Постановление суда № 140498936, 12.10.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/558/26

У Х В А Л А

12.10.2026м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., розглянувши матеріали заяви Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (вх. № 18712/26 від 08.10.2026) про допуск до участі у справі як забезпеченого кредитора (сторони справи), у справі за заявою (вх. № 4138/26 від 04.05.2026) Дочірнього підприємства "Інтерштамп" (вул. Вовчинецька, буд. 225, м. Івано-Франківськ, 76006; ідентифікаційний код 30984636) про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Інтерштамп",

В С Т А Н О В И В:

у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа за заявою Дочірнього підприємства "Інтерштамп" про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Інтерштамп".

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2026 справу № 909/558/26 прийнято до провадження судді Михайлишина В. В., розгляд справи розпочато спочатку та призначено підготовче засідання на 09.10.2026 об 12:00 год. Цією ж ухвалою Дочірнє підприємство "Інтерштамп" зобов`язано, у строк до 06.10.2026, надати суду документи та додаткові пояснення, визначені у пункті 4 резолютивної частини ухвали.

Ухвалою від 09.10.2026 суд задовольнив клопотання Дочірнього підприємства "Інтерштамп" (вх. № 18587/26 від 06.10.2026) про відкладення підготовчого засідання та продовження строку для подання витребуваних судом документів і додаткових пояснень; продовжив Дочірньому підприємству "Інтерштамп" строк для подання документів та додаткових пояснень, витребуваних ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2026, до 02.11.2026; відклав підготовче засідання з розгляду заяви Дочірнього підприємства "Інтерштамп" про відкриття провадження у справі про банкрутство на 05.11.2026; визнав явку представника боржника у судове засідання обов`язковою.

Разом із тим, 08.10.2026 за вх. № 18712/26 через підсистему "Електронний суд" від Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" надійшла заява про допуск до участі у справі як забезпеченого кредитора (сторони справи).

Розглянувши подану заяву, дослідивши додані до неї документи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно зі статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства, забезпеченими кредиторами є кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Отже, законодавець пов`язує статус забезпеченого кредитора з наявністю забезпеченого заставою майна боржника права вимоги, яке належить відповідному кредитору.

При цьому статус забезпеченого кредитора може виникати й у випадку, коли майно боржника забезпечує виконання зобов`язання іншої особи, тобто коли боржник у справі про банкрутство є майновим поручителем за зобов`язанням третьої особи.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 575 Цивільного кодексу України, іпотека є заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, відповідно до якого іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, необхідною умовою встановлення статусу забезпеченого кредитора є належність особі відповідного права вимоги, виконання якого забезпечено заставою або іпотекою майна боржника.

Як убачається з матеріалів заяви, 10.09.2010 між ПАТ "Український інноваційний банк" та ТОВ "Компанія Рона" укладено кредитний договір № 002.

На забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Компанія Рона" за зазначеним кредитним договором 30.08.2011 укладено іпотечний договір, посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі за № 5193, відповідно до якого ДП "Інтерштамп" передало в іпотеку належне йому нерухоме майно.

Отже, первісним кредитором за основним зобов`язанням та первісним іпотекодержателем за договором іпотеки було ПАТ "Український інноваційний банк".

Водночас заявник обґрунтовує належність йому відповідних прав організаційними змінами ПАТ "Український інноваційний банк", унаслідок яких найменування юридичної особи було змінено на ПАТ "УКРІНКОМ", а надалі на ПАТ "Українська інноваційна компанія".

Разом із тим, судом встановлено, що питання набуття ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав кредитора за кредитним договором № 002 від 10.09.2010 вже було предметом судового розгляду у справі № 909/220/20 про банкрутство ТОВ "Компанія Рона".

Так, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2020 у справі № 909/220/20 відмовлено у визнанні кредиторських вимог ПАТ "Українська інноваційна компанія" до ТОВ "Компанія Рона" у розмірі 204 061 251, 80 гривень.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 зазначену ухвалу залишено без змін. Вказана постанова апеляційного господарського суду набрала законної сили, не скасована та не змінена.

За результатами дослідження доказів суди у справі № 909/220/20 дійшли висновку про недоведеність ПАТ "Українська інноваційна компанія" належними та допустимими доказами набуття прав кредитора від ПАТ "Український інноваційний банк".

При цьому Західний апеляційний господарський суд у постанові від 12.04.2021 врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16.

Зокрема, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в результаті організаційних змін ПАТ "Український інноваційний банк" від 13.07.2016 та 28.03.2017 нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не утворилася.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власники ПАТ "Український інноваційний банк", приймаючи рішення про відмову від банківської діяльності, висловили бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку як юридичної особи, однак не дотрималися передбаченої банківським законодавством процедури.

Водночас відповідно до спеціального банківського законодавства реорганізація банку або його ліквідація за рішенням власників повинна здійснюватися з дотриманням установлених законом вимог та за погодженням із Національним банком України у передбачених законом випадках.

Однак організаційні зміни ПАТ "Український інноваційний банк" від 13.07.2016 та 28.03.2017 не були погоджені Національним банком України, попри обов`язковість такого погодження.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що правочину між ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "УКРІНКОМ" щодо передачі прав та обов`язків банку не відбулося, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також не встановлено, а іншої передбаченої статтею 512 Цивільного кодексу України зміни кредитора не доведено.

