Постановление суда № 140501491, 12.10.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

12 жовтня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/246/24

Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Олененка Олександра Володимировича про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі

за позовом ОСОБА_1 ,

до відповідача - Гельмязівської сільської ради,

про стягнення 574 418,78 грн,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Черкаської області перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до відповідача - Гельмязівської сільської ради про стягнення 574 418,78 грн.

05.08.2024 Господарський суд Черкаської області у складі судді Спаських Н.М. ухвалив рішення, яким позов задовольнив повністю, стягнув з Гельмязівської сільської ради на користь ОСОБА_1 - 574 418,78 грн за виконані роботи за правовідносинами підряду між сторонами щодо розробки проектів землеустрою, 9 087,36 грн на відшкодування витрат на оплату експертизи, 6 893,02 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

11.08.2024 на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 05.08.2024 суд видав відповідний наказ.

Постановою від 27.01.2025 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Гельмязівської сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.08.2024 у справі № 925/246/24 залишив без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 05.08.2024 у справі № 925/246/24 залишив без змін.

Додатковою постановою від 24.02.2025 Північний апеляційний господарський суд заяву ОСОБА_1 задовольнив частково, стягнув з Гельмязівської сільської ради на користь ОСОБА_1 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 у Північному апеляційному господарському суді. Видачу наказу доручив Господарському суду Черкаської області.

17.03.2026 на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 Господарський суд Черкаської області видав відповідний наказ.

Ухвалою від 11.09.2025 Господарський суд Черкаської області у складі судді Спаських Н.М. заяву позивача від 29.08.2025 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення задовольнив повністю. Встановив порядок виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 05 серпня 2024 року у справі № 925/246/24 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 24 лютого 2025 року, якими стягнуто з Гельмязівської сільської ради на користь ОСОБА_1 574 418,78 грн за виконані роботи за правовідносинами підряду щодо розробки проектів землеустрою, 9 087,36 грн на відшкодування витрат на оплату експертизи, 6 893,02 грн на відшкодування сплаченого судового збору та 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 у Північному апеляційному господарському суді, шляхом стягнення вказаних грошових коштів з місцевого бюджету з рахунків Виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради.

Постановою від 09.12.2025 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Гельмязівської сільської ради на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.09.2025 у справі № 925/246/24 залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.09.2025 у справі № 925/246/24 залишив без змін.

25.09.2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Олененко О.В. подав заяву про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення з вимогою задовольнити заяву та зобов`язати керівника Виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради подати у строк 10 календарних днів з дня отримання боржником ухвали, звіт про виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 05.08.2024 у справі № 925/246/24 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 у справі № 925/246/24.

В обґрунтування поданої заяви адвокат зазначає, що накази та ухвала Господарського суду Черкаської області перебувають на виконанні в Золотоніському управлінні Державної казначейської служби Черкаської області з вересня 2025 року. 03.10.2025 Золотоніське управління Державної казначейської служби Черкаської області зупиняло виконання наведених вище наказів суду до розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Черкаської області від 11.09.2025 про встановлення порядку виконання. Відновлення виконання відбулось 20.01.2025.

Адвокат стверджує, що з метою отримання інформації щодо виконання рішення суду у справі № 925/246/24 адвокат стягувача звертався з адвокатським запитом до Золотоніського управління Державної казначейської служби Черкаської області та отримав відповідь від 03.02.2025, в якій повідомлено, що Управління, керуючись пунктом 29 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, направило Виконавчому комітету Гельмязівської сільської ради запит 21.01.2026 № 01.5-04-06/73 для встановлення відповідних даних (визначення кодів класифікації видатків бюджету та рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів). Оскільки у відповіді Боржника на зазначений запит, що надійшла до Управління 29.01.2026, не визначено необхідні для проведення безспірного списання коштів дані, Управлінням направлено лист від 30.01.2026 № 01.5-04- 06/131 з проханням виконати приписи Порядку № 845. Також в адвокатському запиті поставлено питання щодо руху коштів по наявним у Виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради рахункам, але у відповіді було відмовлено з посиланням на таємницю інформації за рахунками клієнта. Станом на 24.09.2026 рішення суду не виконано.

Представник заявниці зауважує, що судові рішення у даній справі набрали чинності 27.01.2025 та 24.02.2025. Невиконання судових рішень триває 1 рік та сім місяців. Стягувач, який не може отримати кошти за рішенням суду несе суттєві збитки, в тому числі враховуючи інфляційні процеси. Відновлення права стягувача не відбулось. На переконання адвоката, в даному випадку, за пасивною поведінкою Золотоніського управління Державної казначейської служби Черкаської області, керівник Виконавчого комітету Гельмязівської сільської навмисно вчиняє дії щодо невиконання судових рішень, завдає збитків як стягувачу, так і місцевому бюджету, оскільки стягувач вже готує позов про стягнення інфляційних витрат. Також Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено нарахування 3 % річних на суму боргу після 3-х місяців невиконання рішення суду.

