Постановление суда № 140504813, 12.10.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/8846/24

Провадження № 2/643/10115/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Броницької М.В.,

за участю секретаря судового засідання Старини С.К.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гофельд Г.С. про зупинення провадження у справі, -

встановив:

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01.10.2024 з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно стягнуто на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.10.2011 по 30.06.2024 у розмірі 159 461,12 грн, в тому числі з врахуванням нарахованих до лютого 2022 інфляційних втрат у сумі 5 127,41 грн та 3% річних у сумі 1 975,19 грн; в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стягнуто на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» сплачений за подання позовної заяви судовий збір в розмірі 3 028,00 грн, тобто 1514,00 грн з кожного.

У порядку встановленої законом процедури в квітні 2025 Московський районний суд м. Харкова було перейменовано на Салтівський районний суд міста Харкова.

20.08.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гофельд Г.С. в суд надійшла заява про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова заяву про перегляд заочного рішення було задоволено. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 01.10.2024 по справі № 643/8846/24 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги скасовано. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників судового розгляду. Судове засідання призначено на 17.09.2026 о 11:00.

17.09.2026 через канцелярію суду за вх. № 61014/26 надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гофельд Г.С. про застосування у справі наслідків спливу строку позовної давності щодо вимог за період з 01.10.2011 по 31.01.2017; відмову у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за теплопостачання за період 01.10.2011 по 31.01.2017, 3 % річних та індексу інфляції на заборгованість за вказаний період у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

17.09.2026 через канцелярію суду за вх. № 61052/26 надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гофельд Г.С. про зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України та проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації.

В обґрунтування заяви представник відповідача зазначає, що на даний час відповідач ОСОБА_1 проходить військову службу у складі Збройних Сил України. До заяви представником додано копію довідки за підписом Командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2026 № 9/1/4583, в якій зазначається, що сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 .

Зазначає, що відповідно до норм діючого законодавства, провадження у справі зупиняється, якщо сторона по справі або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, що переведенні на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Разом з тим, 05.10.2026 від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про долучення доказів, в якому просив долучити до матеріалів справи відомості з 01.04.2017 про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання.

У судові засідання, призначені на 28.09.2026 та 12.10.2026, сторони не з`явилися.

Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гофельд Г.С. 12.10.2026 надійшла заява про проведення судового засідання без її участі та участі її довірителя.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

До однієї з основних засад цивільного судочинства відноситься принцип розумності строків розгляду справи судом.

Нормами ст. ст. 120, 121 ЦПК України встановлено критерії розумності строків цивільного судочинства, тобто строків, в межах яких вчиняються процесуальні дії, що встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

Строки розгляду справи не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через зайнятість судді в іншому процесі, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов`язків (п. 7 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 11).

У постанові Верховного Суду України від 01.02.2017 в справі № 6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 N 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

За приписами пункту другого вищевказаного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 N 389-VIII (далі - Закон N 389-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону N 389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону N 389-VIII визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.92 N 2232-XII (далі - Закон N 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 3 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону N 2232-XII.

Конструкція пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції і викладеній в ухвалі Верховного Суду від 29.08.2022 в справі № 461/5209/19 (провадження № 61-5782св22), за змістом якої перебування сторони у справі складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій є підставою для зупинення провадження у справі до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваної ухвали) (далі Положення).

Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Даними довідки Військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2026 № 9/1/4583 (форма 5) підтверджується, що сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Водночас, як вказано вище, для зупинення провадження по справі сторона має нести військову службу у складі Збройних сил України у військовій частині, яка виконує бойові завдання у зоні бойових дій та бере безпосередню участь у бойових діях або у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, перебуваючи безпосередньо на лінії бойового зіткнення з противником.

З огляду на зазначене, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що він перебуває у складі Збройних сил України у військовій частині, яка виконує бойові завдання у зоні бойових дій та бере безпосередню участь у бойових діях або у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, перебуваючи безпосередньо на лінії бойового зіткнення з противником, а копії довідки від 06.07.2026 № 9/1/4583 (форма 5) недостатньо для зупинення провадження у справі з підстав, визначених нормою пункту 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 251, 253, 353 ЦПК України, суд -

постановив:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гофельд Ганни Сергіївни про зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням на військовій службі відповідача ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Судове засідання призначити на 04.11.2026 о 12:45 у приміщенні Салтівського районного суду міста Харкова за адресою: м. Харків, просп. Ювілейний, буд. 38Є, зал № 14.

У судове засідання викликати учасників справи.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя М.В. Броницька