Постановление суда № 140501524, 18.08.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

18 серпня 2026 року м. Черкаси справа № 925/964/24(925/1332/25)

Вх.суду №12685/26 від 28.07.2026

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М.,

у судове засідання не з`явились: представники від ТОВ "Компанія "ФКТН Агро Плюс", ТОВ "Компанія "АКТС", Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Черкаси у приміщенні суду скаргу від 27.07.2026 № 02-44/756

заявника, боржника у особі ліквідатора банкрута,

про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання усунути допущені порушення старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №80884852

у справі за заявою

позивача, боржника у особі ліквідатора банкрута,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "АКТС"

про стягнення грошових коштів у сумі 210 000,00 грн.,

подану для розгляду у межах справи за заявою

ініціюючого кредитора, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро експерт",

до боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКТН Агро плюс"

про банкрутство юридичної особи,

УСТАНОВИВ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФКТН Агро Плюс" в особі ліквідатора, арбітражної керуючої Носань Н.С. подало скаргу від 27.07.2026 №02-44/756 з вимогами:

1) визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Єрмакової Олени Анатоліївни у виконавчому провадженні №80884852, яка полягає у невчиненні державним виконавцем визначених Законом України Про виконавче провадження дій щодо примусового виконання виконавчого документа у виконавчому провадженні № 80884852;

2) зобов`язати старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Єрмакову Олену Анатоліївну усунути допущене порушення шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80884852 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 13.04.2026 по справі № 925/964/24(925/1332/25), із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження";

3) стягнути з Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Геннадія Афанасьєва, 16, м. Київ, 02099, Код ЄДРПОУ 34968768) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКТН Агро Плюс" (вул. Смілянська, буд. 115, кв. 102, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 41963147) 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу

2. Заявник у скарзі від 27.07.2026 №02-44/756 на обґрунтування заявлених вимог пояснили,

що рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.01.2026 у справі №925/964/24(9251332/25) стягнуто з ТОВ "Компанія "АКТС" на користь ТОВ "ФКТН Агро плюс" 210 000,00 грн., а також 2 520,00 грн. судового збору, разом 212 520,00 грн.;

що на виконання вказаного судового рішення 13.04.2026 був виданий наказ суду, за яким 26.05.2026 головним державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Єрмаковою О.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №80884852, а також постанову про арешт коштів боржника;

що на цей час виконавче провадження №80884852 не завершене, кошти на користь стягувача не стягнуто;

що з аналізу наявної в АСВП інформації вбачається, що у виконавчому провадженні №80884852 має місце бездіяльність виконавця в частині виявлення майна боржника та його рахунків;

що запит до Державної податкової служби України за №340053435 був сформований виконавцем 26.05.2026 при відкритті виконавчого провадження, натомість, не зважаючи на двотижневий період для проведення повторної перевірки наявних рахунків боржника, на дату подання скарги інших запитів не направлялося;

що виконавцем направлено запит на отримання інформації, яка становить банківську таємницю, який було адресовано 17 банкам з вимогою "надати інформацію стосовно наявності та/або стану рахунків/електронних гаманців ТОВ "Центр оптимальних будівельних рішень", тобто іншої особи;

що на цей час в Україні діє 60 банківських установ, однак запити було направлено лише 17 з них, отже інформацією про існування у боржника рахунків у решті банків виконавець не володіє і не вживає заходів для її отримання;

що Національний банк України виокремив системно важливі банки (тобто банки, діяльність яких впливає на стабільність усієї банківської системи), однак у запитах виконавця зазначена лише частина з них, отже, виконавцем не було вжито належних заходів для виявлення рахунків боржника відповідно до ч.8 ст.48 Закону України "Про виконавче провадження";

що виконавець направив два запити до МВС України, на які отримав відповіді про відсутність зареєстрованих за боржником транспортних засобів, натомість відсутні дані про направлення відповідних запитів для отримання інформації з інших реєстрів, зокрема, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Державного реєстру довіреностей, Державного реєстру цивільних повітряних суден України, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Єдиного реєстру для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів;