Викладене, на переконання представника заявниці, є підставою для зобов`язання керівника Виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради подати звіт про виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 05.08.2024 у справі №925/246/24 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 у справі №925/246/24.

Указом Президента України № 163/2026 від 24.02.2026 Спаських Н.М. призначено на посаду судді Північного апеляційного господарського суду.

25.09.2026 за розпорядженням керівника апарату Господарського суду Черкаської області щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи призначено повторний автоматичний розподіл справи № 925/246/24.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2026, для розгляду справи № 925/246/24 призначено суддю Зарічанську З.В. та відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду заяви про зобов`язання подати звіт у справі № 925/246/24 призначено суддю Зарічанську З.В.

Ухвалою від 28.09.2026 суддя Зарічанська З.В. справу № 925/246/24 прийняла до свого провадження. Прийняла до розгляду заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Олененка О.В. про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення. Постановила розгляд заяви здійснювати в порядку письмового провадження. Запропонувала Гельмязівській сільській раді, виконавчому комітету Гельмязівської сільської ради та Золотоніському управлінню Державної казначейської служби України Черкаської області у строк до 02.10.2026 включно надати письмові пояснення щодо заяви стягувача про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення.

Учасники провадження про розгляд заяви належно повідомлені, що підтверджується довідками про доставку електронних листів (копій ухвали суду від 28.09.2026) до їх електронних кабінетів, а також списком розсилки поштової кореспонденції (електронна пошта) до ухвали від 28.09.2026 по справі № 925/246/24.

Учасники провадження своїм правом не скористались, пояснення суду не надали.

Дослідивши подану заяву суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 8 Конституції України у Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. (ст. 55 Конституції України)

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. (ст. 129-1 Конституції України)

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. (ст. 326 ГПК України)

Судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом. (ст. 339 ЦК України)

Відповідно до ст. 345-1 ГПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах: 1) про захист ділової репутації; 2) що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 3) в інших спорах немайнового характеру. (ч. 1). Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження. Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. (ч. 2)

Суд зазначає, що спір у справі № 925/246/24 є майновим та не входить до визначених ч. 1 ст. 345-1 ГПК України випадків.

Водночас згідно з ч. 4 ст. 345-1 ГПК України, на яку покликається заявник, якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.

Так у справі що розглядається, відповідно до виданих судом наказів, боржником є Гельмязівська сільська рада, тобто орган місцевого самоврядування.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 345-1 ГПК України випливає, що обов`язковою умовою для зобов`язання боржника, яким є орган місцевого самоврядування, що не виконав рішення суду, подати звіт про виконання судового рішення, є відкриття саме виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження")

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. (ч. 1) Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. (ч. 2) У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. (ч. 3) Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання. (ч. 4)

Отже органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів не є органами примусового виконання, що прямо визначено у ч. 4 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження".

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45) (далі - Порядок).

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). (п. 3 Порядку)

Згідно з п. 2 у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання;

виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку: 1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер; 2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; 3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів. (п. 8 Порядку)

Згідно з пп. 1 п. 9 Прикінцевих та Перехідних положень Бюджетного кодексу України до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Видатки бюджетних установ, щодо яких прийнято рішення про накладення на них арешту, дозволяється здійснювати в частині видатків, які статтею 55 цього Кодексу визначено як захищені, у разі зазначення про це у судовому рішенні.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з п. 3 Положення основними завданнями Держказначейства є: реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; внесення на розгляд міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

З викладеного випливає, що Держказначейство не є органом примусового виконання судових рішень і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом, а є встановленою Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" особою на здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 року в справі № 200/7261/13-ц.

З огляду на викладене відсутні підстави для ототожнення понять "відкриття виконавчого провадження" і "прийняття до виконання органом казначейства наказу суду".

Розглядаючи заяву про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення суд аналізує порядок прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень", яким доповнено Господарський процесуальний кодекс України, зокрема статтею 345-2.

У пояснювальній записці до проекту цього Закону зазначено, що Законом № 2147-VIII нову редакцію КАС України доповнено, зокрема, статтею 382, яка містить положення про судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Положення зазначеної статті наділили адміністративні суди дискреційними повноваженнями зобов`язувати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

До Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) та Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) аналогічні за змістом положення внесені не були, а тому зазначений процесуальний інструмент наразі існує виключно в межах адміністративного судочинства.

Протягом тривалого часу застосування положень статті 382 КАС України (Закон № 2147-VIII набрав чинності 15.12.2017 року) зазначений інструмент довів свою користь та нині дозволяє адміністративним судам здійснювати судовий контроль за виконанням судових рішень ефективніше, ніж в інших формах судочинства.

Отже, існує доцільність розповсюдити позитивний досвід застосування такого інструменту судового контролю також на цивільне та господарське судочинство.

Водночас, на першому етапі запровадження цього інструменту в ЦПК України та ГПК України пропонується обмежитися здебільшого категорією немайнових спорів та окремих, специфічних категорій справ, з таких міркувань:

- надмірна кількість заяв про застосування судового контролю може створити неконтрольоване та суттєве навантаження на суддів. Спрогнозувати потенційну кількість відповідних заяв та їх загальну частку на даному етапі неможливо, а отже відповідні повноваження судам доцільно надавати поступово, щоб це не призвело до порушення строків розгляду відповідних заяв та не завдало шкоди їх ефективному застосуванню;

- вбачається, що застосування такого інструменту саме в категорії немайнових спорів може дати більший ефект та результат, ніж в категорії майнових (зважаючи на те, що однією з форм відповідальності є застосування штрафу), тому на першому етапі перевага в застосуванні надається саме першій категорії справ.

Проектом Закону запропоновано доповнити ГПК України, ЦПК України та КАС України, зокрема, такими положеннями:

3) встановити, що в адміністративному судочинстві відсутність виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду не перешкоджає суду застосувати заходи судового контролю;

8) встановити, що в окремих категоріях цивільних та господарських справ суд, який ухвалив судове рішення, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлюються умови для реалізації відповідного права стягувачем, правила розгляду відповідної заяви тощо.

У своєму Висновку на проект Закону України "Про внесення змін деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль" Головне науково-експертне управління Верховної Ради України, зокрема, звернуло увагу, що відповідно до запропонованих змін стягувач може звернутися до суду з заявою про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення за умови відкриття виконавчого провадження (ч. 2 нової статті 345-1 ГПК; ч. 2 нової статті 453-1 ЦПК). Проте після відкриття виконавчого провадження відповідальними за виконання відповідного судового рішення стають органи та установи, які виконують таке рішення у примусовому порядку, а тому звернення до боржника з вимогою про надання ним звіту про виконання судового рішення не виглядає логічно обґрунтованим.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" статтю 345-2 Господарського процесуального кодексу України викладено у первісній редакції, яка існує і натепер, тобто до неї не вносились жодні зміни, які могли б створити неузгодженості в самій статті. Отже редакція статті 345-2 визначена законодавцем чітко і однозначно, а саме щодо неможливості її застосування в майнових спорах після ухвалення рішення до відкриття виконавчого провадження.

Із дослідженого суд встановив, що законодавцем цілеспрямовано передбачено можливість у господарському процесі подання звіту про виконання судового рішення в окремих майнових спорах виключно за умови відкриття виконавчого провадження.

Підсумовуючи викладене, зважаючи на відсутність визначених ч. 4 ст. 345-1 ГПК України умов, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Олененка Олександра Володимировича про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення.

Одночасно суд звертає увагу на положення ч. 5 ст. 345-1 ГПК України, відповідно до якої якщо відповідачем є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд під час ухвалення рішення суду за письмовою заявою позивача може зобов`язати такого відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення незалежно від характеру спору.

Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Такий звіт розглядається за правилами статей 345-3 і 345-4 цього Кодексу.

Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже відповідна заява на підставі ч. 5 ст. 345-1 ГПК України (якою Розділ VI ГПК України був доповнений згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень") подається позивачем не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі та розглядається судом при ухваленні рішення по суті позовних вимог, а відтак не може розглядатися судом на стадії виконання рішення суду.

Суд враховує, що на час ухвалення рішення у даній справі (05.08.2024) такі норми процесуального закону ще не діяли, водночас законодавчими нормами не передбачено, що після їх введення в дію 19.12.2024 стягувач має право подати таку заяву у справі, рішення в якій ухвалено.

Суд розглядає заяву про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 345-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 342 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 345-2 ГПК України)

У зв`язку з перебуванням судді Зарічанської З.В. на навчанні в Національній школі суддів України у період 05.10.2026 - 09.10.2026, господарський суд постановляє цю ухвалу у перший робочий день судді, тобто 12.10.2026.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. (ч. 2 ст. 345-2 ГПК України)

Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає. (ч. 5 ст. 345-2 ГПК України)

Отже суд відмовляє у задоволенні заяви стягувача.

Керуючись ст. 232 - 235, 255, 345-1, 345-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Олененка Олександра Володимировича про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання.

Копії ухвали надіслати сторонам, Виконавчому комітету Гельмязівської сільської ради за допомогою системи "Електронний суд" та Золотоніському управлінню Державної казначейської служби України Черкаської області електронною поштою (office.zolot@ck.treasury.gov.ua, mvk@zolo.gov.ua).

Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА