Постановление суда № 140503845, 09.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/21528/26

Провадження №1-кп/127/560/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщені суду в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 353, ч. 5 ст. 186 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 353, ч. 5 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, відомості про яке внесено 06 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020030000513,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 353, ч. 5 ст. 186 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 353, ч. 5 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заявив клопотання в якому просив суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання мотивоване тим, що слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області до ОСОБА_8 25.12.2025 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 13657000 гривень, який надалі зменшено до 6000384 гривні.

Цей запобіжний захід неодноразово продовжувався, востаннє - ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.08.2026. Строк дії запобіжного заходу закінчується 20.10.2026.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КГІК України встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 1 77 КГІК України, які на даний час залишаються та не зменшились.

В обґрунтування продовження дії застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу покладається забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також необхідність запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Гримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано фактом вчинення тяжкого злочину, оскільки справжні інтереси суспільства незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

ОСОБА_5 серед іншого обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та йому загрожує можливе покарання, у виді позбавлення волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна, а тому усвідомлюючи можливу відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, може спробувати переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, ОСОБА_9 , перебуваючи на волі, зможе незаконно впливати на потерпілих, які є особами похилого віку, та свідків у кримінальному провадженні, ураховуючи, що після ознайомлення з матеріалами досудового розслідування йому відомі адреси їх місця проживання та засоби зв`язку. Стан здоров`я та вік ОСОБА_5 дозволяють утримувати його під вартою.

Таким чином, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не забезпечать належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 та запобігання вищезазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Прокурор просив суд продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , на 60 діб. Залишити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу у розмірі 1803 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в сумі становить 6000384 гривні, визначену ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.08.2026. У разі внесення застави на покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки, передбаченні н.п. 1,2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Оскільки, наведенні прокурором обґрунтування не містять актуальних та індивідуальних обставин, які б свідчили про те, що саме на теперішній час жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зданий забезпечити мою належну процесуальну поведінку.

За час перебування під вартою сторона обвинувачення не навела жодного конкретного факту який би свідчив, що він здійснював дії скеровані на переховування від суду, незаконного впливу на свідків, знищення чи переховування доказів. Саме по собі посилання на бито його ознайомлення з адресами проживання свідків не є доказом його наміру на них вливати. Інакше будь-яке ознайомлення сторони захисту з матеріалами провадження автоматично створює ризик. Тяжкість інкримінованого злочину не є підставою для сліпого продовження запобіжного захисту.

Крім того, він має постійне місце проживання, яке відоме органу досудового розслідування та суду. За цією адресою проживає його матір ОСОБА_10 . Він ( ОСОБА_5 ) має міцні соціальні зв`язки. Не вчиняв дій спрямованих на зміну місця проживання. Ніколи не демонстрував поведінку, яка б свідчила про намір ухилитися від суду. За таких обставин твердження. Що саме він буде вчиняти дії поза межами покладених зобовязень не витримує жодної критики.

З моменту попереднього вирішення питання про запобіжний захід додаткового значення набувають сімейні обставини, а саме здоров`я матері, яка являється пенсіонеркою, має важкі захворювання, що підтверджуються документально. Батько ОСОБА_11 , загинув у 2019 році , під час безпосередньою участі в АТО.

До затримання, він забезпечував свою матері матеріально та надавав її іншу допомогу.

Застосування домашнього арешту дозволить виконувати зобов`язання процесуальні та доглядати матір.

Застава в 6 мільйонів не являється реальною альтернативою тримання під вартою. Така сума не залишає йому практичної можливості бути звільненим з-під варти шляхом її внесення. Висновки ЄСПЛ «Стоміна проти України» зазначають щодо врахування майнового стану особи та спроможності внести заставу.

Тримання під вартою не може ґрунтуватися лише на тяжкості обвинувачення. З кожним наступним продовженням суд має заново перевіряти чи залишаються конкретні ризики. Це не звільняє прокурора від обов`язку довести чому саме на теперішній час домашній арешт не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку.

Так, суд має розглянути можливість застосування інших, менш суворих запобіжних заходів. Збільшення тривалості позбавлення волі, обґрунтування необхідності такого обмеження має бути особливо переконливим та ґрунтується на конкретних обставинах. Визначення застави не забезпечить реальної можливості звільнити його з-під варти та перетворить на формальну альтернативу тримання під вартою, що не відповідає суті гарантій, передбачених п. 3 ст. 5 Конвенції.

Застава, це забезпечення явки в суд, а не створенні фінансової перешкоди до звільнення.

Таким чином, для продовження йому тримання під вартою прокурор має довести не лише існування ризиків, а те, що на теперішній час жоден з більш м`яких заходів не здатний їм запобігти. У разі відсутності такого доведення подальше тримання під вартою не відповідає вимогам кримінального закону. А тому, ОСОБА_5 просив суд відмовити у задоволення клопотання прокурора. Змінити йому запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт з покладенням відповідних обов`язків. У разі якщо суд дійде висновку про неможливість застосування домашнього арешту, зменшити розмір застави до співмірного з його майновим станом.

Захисник ОСОБА_12 , який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечив щодо задоволення клопотання прокурора. В той же час, підтримав письмове клопотання про зміну підзахисному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання ОСОБА_5 .

Клопотання захисника ОСОБА_12 мотивоване тим, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.08.2026 ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою до 22.08.2026 включно із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 6 000 384 грн.

На момент подання цього клопотання з дня постановлення ухвали від 22.08.2026 минуло більше місяця. Істотне значення має те, що 22.08.2026 року з-під варти у цьому ж кримінальному провадженні був звільнений інший обвинувачений - ОСОБА_4 , у зв`язку із закінченням строку тримання під вартою. Після звільнення ОСОБА_4 перебуває поза межами установи попереднього ув`язнення.

За цей час сторона захисту не має інформації про встановлені факти його переховування від суду, незаконного впливу на свідків чи потерпілих або іншого перешкоджання кримінальному провадженню. Ця обставина має значення для оцінки актуальності та конкретності ризиків, на які посилається сторона обвинувачення щодо ОСОБА_5 .

Звичайно, процесуальне становище різних обвинувачених не є тотожним. Водночас за однакової процесуальної стадії судового розгляду та за відсутності конкретних нових фактів щодо поведінки саме ОСОБА_5 подальше застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу потребує окремого та індивідуалізованого обґрунтування.

Саме конкретної поведінки ОСОБА_5 , яка б після попереднього рішення суду свідчила про реалізацію ризиків, сторона обвинувачення не навела.

ОСОБА_5 має постійне місце проживання, яке відоме органу досудового розслідування та суду, міцні соціальні та сімейні зв`язки. Він не вчиняв дій, спрямованих на зміну місця проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності чи переховування від суду. Більше того, судом у попередній ухвалі фактично визначено модель належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 у разі внесення застави: прибувати за викликом суду, не залишати відповідну територію без дозволу та повідомляти про зміну місця проживання.

Окремо необхідно врахувати, що визначена судом застава у розмірі 6 000 384 грн. фактично не була внесена. Таким чином, протягом місяця після постановлення ухвали ОСОБА_5 продовжує перебувати під вартою, а визначена судом альтернатива фактично не забезпечила можливості його звільнення.

При цьому, як уже зазначалося стороною захисту, ця сума є неспівмірною ; його майновим станом: задекларований дохід ОСОБА_5 за 2024 рік становив 440 944 грн, за 2023 рік - 464 948 грн, за 2022 рік - 653 649 грн. Визначена застава перевищує його річний дохід за 2024 рік приблизно у 13,6 разів.

Визначений розмір застави у 6000384 грн. є не лише фактичне недосяжним для ОСОБА_5 , а й таким, що не відповідає критеріям сформульованим Європейським судом з прав людини щодо реальності застави, як альтернативи триманню під вартою.

У справі «Істоміна проти України» (Istomina v. Ukraine) Європейський суд з прав людини окремо розглядав питання надмірності застави, наголосивши на необхідності врахування при її визначенні матеріального становища особи та її здатності виконати встановлену вимогу щодо застави.

Отже, визначення такої суми не забезпечило реальної альтернативи триманню під вартою, а фактично залишило ОСОБА_5 в умовах позбавлення свободи.

Таким чином, 6000384 грн. у конкретних майнових та сімейних обставинах ОСОБА_5 не є реальною альтернативою триманню під вартою, що додатково свідчить на користь застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу домашнього арешту. Водночас з моменту попереднього вирішення питання про запобіжний захід має бути врахована ще одна істотна обставина відповідно до ст. 178 КПК України, стан здоров`я матері ОСОБА_5 ОСОБА_13 , 1962 року народження, яка є пенсіонеркою, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Вона має підтверджені медичною документацією захворювання, зокрема аутоімунний тиреоїдит, вузлові зміни щитоподібної залози, ішемічну хворобу серця, дифузний кардіосклероз, пароксизмальну надшлуночкову тахікардію та серцеву недостатність.

Чоловік ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інших дітей, які могли б забезпечувати їй необхідну допомогу, вона не має. До взяття під варту ОСОБА_5 проживав за вказаною адресою та фактично надавав матері матеріальну, побутову та іншу необхідну допомогу. Квартира за вказаною адресою належить матері ОСОБА_5 та є його постійним місцем проживання.

Таким чином, застосування домашнього арешту за цією адресою дозволить одночасно забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 та надати йому можливість допомагати матері, яка за станом здоров`я та сімейним-обставинами потребує такої допомоги.

При цьому сторона захисту не просить звільнити ОСОБА_5 від процесуального контролю. Навпаки, захист погоджується на покладення всіх необхідних процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, у тому числі обов`язку прибувати за кожним викликом суду, не залишати визначене місце проживання без дозволу суду та повідомляти про зміну місця проживання.

Отже, на теперішній час суд має можливість забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 менш суворим заходом, ніж тримання під вартою.

З огляду на те, що з моменту попередньої ухвали минув місяць; визначена застава у розмірі 6000384 грн. фактично не внесена; ця сума є неспівмірною з майновим станом ОСОБА_5 ; інший обвинувачений у цьому ж провадженні ОСОБА_4 з 22.08.2026 перебуває на волі, і за цей час не встановлено фактів його переховування, незаконного впливу на учасників провадження чи іншого перешкоджання кримінальному провадженню; щодо ОСОБА_5 також відсутні нові конкретні дані про реалізацію заявлених ризиків; ОСОБА_5 має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки; його мати має підтверджені захворювання, є пенсіонеркою, проживає одна та не має інших дітей, які могли б надавати їй необхідну допомогу; домашній арешт дозволяє забезпечити його належну процесуальну поведінку шляхом покладення передбачених законом обов`язків -подальше тримання ОСОБА_5 під вартою не є єдиним можливим способом забезпечення цілей запобіжного заходу.

У даному випадку ОСОБА_5 вже близько дев`яти місяців перебуває під вартою, а з моменту останнього продовження строку тримання під вартою минув один місяць. За цей час визначена судом застава у розмірі 6000384 грн. не внесена, тобто фактично не стала реальною альтернативою триманню під вартою.

Захисник ОСОБА_12 у своєму клопотанні просив суд змінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід - домашній арешт за місцем його проживання, із покладенням на нього процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які суд визнає необхідними та достатніми для забезпечення його належної процесуальної поведінки. У разі якщо суд дійде висновку про відсутність достатніх підстав для зміни запобіжного заходу на домашній арешт, захисник просив змінити умови застосованого запобіжного заходу шляхом визначення ОСОБА_5 застави у меншому, співмірному з його майновим станом та реально доступному для внесення розмірі.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_6 , які приймали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечили щодо задоволення клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з відсутністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Просили суд змінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід домашній арешт. У разі якщо суд дійде висновку про відсутність достатніх підстав для зміни запобіжного заходу на домашній арешт, просили змінити умови застосованого запобіжного заходу шляхом визначення ОСОБА_5 застави у меншому, співмірному з урахуванням його майнового стану.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Із наявних в матеріалів судового провадження №127/21528/26, вбачається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.06.2026 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, тобто 22.08.2026, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 8 000 000 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.08.2026 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, тобто 20.10.2026, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 6 000 384 грн.

Згідно положень ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта.

При вирішенні клопотання прокурора щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. А також клопотань сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт або зменшення розміру застави. Суд, враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Так, метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.

Окрім того, суд, враховує вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі.

Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого. Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права та свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним КПК України, конкретним підставам і меті), що незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, суд звертає увагу, що останній обвинувачується в тому числі у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Термін утримання ОСОБА_5 під вартою спливає 20.10.2026, розгляд справи перебуває на стадії проведення підготовчого судового засідання. А відтак, у справі не досліджено жодного письмового доказу щодо тих обставин справи, які ставляться в провину обвинуваченого ОСОБА_5 . Судом не допитано в судовому засіданні, як потерпілих так і жодного свідка згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, що не виключає можливості тиску обвинуваченого ОСОБА_5 на потерпілих, свідків та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

На даний час, ризики передбачені п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати. І хоча з часом вони зменшилися, проте досі залишаються актуальними, при цьому ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду є достатньо високим.

Ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), на даний час залишається великим з огляду на те, що на даній стадії судового розгляду справи потерпілі та свідки, у судовому засіданні судом ще не були допитані, а тому вказаний ризик є високим.

Доводи сторони захисту щодо сумнівів у фактичній обґрунтованості обвинувачення та відсутність вагомих доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих правопорушень є передчасними. Оскільки, судовий розгляд кримінального провадження станом на день розгляду даного клопотання ще не розпочато, письмові докази судом ще досліджувались, а потерпілі та свідки у судовому засіданні, на даний час, ще не допитувались. При цьому висновок про винуватість чи невинуватість особи суд може зробити лише на відповідній стадії процесу за результатами судового розгляду, оцінюючи усі надані сторонами докази та доводи у їх сукупності та взаємозв`язку.

Судом також врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять оправданим попереднє ув`язнення принаймні протягом певного часу. Цей фактор можна вважати виправданим та необхідним тільки, якщо існують підстави вважати, що звільнення затриманого порушить публічний порядок або, якщо цей порядок дійсно знаходиться під загрозою. Попереднє ув`язнення не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Тобто в ситуації, коли інтереси суспільства та держави є особливо вразливими, це кримінальне провадження має значний суспільний інтерес, а особлива тяжкість інкримінованих злочинів викликає гостру негативну реакцію суспільства.

В сукупності з ризиком переховування обвинуваченого від суду, ці обставини у випадку зміни обвинуваченому запобіжного заходу можуть викликати негативні соціальні наслідки, які поставлять під загрозу публічний порядок.

З огляду на тяжкість обвинувачення, вразливість суспільного інтересу у справі та об`єкту інкримінованого посягання, наявність ризиків переховування від суду та незаконного впливу на потерпілих та свідків, які можуть сприйматися обвинуваченим не такими обтяжливими, як можливі правові наслідки кримінального переслідування державою. Застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу на даний час є неможливим, оскільки з урахуванням всіх вищевикладених обставин, такий захід, зокрема, домашній арешт, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти цим ризикам.

Суд вважає за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, що цілком, на даний час, відповідає легітимній меті у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя/суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених названим Кодексом.

Слідчому судді, суду необхідно враховувати, що застава може бути застосована до особи, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У таких випадках її розмір підлягає визначенню в ухвалі суду. Слідчому судді, суду слід зважати, що визначені у ч. 5 ст. 182 КПК чіткі розміри застави дають можливість досягти мети запобіжного заходу без обмеження права на свободу та особисту недоторканність. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень, що сприяє виконанню завдань кримінального провадження. Суду необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави (абз.2-4 п.16 Листа ВССУ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України»).

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Судом встановлено, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області 22.08.2026 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на 60 діб, а також визначено заставу в розмірі 6 000 384 грн.

В ході проведення судового засідання сторона захисту, крім іншого, просила суд зменшити визначений обвинуваченому ОСОБА_5 ухвалою суду розмір застави. Оскільки, визначена судом застава у розмірі 6 000 384 грн. є очевидно неспівмірною майновому стану ОСОБА_5 , та не становить реальної альтернативи триманню останнього під вартою, що фактично позбавляє обвинуваченого можливості скористатися таким видом запобіжного заходу.

На підтвердження зазначеного, сторона захисту надала суду декларації про доходи ОСОБА_5 (взяті із сайту НАЗК).

Відповідно до наданих декларацій, вбачається, що офіційний дохід ОСОБА_5 становив: за 2022 рік 653 649 грн; за 2023 рік 464 948 грн; за 2024 рік 440 944 грн.

Враховуючи викладене та майновий стан обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає, що з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , клопотання сторони захисту, в цій частині, слід задовольнити частково та визначити останньому заставу в розмірі 1750 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в сумі становить 5 824 000 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 184, 193-197, 331, 372 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника ОСОБА_12 про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу, задовольнити частково.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, задовольнити частково.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити на 60 діб, починаючи з 09.10.2026 до 07.12.2026 включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу у розмірі 1750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в сумі становить 5 824 000 грн. 00 коп.

У разі внесення застави на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покласти обов`язки, передбаченні п.п. 1, 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до Вінницького міського суду Вінницької області за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Якщо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виконає покладені на нього обов`язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі внесення застави та покладення обов`язків на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначити термін їх дії відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України.

Термін дії ухвали суду, 60 діб, тобто до 07.12.2026 включно.

Копію ухвали направити для виконання до ДУ «Вінницької установи виконання покарань (№1)».

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя: