Постановление суда № 140505488, 12.10.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/1386/23 Провадження№ 1-кп/636/391/26УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12022226290000161 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, українця, громадянина України, з середньою професійною освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, перебуваючого в ДУ «Харківський слідчий ізолятор»,

у вчиненні кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

В провадженні Чугуївського міського суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження в ході досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 16 жовтня 2026 року, однак судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженню не закінчено і потребує часу.

У судовому засіданні від прокурора Чугуївської окружної прокуратури Харківської області надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених в п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування і суду, може впливати на свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв`язку з чим, обрання більш м`якого запобіжного заходу окрім як тримання під вартою не можливо.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на ненадання стороною обвинувачення доказів існування ризиків, наведених у ст. 177 КПК України, окремо зазначив, що продовжуючи застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час нічим не виправдано.

Ризики, які були встановлені під час застосування запобіжного заходу вже втратили свою дієвість під впливом часу у 3 роки, а нових стороною обвинувачення не зазначено у клопотанні.

Захисник зазначала, що підзахисний є людиною похилого віку, його стан здоров`я погіршується, має скарги на біль в ділянці грудини та приступи стенокардії, йому потрібна кваліфікована допомога лікарів. З 22.06.2025 по 30.06.2025 знаходився у реанімаційному відділенні КНП «МКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова».

На даний час продовжує скаржитись на погіршення стану здоров`я та неналежності умов тримання під вартою крім того, обвинувачений ОСОБА_4 має постійне місце мешкання, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, має стійкі соціальні зв`язки, є пенсіонером і має поганий стан здоров`я, а тому просила в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу відмовити і обрати інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме нічний домашній арешт.

Суд, заслухавши позицію обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, дослідивши документи та матеріали, якими прокурор обґрунтовує клопотання, в рамках якого подається клопотання, приходить до висновку про задоволення клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Приймаючи до уваги, що ухвала Чугуївського міського суду Харківської області від 12 червня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 припиняє свою дію 10 серпня 2025 року, а судове провадження не завершене, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого на 60 днів.

Підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 263 КК України, тяжкість скоєних ним кримінальних правопорушень, віднесених до нетяжкого та тяжкого злочину відповідно.

Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду може впливати на свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик переховування від суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 , злочин, передбачений ч. 4 ст. 111-1 КК України, є злочином проти основ національної безпеки України, отже існує ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованому йому злочину, може вдатися до втечі. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 після вчинення злочину та деокупації ЗСУ території с. Миколаївка Чугуївського району Харківської області добровільно до правоохоронних органів не звернувся з метою подальшого переховування та ухилення від кримінальної відповідальності. 3 урахуванням воєнного стану в Україні та проведенням активних бойових дій на території Чугуївського району та нестабільним рівнем безпеки у Харківській області, підсумовуючи вищевикладене, є достатні підстави вважати, що останній може переховуватись від суду. Також слід врахувати, що ОСОБА_4 тісно спілкувався з представниками збройних сил російської федерації, а тому і на даний час, перебуваючи на свободі, може підтримувати з представниками держави-агресора зв?язки, може звернутись до них по допомогу з метою переховування на території російської федерації.

Ризик незаконного впливу на свідків обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 відомо про місце фактичного мешкання свідків у даному кримінальному провадженні, останній фактично мешкає в одному населеному пункті із іншими допитаними свідками, що дає можливість останньому застосувати відносно них фізичний та психологічний вплив з метою зміни показань у подальшому на свою користь. Крім того, в ході досудового розслідування останній вже застосовував психологічне та фізичне насильство щодо свідка ОСОБА_6 у зв?язку з її показаннями, наданими у вказаному провадженні (що підтверджується її протоколом додаткового допиту). 1 хоча в ході досудового розслідування вказані свідки були допитані, однак суд відповідно до ст. ст. 23, 95 КПК України сприймає докази безпосередньо;

Ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні колабораційної діяльності та придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, а оскільки воєнний стан в Україні продовжено, загроза збройної агресії РФ не зникла, то підстави допускати про можливість повторного вчинення ним аналогічного кримінального правопорушення також не зникли.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити, крім іншого, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд, розглядаючи клопотання прокурора враховує те, що стороною захисту на теперішній час не надано до суду переконливих доказів того, що наведені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 ризики на теперішній час суттєво зменшились або перестали існувати.

Приведені обставини, на думку суду, беззаперечно свідчать про те, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить запобігання ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».

Суд наголошує, що сама по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути підставою для продовження дії обраного раніше запобіжного заходу, але при цьому, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, враховуючи сукупність досліджених судом обставин та тяжкість покарання за злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановлених ризиків, і приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 10 грудня 2026 року включно, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить його належну процесуальну поведінку та може запобігти вказаним ризикам та буде належною мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Визначаючи розмір застави, суд враховує приписи п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, відповідно до якого розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні, в тому числі, тяжкого злочину, його особу та майновий стан, тривалий час перебуває під вартою, а саме з 17 лютого 2023 року, при цьому кримінальне провадження перебуває у провадженні суду 3 роки 5 місяців (протягом яких у справі не ухвалено остаточного рішення), а також його вік та стан здоров`я, також враховує наявність доведених ризиків, апеляційний суд вважає за можливе визначити розмір застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, із покладенням на обвинуваченого у разі внесення застави обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Суд вважає, що саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків який буде необхідними і достатнім, та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню..

Доводи захисника ОСОБА_5 в апеляційній скарзі щодо необхідності відмови у задоволенні клопотання прокурора та за змістом необрання взагалі жодного виду запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 є безпідставними з огляду на доведеність підстав для застосування обраного апеляційним судом виду запобіжного заходу та приписи ч.4 ст.194 КПК України.

Крім того, з урахуванням часу перебування цього кримінального провадження в суді першої інстанції та доводів апелянтів, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу суду на необхідність дотримання розумних строків встановлених ст.28 КПК України.

Суд апеляційної інстанції також приймає до уваги доводи захисника щодо стану здоров`я обвинуваченого. Разом з тим, доказів, які б свідчили про неможливість утримання обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора за станом здоров`я, неможливість отримання ним належної медичної допомоги в умовах слідчого ізолятора, суду апеляційної інстанції не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 177, 178, 182, 183, 331, 369, 370, 372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора Чугуївської окружної прокуратури Харківської області задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) днів, з 12 жовтня 2026 року до 10 грудня 2026 року включно, в державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Суму застави у розмірі 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, яку необхідно внести на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою залишити без змін.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Чугуївського міського суду Харківської області: р/р UA 208201720355299002000006674; МФО 820172; Код одержувача: 26281249; Банк одержувача: ДКСУ м. Київ; отримувач коштів: ТУ ДСА України в Харківський області; призначення платежу: застава згідно КПК по справі №____ від _____ (П.І.П.), назва суду.

У разі внесення застави, обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягає звільненню з-під варти.

При внесенні визначеної суми застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

3) утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави.

Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвалу в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.

Зобов`язати адміністрацію Харківської міської медичної частини № 27 філії ДУ «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» у Харківській та Луганській областях організувати та забезпечити невідкладне повне та належне медичне обстеження стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 та надання останньому належного медичного обслуговування.

Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Суддя ОСОБА_1