Постановление суда № 140508320, 09.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

09 жовтня 2026 року справа № 320/37471/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в якому позивач просить суд:

- поновити строк на звернення до адміністративного суду;

- рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20 вересня 2024 року № 26/д в частині відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги після смерті батька, молодшого сержанта ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 - скасувати;

- зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути ОСОБА_1 від 2023 року про призначення і виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 у зв?язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 батька, молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за вхідним номером № Г-2273 від 03.08.2026 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 у зв?язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 батька, молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобовязати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 у зв?язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 батька, молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- відстрочити сплату судового збору.

Як третю особу у позовній заяві позивачем визначено ІНФОРМАЦІЯ_4 (код НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, у позовній заяві позивач, зокрема, просить суд скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.09.2024 № 26/д в частині відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги після смерті батька, молодшого сержанта ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, просить суд поновити строк на звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із позовом зазначає, що 19.05.2023 під час виконання військових обов`язків загинув його батько, молодший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У вересні 2024 року позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. Однак Комісія Міністерства оборони України рішенням від 20.09.2024 № 26/д відмовила позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги після смерті батька з тих підстав, що позивач не належить до кола осіб, визначених ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції, яка діяла на момент смерті військовослужбовця (а саме, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають лише батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, неповнолітні діти та утриманці).

В подальшому, 12.08.2025 позивач звернувся до Міністерства у справах ветеранів України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, однак на адресу позивача надійшов лист за підписом заступника міністра Руслана Приходька про фактичну відмову у виплаті такої допомоги.

Позивач вказує, що після змін в законодавстві та судової практики у 2024 році щодо права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 повнолітніх дітей безвідносно до будь-яких кваліфікуючих умов, позивач 03.08.2026 через ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, проте 06.08.2026 на адресу позивача надійшла відповідь ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якої позивачу знову було відмовлено в отриманні ОГД, оскільки на момент смерті батька позивач досягнув повноліття.

Враховуючи, що вперше до Міністерства оборони України позивач звернувся вчасно ще у 2023 році, вдруге він звернувся до Міністерства у справах ветеранів у 2025 році, а втретє - до МОУ одразу після того, як позивачу стало відомо про наявність вказаних законодавчих змін, вважає, що строк на звернення до суду позивачем пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.

Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 р. №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого згаданим Кодексом або іншими законами.

Частина друга статті 122 КАС України визначає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду із позовом 15.09.2026 (шляхом направлення позовної заяви з додатками на адресу суду засобами поштового зв`язку), щодо оскарження рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із сум від 20.09.2024 № 26/д в частині відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги після смерті батька, молодшого сержанта ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 КАС України, що підлягає застосуванню до вказаних правовідносин (майже через два роки).

Позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду стверджує, що вперше до Міністерства оборони України позивач звернувся вчасно ще у 2023 році, вдруге він звернувся до Міністерства у справах ветеранів у 2025 році, а втретє - до МОУ одразу після того, як позивачу стало відомо про наявність вказаних законодавчих змін, тому, на його думку, строк на звернення до суду ним пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.

Суд зазначає, що строк на звернення до суду починається з моменту, коли особа реально дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Поновлення процесуального строку є винятковим процесуальним заходом та можливе лише за наявності належних і достатніх доказів поважності причин його пропуску. Саме лише посилання на певні обставини без надання відповідних доказів на їх підтвердження не є достатньою підставою для поновлення строку.

Частиною 6 ст.161 КАС України регламентовано, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Так, останнім днем для оскарження рішення МОУ від 20.09.2024 № 26/д щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги після смерті батька, молодшого сержанта ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , є 20.03.2025.

Водночас, судом проаналізовано періоди звернення позивача у подальшому після отримання рішення МОУ від 20.09.2024, а саме: до Міністерства у справах ветеранів - 12.08.2025, на яке отримано відповідь від 05.09.2025 №19098/1.3/3.6-25 (майже через п`ять місяців після закінчення строку звернення щодо оскарження рішення МОУ від 20.09.2024), та до ІНФОРМАЦІЯ_3 - 03.08.2026, на яке отримав лист-відповідь від 06.08.2026 №7323 (майже через рік після отримання відмови від Міністерства у справах ветеранів).

Суд зазначає, що подальші дії позивача у вигляді направлення звернень до Міністерства у справах ветеранів, ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо отримання ОГД відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 та отримання листів-відмов не змінює моменту, з яким законодавство пов`язує початок перебігу строку звернення до суду в частині оскарження рішення МОУ від 20.09.2024, а свідчить лише про час, коли позивач виявив зацікавленість до стану своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і вказані дати не пов`язуються з початком перебігу строку звернення до суду з вказаними позовними вимогами, а фактично є штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.

Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 25 червня 2024 року у справі №300/3435/21 зазначила, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.

Суд також зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Частиною другою та п`ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Слід наголосити, що принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Відтак, зважаючи на викладені обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом в частині оскарження рішення Міністерства оборони України від 20.09.2024 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 2023 року про призначення і виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 у зв?язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 батька позивача, молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (як похідної вимоги), тоді як заява про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду не доводить поважності причин такого пропуску.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вказані позивачем у позові підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із даною позовною заявою, є неповажними та безпідставними.

Таким чином, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом в частині позовних вимог щодо скасування рішення Міністерства оборони України від 20.09.2024 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 2023 року про призначення і виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 у зв?язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 батька позивача, молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (як похідної вимоги), та належні докази поважності причин його пропуску.

Крім того, згідно з частиною третьою ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч.3 ст.6 ЗУ №3674-VI).

Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 № 4695-IX установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2026 року - 3328 гривень.

Позовна заява містить три позовні вимоги немайнового характеру (щодо скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20 вересня 2024 року №26/д в частині відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги після смерті батька, молодшого сержанта ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов`язання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути ОСОБА_1 від 2023 року про призначення і виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 у зв?язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 батька, молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; щодо зобов`язання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за вхідним номером № Г-2273 від 03.08.2026 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 у зв?язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 батька, молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; щодо зобов`язання Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 у зв?язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 батька, молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), сума судового збору за звернення з якими становить 3993,60 грн ((0,4 х 3328,00 грн)х3).

Судом встановлено, що позивачем до позовної заяви доказів сплати судового збору за подання даного адміністративного позову не додано.

При цьому, у позовній заяві позивач просить суд відстрочити сплату судового збору у зв`язку із тяжким майновим станом, посилаючись на те, що є непрацездатною особою, здійснює догляд за хворою матір`ю, яка є особою з інвалідністю 2 групи. Також наголошує на тому, що предметом позову є захист порушених соціальних прав позивача.

Суд відхиляє вказане клопотання, так як позивачем не надано жодного вагомого доказу в його обґрунтування.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону № 3674-VI).

Отже суд наділений повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов`язком суду, а повноваженням за певних обставин.

При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.

Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання та навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Тобто, відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, звільнення від сплати судового збору, допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов`язаних з цим підстав, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.

Доказами рівня майнового стану фізичної або юридичної особи можуть бути наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Водночас окремий доказ, сам по собі, не свідчить про майновий стан, докази мають обґрунтовувати об`єктивні причини, які обумовлюють неможливість оплати судового збору.

На переконання суду жодних доказів на підтвердження незадовільного майнового стану позивача до клопотання не додано.

Суд констатує відсутність доказів про дохід позивача за попередній календарний рік, що передував року звернення з позовом до суду, тобто за 2025 рік, що унеможливлює встановити, чи перевищує розмір судового збору 5% річного доходу позивача.

Отже, позивачем не надано до суду належних та вичерпних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як на підставу для відстрочення сплати судового збору.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що він є непрацюючою особою та що здійснює догляд за хворою матір`ю - особою з інвалідністю 2 групи.

Відомості, повідомлені позивачем у позовній заяві без підтвердження їх належними доказами, не є достатніми доказами на підтвердження тяжкого майнового стану позивача, яким підтверджується факт неможливості сплати останнім судового збору, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору (відомості про доходи, довідка про склад сім`ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо).

Отже, вищевикладені обставини свідчать про те, що на даний час відсутні підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання до суду позовної заяви.

Крім того, статтею 133 КАС України передбачено право (а не обов`язок) суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень частини 3 статті 161 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з позовом. Визначення ж майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Суд зазначає, що обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України, у зв`язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.

Таким чином, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження незадовільного майнового стану (документів, які б містили інформацію про доходи позивача за весь рік, що передував року подання до суду позову), у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору необхідно відмовити.

Щодо посилання позивача на те, що однією з підстав для відстрочення сплати судового збору є те, що предметом позову є захист його соціальних прав, суд зазначає таке.

Так, як зазначено судом вище, предметом спору у даній справі є відмова у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 у зв?язку із загибеллю батька військовослужбовця.

При цьому, статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено вичерпний перелік осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.

Втім, суд вважає, що позивач не належить до суб`єктів, яким згідно з нормами ст. 5 Закону України "Про судовий збір" встановлені пільги щодо його сплати, а право на отримання одноразової грошової допомоги у зв?язку із загибеллю військовослужбовця є гарантованою державою соціальною допомогою (соціальною виплатою). Така виплата не пов`язана з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням чи припиненням.

Отже, заявлені вимоги позивача не пов`язані з порушенням його права на соціальний захист саме як особи, яка має пільги щодо сплати судового збору, тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.

Таким чином, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду докази сплати судового збору в розмірі 3993,60 грн (оригінал платіжного доручення (квитанції) на рахунок Київського окружного адміністративного суду, який слід сплатити за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101;

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989;

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.);

код банку отримувача (МФО): 899998;

рахунок отримувача: UA718999980313151206084010001;

код класифікації доходів бюджету: 22030101;

призначення платежу: *;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за інтернет-адресою https://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.