що виконавець не направив запити до органів та установ, які володіють такою інформацією, зокрема, Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОВІ), Державної митної служби, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру тощо;

що виконавцем не вживалися заходи для виявлення та звернення стягнення на дебіторську заборгованість боржника;

що в АСВП відсутня інформація про отримання виконавцем даних балансу боржника, про складання будь-яких актів, які б свідчили про здійснення виїзду за місцем знаходження боржника з метою виявлення майна, на яке може бути звернено стягнення, у тому числі готівкові кошти, які можуть зберігатися у касі;

що виконавцем не здійснювався виклик керівника боржника, не вимагалися пояснення від матеріально відповідальних осіб боржника по факту невиконання судового рішення та вимог виконавця;

що виконавцем не складався протокол про притягнення боржника або його керівника до адміністративної відповідальності;

що виконавець не звертався до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань або погашення заборгованості за рішенням про стягнення періодичних платежів.

3. Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі відділ ДВС) письмових пояснень чи й будь-яких інших заяв до суду не направив.

4. Учасники провадження у справі про банкрутство боржника були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак участі своїх повноважних представників у судовому засіданні не забезпечили, про причини неявки до суду не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з`явились.

5. При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ст.233 ГПК України у судовому засіданні приєднано до матеріалів справи вступну та резолютивну частини судового рішення.

6. Дослідивши наявні у справі докази суд установив наступні обставини.

21.08.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі про банкрутство боржника.

10.12.2024 постановою суду боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Носань Н.С.

13.01.2026 рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №925/964/24(925/1332/25) стягнуто з ТОВ "Компанія "АКТС" на користь ТОВ "ФКТН Агро плюс" 210 000,00 грн., а також 2 520,00 грн. судового збору, разом 212 520,00 грн.

13.04.2026 на виконання вказаного вище судового рішення був виданий наказ суду, за яким 26.05.2026 Дарницьким відділом державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №80884852.

Згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження, які створив і надав заявник, державним виконавцем у виконавчому провадженні №80884852 було вчинено такі дії:

26.05.2026 створено супровідні листи, зокрема, про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів;

26.05.2026 здійснено запит ДПСУ про наявні рахунки у боржників-юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців;

26.05.2026, 18.06.2026 здійснено запит МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів;

26.05.2026 надіслано вимогу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю;

08.06.2026 надіслано платіжну інструкцію.

Згідно з Інформацією про виконавче провадження №80884852 від 15.07.2026, яку створив і надав заявник: 26.05.2026 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження; 26.05.2026 винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій; 26.05.2026 винесено постанову про арешт коштів боржника.

На підтвердження вказаних обставин у справу також надані створені заявником:

відповідь Державної податкової служби України на запит державного виконавця від 26.05.2026 №340053435 у виконавчому провадженні №80884852 про наявні рахунки у боржників-юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, а також рахунки, відкриті боржником-юридичною особою через свої відокремлені підрозділи;

відповіді Міністерства внутрішніх справ України на запити державного виконавця від 08.06.2026 №343690222 та від 26.05.2026 №340053434 у виконавчому провадженні №80884852 щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів;

запити державного виконавця на адреси АТ КБ "Приватбанк", АТ "Універсал Банк", АТ "Альтбанк", ПАТ АБ "Південний", АТ "Кредобанк", АТ "Державний експортно-імпортний банк України", АТ "Укрсиббанк", АТ "Вест файненс енд кредит банк", АТ "Сенс банк", АТ "ТАСкомбанк", АТ "Банк Кредит Дніпро", АТ "Райффайзен банк", АТ "Банк ", АТ "Скай банк", АТ "ВСТ банк", АТ "Державний ощадний банк України", АТ "Акцент-банк" на отримання інформації, що становить банківську таємницю (стосовно наявності та/або стану рахунків/електронних гаманців ТОВ "Компанія "АКТС");

супровідний лист Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на адреси ТОВ "Компанія "АКТС" та ТОВ "ФКТН Агро плюс" до постанови про арешт коштів боржника від 26.05.2026.

7. 15.07.2026 між ТОВ "ФКТН Агро плюс" в особі його ліквідатора, арбітражного керуючого Носань Н.С. (надалі Замовник та/або Клієнт) та адвокатом Потокі А.А. укладено договір про надання правової допомоги №17, згідно з яким:

п.1.1. Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надати правову допомогу (юридичні послуги) в справі №925/964/24(925/1332/25), в порядку та на умовах, визначених цим договором;

п.3.1. Вартість послуг (розмір гонорару) визначається за домовленістю сторін у окремих додатках до цього договору;

п.6.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до моменту його розірвання Сторонами за взаємною згодою або в односторонньому порядку у випадках, передбачених цим Договором та законодавстврм України.

15.07.2026 ТОВ "ФКТН Агро плюс" в особі його ліквідатора, арбітражного керуючого Носань Н.С. (надалі Замовник та/або Клієнт) та адвокатом Потокі А.А. укладено додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги №17 від 14.07.2026, згідно з якою вартість послуг Виконавця становить: Правова консультація Замовника, визначення обставин справи, попереднє визначення правової позиції та доказової бази, необхідної для вирішення правового питання Замовника 1000,00 грн. Ознайомлення із матеріалами наданими Замовником, погодження правової позиції із Замовником, попередній аналіз правової та доказової бази, необхідних для підготовки скарги 1000,00 грн. Підготовка проекту скарги та додатків до неї для подачі до суду 2000,00 грн.

15.07.2026 ТОВ "ФКТН Агро плюс" в особі його ліквідатора, арбітражного керуючого Носань Н.С. (надалі Замовник та/або Клієнт) та адвокатом Потокі А.А. складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги №17 від 14.07.2026, згідно з яким Виконавцем надано, а Замовником прийнято такі послуги з надання правової допомоги:Правова консультація Замовника, визначення обставин справи, попереднє визначення правової позиції та доказової бази, необхідної для вирішення правового питання Замовника 1 год, 1000,00 грн. Ознайомлення із матеріалами наданими Замовником, погодження правової позиції із Замовником, попередній аналіз правової та доказової бази, необхідних для підготовки скарги 1 год., 1000,00 грн. Підготовка проекту скарги та додатків до неї для подачі до суду 4 год., 2000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 10 000,00 грн..

31.07.20206 ухвалою суду зобов`язано заявника надати суду пояснення у який строк (до якої дати) мало бути вчинено кожну конкретну дію, вказану у переліку допущених порушень та який конкретний доказ (докази) підтверджує її невчинення і порушення строку, а також усі листи і запити, які були направлені органу ДВС у період, що оскаржується.

Цією ж ухвалою суду зобов`язано відділ ДВС: письмові пояснення, які або спростовують не вчинення вказаних заявником виконавчих дій або обґрунтовують причини не вчинення вказаних заявником виконавчих дій; докази викладених у поясненні доводів з їх переліком у формі, яка вимагається вище для заявника (абз.3 п.8.1 цієї ухвали суду).

8. При вирішенні спору судом застосовано наступні норми законодавства.

Згідно із ст.129-1 Конституції України (…) судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (…).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:

ч.6 ст.12. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

ч.1 і 3 ст.13. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

ч.1 ст.16. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом;

ч.1 ст.73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

ч.2 ст.74. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

ч.1, 3 і 4 ст.74. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів;

ч.4 ст.75. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;

ч.1 і 2 ст.86. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

ч.1, п.1 ч.3 ст.123. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу;

ч.1-3 ст.124. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи;

ч.1 і 3 ст.327. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (...);

ч.1 ст.339. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права;

ч.1 і 2 ст.343. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу; у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника); якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства:

ч.1 ст.2 Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно із Законом України "Про виконавче провадження":

ст.1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню;

ст.2. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців;

ч.1 ст.13. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

ч.1-3 ст.18. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (…); виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (…); з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (…); безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (…) на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням (…); викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні (…); накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (…); у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (…); отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

ч.1-3 ст.36. У разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (…) за виконавчими документами (…) виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника (…) Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією (…);

ч.1 ст.74. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

9. Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства суд прийшов до таких висновків.

9.1. Примусове виконання (застосування заходів примусового виконання рішення) це вжиття державним виконавцем заходів щодо реалізації судового рішення способами, які визначено законом, із покладанням на боржника виконавчого збору та інших витрат, пов`язаних із виконанням.

Виконавець організовує розшук боржника-юридичної особи та його майна боржника шляхом подання запитів до відповідних державних органів, шляхом проведення безпосередньої перевірки інформації про майно чи доходи боржника в базах даних і державних реєстрах та шляхом перевірки майнового стану боржника за його місцезнаходженням (місцем проживання/перебування, ч.2 ст.36 Закону України "Про виконавче провадження").

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження". Цим Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду (постанова Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №619/562/18).

Отже, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження стягувача та боржника.

Згідно з п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється (…).

9.2. Виконавче провадження №80884852 про стягнення з ТОВ "Компанія "АКТС" на користь ТОВ "ФКТН Агро плюс" коштів у сумі 212 520,00 грн. перебуває на примусовому виконанні з 26.05.2026.

Згідно з інформацією заявника, за увесь час здійснення виконавчого провадження державний виконавець

вчинив такі дії: направив запит ДПС про наявні у боржника рахунки; направив запити до МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів; надіслав запит на отримання інформації, яка містить банківську таємницю; надіслав платіжну інструкцію; виніс постанову про арешт коштів боржника. Тобто Дарницьким відділом державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України були вчинені певні дії, які не призвели до будь-якого результату.

не вчинив такі дії: не направляє кожні два тижні запит для перевірки наявних рахунків боржника, не направив запити системно важливим та усім 60 банкам України (а лише 17 з них), не направив запити на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Державного реєстру довіреностей, Державного реєстру цивільних повітряних суден України, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Єдиного реєстру для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів; не направив запити до усіх органів та установ, які володіють такою інформацією, зокрема, Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОВІ), Державної митної служби, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру тощо; не вжив заходів для виявлення та стягнення дебіторської заборгованісті; не отримав даних балансу боржника; не здійснив виїзд за місцем знаходження боржника; не здійснював виклик керівника боржника; не складав протокол про адміністративне правопорушення керівника; не звертався до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України.

9.3 Ухвала суду від 31.07.2026 не виконана ні заявником, ні відділом ДВС.

У зв`язку з цим суд вважає, що відповідно до ч.2 ст.74 ГПК України не вчинені відділом ДВС дії, які вказані заявником, суд визнає встановленими.

9.3.1. Разом з тим, виконавець у виконавчому провадженні не має таких повноважень, як ліквідатор банкрута у справі про банкрутство на розшук органів управління та документів на майно і майнові права, на пред`явлення позовних вимог до третіх осіб про його повернення.

Тому очевидно, що від виконавця можна вимагати вчинення лише таких дій, вчинення яких,

або прямо передбачено актами законодавства,

або випливає з обставин діяльності цього боржника,

або випливає з отриманої з інших джерел інформації щодо майна боржника.

Вимоги ж заявника про направлення виконавцем запитів усім 60 банківським установам України чи направлення запитів системно важливим банкам, про вивчення балансів боржника не грунтується на нормі ч.8 ст.48 Закону України "Про виконавче провадження" чи й будь-якій іншій нормі.

Складення протоколу про притягнення боржника або його керівника до адміністративної відповідальності, звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника-юридичної особи за межі України є дискреційними повноваженнями виконавця, а не його обов`язком. В будь-якому випадку заявником мають доводитись як обставини наявності у виконавця фактичних підстав для цього (з необхідним для суду доказами), так і направлення вимоги виконавцю вчинити такі дії, якщо він не вчинив їх з власної ініціативи. Проста критика виконавця заявником з перекладенням на суд обов`язку з`ясовувати наявність підстав для вчинення таких дій виконавцем не сумісна з принципами доказування обставин.

Жоден нормативний акт не містить переліку державних реєстрів чи державних органів, до яких має звертатися виконавець, тому доводи про незаконність не направлення таких запитів на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Державного реєстру довіреностей, Державного реєстру цивільних повітряних суден України, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Єдиного реєстру для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів; від Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОВІ), Державної митної служби, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру тощо безпідставні. Щонайменше стягувач має направити вимогу виконавцю направити запити до конкретних реєстрів чи до конкретних державних органів, якщо наявні обгрунтовані підстави, а якщо обгрунтованих підстав нема направити пропозицію з переліком бажаних запитів. Лише невиконання такого запиту чи ненадання відповіді стає підставою для оскарження дій виконавця.

9.3.2. Отже, лише обставина не направлення кожних два тижні запиту для перевірки наявних рахунків боржника відповідно до ч.8 ст.48 Закону України "Про виконавче провадження" є незаконною і є підставою для визнання бездіяльності відділу ДВС у виконавчому провадженні №80884852 неправомірною.

9.4. Участь стягувача у виконавчому провадженні полягає не у тому, щоб отримати задоволення своїх вимог за рахунок держави (у особі органу державної виконавчої служби) замість рахунку відповідача, а у тому щоб через повноваження органу державної виконавчої служби і засоби державного примусу, як отримати задоволення вимог за рахунок виявленого майна відповідача, так і отримати необхідну інформацію про здійснення діяльності боржником, про наявні у боржника права на майно, про можливі надходження цього майна (коштів) у найближчий час, а також про майно, яке незаконно вибуло з його володіння до відкриття виконавчого провадження тощо для вирішення питання щодо подальшого відкриття провадження у справі про банкрутство і використання інших передбачених КУзПБ засобів повернення майна банкруту та отримання задоволення вимог.

Саме тому стягувач має право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, направляти запити виконавцю і отримувати відповіді про хід виконавчого провадження, направляти виконавцю обґрунтовані пропозиції щодо тих дій, які необхідно додатково вчинити для отримання інформації і майна та відповідно отримувати звіт виконавця за результатами розгляду таких пропозицій.

9.5. Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Згідно із ч.2 ст.126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді (...) визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не має значення, чи сплачені фактично ці кошти адвокату на час вирішення по них питання судом.

Водночас за змістом ч.4 і 5 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

У скарзі від 27.07.2026 №02-448756 заявник зазначив, що судові витрати на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв`язку із розглядом скарги, складають 10 000,00 грн..

Розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката Потокі А.А. у сумі 10 000,00 грн., відповідає умовам договору про надання правової допомоги від 14.07.2026 №17, додаткової угоди до нього від 15.07.2026, а також актом приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги №17 від 14.07.2026.

Однак зважаючи на те, що заявником не виконано ухвалу суду від 31.07.2026, що заявником не надано жодного доказу викладених обставин і задоволення вимог грунтується виключно на відсутності відповіді відділу ДВС на подану скаргу суд вважає, що обгрунтованим є розмір витрат заявника на професійну правничу допомогу адвоката для підготовки самої заяви у сумі 3 000,00 грн.

9.6. Щодо усіх поданих Заявником доказів (Інформація про виконавче провадження, отримане 09.08.2025, роздруківка з АСВП без дати, роздрукованих з АСВП документів)", то суд не вважає їх доказом з наступних підстав.

9.6.1. Доказами є оригінали або копії документів.

Копії є доказами, якщо вони виготовлені з оригіналу. Заявник і не має оригіналів документів, з яких виготовив копії для суду, і не зазначає про це у скарзі.

9.6.2. Закон України "Про виконавче провадження" покладає на виконавця обов`язок вносити усі документи виконавчого провадження до автоматизованої системи виконавчого провадження (далі АСВП), однак це не означає, що у АСВП наявні усі документи з виконавчого провадження, що інформація про документи до АСВП виконавцем внесена коректно і що інформація в АСВП точно відображає інформацію з оригіналів документів.

9.6.3. Відповідно до ст.8 Закону України "Про виконавче провадження" вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. Інформація повинна містити відомості про час її розміщення.

Однак закон не визначає, що інформація з АСВП, доступ до якої отримує сторона виконавчого провадження, є офіційною для суду, як це визначено законом для судових рішень.

Тому Закон України "Про виконавче провадження" і визначає, що саме сторона виконавчого провадження має доступ до інформації в АСВП суд же, як і будь-яка інша особа вільного доступу до АСВП не має.

Отже, перед зверненням до суду, отримавши необхідну інформацію з АСВП, сторона виконавчого провадження має вжити заходів для збору і подання таких доказів, які передбачено ГПК України оригіналів або належним чином завірених копій.

9.6.4. АСВП це є електронна база даних, володільцем її оригіналу є адміністратор. Особою, яка створила (отримала) оригінали документів виконавчого провадження і внесла документи та інформацію до АСВП, є виконавець (орган виконавчої служби чи приватний виконавець).

Отже саме ці особи можуть створювати і засвідчувати копії для суду з відповідних оригіналів (бази даних чи оригіналів документів).

Сторона ж виконавчого провадження не може підтвердити суду виготовлені з АСВП інформацію та копії документів пред`явленням оригіналу (ч.5 і 6 ст.91, ч.4 і 5 ст.96), зокрема, Заявник не може подати АСВП як базу даних, наявну у нього в оригіналі, суду у справу.

Створення ж Заявником копій документів за допомогою АСВП не виключає можливості внесення зацікавленим Заявником до них змін, які відсутні в оригіналах.

Також суд враховує, що АСВП це постійно змінювана база даних інформації та документів про хід виконавчого провадження, тому її стан (набір інформації в ній) в цілому на певну дату може бути зафіксований лише володільцем цієї бази. Інформація про конкретне виконавче провадження, яка міститься в АСВП, може бути засвідчена виконавцем (органом державної виконавчої служби чи приватним виконавцем), який таку інформацію в АСВП вніс. Однак і в цьому випадку витяг з АСВП виконавця чи володільця бази даних АСВ на певну дату це є односторонній документ, створений останніми.

9.6.5. Заявник у заяві посилається на те, що отримана в електронному вигляді "Інформація про виконавче провадження", (далі Інформація про ВП) є доказом.

Фактично ж як доказ до заяви додано файл з назвою: " 3. Роздруківка з АСВП інформації про інші документи які містяться у виконавчому провадженні № 80884852 на 1 арк. в 1 прим.", який подано через підсистему "Електронний суд".

Заявник самостійно його сформував і самостійно його підписав своїм електронним підписом в підсистемі "Електронний суд" отже це створена Заявником заява, до тексту якої він міг внести будь-які зміни, тобто це є інформація Заявника яку необхідно доводити іншими належними доказами.

Аналогічною є позиція суду і щодо інших "роздруківок" з АСВП.

9.6.6. Інформація, яку стягувач отримує з АСВП, не є і не може бути доказом для суду, оскільки вона не містять усіх ознак доказу.

Так доказами є матеріальні об`єкти, які вже існують на момент складення відповідної заяви (скарги) до суду як документи чи об`єкти у іншій матеріальній формі, і вимоги до них містяться у главі 5 ГПК України (ст.74-109).

Доказом є не інформація, а матеріальний об`єкт, який містить інформацію.

Існує істотна (принципова) відмінність між доказом і заявою (яку створює заявник), яка полягає у тому, що заяви створюються і підписуються заявником виключно з метою подання їх до суду у конкретну справу, а докази об`єктивно і незалежно від волі заявника вже існують самі по собі до створення заяви і лише додаються до заяви в оригіналі чи в належним чином засвідченій копії заявником (позивачем).

Заява може бути виправлена заявником.

Доказ може бути лише поданий заявником у незмінному стані в оригіналі чи копії (витягу).

Оригінал доказу або паперовий, підписаний власноруч автором (авторами), або електронний файл, підписаний електронним підписом автором (авторами), який суд перевіряє за допомогою програмного забезпечення.

Копія доказу це документ виготовлений автором оригіналу, або володільцем оригіналу. Копія з копії не є доказом, оскільки будь-яка подана до суду копія має підтверджуватись оригіналом на вимогу суду чи учасника справи (ч.6 ст.91 і ч.5 ст.96 ГПК України), отже відповідно виготовлятись з нього. Тому виготовлена і засвідчена заявником інформація з бази даних чи документа, оригіналів яких він не має і оригінали яких знаходяться у іншої особи не є доказом. У разі подання заявником копії з документу, оригіналу якого він не має, до суду подається саме та копія, яка виготовлена і засвідчена автором або володільцем оригіналу із зазначенням про те, що оригінал знаходиться у цієї особи.

Тому суд не визнає "роздруківки" з АСВП доказом з процесуальних підстав.

9.6.7. Також суд також не визнає "роздруківки" з АСВП доказом і з матеріальних підстав по їх суті, оскільки це не первісно створений виконавцем документ про вчинену дію, а вторинний документ, який узагальнює і передає частину інформації з первинного документа. Суд же має приймати рішення виключно на підставі фактів, доведених належними доказами.

Тобто навіть належно оформлена "роздруківка" з АСВП не може бути визнана належним (ст.76 ГПК України) та допустимим (ст.77 ГПК України) доказом, оскільки на її підставі неможливо встановити усі обставини (факти) вчинення виконавчих дій, та оскільки такі факти мають бути підтверджені виключно документами, які передбачені Законом України "Про виконавче провадження" та іншими актами законодавства.

Тому, якщо Заявник (стягувач) виявляє відсутність, тих документів, які на його думку мали б бути у виконавчому провадженні, то перше, що він повинен зробити це ознайомитись з виконавчим провадженням або ж направити запит до першоджерела (виконавця) для отримання належним чином посвідчених копій як доказів для суду, а також з метою з`ясувати чи дійсно такий документ відсутній, чи дійсно така дія не вчинена, які причини цьому та запропонувати заходи для усунення недоліку чи порушення.

9.7. У ч.1 ст.339№ ГПК України зазначено суб`єктами оскарження державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби. Проте відповідно до ч.2 ст.7, ст.12 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом. Контроль за діяльністю державних виконавців та інших працівників органів державної виконавчої служби здійснюють органи примусового виконання рішень, в порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Таким чином, у розумінні цієї норми державний виконавець не є окремим суб`єктом, а є представником влади, який здійснює свої повноваження від імені держави в системі органів державної влади Державної виконавчої служби.

Отже, суд вважає, що суб`єктом, дії/бездіяльність якого оскаржуються, у цьому випадку має бути саме відділ ДВС як юридична особа, а не конкретний державний виконавець.

Керуючись ст.234, 235, 342 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Носань Н.С., від 27.07.2026 № 02-44/756 задовольнити частково.

1.1. Визнати неправомірною бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №80884852, яка полягає у не направленні кожних два тижні запиту для перевірки наявних рахунків боржника відповідно ч.8 ст.48 Закону України "Про виконавче провадження".

1.2. Стягнути з Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Геннадія Афанасьєва, 16, м. Київ, 02099, ідентифікаційний код 34968768) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКТН Агро плюс" (вул.Смілянська, буд.115, кв.102, м.Черкаси, 18008, ідентифікаційний код 41963147) 3 000,00 грн. (три тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати.

1.3. У решті вимог відмовити.

Ухвала суду набрала законної сили 09.10.2026. Ухвала суду може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено і підписано 09.10.2026.

Направити це судове рішення заявнику, ТОВ "Компанія "АКТС", Дарницькому відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

С у д д я Хабазня Ю.А.

Я-4, 14-925-0001