Решение № 140503437, 12.10.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/1311/26

2/134/778/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 жовтня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю секретаря судового засідання Балух О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

20 липня 2026 року до Крижопільського районного суду Вінницької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що 05 лютого 2025 року між сторонами було укладено кредитний договір № 85808806, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 4 000,00 грн шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок платіжної картки, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору.

Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, однак останній взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 17 531,20 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 10 931,20 грн - заборгованість за процентами; 600,00 грн - заборгованість за комісією за видачу кредиту; 2 000,00 грн - заборгованість за штрафами.

22 травня 2026 року відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості, яка залишилася без виконання.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 85808806 від 05 лютого 2025 року в розмірі 17 531,20 грн, а також судові витрати.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 22 липня 2026 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 14 вересня 2026 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з першою неявкою в судове засідання належним чином повідомленого відповідача.

У судове засідання, призначене на 07 жовтня 2026 року, учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У позовній заяві представник позивача - адвокат Усенко М.І. просив провести розгляд справи за відсутності сторони позивача та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у порядку, визначеному п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду невідомі.

У встановлений судом строк відповідач не подав відзив на позов, тому суд відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 07 жовтня 2026 року постановлено провести заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 05 лютого 2025 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 85808806, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі та на строк, визначені договором, а позичальник - повернути кредит, сплатити проценти за користування ним, комісію за надання кредиту та виконати інші передбачені договором зобов`язання у встановлені строки.

Відповідно до п. 1.2 договору сума кредиту становить 4 000,00 грн.

Пунктами 1.3, 1.3.1 договору визначено, що кредит надається строком на 360 днів, дата надання кредиту - 05 лютого 2025 року. Строк, на який надається окрема частина кредиту, визначається графіком платежів.

За умовами п. 1.4 договору повернення кредиту, сплата процентів за користування ним та комісії здійснюються позичальником відповідно до графіка платежів. Остаточною датою повернення кредиту, сплати процентів та комісії, за умови дотримання графіка платежів, визначено 31 січня 2026 року.

Згідно з п. 1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом становлять 14 238,40 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2712,37 %, орієнтовна загальна вартість кредиту - 18 238,40 грн, денна процентна ставка - 0,99 %.

Пунктом 1.5.1 договору встановлено пільгову процентну ставку за користування кредитом у розмірі 0,8 % на день, а п. 1.6 - стандартну (базову) процентну ставку в розмірі 350,4 % річних.

За змістом п. 2.2.3 договору пільгова процентна ставка у розмірі 0,8 % на день застосовується протягом пільгового періоду, який становить 29 календарних днів - з 05 лютого 2025 року по 06 березня 2025 року, а стандартна процентна ставка у розмірі 0,96 % на день - протягом стандартного періоду тривалістю 331 календарний день, з 07 березня 2025 року по 31 січня 2026 року.

Крім того, п. 1.5.2 договору передбачено одноразове нарахування комісії за надання кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 600,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику в безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Пунктом 2.2.2 договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються з дня, наступного за днем його надання, до дня фактичного повернення кредиту включно на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитом.

Кредитний договір підписано відповідачем 05 лютого 2025 року о 09:23:24 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «azVtLzem».

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» від 28 травня 2026 року одноразовий ідентифікатор «azVtLzem», яким відповідач підписав кредитний договір, 05 лютого 2025 року о 09:17:51 було направлено на номер мобільного телефону відповідача.

Згідно з графіком платежів, який є додатком № 1 до кредитного договору № 85808806 від 05 лютого 2025 року, загальний строк кредитування становить 360 днів. Загальна сума платежів за договором визначена у розмірі 18 238,40 грн, з яких: 4 000,00 грн - сума кредиту; 13 638,40 грн - проценти за користування кредитом; 600,00 грн - комісія за надання кредиту. Реальна річна процентна ставка становить 2712,37 %.

Факт надання кредиту підтверджується довідкою ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 20 квітня 2026 року, згідно з якою 05 лютого 2025 року о 09:23 на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 перераховано 4 000,00 грн.

У подальшому сторонами 07 березня 2025 року, 26 березня 2025 року та 15 квітня 2025 року укладено угоди про внесення змін до кредитного договору щодо продовження строку повернення кредиту, відповідно до яких кінцевий строк його повернення послідовно продовжено до 02 березня 2026 року, 21 березня 2026 року та 10 квітня 2026 року відповідно. У зв`язку з продовженням строку кредитування змінювалися періоди застосування пільгової процентної ставки у розмірі 0,8 % на день та стандартної процентної ставки у розмірі 0,96 % на день, при цьому розмір процентних ставок залишався незмінним. Комісія за продовження строку користування кредитом не нараховувалася. Зазначені угоди підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з наданою позивачем відомістю про отримання грошових коштів за договором № 85808806, заборгованість відповідача становить 17 531,20 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 931,20 грн - за процентами; 2 000,00 грн - штраф; 600,00 грн - комісія.

Водночас із відомості вбачається, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості, а саме: 06 березня 2025 року - 928,00 грн, 07 березня 2025 року - 38,40 грн, 26 березня 2025 року - 608,00 грн та 15 квітня 2025 року - 640,00 грн, які зараховані в рахунок сплати процентів за кредитом.

22 травня 2026 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 2626/24336528 про погашення заборгованості за кредитним договором № 85808806 у розмірі 17 531,20 грн, яка залишилася без виконання.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, якими обмінялися сторони, або надсилався ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах та який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Особливості укладення договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною і вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила таку пропозицію, відповіді про її прийняття в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з частинами четвертою, шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір може бути зроблена, зокрема, шляхом її розміщення у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах, а її прийняття може здійснюватися шляхом заповнення особою формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, підписаної в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержання письмової форми має наслідком його нікчемність.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, положення якої застосовуються до кредитних правовідносин відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а розмір і порядок їх одержання встановлюються договором.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності).

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає можливість встановлення у кредитному договорі комісій кредитодавця, пов`язаних з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

За змістом статей 526, 610, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання. Боржник є таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, кредитний договір може бути укладений в електронній формі шляхом акцепту позичальником пропозиції кредитодавця та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам закону щодо його укладення у письмовій формі. За таким договором кредитодавець зобов`язаний надати позичальнику кредит на погоджених сторонами умовах, а позичальник - повернути отримані кошти та сплатити проценти у розмірі і порядку, визначених договором. Невиконання або неналежне виконання позичальником цих обов`язків є порушенням зобов`язання та тягне наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Досліджені судом письмові докази вказують на те, що 05 лютого 2025 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 85808806, за умовами якого позичальнику надано кредитні кошти у розмірі 4 000,00 грн.

Укладення договору та надання кредитних коштів підтверджуються довідкою позивача, відповідно до якої акцепт договору здійснено позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором azVtLzem, направленим 05.02.2025 о 09:17:51 на номер телефону позичальника, а також довідкою ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», згідно з якою 05.02.2025 о 09:23 на платіжну картку позичальника перераховано кредитні кошти у розмірі 4 000,00 грн.

Крім того, між сторонами в подальшому укладалися додаткові угоди, якими продовжувався строк користування кредитом, а з розрахунку заборгованості вбачається, що позичальник здійснював платежі на виконання кредитного договору.

Отже, укладення кредитного договору, отримання позичальником кредитних коштів та часткове виконання ним взятих на себе зобов`язань підтверджуються сукупністю наявних у справі доказів.

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 15 531,20 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 931,20 грн - заборгованість за процентами; 600,00 грн - заборгованість за комісією.

Щодо вимоги про стягнення штрафу суд зазначає таке.

Пунктом 4.6 кредитного договору передбачено, що розмір штрафів за фінансовим продуктом «PDL Кредит» становить 50 % від суми отриманого кредиту. Водночас відповідно до п. 4.7 договору у разі прострочення строку повернення кредиту на один календарний день позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 10 % від суми отриманого кредиту, а згідно з п. 4.7.1 договору у разі прострочення строку повернення кредиту на десять календарних днів - штраф у розмірі 40 % від суми отриманого кредиту.

Таким чином, з огляду на суму отриманого відповідачем кредиту - 4 000,00 грн, загальний розмір передбаченого договором штрафу становить 2 000,00 грн.

Водночас відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та який діє на час розгляду справи.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавцем установлено особливі правові наслідки прострочення виконання грошових зобов`язань за договорами позики та кредитними договорами, у тому числі договорами про споживчий кредит, у період дії воєнного стану. Зокрема, позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені), нарахованої за прострочення виконання зобов`язань, а така неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року, підлягає списанню кредитодавцем.

Як убачається з розрахунку заборгованості, позивачем, крім заборгованості за кредитом, процентами та комісією, заявлено до стягнення з відповідача 2 000,00 грн штрафу, нарахованого у зв`язку з неналежним виконанням ним зобов`язань за кредитним договором № 85808806 від 05 лютого 2025 року.

Кредитний договір укладено в період дії воєнного стану, у цей же період позивачем нараховано відповідачу штраф. За таких обставин до вимог про його стягнення підлягає застосуванню п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, відповідач звільняється від обов`язку сплати нарахованого позивачем штрафу, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 000,00 грн штрафу слід відмовити.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 липня 2025 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Апологет» був укладений договір про надання правничої допомоги № 0207, згідно з п. 2.3 якого вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу складає 8 000,00 грн без ПДВ.

Згідно з актом наданих послуг правничої допомоги № 2628 від 28 травня 2026 року та детальним описом наданих послуг до цього акта, вартість наданих Адвокатським об`єднанням «Апологет» послуг щодо підготовки позовної заяви ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 8 000,00 грн. Вказані послуги складаються з наступних дій: надання усної консультації - 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год., погодження правової позиції у справі - 30 хв., складання позовної заяви та подання її до суду - 3 год. 30 хв., а всього 6 год. 30 хв.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц).

Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 року у справі № 910/7032/17).

Попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 824/20/23).

Так, у питанні щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу Верховний Суд неодноразово наголошував, що зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності таких витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до суду не подавав.

Разом з тим, Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року у справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України, а не у частині четвертій статті 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є завищеним та непропорційним до предмета спору, з огляду на незначну складність справи, ціну позову у розмірі 17 531,20 грн, а також усталеність і передбачуваність судової практики у спорах про стягнення кредитної заборгованості.

З огляду на викладене розмір витрат на професійну правничу допомогу слід зменшити до 5 000,00 грн, що, з урахуванням конкретних обставин справи, відповідатиме складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг, а також критеріям обґрунтованості та пропорційності судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 17 531,20 грн, а підлягає задоволенню в сумі 15 531,20 грн, що становить 88,59 % (15 531,20 х 100 : 17 531,20). Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 358,62 грн судового збору (2 662,40 х 88,59 %) та 4 429,50 грн витрат на професійну правничу допомогу (5 000,00 х 88,59 %).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 85808806 від 05 лютого 2025 року у розмірі 15 531,20 грн (п'ятнадцять тисяч п`ятсот тридцять одна гривня 20 копійок), з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 931,20 грн - заборгованість за процентами; 600,00 грн - заборгованість за комісією.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» 2 358,62 грн судового збору та 4 429,50 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 6 788,12 грн (шість тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 12 копійок) судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 43561909.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя