Постановление суда № 140520190, 09.10.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/18125/26

Провадження № 1-кс/686/9937/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Хмельницький

Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів проти довкілля слідчого управління ГУНП в Хмельницькій області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Межиріч Острозького району Рівненської області, одруженого, з вищою освітою, пенсіонера, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у кримінальному провадженні №12025240000000769,

ВСТАНОВИВ:

09.10.2026 року старший слідчий відділу розслідування злочинів проти довкілля слідчого управління ГУНП в Хмельницькій області капітан поліції ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду з клопотанням, погодженим з прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст.240 КК України, з можливістю внесення застави в розмірі 141 886 250 грн., посилаючись на те, що існують передбачені ст.177 КПК України ризики переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні .

Заслухавши думку прокурора, який наполягав на задоволенні клопотання, підозрюваного та його захисника, які заперечили щодо його задоволення, вивчивши матеріали клопотання та надані матеріали кримінального провадження, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У провадженні відділу розслідування злочинів проти довкілля слідчого управління ГУНП в Хмельницькій області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025240000000769 від 11 червня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 240, ч. 2 ст. 364 КК України.

08.10.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру увчиненні ним кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 240 КК України, а саме що: « 04.10.2021 у ОСОБА_4 виник умисел на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а саме торфу, з метою реалізації якого він вступив у попередню змову з ОСОБА_8 . В подальшому, на підставі рішення власника ОСОБА_4 призначено ОСОБА_8 директором ПП «Приятель Печериць».

Так, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_8 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про відсутність у них необхідного для користування надрами та видобування корисних копалин спеціального дозволу (ліцензії) за допомогою спеціально підготовленого приладдя, здійснили роботи із незаконного видобуванняторфу, на земельній ділянці з кадастровим номером 6820385500:09:012:0150, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Заріччя Білогірського селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, які в подальшому за грошові кошти реалізовували фізичним та юридичним особам.

Відповідно до ст. 13 Конституції України природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 5, 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Громадяни України зобов`язані берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів; не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб`єктів.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 1 Кодексу України про надра передбачено, що надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Статтею 14 Кодексу України про надра згаданого кодексу передбачено, що надра надаються у користування для видобування корисних копалин.

Згідно ст. 16, 20 кодексу право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами, який надається за результатами аукціону (електронних торгів).

Надання спеціального дозволу на користування надрами, продовження строку його дії, внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами та до угоди про умови користування надрами здійснюються відповідним дозвільним органом: центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Відповідно до ст. 6 Кодексу України про надра корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до постанови № 827 від 12.12.1994 Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» торф відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення.

Так, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_8 реалізовуючи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на отримання грошових коштів від незаконного видобування та подальшої реалізації незаконно видобутої корисної копалини - торфу, в порушення вимог ст. 16, 20 Кодексу України про надра, усвідомлюючи, що здійснюють видобування без спеціального дозволу на видобування корисних копалин не мають права їх видобувати, організовували та здійснили незаконний видобуток корисної копалини загальнодержавного значення торфу.

Внаслідок вказаних протиправних дій, а саме самовільного користування надрами, державі заподіяно збитків на загальну суму 141 886 250 гривень.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.240 КК України.»

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушеннях зокрема підтверджується: протоколом огляду покупця та вручення грошових коштів, які будуть використанні під час проведення НСРД контролю за злочином у формі контрольованої закупки віл 14.11.2025, протоколом про результати проведення НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки від 04.12.2025, протоколом за результатами здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 19.09.2026, висновок експерта № СЕ-19/109-25/18381-ФХД від 15.01.2026, та іншими матеріалами кримінального провадження.

Частиною 1 ст.183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Санкція ч. 3 ст. 240 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років тобто даний злочин є тяжким.

Враховуючи відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» позицію Європейського суду, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється на початковому рівні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України. При визначені обґрунтованості підозри слідчий суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо наявності у цьому кримінальному провадженні ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, зокрема можливості переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на свідків.

З наданих матеріалів убачається, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а тому, зважаючи на покарання, яке загрожує йому у випадку визнання його винуватим, співставляючи можливі негативні для нього наслідки, слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому кримінальні правопорушення, є достатньо високим.

При оцінці наявності ризику незаконно впливу на свідків, у кримінальному провадженні, слідчим суддею врахована встановлена КПК України процедура отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту осіб слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1 та ч.2 ст.23, ст.224 КПК України).

Оцінюючи наведені ризики в сукупності з обставинами кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що досудове розслідування триває з 11 червня 2025 року, тоді як про підозру ОСОБА_4 повідомлено лише напередодні розгляду клопотання. Крім того, у межах цього кримінального провадження вже допитано ряд свідків, що не виключає повністю можливості незаконного впливу на них, проте підлягає врахуванню під час оцінки інтенсивності відповідного ризику. Водночас матеріали клопотання не містять достатніх відомостей про вчинення підозрюваним конкретних дій, спрямованих на переховування від органів досудового розслідування чи незаконний вплив на учасників кримінального провадження.

За таких обставин слідчий суддя доходить висновку, що зазначені ризики є реальними, однак їх ступінь та інтенсивність за встановлених обставин не свідчать про необхідність ізоляції підозрюваного від суспільства. Застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час, із покладенням відповідних процесуальних обов`язків, є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання встановленим ризикам.

Також наявність таких ризиків сама по собі не є безумовною підставою для застосування до особи найбільш суворого запобіжного заходу, оскільки під час вирішення цього питання необхідно оцінити не лише їх наявність, а й ступінь імовірності реалізації та можливість запобігання їм шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

При обранні виду запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 раніше не судимий, є особою пенсійного віку, хворіє на ряд хронічних захворювань, відзначений подякою ЗСУ, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнає.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Таким чином, з урахуванням положень ст.ст.177, 178, 183 КПК України, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 є занадто суворим заходом для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України .

За таких обставин, взявши до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, особу підозрюваного, у відповідності з вимогами ч.4 ст.194 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час, з покладенням відповідних обов`язків, а саме:

- не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора, суду з населеного пункту за місцем проживання;

- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з свідками та іншим підозрюваним у вказаному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Вважаю, що саме такий запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слід визначити в межах строку досудового розслідування, а саме по 04.12.2026 року включно.

Виходячи із вищезазначеного, та керуючись ст.ст.177, 178,181,183,196 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні залишати місце свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , в період часу з 23 год. 00 хв. по 05 год. 00 хв., без дозволу слідчого, прокурора або суду, з покладенням на нього зобовязання прибувати до слідчого, прокурора, суду, слідчого судді за кожною вимогою.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора, суду з населеного пункту за місцем проживання;

- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з свідками та іншим підозрюваним у вказаному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала діє по 04 грудня 2026 року включно.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя