Решение № 140500907, 05.10.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 жовтня 2026 рокум. ТернопільСправа № 921/440/26

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О. при секретарі судового засідання Саловська О.А. розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", 29019, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Степана Бандери, 1/1

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради, 46017, Тернопільська область, Тернопільський район, м. Тернопіль, вул. Сахарова Андрія, будинок 2,

про стягнення заборгованості в сумі 41 823грн 46коп.

За участі від:

Позивача Жовнірчук Богдана Олександрівна, адвокат ;

Відповідача Панас Надія Миколаївна, заступник головного лікаря з правових та кадрових питань

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради про стягнення 39 334,72 грн. - заборгованості за спожиту електричну енергію; 1 961,76 грн. - інфляційних втрат; 526,98 грн. - 3% річних; 2 662,40 грн. витрат по оплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з повної оплати вартості отриманої згідно Договору №7240 від 17.09.2026 про постачання електричної енергії постачальником Споживачу в період з 01.10.2025 по 31.12.2025.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, підтриманому представницею відповідача у судових засіданнях, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 41 823 грн.46 коп. не визнає з огляду на те, що Постачальником за період поставки електричної енергії у грудні 2025 року Споживачеві було виставлено два акти прийняття - передавання товарної продукції №7240 від 26.12.2025 (додаток 1 та 2), згідно яких Відповідачем спожито 74 610, 78 кВт/год. на загальну суму 705 951, 08 грн.

Споживачем відповідно дані акти було підписано та проведено оплату згідно платіжних інструкцій: № 2419 від 26.12.2025 ; № 2418 від 26.12.2025 ; № 2424 від 26.12.2025 ; № 2443 від 29.12.2025.

Також 30.12.2025 згідно Додаткової угоди №3 до Договору, керуючись пп.1 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178, Сторони домовилися внести зміни до Договору, зменшивши обсяги закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника та викласти п.2.1 Договору в наступній редакції: « 2.1. За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія) в кількості 226 256,78 кВт/год. для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії згідно з умовами цього Договору».

Також зазначає, що Сторони домовились внести зміни до Договору та зменшити суму договору на 86 053,93 грн з ПДВ, утому числі: - кошти місцевого бюджету зменшити на 59 927,80 грн з ПДВ ; - власні кошти (кошти від господарської діяльності підприємства) зменшити на 26 126,13 грн. з ПДВ.

На підставі п.1 Додаткової угоди № 3, Сторони дійшли згоди та виклали п. 5.1 Договору в наступній редакції :

« 5.1. Загальна вартість цього Договору становить 1 613 611,52 грн., крім того ПДВ 322 722,30 грн., разом з ПДВ 1 936 333,82 грн. (один мільйон дев`ятсот тридцять шість тисяч триста тридцять три гривні 82 копійки), у тому числі: кошти місцевого бюджету 1 806 068,68 грн., враховуючи ПДВ 301 011,45 грн., власні кошти (кошти від господарської діяльності підприємства) 130 265,14 грн., враховуючи ПДВ 21 710,86 грн.».

Крім того зазначає, що Відповідач є комунальним некомерційним підприємством, діяльність якого частково регламентується Бюджетним кодексом України з дотриманням вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ч. 10 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі», Замовнику (у даному випадку - Відповідачу) забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених Законом України «Про публічні закупівлі», та укладення договорів про закупівлю, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених Законом України «Про публічні закупівлі».

30.12.2025 року Договір є юридично закритим за згодою сторін.

При цьому відповідач зазначає, що будь-які платежі за закритими договорами без наявних вчасно первинних документів заблоковані органами державного фінансового контролю та обслуговуючими банками. Проведення будь-яких розрахунків за спожиті енергоносії можливе виключно на підставі належним чином укладеного, підписаного та зареєстрованого договору (або додаткової угоди) відповідно до норм Закону України «Про публічні закупівлі».

Оскільки договір постачання електроенергії було припинено за згодою сторін, Відповідач був позбавлений законних правових підстав для перерахування коштів і здійснення оплати за відсутності чинного договору, що є грубим порушенням.

Також, Відповідач заперечує проти нарахованих йому 1 961,76 грн. інфляційних втрат та 526,98 грн. - 3% річних.

Окремо зазначає, що підписанням Додаткової угоди №3 від 30.12.2025, Сторони за взаємною згодою зменшили ціну Договору на 86 053,93 грн з ПДВ. Вказану угоду Позивач, підписав без жодних зауважень чи застережень, чим фактично підтвердив відсутність інших фінансових претензій до Замовника в межах цього Договору.

З огляду на зазначене, Відповідач вважає, що оскільки суму було зменшено, правові підстави для добровільної оплати більшої суми у Відповідача зникли саме внаслідок погодження та підписання угоди Позивачем.

А тому вважає, що у діях Відповідача відсутня вина у простроченні виконання зобов`язання, оскільки воно було зумовлене неналежним обліком обсягів електроенергії з боку самого Позивача (Кредитора).

Процесуальні дії суду у справі.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2026, справу №921/440/26 передано судді Чопку Ю.О.

Ухвалою від 02.09.2026 суддею Чопко Ю.О. прийнято справу №921/440/26 до свого провадження. Постановлено розгляд справи №921/440/26 розпочати спочатку та здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.09.2026 року.

Ухвалою від 15.09.2026 відкладено підготовче засідання у справі №921/440/26 та призначено її до розгляду по суті на 05.10.2026 о 15 год. 00 хв.

У судовому засіданні 05.10.2026 розпочато розгляд справи по суті.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами справи.

05 жовтня 2026 року справу розглянуто та у відповідності до вимог ч.6 ст.233 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

17.09.2025 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір № 7240 про постачання електричної енергії постачальником Споживачу (надалі по тексту Договір).

Згідно п. 2.1. за цим Договором Постачальник зобов`язувався поставити електричну енергію Споживачу в кількості 238 000 кВт/год. для забезпечення потреб Споживача, а Споживач зобов`язувався оплатити Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Згідно п. 5.1 Договору - загальна вартість цього Договору становила 1 453 294,64 грн., крім того ПДВ 290 658,92 грн., разом з ПДВ 1 743 953,56 грн. (Один мільйон сімсот сорок три тисячі дев`ятсот п`ятдесят три гривні 56 копійок), у тому числі: - кошти місцевого бюджету 1 597 402,84 грн., враховуючи ПДВ 266 233,80 грн. - власні кошти (кошти від господарської діяльності підприємства) 146 550,72 грн., враховуючи ПДВ 24 425, 12 грн.

Відповідно до п. 5.2. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною (ціна за одиницю електричної енергії), яка вказана з урахуванням усіх складових частин у Специфікації (Додаток 1), що є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 5.3. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем Комерційною пропозицією (Додаток 2).

У відповідності до пункту 5.6. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Згідно п. 5.9. Договору, оплата акту приймання - передачі електричної енергії Постачальника за цим Договором здійснюється Споживачем протягом 20 робочих днів з моменту отримання його Споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Пунктом 6.2.1. Договору передбачено, що Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 6.2.4. Договору передбачено, що Споживач зобов`язується відшкодовувати Постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов`язань перед Постачальником, що покладені на нього чинним законодавством та/або цим Договором.

Згідно п. 7.1.1 Договору - Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію.

Згідно Додатку 2 «Комерційна пропозиція» до Договору - договір діє з дати підписання до 31.12.2025, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по Договору. Послуги надавалися з 01.10.2025 по 31.12.2025.

Відповідачем з 01.10.2025 р. по 31.12.2025 р. включно, згідно приписів статті 714 ЦК України та в межах дії Договору № 7175 про постачання електричної енергії Споживачу від 15.01.2021 року, сплачено за спожиту електричну енергію:

- в листопаді 2025 року на суму 595 171,79 грн.;

- в грудні 2025 року на суму 1 341 162,03 грн.;

Загальна сума оплати становить 1 936 333,82 грн.

Як встановлено судом, 26.12.2025 року між Позивачем та Відповідачем було підписано акти приймання передавання за грудень 2025 року, згідно якого Відповідачем спожито 74 610,78 кВт/год. на загальну суму 705 951,08 грн.

30.12.2025 року між Відповідачем та Позивачем підписано додаткову угоду № 3 до Договору № 7240 від 17.09.2025 року, згідно якої Сторони домовились зменшити суму договору на 86 053,93 грн. з ПДВ.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, після проведення взаєморозрахунків, Позивачем отримано інформацію від оператора системи розподілу щодо обсягів фактично спожитої електричної енергії за грудень 2025 року по Договору № 7240 від 17.09.2025 року за ТКО з ЕІС-кодами: 62Z6856378780190, 62Z5559804991093, 62Z6414031263204, 62Z0092036486852.

Так, згідно наданої оператором системи розподілу інформації, фактичне споживання електричної енергії Відповідачем за грудень 2025 року становило: 78 768 кВт/год. на суму 745 285,80 грн.

Таким чином, з 01.10.2025 р. по 31.12.2025 р. включно з ресурсу Позивача відбулось постачання електричної енергії Відповідачу у наступних обсягах та за ціною, що підтверджується рахунками-фактурами № 7240 (за номером договору) та інформацією щодо обсягів фактично спожитої електричної енергії, наданої оператором системи розподілу АТ «Тернопільобленерго»:

1. В жовтні 2025 року 81 224 кВт*год. на суму 595 171,79 грн.;

2. В листопаді 2025 року 70 422 кВт*год. на суму 635 210,95 грн.;

3. В грудні 2025 року 78 768 кВт*год. на суму 745 285,80 грн.

Всього з 01.10.2025 р. по 31.12.2025 р. включно Відповідачем спожито 230 414 кВт*год. на суму 1 975 668,54 грн.

Також, факт споживання відповідачем електричної енергії в обсязі 230 414 кВт*год. у зазначений період, підтверджується і листом АТ Тернопільобленерго №2967/44 від 29.04.2026 року.

При цьому, як свідчать наявні у справі докази, відповідач вартість спожитої в період з 01.10.2025 по 31.12.2025 електричної енергії, оплатив лише в сумі 1 936 333,82 грн.

Таким чином, станом на час розгляду спору, основна заборгованість відповідача перед позивачем по Договору постачання електричної енергії № 7240 від 17.09.2025 склала 39 334,72 коп.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по оплаті спожитої електричної енергії в період з 01.10.2025 по 31.12.2025 в повному обсязі стали підставою для нарахування Комунальному некомерційному підприємству "Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради 1 961,76 грн. - інфляційних втрат та 526,98 грн. - 3% річних.

Таким чином предметом позовних вимог позивача є : стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради 39 334,72 грн. - заборгованості за спожиту електричну енергію; 1 961,76 грн. - інфляційних втрат; 526,98 грн. - 3% річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу (надалі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 11, ч.1 ст. 13 ЦК України).

У розумінні ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому у ст. 629 ЦК України законодавець обумовив, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Приписами ст.655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст.611 ЦК України).

Згідно із ч.3 ст.670 ЦК України, якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з пунктом 3 статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 р. у справі № 910/9072/17).

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Водночас майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони, в порядку виконання договірного зобов`язання, не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №334/2517/16-ц, від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17, від 27.01.2021 у справі №910/16334/19, від 04.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 07.12.2021 у справі № 910/13182/20 та від 10.02.2022 у справі № 918/339/21.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №7240 від 17.09.2025 та додаткових угод №№1,2,3 до договору, позивачем поставлено, а відповідачем спожито 230 414 кВт*год. електричної енергії на загальну суму 1 975 668,54 грн., з яких відповідачем оплачено 1 936 333,82 грн.

Факт споживання електричної енергії підтверджується, також, листом АТ Тернопільобленерго №2967/44 від 29.04.2026 року.

Крім того, виконання договору Позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками фактурами, які є документальним актом виконання Постачальником та використання Споживачем фактично спожитої електричної енергії.

Враховуючи зазначене, розмір основної заборгованості Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" за спожиту електричну енергію, станом на час розгляду справи №921/440/26, становить 39 334,72 грн.

Заперечення відповідача щодо заявленої до стягнення суми боргу із посиланням на те, що 30.12.2025 року Договір є юридично закритим за згодою сторін, а тому відповідач був позбавлений законних правових підстав для перерахування коштів і здійснення оплати за відсутності чинного договору, а також із посиланням на укладену між сторонами Додаткову угоду №3 від 30.12.2025 щодо домовленості про зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника до 226 256,78 кВт/год. для забезпечення потреб Споживача, тобто, зменшення загальної суми Договору на 86 053,93 грн з ПДВ, суд розглядає критично з огляду на таке.

Із наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що після укладення зазначеної Додаткової угоди та проведення первинних взаєморозрахунків, Позивачем було отримано від оператора системи розподілу уточнені дані щодо фактичних обсягів споживання електричної енергії Відповідачем за грудень 2025 року по ТКО з ЕІС-кодами: 62Z6856378780190, 62Z5559804991093, 62Z6414031263204, 62Z0092036486852, зазначеними у додатку 1 до Заяви - приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу.

26.12.2025 року між позивачем та відповідачем було підписано акти приймання передавання за грудень 2025 року, згідно яких Відповідачем спожито 74 610,78 кВт/год. на загальну суму 705 951,08 грн.

Разом з тим, згідно з інформацією, наданою оператором системи розподілу АТ "Тернопільобленерго" факт та обсяг споживання електричної енергії Споживачем в період з 01.10.2026 по 31.12.2026 складає 230 414 кВт/год. на загальну суму 745 285,80 грн., зокрема, Відповідачем у грудні 2025 року спожито 78 768 кВт/год., що перевищує обсяг, який був врахований Сторонами при проведенні первинних розрахунків та укладенні Додаткової угоди № 3.

Відповідно до п. 2.1.7. Кодексу комерційного обліку, основні ролі, які виконуються АТ «Тернопільобленерго» при забезпеченні комерційного обліку електричної енергії, та пов`язані з ними процеси вказані в цьому пункті, зокрема: - установлення, налаштування (зокрема параметризація), заміна, розвиток, введення та виведення з експлуатації, а також технічна підтримка та обслуговування ЗКО, їх програмного та апаратного забезпечення; - зчитування результатів вимірювань (первинних даних комерційного обліку) та даних про стан ЗКО, контроль якості зчитування, формування первинних даних комерційного обліку та їх передача ОДКО.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України "Про ринок електричної енергії" господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачам, зберігання енергії, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадяться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п.1.8. ст. 46. ЗУ «Про ринок електричної енергії» функції, права та обов`язки оператора системи розподілу - забезпечувати комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

У відповідності до п.4.3. Постанови №312 від 14.03.2018 року НКРЕКП, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку згідно пп. 8.6.1, 8.6.7, 8.6.15, 9.14.1, 9.14.3 даного Кодексу, зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.

При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії через канали дистанційного зв`язку.

Дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж дані, отримані безпосередньо оператором системи або постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії.

Таким чином, незважаючи на те, що між сторонами було підписано додаткову угоду про зменшення суми договору, зазначені обставини не звільняють Відповідача від обов`язку оплатити фактично спожиту електричну енергію. Дані оператора системи розподілу АТ «Тернопільобленерго» є належним підтвердженням фактичних обсягів споживання електричної енергії за грудень 2025 року та свідчать про те, що Відповідачем було фактично спожито електричну енергію на суму, яка перевищує здійснену оплату.

Електрична енергія споживається в момент її отримання, а тому не може бути повернута.

Тобто, спожита відповідачем електрична енергія на суму 39 334,72 грн. не може бути повернутою споживачем постачальнику в натурі, а тому підлягає відшкодуванню відповідачем її вартості.

Суд зазначає, що одними із загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст.3 Цивільного кодексу України, є справедливість, добросовісність та розумність. Водночас вказані принципи є і принципами зобов`язального права, наведеними в ст.509 Цивільного кодексу України.

Цивільні правовідносини, що виникли між сторонами на підставі укладеного між ними договору та під час його реалізації покладають зобов`язання на позивача як постачальника електричної енергії, так і на відповідача як споживача, в тому числі в частині прийняття та споживання електричної енергії у передбачених договором обсягах, з подальшою їх оплатою, в тому числі у випадку перевищення договірних спожитих обсягів.

Водночас, відповідач не навів жодних обґрунтованих заперечень щодо достовірності зазначених даних, та не надав доказів, які б свідчили про інший фактичний обсяг спожитої ним електричної енергії.

Таким чином, обсяг та вартість електричної енергії, спожитої Відповідачем у грудні 2025 року підтверджені належними та допустимими доказами, Відповідачем не спростовані, а відтак підлягають оплаті в повному обсязі.

Щодо доводів Відповідача про неможливість здійснення оплати після підписання додаткової угоди про зменшення суми Договору та відсутності правових підстав для оплати фактично спожитої електричної енергії зазначаємо, що згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частина 2 ст. 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

До того ж, в ст. 1 ЦК України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином. Сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Таким чином, відсутність державних асигнувань не звільняє Відповідача від виконання своїх зобов`язань за договором (ст. 4, 48, 51 Бюджетного кодексу України).

Такий висновок наведено, зокрема в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17, №925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №12-46гс18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що загальна заборгованість Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", за спожиту у в період з 01.10.2025 по 31.12.2025 електричну енергію складає 39 334,72 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, з метою врегулювання спору в досудовому порядку, 20.04.2026 ТОВ "Хмельницькенергозбут" направило боржнику претензію за № 0101-730.

18.05.2026 року Позивачем отримано відповідь № 586-01/02, в якій відповідач вимоги, зазначені у претензії не визнав із посиланням на відсутність заборгованості за договором.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Враховуючи зазначене, беручи до уваги умови укладеного між сторонами договору, а також те, що відповідачем не виконано взятих на себе зобов`язань в частині оплати за отриману та спожиту в період з 01.10.2025 по 31.12.2025 електричну енергію, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 39 334 грн 72 коп. основної заборгованості, яка підлягає до задоволення, як підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Щодо заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

В силу частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 1 961,76 грн., суд зазначає таке.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати за спожиту електричну енергію, у зв`язку з чим позивачем за неналежне виконання умов Договору нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих відповідно до вимог статті 625 ЦК України на суму заборгованості з оплати електричної енергії у розмірі 39 334,72 грн за період з 01.02.2026 по 13.07.2026 в розмірі 1 961,76 грн.

Судом, перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що він виконаний правильно, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних нарахованих за Договором №7240 про постачання електричної енергії споживачу від 17.09.2025 у розмірі 1 961,76 грн є такими, що підлягають до задоволення, як правомірно заявлені.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 526,98 грн., суд зазначає таке.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.

У зв`язку з порушення строків оплати за отриману та спожиту електричну енергію, позивачем нараховано за Договором №7240 від 17.09.2025 про постачання електричної енергії споживачу, за період прострочення грошового зобов`язання з 01.02.2026 по 13.07.2026 - 526 грн 98 коп. інфляційних втрат.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та встановивши, що він виконаний правильно, задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 526 грн 98 коп. як правомірно нараховані за Договором №7240 про постачання електричної енергії споживачу від 17.09.2025.

Щодо розподілу судового збору.

В порядку ст.ст. 123, 129 ГПК України судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп. покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради (код ЄДРПОУ 02001305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ 42035266) 39 334 (тридцять дев`ять тисяч триста тридцять чотири) грн. 72 коп. основного боргу, 1 961 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят одна) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 526 (п`ятсот двадцять шість) грн. 98 коп. три відсотки річних, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі оскаржити його до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлено 12 жовтня 2026 року.

Суддя Ю.О. Чопко