Також, згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Пунктом 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Отже, суб`єктний склад учасників справи має бути чітко визначений позивачем, з метою визначення того суб`єкта, до якого адресовані позовні вимоги.

У позовній заяві як відповідача позивач вказує Міністерство оборони України (Код 00034022, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6).

При цьому, у прохальній частині позовних вимог позивач просить суд, зокрема, зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за вхідним номером № Г-2273 від 03.08.2026 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 у зв?язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 батька, молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До матеріалів позовної заяви позивачем додано копію листа - відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.08.2026 №7323, наданої у відповідь на заяву позивача від 03.08.2026 за вх. №Г-2273 щодо отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 у зв?язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 батька позивача, молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою повідомлено позивача про те, що він не має права на отримання такої допомоги, оскільки позивач відноситься до повнолітніх дітей на момент загибелі батька та не входив до числа отримувачів виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168.

Отже, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач не погоджується з відмовою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.08.2026 №7323, що надана у відповідь на його заяву від 03.08.2026 щодо отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168, проте вказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачем не оскаржується.

Тобто позовна вимога про зобов`язання повторно розглянути заяву позивача від 03.08.2026 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168, - заявлена до неналежного відповідача, оскільки відповідь на заяву позивача від 03.08.2026 надано саме ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.08.2026 №7323.

У зв`язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно уточнити суб`єктний склад учасників процесу, зазначивши відповідачем у цій частині позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Також суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з частиною другою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб`єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.

Суд зазначає, що пункт 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на невичерпний перелік інформації, яка може бути висвітлена в адміністративному позові задля правильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Позов в адміністративному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).

При цьому складовими частинами позову є предмет позову та підстави позову.

Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, направлені на захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Тобто це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об`єктивуються у поданих доказах. Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення, та які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи.

Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить суд зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за вхідним номером № Г-2273 від 03.08.2026 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 у зв?язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 батька, молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобовязати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 у зв?язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 батька, молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд зазначає, що викладення прохальної частини позову у зазначеному вигляді не відповідає вимогам частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України щодо змісту позовних вимог, оскільки не містить вимог про визнання протиправними дій, рішень та/або бездіяльності відповідача, до якого заявлені вимоги зобов`язального характеру.

Враховуючи викладене, прохальна частина позовної заяви підлягає уточненню.

В порядку усунення недоліків позовної заяви позивачу слід надати уточнену позовну заяву, в якій уточнити прохальну частину позову, привівши його у відповідність до положень частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України щодо змісту позовних вимог.

Крім того, у позовній заяві як третю особу позивачем зазначено ІНФОРМАЦІЯ_4 (код НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 .

За правилами ч. 2 ст. 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Згідно із ч. 4, ч. 5 ст. 49 КАС України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Таким чином, підставою для залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є наявність обставин, які свідчать, що рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки такої особи.

Разом з цим, обов`язок доказування щодо впливу рішення суду на права, свободи, інтереси або обов`язки третіх осіб покладений на учасника справи, який подає відповідну заяву.

Водночас, позивач не зазначає у позові, на яких підставах належить залучити до участі у справі вказану третю особу без самостійних вимог і як рішення у справі безпосередньо впливає чи вплине на її права та обов`язки.

Недоліки позову в цій частині можуть бути усунені шляхом подання до суду заяви про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору з обґрунтуванням передбачених законом підстав для її залучення до участі у справі.

Натомість з заявлених вимог випливає, що позивач не погоджуючись з рішенням, викладеним у листі-відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.08.2026 №7323, наданій у відповідь на заяву позивача від 03.08.2026 за вх. №Г-2273 щодо отримання одноразової грошової допомоги, заявляє вимоги про зобов`язання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за вхідним номером № Г-2273 від 03.08.2026 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 у зв?язку із загибеллю 19.05.2023 батька, молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - до неналежного відповідача, адже розгляд заяви позивача від 03.08.2026 Комісією МОУ не здійснювався.

Вказане також свідчить про те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 повинен мати статус відповідача, а не третьої особи у справі.

Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом в частині позовних вимог щодо скасування рішення Міністерства оборони України від 20.09.2024 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 2023 року про призначення і виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 у зв?язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 батька позивача, молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (як похідної вимоги), та належні докази поважності причин його пропуску;

- надати докази сплати судового збору в розмірі 3993,60 грн (або уточнити позовні вимоги), або надати належні докази на підтвердження незадовільного майнового стану для розгляду клопотання про відстрочення сплати судового збору;

- надати уточнену позовну заяву, з урахуванням вказаних судом зауважень, в якій: чітко визначити відповідача (чів) по справі та зазначивши позовні вимоги щодо оскарження рішення, викладеного у листі-відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.08.2026 №7323, наданій у відповідь на заяву позивача від 03.08.2026 за вх. №Г-2273 щодо отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю батька; уточнити прохальну частину позову, привівши її у відповідність до положень частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України щодо змісту позовних вимог.

3. Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Кушнова А.О.