Постановление суда № 140502471, 11.03.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_______________

Провадження 1-кс/760/1911/26

В справі 760/3197/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

11 березня 2026 року в м. Києві

слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні №42025102090000058 від 14.04.2025.

ІІ. Мотивувальна частина

10 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» адвокат ОСОБА_3 , який діє як представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Мпроксі» (код ЄДРПОУ 44812659) та в інтересах керівника цього товариства - власника майна ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням у порядку ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва у справі №760/28896/25 (провадження №1-кс/760/12722/25) у кримінальному провадженні №42025102090000058 від 14.04.2025.

Згідно з протоколом автоматизованого визначення слідчого судді від 12.02.2026 клопотання передано на розгляд слідчому судді ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання адвокат зазначив, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва у справі №760/28896/25 (провадження №1-кс/760/12722/25), яка, за його твердженням, на час звернення з клопотанням у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня та не виготовлена, було накладено арешт на майно, вилучене в рамках кримінального провадження №42025102090000058 18.10.2025 під час обшуку за місцем проживання керівника ТОВ «Мпроксі» ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Як вказує адвокат, арешт було накладено з метою забезпечення збереження речових доказів (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Відповідно до протоколу обшуку від 18.10.2025, як зазначено у клопотанні, у ОСОБА_4 було вилучено та арештовано: мобільний телефон марки Iphone XR imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 з сім-картою «Водафон»; мобільні модеми QUECTEI EP06-Е у кількості 92 штуки; сім-карти мобільного оператора «Водафон» у кількості 109 штук; системний блок марки PAUNI PO5.

Посилаючись на ч. 1 ст. 174 КПК України, відповідно до якої арешт майна може бути скасовано повністю чи частково, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, адвокат вважає, що на даний час потреба в арешті вказаного майна відпала повністю, а подальше його утримання є незаконним та непропорційним.

Щодо відсутності статусу підозрюваного та розумних строків адвокат зазначає, що з моменту вилучення майна (18.10.2025) минуло майже 4 місяці. Власнику майна ОСОБА_4 повідомлення про підозру не вручено, він має статус свідка/третьої особи. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини (справи «Jatsons v. Poland», «Ismailov v. Russia»), адвокат стверджує, що тривале утримання майна особи, яка не є обвинуваченим, без проведення активних слідчих дій є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, а держава не може безпідставно обмежувати право власності особи на невизначений термін, прикриваючись «триваючим розслідуванням».

Щодо неефективності слідства та відсутності потреби у збереженні майна адвокат вказує, що сторона обвинувачення обґрунтовувала необхідність арешту потребою у проведенні комп`ютерно-технічних експертиз. Однак за 4 місяці з моменту вилучення власнику майна не повідомлено про результати експертизи або навіть про факт її призначення. На думку адвоката, стороною обвинувачення не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий тривалий ступінь втручання у права особи, яка не має статусу підозрюваного.

Адвокат також зазначає, що специфіка розслідування (ст. 361 Кримінального кодексу України (далі - КК України)) полягає в тому, що доказова база міститься в лог-файлах серверного обладнання та у трафіку, а не на побутових телефонах чи, тим паче, банківських картках фізичної особи. Навіть якщо припустити наявність інформації на цих носіях, вона, як стверджує адвокат, могла і повинна була бути скопійована слідчим (створення образу диска) без вилучення самих пристроїв, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини та принципу пропорційності. Утримання самих фізичних носіїв (особливо телефонів, які є єдиним засобом зв`язку) протягом 4 місяців, на думку адвоката, є надмірним тягарем, який не виправдовується потребами слідства.

З огляду на викладене адвокат вважає, що подальше утримання арештованого майна, особливо засобу зв`язку (телефона) та робочого інструменту (системного блоку), є надмірним тягарем для особи, яка не має статусу підозрюваного, а мета кримінального провадження може бути досягнута без такого втручання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 170, 174 КПК України, адвокат просив: витребувати матеріали судової справи №760/28896/25 (провадження №1-кс/760/12722/25) про накладення арешту на майно, вилучене у ОСОБА_4 , для всебічного та повного розгляду клопотання; з метою економії процесуального часу суду проводити судовий розгляд клопотання за відсутності ініціатора (представника власника майна), зазначивши, що свою правову позицію він підтримує в повному обсязі та не заперечує проти розгляду на підставі наявних матеріалів; скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва у справі №760/28896/25 (провадження №1-кс/760/12722/25) на майно, вилучене 18.10.2025 у ОСОБА_4 , та зобов`язати слідчого негайно повернути власнику мобільний телефон марки Iphone XR imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 з сім-картою «Водафон», мобільні модеми QUECTEI EP06-Е у кількості 92 штуки, сім-карти мобільного оператора «Водафон» у кількості 109 штук, системний блок марки PAUNI PO5.

20.02.2026 до суду надійшло письмове звернення прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , в якому прокурор просить відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна. Прокурор зазначає, що під час досудового розслідування призначено ряд експертиз, які наразі тривають, і без їх висновків вирішити питання щодо повідомлення про підозру та долю речових доказів наразі не є можливим. Крім того, прокурор просив проводити розгляд клопотання без його участі.

До звернення прокурором додано супровідні листи про призначення експертиз.

У судове засідання учасники судового провадження не з`явились, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлялись належним чином. Адвокат ОСОБА_3 у клопотанні та прокурор ОСОБА_5 у письмовому зверненні просили розглядати клопотання без їх участі. Беручи до уваги положення ст.ст. 22, 26 КПК України в частині того, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, слідчий суддя вважав за можливе розглянути клопотання по суті за відсутності учасників судового провадження на підставі наявних матеріалів.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у зв`язку з неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, а також матеріали, надані прокурором, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, виходячи з такого.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Отже, обов`язок доведення обставин, з якими закон пов`язує можливість скасування арешту, покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025102090000058 від 14.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України. Процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Солом`янської окружної прокуратури міста Києва.

Як зазначає адвокат, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва у справі №760/28896/25 (провадження №1-кс/760/12722/25) накладено арешт на майно, вилучене 18.10.2025 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , з метою забезпечення збереження речових доказів.

Водночас слідчий суддя звертає увагу, що копії ухвали слідчого судді у справі №760/28896/25 (провадження №1-кс/760/12722/25), арешт за якою Заявник просить скасувати, ні до клопотання не додано, ні до початку розгляду клопотання по суті ні Заявником, ні його представником - адвокатом ОСОБА_3 слідчому судді так і не надано. Відсутність цієї ухвали позбавляє можливості достеменно встановити точний перелік арештованого майна, мету, підстави та обсяг накладеного арешту, а також мотиви, з яких слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження. Відтак твердження адвоката щодо змісту ухвали про арешт майна ґрунтуються виключно на його власному викладі та документально не підтверджені.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засаді змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України обов`язок доведення того, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, покладено саме на особу, яка звернулася з клопотанням про його скасування. Тож саме Заявник мав надати слідчому судді судове рішення, про скасування арешту за яким він просить, і обставина, що ця ухвала, за твердженням адвоката, відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень, не звільняє його від цього обов`язку, оскільки адвокат не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами судової справи та отримання копії ухвали.

Як вбачається зі змісту клопотання, адвокат ОСОБА_3 фактично обґрунтовує свої вимоги тим, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба, посилаючись на тривалість утримання майна, відсутність у власника майна статусу підозрюваного, неповідомлення його про призначення експертиз та можливість копіювання інформації без утримання самих пристроїв. При цьому доводів щодо необґрунтованості накладення арешту, які потребували б дослідження матеріалів, на підставі яких постановлено ухвалу про арешт майна, клопотання по суті не містить.

Перевіряючи доводи адвоката про те, що потреба в арешті майна відпала, слідчий суддя враховує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025102090000058 триває, кримінальне провадження не закрито, а обставини, які слугували підставою для накладення арешту, не перестали існувати.

З наданих прокурором супровідних листів слідчого слідчого відділу Солом`янського управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , адресованих директору Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, вбачається, що у кримінальному провадженні №42025102090000058 від 14.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України, слідчим призначено судові комп`ютерно-технічні та судові телекомунікаційні експертизи, для проведення яких до експертної установи направлено, зокрема: мобільний телефон марки Iphone XR imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 з сім-карткою оператора Vodafone UA НОМЕР_3 (судова комп`ютерно-технічна експертиза, супровідний лист №425415-2025 від 04.11.2025); мобільні модеми QUECTEU EP06-E у кількості 92 шт. (судова телекомунікаційна експертиза, супровідний лист №425435-2025 від 04.11.2025); системний блок марки PAUNI P05 (судова комп`ютерно-технічна експертиза, супровідний лист №425438-2025 від 04.11.2025), а також інші вилучені у цьому кримінальному провадженні об`єкти. Отримання зазначених об`єктів експертною установою підтверджується відмітками на супровідних листах.

Таким чином, експертизи щодо арештованого майна призначено вже через два тижні після його вилучення, а сам факт проведення експертиз, які, за інформацією прокурора, наразі тривають, свідчить про те, що арештоване майно є об`єктом експертного дослідження і потреба в його збереженні як речового доказу не відпала. Скасування арешту та повернення майна власнику до отримання висновків експертів унеможливить завершення експертних досліджень та може призвести до втрати доказів у кримінальному провадженні.

Наведене спростовує доводи адвоката про бездіяльність та неефективність досудового розслідування. Та обставина, що власника майна не повідомлено про призначення експертиз чи про їх результати, сама по собі не свідчить ні про відсутність експертиз, ні про відпадіння потреби в арешті.

Доводи адвоката про те, що ОСОБА_4 не повідомлено про підозру, слідчий суддя відхиляє, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Отже, процесуальний статус власника майна у кримінальному провадженні не є визначальним для вирішення питання про застосування чи скасування арешту, накладеного з метою збереження речових доказів. Крім того, як зазначає прокурор, вирішення питання щодо повідомлення про підозру залежить саме від результатів призначених експертиз.

Доводи адвоката про те, що доказова база у кримінальному провадженні міститься в лог-файлах серверного обладнання та у трафіку, а інформація з носіїв могла бути скопійована без вилучення самих пристроїв, слідчий суддя також не вважає такими, що свідчать про відпадіння потреби в арешті. Як вбачається з наданих прокурором матеріалів, щодо мобільних модемів призначено судову телекомунікаційну експертизу, предметом якої є дослідження самих технічних засобів, а не лише інформації, що на них міститься. З урахуванням характеру кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України, у межах якого здійснюється досудове розслідування, а також кількості вилучених мобільних модемів (92 штуки) і сім-карт (109 штук), слідчий суддя вважає, що на цьому етапі досудового розслідування існують достатні підстави вважати, що зазначене майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а визначення того, які саме об`єкти та відомості мають доказове значення, є завданням досудового розслідування і не може бути вирішене слідчим суддею до отримання висновків експертів. При цьому питання законності вилучення майна під час обшуку та оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності не є предметом розгляду клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України.

Твердження адвоката про те, що мобільний телефон є єдиним засобом зв`язку власника, а системний блок - його робочим інструментом, жодними доказами не підтверджені, як і не наведено конкретних негативних наслідків, які настали для ОСОБА_4 внаслідок арешту майна.

Доводи про порушення права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слідчий суддя також відхиляє. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того щоб втручання у право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а має бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на яку спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності; розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. the United Kingdom) від 24 жовтня 1986 року, серія А, №108, п. 52). У цьому випадку втручання у право ОСОБА_4 на мирне володіння майном здійснюється на підставі закону, переслідує легітимну мету - забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, і з урахуванням тривалості арешту (менше п`яти місяців з моменту вилучення майна), проведення експертних досліджень щодо арештованого майна, а також характеру кримінального правопорушення, що розслідується, є пропорційним і не покладає на власника майна надмірного індивідуального тягаря.

За таких обставин, з урахуванням також ненадання Заявником ухвали про арешт майна, скасувати який він просить, адвокатом ОСОБА_3 не доведено, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або що арешт накладено необґрунтовано, а отже, підстави для скасування арешту, передбачені ч. 1 ст. 174 КПК України, відсутні.

Разом з тим слідчий суддя зазначає, що відмова у задоволенні цього клопотання не позбавляє власника майна права у разі зміни обставин, зокрема після отримання висновків призначених експертиз, повторно звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України.

З огляду на викладене клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.

ІІІ. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170, 173, 174, 309, 372, 532 КПК України, слідчий суддя ухвалив:

1. У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , поданого в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва у справі №760/28896/25 (провадження №1-кс/760/12722/25), відмовити.

2. Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: