Постановление суда № 140498970, 12.10.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/1268/26

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

12.10.2026м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву Акціонерного товариства "Оріана" (вх. № 9196/26 від 07.10.2026) про забезпечення позову (до подання позовної заяви) у справі

за заявою: Акціонерне товариство "Оріана"

(вул. Євшана, буд. 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуська соляна компанія"

(вул. Будівельників, буд. 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріана-Еко"

(вул. Євшана, буд. 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300)

про забезпечення позову до подання позовної заяви щодо визначення реального співвідношення розмірів часток учасників у статутному капіталі товариства,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Оріана" звернулося до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом:

- Заборони загальним зборам учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріана-Еко", проведення яких перенесено на 14.10.2026 об 11:00 год, а також у разі їх подальшого перенесення, відкладення або повторного скликання загальним зборам з питанням щодо зміни керівника, проведеним на будь-яку іншу дату, приймати рішення про припинення повноважень (звільнення, відкликання) чинного керівника ТОВ "Оріана-Еко" та/або обрання (призначення) нового керівника ТОВ "Оріана-Еко";

- Заборони ТОВ "Оріана-Еко", його органам та посадовим особам до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі вчиняти дії, спрямовані на виконання та реалізацію рішення загальних зборів учасників про припинення повноважень (звільнення, відкликання) чинного керівника ТОВ "Оріана-Еко" та/або обрання (призначення) нового керівника, якщо таке рішення буде прийняте на загальних зборах 14.10.2026 або на загальних зборах, проведених на іншу дату внаслідок їх подальшого перенесення, відкладення чи повторного скликання;

- Заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі проводити державну реєстрацію змін до відомостей про ТОВ "Оріана-Еко", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у частині зміни відомостей про керівника товариства, якщо підставою для такої реєстраційної дії є рішення загальних зборів учасників, прийняте 14.10.2026 або на загальних зборах, проведених на іншу дату внаслідок їх подальшого перенесення, відкладення чи повторного скликання.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2026 заяву передано на розгляд судді Горпинюку І. Є.

07.10.2026 за вх. № 18617/26 через підсистему "Електронний суд" від АТ "Оріана" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії повідомлення ТОВ "Калуська соляна компанія" від 03.08.2026 про скликання загальних зборів учасників ТОВ "Оріана-Еко", зазначивши, що з технічних причин цей документ не було додано до заяви про забезпечення позову.

08.10.2026 за вх. № 18759/26 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" ТОВ "Калуська соляна компанія" подало заперечення на заяву АТ "Оріана" про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.10.2026 задоволено самовідвід судді Горпинюка І. Є. у справі № 909/1268/26 за заявою АТ "ОРІАНА" про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2026 справу № 909/1268/26 передано на розгляд судді Михайлишину В. В.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, АТ "Оріана" зазначає, що є учасником ТОВ "Оріана-Еко", іншим учасником якого є ТОВ "Калуська соляна компанія".

За твердженням заявника, реальне співвідношення часток учасників у статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко" становить 51 відсоток для АТ "Оріана" та 49 відсотків для ТОВ "Калуська соляна компанія". Водночас у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відображено інше співвідношення часток учасників товариства, а саме: 46, 45 відсотка для АТ "Оріана" та 53, 55 відсотка для ТОВ "Калуська соляна компанія".

Заявник вважає, що таке співвідношення часток не відповідає фактичному обсягу корпоративних прав учасників товариства, у зв`язку із чим має намір звернутися до господарського суду із позовом про визначення реального співвідношення розмірів часток учасників у статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко".

На обґрунтування своєї позиції АТ "Оріана" посилається на обставини проведення державної реєстрації змін щодо товариства, накази Міністерства юстиції України від 19.01.2022 № 159/5 та від 28.08.2024 № 2539/5, судові рішення у справах № 909/230/19, № 909/326/21, № 909/864/25, № 910/12113/24, а також інші документи, які, на переконання заявника, підтверджують порушення його корпоративних прав.

Крім того, заявник зазначає, що 14.09.2026 були скликані загальні збори учасників ТОВ "Оріана-Еко", проведення яких не було завершено у зв`язку з повідомленням про замінування, а їх подальше проведення перенесено на 14.10.2026 об 11:00 год.

За твердженням АТ "Оріана", на зазначених загальних зборах може бути прийнято рішення про припинення повноважень чинного керівника товариства та призначення нового керівника.

Заявник вважає, що ТОВ "Калуська соляна компанія", використовуючи відображену в Єдиному державному реєстрі частку в розмірі 53, 55 відсотка, може забезпечити прийняття відповідного рішення без підтримки АТ "Оріана", хоча, на переконання заявника, ТОВ "Калуська соляна компанія" належить лише 49 відсотків статутного капіталу товариства.

Відтак заявник пов`язує необхідність забезпечення позову з ризиком прийняття управлінських рішень із використанням спірної більшості голосів, можливістю зміни керівника товариства та виникненням у майбутньому нових корпоративних і реєстраційних спорів.

У поданих запереченнях ТОВ "Калуська соляна компанія" зазначає, що заявлені заходи забезпечення позову не мають безпосереднього зв`язку з предметом майбутнього позову, оскільки зміна керівника товариства не змінює розміру часток його учасників, розміру статутного капіталу та не перешкоджає судовому захисту відповідних корпоративних прав.

ТОВ "Калуська соляна компанія" також вказує на те, що запропоновані заходи забезпечення позову суперечать обмеженням, установленим статтею 137 Господарського процесуального кодексу України, порушують баланс інтересів учасників товариства та можуть призвести до невиправданого втручання у здійснення корпоративного управління.

Крім того, у запереченнях наведено доводи щодо правового значення відомостей Єдиного державного реєстру, змісту ухвали Верховного Суду від 01.05.2026 у справі № 910/12113/24, відсутності підстав для застосування преюдиційності обставин, на які заявник посилається у зв`язку з постановою Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 909/230/19, а також щодо існування інших судових проваджень, пов`язаних із корпоративними правами учасників ТОВ "Оріана-Еко".

На підставі наведеного ТОВ "Калуська соляна компанія" просить відмовити у задоволенні заяви АТ "Оріана" про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

За приписами частини 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За правилами пункту 1 частини 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору.

Згідно із пунктом 3 частини 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони визначати правомочність загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства.

Пунктом 4 частини 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено обмеження щодо заборони здійснювати органами державної влади, органами місцевого самоврядування покладені на них відповідно до законодавства повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Відповідно до частини 9 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу.

За частиною 10 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.

Частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на гарантування ефективного судового захисту порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

Водночас заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та застосовуються лише за наявності передбачених законом підстав, оскільки їх безпідставне застосування може призвести до порушення прав та законних інтересів інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками судового процесу.

У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду сформулювала підхід, відповідно до якого як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Зазначений підхід узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2025 у справі № 910/7497/24, відповідно до якої при вирішенні питання про забезпечення позову суд має оцінити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, розумність, обґрунтованість, адекватність і співмірність такого заходу, забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу, а також недопущення безпідставного обмеження прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб. При цьому заходи забезпечення позову мають відповідати суті та предмету заявлених позовних вимог, не виходити за межі спору та не створювати необґрунтованих перешкод у здійсненні прав і виконанні обов`язків за правовідносинами, які не охоплюються предметом судового розгляду.

При цьому суд враховує, що забезпечення позову допускається не лише за умови доведення неможливості виконання майбутнього судового рішення, а й у випадку існування обґрунтованого ризику неможливості ефективного захисту або поновлення порушеного чи оспорюваного права.

Водночас сама наявність корпоративного конфлікту між учасниками товариства не є безумовною підставою для застосування заходів забезпечення позову. Необхідним є встановлення зв`язку між конкретним заходом забезпечення та правом, за захистом якого особа має намір звернутися до суду.

У постанові від 08.12.2022 у справі № 911/2446/21 Верховний Суд, оцінюючи заходи забезпечення позову у спорі щодо частки у статутному капіталі товариства, розмежував обмеження, безпосередньо пов`язані зі спірною часткою, та обмеження щодо інших аспектів діяльності юридичної особи.

Зокрема, у пункті 31 зазначеної постанови Верховний Суд дійшов висновку, що заборона вносити зміни до відомостей про юридичну особу щодо складу учасників товариства та обтяження корпоративних прав має обмежуватися розміром спірної частки. Саме такий захід забезпечення позову безпосередньо пов`язаний з предметом спору, є співмірним із заявленими вимогами та не порушує права й інтереси інших учасників товариства.

Водночас у пункті 32 цієї постанови Верховний Суд зазначив, що інші заходи забезпечення позову (заборона державної реєстрації зміни органів управління товариства; зміни місцезнаходження товариства; зміни місцезнаходження товариства; проводити передачу реєстраційної справи товариства) суд апеляційної інстанції застосував без обґрунтування доцільності їх вжиття та пов`язаності з предметом спору, що суперечить частині десятій статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

У постанові від 28.08.2023 у справі № 906/304/23 Верховний Суд, перевіряючи законність судового рішення щодо заборони товариству розглядати питання зміни виконавчого органу, звернув увагу на можливість негативного впливу такого обмеження на діяльність товариства.

У пункті 4.7. зазначеної постанови, оцінюючи обґрунтованість та законність постанови суду апеляційної інстанції, якою було скасовано ухвалу місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, Верховний Суд вважає, що застосовані вказаною ухвалою заходи забезпечення позову, зокрема, заборона товариству розглядати питання зміни виконавчого органу (керівника, директора) можуть вчинити негативний вплив на діяльність товариства в цілому, блокувати його діяльність, оскільки саме виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства та діє від імені товариства у межах, встановлених статутом товариства і законом. До того ж, такий спосіб забезпечення позову не перебуває у безпосередньому зв`язку зі спором, що розглядається, та призводить до невиправданого обмеження прав товариства, його учасників, які не є відповідачами.

Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити із законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 Господарського кодексу України). Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.08.2018 у справі № 907/835/17.

Наведені висновки Верховного Суду не встановлюють безумовної заборони забезпечення позову шляхом заборони прийняття конкретного рішення про зміну керівника товариства. Водночас вони вимагають перевірки безпосереднього зв`язку такого заходу з предметом спору, його необхідності та співмірності.

Оцінюючи обґрунтованість заяви про забезпечення позову та надані на її підтвердження докази, суд виходить із такого.

Як убачається зі змісту заяви, АТ "Оріана" має намір звернутися до суду із позовом про визначення належного співвідношення часток учасників у статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко", посилаючись на належність йому частки в розмірі 51 відсотка, а ТОВ "Калуська соляна компанія" - 49 відсотків, тоді як у Єдиному державному реєстрі відображено інше співвідно шення часток - 46,45 відсотка та 53, 55 відсотка відповідно.

Необхідність забезпечення позову заявник пов`язує з можливістю прийняття на загальних зборах учасників ТОВ "Оріана-Еко", проведення яких перенесено на 14.10.2026, рішення про зміну керівника товариства з використанням ТОВ "Калуська соляна компанія" спірної більшості голосів.

На підтвердження своїх доводів заявником подано, зокрема, судові рішення у справах № 909/230/19, № 909/326/21, № 909/864/25, матеріали оскарження реєстраційних дій, накази Міністерства юстиції України, відомості Єдиного державного реєстру та акти від 14.09.2026, складені у зв`язку з проведенням загальних зборів учасників товариства.

Суд враховує, що постановою Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 909/230/19 залишено в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ТОВ "Калуська соляна компанія" щодо рішення загальних зборів та визначення розмірів часток учасників. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.10.2022 у справі № 909/326/21 визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 27.04.2018, а рішенням у справі № 909/864/25, залишеним без змін постановою апеляційного суду від 15.04.2026, задоволено вимоги АТ "Оріана" про витребування частки в розмірі 0, 003 відсотка.

Наведені судові рішення свідчать про існування між відповідними особами корпоративних спорів щодо належності та реалізації прав на частки у статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко". Водночас вони самі по собі не підтверджують необхідності обмеження повноважень загальних зборів щодо формування виконавчого органу товариства для забезпечення майбутнього позову про визначення співвідношення часток учасників.

Матеріали оскарження реєстраційних дій, накази Міністерства юстиції України від 19.01.2022 № 159/5 та від 28.08.2024 № 2539/5, а також ухвала Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/198/24, якою позов ТОВ "Калуська соляна компанія" залишено без розгляду, підтверджують наявність спорів щодо реєстраційних дій та корпоративних прав учасників товариства, однак не встановлюють необхідності застосування саме заявлених заходів забезпечення позову.

Щодо ухвали Верховного Суду від 01.05.2026 у справі № 910/12113/24 суд зазначає, що нею зупинено дію судових рішень, ухвалених за результатами розгляду спору щодо наказу Міністерства юстиції України від 28.08.2024 № 2539/5 та відповідних реєстраційних дій.

При цьому наведені у пункті 11 зазначеної ухвали обставини щодо можливих негативних наслідків реєстраційних дій викладені як доводи Фонду державного майна України, тоді як висновок Верховного Суду стосувався необхідності зупинення дії оскаржуваних судових рішень на час касаційного перегляду відповідно до статті 332 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, зазначена ухвала не містить висновку щодо необхідності заборони зміни керівника ТОВ "Оріана-Еко" та сама по собі не підтверджує наявності підстав для застосування заявлених заходів забезпечення позову.

Водночас зі змісту актів від 14.09.2026 убачається, що між представниками учасників товариства виникли розбіжності щодо підтвердження представницьких повноважень, а проведення загальних зборів було перервано у зв`язку з повідомленням про замінування. В акті № 2 від 14.09.2026 зафіксовано перенесення проведення зборів на 14.10.2026 об 11:00 год.

Таким чином, надані докази підтверджують наявність конкретної запланованої події -проведення загальних зборів учасників товариства. Проте сама можливість прийняття на них рішення про зміну керівника не є достатньою підставою для застосування заявлених заходів забезпечення позову.

Суд враховує, що відповідно до частини 3 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", кожен учасник товариства має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі, якщо інше не передбачено статутом.

Отже, між розміром частки учасника та кількістю належних йому голосів існує правовий зв`язок. Водночас наявність такого зв`язку не означає, що будь-яке рішення загальних зборів, прийняте з використанням відповідної кількості голосів, безпосередньо стосується предмета спору про визначення розміру часток учасників.

У цьому випадку предмет майбутнього позову стосуватиметься належного співвідношення часток учасників ТОВ "Оріана-Еко", тоді як заявлені заходи забезпечення позову спрямовані на обмеження прийняття, виконання та державної реєстрації рішень щодо зміни керівника товариства.

Прийняття рішення про зміну керівника та державна реєстрація відповідних змін самі по собі не змінюють розміру часток учасників товариства, не здійснюють їх перерозподілу та не позбавляють заявника можливості звернутися до суду за захистом відповідних корпоративних прав.

При цьому заявником не наведено достатнього обґрунтування того, яким саме чином прийняття та реалізація рішення про зміну керівника можуть істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист права на належний розмір частки у статутному капіталі товариства, зокрема зумовити необхідність нових звернень до суду для його поновлення.

Оцінюючи співмірність заявлених заходів, суд враховує, що заборона прийняття рішення про зміну керівника поширюється не лише на загальні збори, призначені на 14.10.2026, а й на збори, проведені на іншу дату внаслідок їх перенесення, відкладення або повторного скликання, незалежно від конкретних підстав прийняття відповідного рішення.

За таких обставин застосування зазначеної заборони може призвести до невиправданого обмеження повноважень загальних зборів щодо формування виконавчого органу товариства та порушення балансу інтересів учасників корпоративних правовідносин.

Заявлена заборона ТОВ "Оріана-Еко", його органам та посадовим особам вчиняти дії щодо виконання рішення про зміну керівника є похідною від заборони прийняття такого рішення. Водночас її формулювання не конкретизує змісту заборонених дій, що створює невизначеність щодо обсягу відповідного обмеження.

Так само заборона державним реєстраторам, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам здійснювати державну реєстрацію зміни керівника товариства не має достатнього безпосереднього зв`язку з предметом майбутнього спору щодо розміру часток учасників, а необхідність її застосування для забезпечення ефективного судового захисту заявником не обґрунтована.

При цьому суд зазначає, що на стадії вирішення питання про забезпечення позову не встановлюється належне співвідношення часток учасників ТОВ "Оріана-Еко", правомірність відображення відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі та законність можливого використання учасниками певної кількості голосів під час прийняття рішень загальними зборами. Зазначені питання належать до предмета відповідних корпоративних спорів та не можуть вирішуватися наперед під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши наведені заявником обставини та подані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що хоча матеріали заяви підтверджують існування корпоративного конфлікту та заплановане проведення загальних зборів учасників ТОВ "Оріана-Еко", вони не містять достатнього обґрунтування того, що невжиття саме заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист чи поновлення права, за захистом якого заявник має намір звернутися до суду.

Водночас застосування таких заходів за відсутності достатнього зв`язку з предметом майбутнього позову може призвести до непропорційного обмеження корпоративних прав учасників товариства та втручання у здійснення його управління, що не відповідає вимогам статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене Господарський суд Івано-Франківської області дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства "Оріана" від 07.10.2026 (вх. № 9196/26 від 07.10.2026) про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Керуючись статтями 74, 136, 137, 138, 140, 232 - 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Оріана" (вх. № 9196/26 від 07.10.2026) про забезпечення позову (до подання позовної заяви) - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

3. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду.

4. Ухвала підписана 12.10.2026.

Суддя В. В. Михайлишин