Решение № 140506871, 01.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокуСправа №360/979/26Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

До Луганського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у якій позивач просить суд:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо здійснення позивачу обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати), виходячи з суми нарахованої заробітної плати за період з лютого 2021 по січень 2022 року визначеної в розмірі 26652,28 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити позивачу перерахунок страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати), обчисливши середню заробітну плату (доходу, грошового забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) за виходячи з суми нарахованої заробітної плати за період з лютого 2021 по січень 2022 року у 258528,60 грн. з виплатою заборгованості з врахуванням фактично сплачених сум, здійснивши відповідний перерахунок з 07.11.2025р.

Луганським окружним адміністративним судом на виконання рішення Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 №960/0/15-26 "Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду" адміністративну справу №360/979/26 направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для розгляду за підсудністю.

29.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №360/979/26.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали адміністративної справи розподілено судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 04.08.2026 року прийнято справу до провадження, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 04.08.2026 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

- звернення позивача із заявою перерахунок страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати), обчисливши середню заробітну плату (доходу, грошового забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) за виходячи з суми нарахованої заробітної плати за період з лютого 2021 по січень 2022 року у 258528,60 грн.;

- інформацію /підстави прийнятої відмови та всі наявні докази щодо суті спору.

13.08.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 01.10.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач виконуючи рішення суду, здійснив перерахунок страхових виплат втраченого заробітку на виконання рішення суду №360/1277/24 лише з урахуванням заробітної плати позивача, отриманої за період роботи з 01.02.2021 по 31.01.2022 у відокремленому підрозділі "Шахта ім. Д.Ф. Мельникова" акціонерного товариства "Лисичанськвугілля», виключивши з розрахунку заробітки, які були нараховані у відокремленому підрозділі «Шахта ім. Г.Г.Капустіна» акціонерного товариства "Лисичанськвугілля», мотивуючи це тим, що страховий випадок стався у відокремленому підрозділі "Шахта ім. Д.Ф. Мельникова" акціонерного товариства "Лисичанськвугілля».

У результаті сума нарахованої заробітної плати за період з лютого 2021 по січень 2022 року склала 26652,28 грн, замість 258528,60 гривень.

Тобто наразі не є спірним те, що відповідач зобов`язаний здійснити розрахунок страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати), обчисливши середню заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) за розрахунковий період з лютого 2021 року по січень 2022 року.

Спірним є виключення відповідачем з розрахунку заробітки, нараховані позивачу відокремленим підрозділом «Шахта ім.Г.Г.Капустіна» акціонерного товариства "Лисичанськвугілля» за цей період і здійснення розрахунку розміру соціальної виплати, виходячи з неправильної суми заробітків, що і стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 по справі № 360/1277/24 за позовом ОСОБА_1 (рішення суду набрало законної сили 03.06.2025 відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025) було здійснено перерахунок щомісячної страхової виплати потерпілому із застосуванням розрахункового періоду, за який обчислюється середня заробітна плата з лютого 2021 року по січень 2022 року.

Відповідно до п. 13 Порядку 1266 середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) в юридичній особі незалежно від організаційно-правової форми (в її структурному підрозділі), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров`я і за якою експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи або медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності.

Отже, при обчисленні середньої заробітної плати для перерахунку щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 за розрахунковий період з лютого 2021 року по січень 2022 року враховано дані з Реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування по відокремленому підрозділу Шахта ім. Д.Ф. Мельникова акціонерного товариства Лисичанськвугілля (код ЄДРПОУ 26349183) та застосовано пункт 14 Порядку 1266.

З = 14847,27 * (2,60118/12)= 3218,67 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону № 1105 сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров`я.

Таким чином, щомісячна страхова виплата, розрахована із заробітної плати ОСОБА_1 , за період з лютого 2021 року по січень 2022 року, повинна становити: 3218,67 грн. * 60% = 1931,20 гривень.

Згідно з абз. 4 пункту 1 статті 36 Закону № 1105 мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за мінімальну заробітну плату.

Оскільки середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 на момент настання страхового випадку після перерахунку дорівнює 3218,67 грн., що є меншим за розмір мінімальної заробітної плати на дату настання права на виплату (6700,00 грн.), отже сума щомісячної страхової виплати приведена у відповідність до розміру, визначеного чинним законодавством (6700*60% = 4020,00 грн.) та після перерахунку сума щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 не змінилась.

Відповідно до частини 2 статті 31 Закону № 1105 щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню щороку, з 1 березня, на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні, у зв`язку з чим щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 перераховані з 1 березня 2024 року, з 1 березня 2025 року, з 1 березня 2026 року та становлять: з 01.03.2024 4339,99 грн., з 01.03.2025 - 4839,09 грн., з 01.03.2026 - 5424,62 гривень.

Виходячи з вищезазначеного, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні, має зареєстрований страховий випадок професійного захворювання, про що складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 17 лютого 2023 року на відокремленому підрозділі Шахта ім. Д.Ф. Мельникова акціонерного товариства Лисичанськвугілля.

Отже, позивач відповідно до довідки від 24.05.2022 № 2303-5001637693 про взяття на облік внутрішньо переміщенної особи, з 13.03.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України як отримувач страхової виплати.

У зв`язку із зареєстрованим страховим випадком професійного захворювання, 27.02.2023 начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 17.02.2023 на відокремленому підрозділі «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» акціонерного товариства «Лисичанськвугілля».

Пунктом 9 зазначеного акта визначено дату встановлення остаточного діагнозу - 09.02.2022 року.

Згідно виписки з акта огляду МСЕК до довідки серії 12ААА №125038 від 13.03.2023 підтверджено, що в результаті хронічного професійного захворювання позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності та визначено 60% ступеню втрати професійної працездатності.

Заявою від 27.03.2023 року позивач звернувся до Шевченківського об`єднаного управління ПФУ м.Запоріжжя про призначення страхової виплатиу у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням).

Постановою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.04.2023 позивачу 1 призначено щомісячну страхову виплату в розмірі 4020,00 грн. з 13.03.2023 безстроково.

Оскільки страховий випадок з позивачем стався в лютому 2023 року відповідно до акта за формою П-4 від 17.02.2023, відповідачем визначено розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата позивача з лютого 2022 року по січень 2023 року.

Розрахунок щомісячної страхової виплати позивачу проведено із застосуванням мінімальної заробітної плати, відповідно до частини одинадцятої статті 36 Закону № 1105, а саме: 6700,00 грн х 60% + 4020,00 грн, де: 6700,00 грн - розмір мінімальної заробітної плати, 60% - відсоток втрати працездатності згідно з випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА № 125038 від 13.03.2023.

Представник позивача звернувся до відповідача із запитом про надання інформації.

Листом від 19.07.2024 відповідач повідомив представника позивача, що страховий випадок з позивачем стався в лютому 2023 року (акт за формою П-4 від 17 лютого 2023 року), а тому розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є період з лютого 2022 року по січень 2023 року.

Водночас, на думку представника позивача, страховий випадок із позивачем у відповідності до пункту 9 акта П-4 від 17.02.2023 стався 09.02.2022 року, а тому обчислення середньої заробітної плати для визначення розміру страхової виплати повинно бути здійснено за розрахунковий період з лютого 2021 року по січень 2022 року.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 року, по справі № 360/1277/24 визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо здійснення обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) із застосуванням розрахункового періоду, за який обчислюється середня заробітна плата позивача з лютого 2022 року по січень 2023 року, протиправним та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити позивачу з 22.04.2024 року перерахунок страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати), обчисливши середню заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) за розрахунковий період з лютого 2021 року по січень 2022 року, з виплатою заборгованості із врахуванням фактично сплачених сум.

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 по справі № 360/1277/24 за позовом ОСОБА_1 (рішення суду набрало законної сили 03.06.2025 відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025) було здійснено перерахунок щомісячної страхової виплати потерпілому із застосуванням розрахункового періоду, за який обчислюється середня заробітна плата з лютого 2021 року по січень 2022 року.

Встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати для перерахунку щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 за розрахунковий період з лютого 2021 року по січень 2022 року враховано дані з Реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування по відокремленому підрозділу Шахта ім. Д.Ф. Мельникова акціонерного товариства Лисичанськвугілля (код ЄДРПОУ 26349183) та застосовано пункт 14 Порядку 1266.

Щомісячна страхова виплата, розрахована із заробітної плати ОСОБА_1 , за період з лютого 2021 року по січень 2022 року, повинна становити: 3218,67грн. * 60% = 1931,20 гривень.

Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 на момент настання страхового випадку після перерахунку дорівнює 3218,67 грн, що є меншим за розмір мінімальної заробітної плати на дату настання права на виплату (6700,00 грн.), отже сума щомісячної страхової виплати приведена у відповідність до розміру, визначеного чинним законодавством (6700*60% = 4020,00 грн.) та після перерахунку сума щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 не змінилась.

Відповідно до частини 2 статті 31 Закону № 1105 щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню щороку, з 1 березня, на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні, у зв`язку з чим щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 перераховані з 1 березня 2024 року, з 1 березня 2025 року, з 1 березня 2026 року та становлять: з 01.03.2024 4339,99 грн., з 01.03.2025 - 4839,09 грн., з 01.03.2026 - 5424,62 гривень.

Отже, відповідач виконуючи рішення суду, здійснив перерахунок страхових виплат втраченого заробітку на виконання рішення суду №360/1277/24 лише з урахуванням заробітної плати позивача, отриманої за період роботи з 01.02.2021 по 31.01.2022 у відокремленому підрозділі "Шахта ім. Д.Ф. Мельникова" акціонерного товариства "Лисичанськвугілля», виключивши з розрахунку заробітки, які були нараховані у відокремленому підрозділі «Шахта ім. Г.Г.Капустіна» акціонерного товариства "Лисичанськвугілля»,

У результаті сума нарахованої заробітної плати за період з лютого 2021 по січень 2022 року склала 26652,28 гривень.

Тобто наразі не є спірним те, що відповідач зобов`язаний здійснити розрахунок страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати), обчисливши середню заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) за розрахунковий період з лютого 2021 року по січень 2022 року, а отже спірним є виключення відповідачем з розрахунку заробітки, нараховані позивачу відокремленим підрозділом «Шахта ім. Г.Г.Капустіна» акціонерного товариства "Лисичанськвугілля» за цей період і здійснення розрахунку розміру соціальної виплати, що і стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV) визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону №1105-XIV загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону №1105-XIV професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 30 Закону №1105-XIV страхові виплати складаються, в тому числі із щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата).

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону №1105-XIV щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню щороку, з 1 березня, на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону №1105-XIV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров`я.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону №1105-XIV страхові виплати здійснюються щомісяця у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку або за рішенням суду потерпілому з дати встановлення професійного захворювання.

Відповідно до ч. 6 ст. 41 Закону №1105-XIV страхові виплати здійснюються протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк здійснення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого під час наступного огляду МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до уповноваженого органу управління. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Згідно частини сьомої статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із: страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

На підставі частини першої статті 42 Закону № 1105-XIV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я.

Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Як визначено частиною дев`ятою статті 42 Закону № 1105 середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв`язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов`язковим державним соціальним затверджується Кабінетом Міністрів України. страхуванням, що

Відповідно до частини десятої статті 42 Закону № 1105-XIV, під час обчислення середньомісячного заробітку враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески.

Механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників визначає Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 (Далі - Порядок № 1266).

Відповідно до п. 3 Порядку №1266, середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та/або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.

Відповідно до п. 11 Порядку №1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.

Відповідно до п. 12 Порядку №1266 якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату. У разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Відповідно до п. 13 Порядку №1266 середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров`я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності.

Частиною 2 ст.32 КЗпП України передбачає, що не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 34 КЗпП України простій це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Відповідно до ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Отже, відповідно до пункту 11 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.

Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).

Так як відповідно до частини десятої статті 42 Закону № 1105-XIV, під час обчислення середньомісячного заробітку враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески, то відповідач не мав виключати нараховані у відокремленому підрозділі «Шахта ім. Г.Г.Капустіна» акціонерного товариства "Лисичанськвугілля».

Відокремлений підрозділ «Шахта ім. Г.Г.Капустіна» і відокремлений підрозділ "Шахта ім. Д.Ф. Мельникова" не є юридичними особами, а є структурними підрозділами акціонерного товариства "Лисичанськвугілля».

Отже, позивач працював саме в АТ «Лисичанськвугілля», а тому роботодавець АТ «Лисичанськвугілля» здійснював за необхідності переміщення працівників з одного робочого місця на інше, що не є переведенням в розумінні трудового законодавства.

Отже, відокремлений підрозділ «Шахта ім. Г.Г.Капустіна» і відокремлений підрозділ "Шахта ім. Д.Ф. Мельникова" не є юридичними особами, а є структурними підрозділами акціонерного товариства "Лисичанськвугілля» і обидва знаходться у с.Лисичанськ, що є логічним підтвердженням того, чому позивачу нараховувалася заробітна плата на обох структурних підрозділах.

Отже, оскільки позивач працював в різних структурних підрозділах одного і того ж підприємства (АТ «Лисичанськвугілля»), які розташовані в одній і тій же місцевості і роботодавець застосовував своє право переміщення працівників в межах підприємства, у відповідача не було підстав виключати заробітки, нараховані одним зі структурних підрозділів одного і того ж підприємства.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо здійснення ОСОБА_1 обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати), виходячи з суми нарахованої заробітної плати за період з лютого 2021 по січень 2022 року визначеної в розмірі 26652,28 гривень.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати), обчисливши середню заробітну плату (доходу, грошового забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) за виходячи з суми нарахованої заробітної плати за період з лютого 2021 по січень 2022 року у 258528,60 грн. з виплатою заборгованості з врахуванням фактично сплачених сум, здійснивши відповідний перерахунок з 07.11.2025 року.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.158-Б, код ЄДРПОУ 20490012).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 01.10.2026 року.

Суддя В.В. Ільков