Постановление суда № 140523550, 09.09.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12896/26

Провадження №4-с/369/149/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Дубас Т.В.

при секретарі Мосійчук А.С.,

за участю:

заявника ОСОБА_1 ;

представника заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, у залі суду м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , де заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на дії/бездіяльність органу примусового виконання,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із даною скаргою, мотивуючи свої вимоги тим, що Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.04.2026 у справі № 759/2641/25 (провадження № 2/369/3213/26, головуючий суддя ОСОБА_5) частково задоволено заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за його позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини. Резолютивною частиною цієї ухвали суд зобов`язав ОСОБА_3 : надавати щотижнево, не пізніше неділі до 20:00 год, шляхом надсилання на email ІНФОРМАЦІЯ_1 відомостей про загальний стан здоров`я дитини за тиждень, успішність за тиждень, у разі відвідування навчального закладу, відвідування позашкільних занять (гуртки, секції, репетитори), про загальний психологічний стан дитини протягом тижня, взаємини з однолітками, улюблені та нелюбимі страви, інтереси та вподобання (улюблені мультфільми, книги, іграшки та ігри); а також забезпечити щотижневе спілкування дитини з батьком шляхом відео або телефонного зв`язку тривалістю до 1 години (за відсутності домовленості - щонеділі з 11:00 до 12:00 за часовим поясом місця перебування дитини). Дана ухвала є виконавчим документом, який в електронному вигляді після отримання його заявником в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи був скерований на виконання до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області та йому присвоєно номер - ВП № НОМЕР_1.

Однак, 05.06.2026 старшим державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Мурза Ю.О. винесла повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання (ВП НОМЕР_1), зазначивши підставою для повернення відсутні у виконавчому документі - в ухвалі суду № 759/2641/25 від 20.04.2026 ім`я та по батькові судді, чим порушено п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, норму, яка встановлює, що у виконавчому документі зазначаються назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала. При цьому, формальною правовою підставою повернення виконавець зазначила п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», тобто норму, яка передбачає повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.

При цьому, в ухвалі Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.04.2026 у справі № 759/2641/25 (провадження № 2/369/3213/26) зазначено, що вона постановлена головуючою суддею ОСОБА_5 та нею ж і підписана.

Вважає, що державним виконавцем застосовано надмірний формалізм та таке рішення (повідомлення) державного виконавця є неправомірним (незаконним) і підлягає скасуванню. У зв`язку з чим, просить визнати рішення державного виконавця неправомірним та зобов`язати прийняти виконавчий лист і відкрити виконавче провадження.

Ухвалою Києвао-Святошинського районного суду Київської області від 17.07.2026 року у справі за скаргою відкрито провадження та призначено її до судового розгляду та запропоновано суб`єкту дії якого оскаржуються надати до суду свої письмові пояснення і надіслати матеріали ВП № НОМЕР_1 до суду.

21.08.2026 року за вх. № 52350/26 до суду від заявника ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, згідно з яким, суду надано заяву про відкриття виконавчого провадження з яким останній звертався до державної виконавчої служби, скріншот ухвали суду та копії паспорту заявника і свідоцтва про народження дитини, які були приєднані до матеріалів справи під час судового розгляду.

25.08.2026 року за вх. №53116/26 від представника заінтересованої особи ОСОБА_4 - адвоката Плискань І.О. до суду надійшли заперечення з посиланням на зловживання заявником своїми процесуальними правами, згідно з якими представник вказує на те, що 07.07.2026 року Вишневим ВДВС у Бучанському районі Київської області КМУМЮУ було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 на виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.04.2026 року у справі №759/2641/25 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини, тобто щодо якого наразі судом розглядається скарга. Тобто, починаючи з 07.07.2026 року ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.04.2026 року у справі №759/2641/25 вже перебуває на виконанні в органі ДВС. Незважаючи на це, ОСОБА_1 продовжує підтримувати свою скаргу на бездіяльність органу ДВС про не відкриття виконавчого провадження за даною ухвалою. При цьому, ОСОБА_3 щотижня на електронну пошту заявника ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , надсилається відповідний лист та здійснюється дзвінок, який фіксується. Про щотижневе виконання ухвали від 20.04.2026 року у справі №759/2641/25 повідомляється державного виконавця шляхом надсилання електронних листів і здійсненням дзвінки 26.04.2026, 03.05.2026, 10.05.2026, 17.05.2026, 24.05.2026, 31.05.2026, 07.06.2026, 14.06.2026, 21.06.2026, 28.06.2026, 05.07.2026, 12.07.2026, 19.07.2026, 26.07.2026, 03.08.2026, 09.08.2026, 16.08.2026, 23.08.2026. Крім цього, 16 липня 2026 року (тобто вже після відкриття 07.07.2026 року ВП № НОМЕР_2 за на виконання ухвали від 20.04.2026) ОСОБА_1 знову подав до Києво-Святошинського районного суду Київської області аналогічну скаргу, яка наразі ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської Пінкевич Н.С. від 27.07.2026 року (справа № 369/13892/26) - залишена без руху. Тобто, наразі ОСОБА_1 подано дві аналогічні скарги щодо не відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.04.2026 року у справі №759/2641/25, а саме, справа № 369/12896/26, що перебуває у провадженні судді Дубас Т.В. та справа № 369/13892/26, - судді Пінкевич Н. С. Враховуючи наведене та те, що за відповідним виконавчим документом уже відкрито виконавче провадження наразі предмет оскарження фактично відсутній. Незважаючи на це, Скаржник подавав 2 (два) рази аналогічні за змістом скарги, які не ґрунтуються на нових обставинах чи доказах. Таким чином, дії заявника свідчать про недобросовісне користування процесуальними правами та фактичне спрямування таких дій на безпідставне затягування розгляду справи. У зв`язку з наведеним, просили суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги по справі №369/12896/26, оскільки ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 759/2641/25 від 20.04.2026 вже виконується в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2. На підтвердження даних обставин до суду надано копію постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 07.07.2026, копію скарги ОСОБА_1 та ухвалу судді Пінкевч Н.С. про залишення її без руху. Дані пояснення під час судового розгляду долучені до матеріалів справи.

02.09.2026 року за вх. № 54814 від старшого державного виконавця Мурзи Ю.О. до суду надійшли письмові пояснення у справі. Відповідно до яких, за пошуку даних Автоматизованої системи виконавчий проваджень в межах ВП НОМЕР_1 на виконання до Відділу надійшла ухвала № 759/2641/25 від 20.04.2026 видана Києво-Святошинським районним судом Київської області про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини шляхом зобов`язання ОСОБА_3 : надавати щотижнево, не пізніше неділі до 20:00 год шляхом надсилання на email ІНФОРМАЦІЯ_1 відомостей про загальний стан здоров`я ди тини за тиждень, успішність за тиждень, в разі відвідування навчального закладу, відвідування позашкільних занять (гуртки, секції, репетитори), в разі такого відвідування, про загальний психологічний стан дитини протягом тижня; взаємини з однолітками, улюблені та нелюбимі страви; про інтереси та вподобання: улюблені мультфільми, книги, іграшки та ігри; забезпечити щотижневе спілкування дитини з батьком шляхом відео або телефонного зв`язку тривалістю до 1 години (за відсутності домовленості - щонеділі з 11:00 до 12:00 за часовим поясом місця перебування дитини). При цьому, вісля дослідження державним виконавцем виконавчого документа - ухвали 759/2641/25 від 20.04.2026 було виявлено порушення п. 1 ч. 1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у виконавчому документі зазначаються назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала. В ухвалі ж Києво-Святошинського районного суду Київської області не вказано ім`я та по батькові судді. Відтак 05.06.2026 державним виконавцем прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання на підставі п.1 ч.1 ст. 4 Закону. Вважає, що доводи заявника є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам, оскільки під час розгляду питання щодо прийняття виконавчого документа до виконання державний виконавець діяв у межах наданих йому законом повноважень, з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та встановленого порядку вчинення виконавчих дій. Крім того, згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні у Відділі вже перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання ухвали № 759/2641/25 від 20.04.2026 виданої Києво-Святошинським районним судом Київської області про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини. 07.07.2026 по ВП НОМЕР_2 державним виконавцем на підставі повторного звернення до Вишневого ВДВС прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, яке на виконанні перебуває дотепер. Таким чином, на момент розгляду скарги ситуація, яка існувала на час прийняття первісного повідомлення про повернення виконавчого документа, фактично змінилася. Виконавчий документ наразі прийнято до виконання, а виконавче провадження здійснюється, у зв`язку з чим первісне повідомлення про повернення виконавчого документа не перешкоджає реалізації стягувачем його права на примусове виконання судового рішення. За таких обставин відсутня практична та правова необхідність у скасуванні первісного повідомлення про повернення виконавчого документа, оскільки його скасування не призведе до іншого фактичного результату - виконавчий документ вже прийнято до виконання, а відповідне виконавче провадження перебуває на виконанні. У зв`язку з чим, відсутні підстави для зобов`язання державного виконавця повторно прийняти виконавчий документ до виконання, оскільки таке рішення вже фактично прийнято: виконавчий документ повторно пред`явлено стягувачем та прийнято державним виконавцем до виконання, а виконавче провадження відкрито та перебуває на виконанні. З огляду на викладене, вважає, що на даний час відсутній предмет спору в зазначеній частині, а задоволення відповідних вимог скарги не матиме правового та практичного наслідку для відновлення прав стягувана, оскільки його виконавчий документ уже перебуває на виконанні в межах відкритого виконавчого провадження. У підтвердження наведеного долучає до матеріалів справи копії документів сформованих в рамках ВП НОМЕР_1 та ВП НОМЕР_2 щодо виконання узвали суду № 759/2641/25 від 20.04.2026.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 подану ним скаргу підтримав та просив задовольнити її у повному обсязі.

У свою чергу, представник заінтересованої особи, адвокат Плискань І.О. просила суд відмовити у задоволенні скарги, оскільки ухвала суду № 759/2641/25 від 20.04.2026 року виконується в рамках ВП НОМЕР_2, а дублювання виконавчих проваджень неможливе.

Представник ВДВС в судове засідання не з`явилася, подавши письмове заперечення на скаргу, просила у задоволенні заявлених вимог відмовити повністю, а судовий розгляд проводити за її відсутності.

Вислухавши учасників провадження, дослідивши матеріали справи, зваживши доводи сторін викладені у письмових поясненнях та запереченнях, суд дійшов наступного висновку.

Під час судового розгляду, судом встановлено, що у провадженні судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_5 на розгляді перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , де третя особа: Служба у справах дітей Святошинського району м. Києва про визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.04.2026 року у справі № 759/2641/25, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково, а саме, забезпечено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини шляхом зобов`язання ОСОБА_3 : 1) надавати щотижнево, не пізніше неділі до 20:00 год шляхом надсилання на email ІНФОРМАЦІЯ_1 відомостей про загальний стан здоров`я дитини за тиждень, успішність за тиждень, в разі відвідування навчального закладу, відвідування позашкільних занять (гуртки, секції, репетитори), в разі такого відвідування, про загальний психологічний стан дитини протягом тижня; взаємини з однолітками, улюблені та нелюбимі страви; про інтереси та вподобання: улюблені мультфільми, книги, іграшки та ігри; 2) забезпечити щотижневе спілкування дитини з батьком шляхом відео або телефонного зв`язку тривалістю до 1 години (за відсутності домовленості - щонеділі з 11:00 до 12:00 за часовим поясом місця перебування дитини). У решті вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Дана ухвала набрала законної сили 20.04.2026 року та в розумінні вимог ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження» є тим рішенням, яке відноситься до рішень суду, що підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до наявної у матеріалах справи заяви ОСОБА_1 від 31.05.2026 року вбачається, що останній звернувся до Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) з заявою про примусове виконання рішення, - ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області № 759/2641/25 від 20.04.2026 шляхом пред`явлення її в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» та виконавчий документ скеровано до примусового виконання у формі електронного документа.

Згідно з роздрукікою з ІС ДП «НАІС» заява ОСОБА_1 та електронний виконавчий документ надійшли на виконання до Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) 03.06.2026 року.

При цьому, згідно з наявним у матеріалах справи Повідомленням складеним старшим державним виконавцем Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Мурзою Ю.О. від 05.06.2026 року виконавчий документ було повернуто стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», як такий, що не відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме в ухвалі суду не зазначено імені та по батькові судді, що його видала.

У зв`язку з чим, заявник вважає, що дії старшого державного виконавця Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Мурзи Ю.О., щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є неправомірними.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 1ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що засобом юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (п. 20 Постанови Пленуму).

Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

У справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07, §§ 26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 усправі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, § 84).

Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Схожі правові висновки КГС ВС виклав у пункті 13 постанови від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та підпункті 8.12 постанови від 25.09.2020 у справі № 924/315/17.

Відповідно до ч.5 ст.124, п.9 ч.3 ст.129Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Зазначений принцип отримав подальше закріплення у нормах ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» і процесуального законодавства: у КПКУ, ЦПКУ, КАСУ, ГПКУ.

Частиною першою статті18 ЦПК України, передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Обов`язковий характер судового рішення, яке ухвалюється іменем України, підкреслює авторитет судової влади, оскільки жодне рішення інших органів не може прийматись іменем України. Вимога про ухвалення судових рішень іменем України випливає з теорії поділу влади, згідно з якою судова влада є гілкою державної влади України, а тому рішення судів є уособленням волевиявлення держави і, відповідно, їх виконання має бути гарантовано державою. Саме тому обов`язковість судових рішень забезпечується державою.

Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а судовий захист неможливо повноцінно здійснити без обов`язковості виконання судових рішень. Загальною Декларацією прав людини (ст. 8), Міжнародним Пактом про громадянські і політичні права (ст. 2), Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини (ст. 13) передбачено право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами у випадках порушення основних прав людини, наданих їй конституційними та законодавчими актами. Відповідно до рішення КСУ №3-рп/2003 від 3 січня 2003р. правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах, яке неможливе без виконання судового рішення в різних видах судочинства.

Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

За нормами статей 3, 5 до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом, тощо. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 1 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», встановлений чіткий перелік вимог до виконавчого документа, зокрема ч. 1 цієї статті встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Частиною 3 цієї статті також встановлено, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), що видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку. Виконавчий документ може бути виданий у формі електронного документа, на який накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". У разі видачі виконавчого документа у формі електронного документа, який одночасно є рішенням, інформація про дату набрання ним законної сили може зазначатися в окремому електронному документі, що вважається невід`ємною частиною виконавчого документа. Особливості пред`явлення до примусового виконання виконавчих документів, виданих у формі електронного документа, визначаються Міністерством юстиції України.

При цьому, реєстрація виконавчих документів, виданих у формі електронних документів, здійснюється автоматично в автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - Система), відповідно до пункту 3 розділу III Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 (далі - Положення), при їх пред`явленні заява про примусове виконання рішення також подається в електронній формі, на яку стягувачем/уповноваженою особою накладається кваліфікований або удосконалений електронний підпис чи печатка.

Згідно зі змінами до Розділу XV Положення, що були внесені із введенням воєнного стану в Україні, електронна інформаційна взаємодія з органами (посадовими особами), уповноваженими видавати виконавчі документи у випадках, передбачених законом, під час пред`явлення ними або стягувачами - виконавчих документів, виданих у формі електронного документа, та їх виконання здійснюються за допомогою Системи.

Пред`явлення до примусового виконання виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, забезпечується з використанням: засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема, з використанням мобільного додатка Порталу Дія стягувачами - фізичними особами; підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема, підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд», стягувачами - фізичними та юридичними особами.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Так, судом встановлено, що заявник звернувся до Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) саме шляхом пред`явлення до примусового виконання виконавчого документа, виданого у формі електронного документа через підсистему «Електронний кабінет», «Електронний суд». Виконавчим документом у даному випадку є рішення суду - ухвала, складена судом у відповідності до вимог ст. 260 ЦПК України, яка набрала законної сили.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.04.2026 року, яка була скерована на примусове виконання до Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) разом із довідкою № 1015/47013747 від 202004.2026 року про набрання судовим рішенням законної сили, безпосередньо в самій ухвалі міститься лише прізвище та ініціали судді (ОСОБА_5). Проте, у цій же ухвалі, скерованій до ДВС нижче міститься інформація про підписувача електронного документу - « ОСОБА_5 », з вказівкою на дату його підписання та сертифікати КЕП, аналогічна інформація міститься і в довідці про набрання цим рішенням законної сили.

Таким чином, судом під час розгляду скарги ОСОБА_1 не встановлено невідовідності виконавчого документу, - ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.04.2026 вимогам ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону, щодо зазначення у виконавчому документі імені та по батькові посадової особи, яка його видала.

Повернення виконавчого документа з підстав зазначення у ньому прізвища та ініціалів посадової особи (судді) замість її повного імені та по батькові є проявом надмірного формалізму. Вказаний недолік оформлення не впливає на суть, чинність та правову природу виконавчого документа, а також не перешкоджає виконанню рішення суду.

Аналогічний підхід щодо недопустимості формальних відмов у відкритті виконавчого провадження висловлено Верховним Судом, зокрема у постановах у справах № 471/283/17-ц та № 465/5637/18, де зазначено, що відсутність певних відомостей або їх скорочення, якщо це не заважає ідентифікації та виконанню, має ознаки формальності та не може бути підставою для повернення документа стягувачу.

Таким чином, суд погоджується з доводами заявника, що під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за пред`явленим до виконання виконавчим документом в частині повернення його за вказаних у повідомленні підстав державним виконавцем було застосовано надмірний формалізм, та як наслідок таке повідомлення підлягає скасуванню.

Разом з тим, як встановлено під час судового розгляду, заявник ОСОБА_1 після отримання оскаржуваного рішення старшого державного виконавця Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Мурзи Ю.О. у вигляді повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 05.06.2026 року у ВП № НОМЕР_1, 03.07.2026 року звернувся до суду з даною скаргою, а 04.07.2026 року повторно звернувся до Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) з заявою щодо примусового виконання Ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.04.2026, за яким було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 від 07.07.2026 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями виконавчого провадження, зокрема постановою складеною головним державним виконавцем Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Дрижко Т.М.

При цьому, положеннями п. 13 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ, щодо якого подано заяву про примусове виконання, перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби, у приватного виконавця.

Таким чином, оскільки виконавчий документ - ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.04.2026 вже перебуває на виконанні у Вишневому ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ), ВП № 81411535, суд не знаходить підстав для задоволення вимог заявника в частині зобов`язання державного виконавця прийняти вище зазначеного виконавчого документу до виконання та відкриття за ним виконавчого провадження.

За вищенаведеного доводи заявника є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково.

Відповідно до вимог ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, ст.ст. 4, 18, 26 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 260, 447-453 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу задовольнити частково.

Скасувати рішення старшого державного виконавця Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Мурзи Ю.О. у вигляді повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 05.06.2026 року у ВП № НОМЕР_1.

У решті вимог скарги - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 12.10.2026 року.

Суддя Тетяна ДУБАС