Решение № 140523016, 12.10.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10700/26

Провадження № 2/357/7392/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

12 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бебешко М. М. ,

при секретарі Ільницька І. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в місті Біла Церква позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,-

В С Т А Н О В И В :

22 червня 2026 року на через систему «Електронний суд» до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла вказана позовна заява, згідно з якої представник позивача просить суд: стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3.500,00 грн, з яких: сума виплаченого страхового відшкодування, що підлягає оплаті Відповідачем в порядку регресу в розмірі 3.500,00 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» штрафні санкції, а саме: інфляційні втрати; пеню та три відсотки річних за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з дати подання позову до суду включно до дати ухвалення судового рішення, розрахунок яких необхідно здійснити судом, судовий збір в сумі 2662,40 грн, правову допомогу в розмірі 8022,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.08.2022 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та SKODA FABIA, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. В судовому порядку Відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124, ст. 122-4 та ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, таким чином було встановлено факт, що Відповідач після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди та вжив алкоголь до проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Цивільно-правова відповідальність Відповідача, як водія транспортного засобу Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-209672261.

Позивачем було здійснено врегулювання страхового випадку та обчисленого розмір страхового відшкодування відповідно до Закону № 1961-IV, що підтверджується матеріалами страхової справи. Матеріали страхової справи містять документи щодо порядку обчислення страхового відшкодування, складових та кінцевого результату, ці документи наявні в додатках, які долучені як докази до позовної заяви. Враховуючи матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування Позивачем шкоди третій особі за полісом страхування №EP-209672261 у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП транспортного засобу SKODA FABIA, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . За полісом страхування №EP-209672261 було передбачено суму франшизи (за ризиком нанесенню шкоди майну третіх осіб - 2.500,00 грн.), яку було утримано з кінцевого розміру страхового відшкодування до виплати. Належний кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи до виплати склав 3.500,00 грн. Позивач, на виконання полісу страхування №EP-209672261, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу SKODA FABIA, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 3.500,00 грн., що підтверджується платіжними документами, які додано до позовної заяви.

Враховуючи винність Відповідача у настанні ДТП, порушення ним обов`язків, встановлених Законом № 1961-IV, а також здійснення виплати страхового відшкодування, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» отримало право звернутися до Відповідача за компенсацією виплаченого страхового відшкодування в розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Крім того, Позивач вважає за необхідне заявити ще вимогу про стягнення з Відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань, а саме: інфляційні втрати; пеню та три відсотки річних. Оскільки письмова досудова вимога до Відповідача не направлялась, подання цієї позовної заяви є першим пред`явленням вимоги у розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України. Відповідно, боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, з наступного дня після подання позову. Саме з цієї дати підлягають нарахуванню передбачені ст. 625 ЦК України інфляційні втрати, пеня та три відсотки річних до дня фактичного виконання рішення суду. Враховуючи зазначене, однією з позовних вимог Позивача є стягнення з Відповідача на користь Позивача штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань, а саме: інфляційних втрат; пені та трьох відсотків річних, розрахунок яких необхідно здійснити з дати подання позову до суду включно до дати ухвалення судового рішення. Позивач не має можливості одночасно із поданням позову надати розрахунок штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань у зв`язку з відсутністю у Позивача необхідної інформації, щодо дати прийняття рішення (яка і буде кінцевою датою нарахування штрафних санкцій). У зв`язку з цим здійснити такий розрахунок станом на дату подання позову не представляється можливим.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 23 червня 2026 року, вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

24 червня 2026 судом витребувано з Єдиного державного демографічного реєстру відповідь щодо реєстрації місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 24 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд у справі на 05 серпня 2026 року.

05 серпня 2026 року судове засідання було відкладено на 12 жовтня 2026 року через неявку відповідача в судове засідання.

Відповідач у судове засідання 12 жовтня 2026 року повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності та відзив на позов до суду не подав.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд справи.

Згідно з вимогами частини другої статті 247 ЦПК України - фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

24 червня 2022 року Товариством з додатковою відповідальністю «СГ «Оберіг» було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP-209672261. Забезпеченим ТЗ за Полісом є «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_5 . Сума франшизи згідно даного полісу становить 2500,00 грн.

29.08.2022 о 17 год. 10 хв. ОСОБА_1 , керуючи на Гаванському мосту в м. Києві автомобілем «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_5 , всупереч вимогам пунктів 2.3.6), 13.1 Правил дорожнього руху України, не був уважним, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення із автомобілем «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Після цього ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний, чим порушив п.2.10.а) Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУПАП. Крім того, 29.08.2022 о 19 год. 30 хв. на Гаванському мосту у місті Києві ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди за його участю вжив алкоголь до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи порушив пункт 2.10.є) Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУПАП.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 19.10.2022 року у справі № 758/7942/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні зазначеного ДТП.

Власник пошкодженого ТЗ «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_6 ОСОБА_2 07 лютого 2022 року звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «СГ «Оберіг» з повідомленням про ДТП.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_6 , було проведено його огляд, про що складено Акт огляду ТЗ (дефектна відомість) та ремонтна калькуляція від 04 листопада 2022 року, складеного ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», згідно якої вартість ремонту з зі зносом 6 400,00 грн.

Згідно страхового акту № 38960/1 від 09.03.2023 розмір суми страхового відшкодування становить 3500,00 грн, яке була виплачена в якості страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією № 17453 09.03.2023.

Відповідачем в добровільному порядку не відшкодовано позивачу шкоду в порядку регресу у розмірі 3500,00 грн.

При вирішенні справи суд виходить з наступного:

Абзацом 1 пункту 6 розділу VI "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції Закону № 3720-IX, що набрав чинності з 01.01.2025) передбачено, що Договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.

За приписами абзацу а) підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції Закону № 1961-IV, що діяв на момент укладання полісу № EP-209672261 від 25.06.2022, надалі Закон № 1961-IV) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Верховний Суд у постанові від 24 березня 2021 року у справі № 523/3212/19 (провадження №61-12680св20) зробив такий правової висновок: «У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування».

Відповідно до п. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Приймаючи до уваги те, що відповідача постановою Подільського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року було визнано винуватим у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний та після дорожньо-транспортної пригоди за його участю вжив алкоголь до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, а страховиком виплачено потерпілій особі страхове відшкодування внаслідок пошкодження транспортного засобу в сумі 3500 грн, суд вважає, що страховик набув до винної у ДТП особи право зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченої потерпілій особі страхового відшкодування.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат за період з дати звернення позивача до суду до дати постановлення рішення суд зазначає наступне.

За змістом ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 18 ЦК України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан.

Разом з цим, враховуючи те, що інфляційне збільшення боргу та 3% річних, нараховані позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України за порушення термінів виконання договору, який не є за своєю природою кредитним договором чи договором позики, норми п.18 Перехідних положень до ЦК України, до вказаного договору не застосовуються, тому підстав для зменшення розміру інфляції та 3% річних, немає.

Правова позиція у подібних за змістом правовідносинах висловлена у постановах Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі 183/7850/22.

Для розрахунку 3% річних суд розрахунок здійснює за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 :100% де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення ( 3 500,00 грн (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 112 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 32,22 грн.

Для розрахунку інфляційних втрат розрахунок здійснюється за формулою: ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) де, І1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Індекс інфляції за липень 2026 року 100,30, за серпень 2026 року 100,10,за вересень 102,10.

Останній період IIc (100,30 : 100) x (100,10 : 100) x (102,10 : 100) = 1.02508706.

Інфляційне збільшення: 3 500,00 x 1.02508706 - 3 500,00 = 87,80 грн.

У разі коли опубліковано індекси інфляції не за всі календарні місяці в межах зазначеного строку, суму заборгованості з урахуванням інфляції буде розраховано станом на останній день останнього місяця, за який опубліковано індекс інфляції. Вважається, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а внесена з 16 по 31 число не індексується і розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця ( Лист Верховного Суду України від 03.04.97 р N 62-97р).

Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне:

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності ч.1 ст. 546 ЦК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання ч.1 ст. 549 ЦК України.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені ч. 3 ст. 549 ЦК України.

Для розрахунку розміру пеню суд застосовує наступну формулу: 23.06.2026 - 30.07.2026 : 15,00 (облікова ставка НБУ) 3 500,00 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 365) x 38 днів (прострочення) : 100. Кількість днів у період 38. Сума 109,32 грн.

31.07.2026 - 17.09.2026 : 15,50 (облікова ставка НБУ) 3 500,00 (Сума боргу) x (2 x 15,50 : 365) x 49 днів (прострочення) : 100. Кількість днів у період 49. Сума 145,66 грн.

18.09.2026 - 12.10.2026 : 16,00 (облікова ставка НБУ) 3 500,00 (Сума боргу) x (2 x 16,00 : 365) x 25 днів (прострочення) : 100. Кількість днів у період 25. Сума 76,71 грн. Всього штрафних санкцій за період 331,68 грн.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 3500,00 грн, 3% річних в сумі 32,22 грн, інфляційного збільшення боргу в сумі 87,80 грн, пені в сумі 331,68 грн, що в загальному розмірі становить 3951,70 грн.

Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З приводу стягнення витрат по оплаті судового збору суд зазначає наступне:

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, який піддягає до стягнення з відповідача на кортить позивача у повному обсязі відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України.

З приводу стягнення витрат за надання правничої допомоги суд зазначає наступне:

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на правничу допомогу надано:

1)договір про надання професійної правничої допомоги № 04/26 від 09.02.2026, укладений між ФОП ОСОБА_3 , та ТДВ СГ «Оберіг». Згідно п.3.1 даного договору, за правничу допомогу, передбачену в п.1.2 договору, замовник сплачує винагороду (гонорар) в розмірі визначеному в актах приймання-передачі виконаних робіт до цього договору. Згідно п.4.1 договору, вартість послуг становить 1 604,50 грн за одну годину.

2)акт приймання-передачі наданих послуг від 05.06.2022, згідно з яким вартість послуг становить 8022,50 грн. Аналогічна сума витрат зазначена у попередньому (орієнтованому) розрахунку суми судових витрат на правову допомогу.

3)свідоцтво про право на заняття адвокатською діляьністю.

При вирішенні справи суд виходить з наступного:

В постанові Верховного Суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц вказано, що при обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

В постанові Об`єднаної палати Касаційного Господарського Суду Верховного суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 вказано, що у розумінні положень частини п`ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) вказала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Таким чином, суд відхиляє заперечення представника відповідача за первісним позовом щодо відсутності детального розрахунку у звіті про обсяг наданих послуг згідно договору про надання правової допоомги.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № № 910/12876/19 від 07.07.2021.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

За таких обставив суд відхиляє твердження представника відповідача щодо відстуності доказів понесених відповідачем судових витрат на здійснення правничої допомоги.

У разі недотримання вимог щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

У справі, що розглядається, було встановлено фіксований розмір гонорару. В цьому випадку фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас, зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Тож сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. І з урахуванням конкретних обставин суд може обмежити розмір, зважаючи на розумну необхідність судових витрат у справі.

Правова позиція у подібних за змістом правовідносинах щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, висловлена у додатковій постанові Касаційного господарського суду ВС від 13.02.2024 № 910/12155/22.

Беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, суд дійшов висновку про надмірність заявленої суми компенсації витрат, тому суд вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає до часткового задоволення в сумі 3500,00 грн, а саме в розмірі ціни позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 127, 133-134, 137, 141, 260, 268, 270, 273, 280-282, 354 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 , про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» розмір виплаченого страхового відшкодування в сумі 3500,00 грн, 3% річних в сумі 32,22 грн, розмір інфляційного збільшення боргу в сумі 87,80 грн, пеню в сумі 331,68 грн, що в загальному розмірі становить 3951,70 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 3500,00 грн.

В задоволенні іншої частини витрат на правничу допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте за заявою відповідала, подану до суду першої інстанції на протязі двадцяти днів з дня його вручення останньому.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг». Місцезнаходження: 03040, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 65. Код ЄДРПОУ: 39433769.

Відповідач: ОСОБА_1 . Місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_7 .

Суддя М. М. Бебешко