі апеляційної скарги на судове рішення.

Суддя