Отже, перехід прав та обов`язків від ПАТ "Український інноваційний банк" до ПАТ "УКРІНКОМ" та наступних осіб, які заявляли про набуття прав та обов`язків цього банку, не міг відбутися виключно на підставі виключення з найменування кредитної установи слова "банк" та виключення банківської діяльності з видів її діяльності без дотримання вимог банківського законодавства.

Застосувавши наведені правові висновки до обставин справи № 909/220/20, Західний апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання кредиторських вимог ПАТ "Українська інноваційна компанія" до ТОВ "Компанія Рона" у зв`язку з недоведеністю набуття заявником прав кредитора від ПАТ "Український інноваційний банк".

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд ураховує, що у справі № 909/220/20 вже досліджувалися обставини, пов`язані з набуттям ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав кредитора за кредитним договором № 002 від 10.09.2010, зокрема обставини організаційних змін ПАТ "Український інноваційний банк" та наявності правових підстав для переходу відповідних прав.

Водночас, суд ураховує, що заявник не надав доказів існування інших самостійних правових підстав набуття ним прав кредитора за кредитним договором № 002 від 10.09.2010 та прав іпотекодержателя за договором іпотеки від 30.08.2011, які б не були предметом дослідження під час розгляду справи № 909/220/20.

Отже, обставини, на які ПАТ "Українська інноваційна компанія" посилається в обґрунтування поданої заяви, не дають підстав для іншого висновку щодо доведеності набуття ним прав кредитора за відповідним основним зобов`язанням.

Суд також ураховує, що згідно з наданими заявником відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно іпотекодержателем нерухомого майна ДП "Інтерштамп" зазначено ПАТ "Українська інноваційна компанія".

Водночас державна реєстрація речового права не є самостійною матеріально-правовою підставою його виникнення чи переходу, а становить офіційне визнання і підтвердження державою відповідного права.

Наявність реєстраційного запису підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами, зокрема з доказами наявності передбаченої законом підстави набуття відповідного права.

У цьому випадку заявник пов`язує належність йому прав іпотекодержателя з організаційними змінами первісного кредитора, правові наслідки яких уже досліджувалися судами у справі № 909/220/20 з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/698/16.

За відсутності інших доказів набуття заявником відповідних прав сам по собі запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не є достатнім для висновку про доведеність ПАТ "Українська інноваційна компанія" статусу забезпеченого кредитора ДП "Інтерштамп".

При цьому суд ураховує, що у справі № 909/220/20 досліджувалося, зокрема, забезпечення за договором іпотеки від 02.12.2011, укладеним із ПП "Канва-С", тоді як у справі № 909/558/26 заявник посилається на договір іпотеки від 30.08.2011, укладений із ДП "Інтерштамп".

Тому суд не поширює висновки щодо конкретного договору іпотеки з ПП "Канва-С" на договір іпотеки з ДП "Інтерштамп" та не встановлює на їх підставі недійсності чи припинення останнього.

Водночас обидва звернення ПАТ "Українська інноваційна компанія" ґрунтуються на твердженні про набуття прав кредитора за кредитним договором № 002 від 10.09.2010, яке вже було предметом судового дослідження.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові від 03.02.2023 у справі № 911/2498/18 Верховний Суд зазначив, що ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство впливає на права заставодержателя майна боржника, оскільки змінює порядок задоволення його вимог. У зв`язку із цим заставодержатель має право заперечувати проти відкриття провадження у справі про банкрутство, подавати відповідні клопотання та докази, а також реалізовувати передбачені процесуальним законом права щодо оскарження судових рішень, якими вирішуються питання про його права та інтереси.

Водночас у наведеній постанові Верховний Суд відзначає, що визначення структури заставного майна є істотним для встановлення (визначення) статусу забезпеченого кредитора, наявність забезпечувальних відносин повинно доказуватися певними доказами, які підтверджують відповідні обставини (факти) забезпечення виконання зобов`язань.

Отже, сам факт перебування справи про банкрутство на стадії підготовчого засідання не виключає можливості реалізації заставодержателем процесуальних прав, пов`язаних із захистом його інтересів, однак для задоволення заяви про допуск до участі у справі саме як забезпеченого кредитора суд повинен установити належність заявнику права вимоги, забезпеченого заставою або іпотекою майна боржника.

Оцінивши подані ПАТ "Українська інноваційна компанія" докази у сукупності, урахувавши встановлені судами у справі № 909/220/20 обставини щодо недоведеності набуття заявником прав кредитора за кредитним договором № 002 від 10.09.2010, а також правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 та Верховного Суду від 03.02.2023 у справі № 911/2498/18, суд дійшов висновку, що заявник не довів належними та достатніми доказами наявності правових підстав для набуття ним статусу забезпеченого кредитора ДП "Інтерштамп".

При цьому суд не вирішує питання про припинення іпотеки, недійсність іпотечного договору, відсутність забезпеченого зобов`язання або належність прав іпотекодержателя іншій особі, оскільки зазначені питання не становлять предмета розгляду поданої заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ПАТ "Українська інноваційна компанія" про допуск до участі у справі № 909/558/26 як забезпеченого кредитора.

Керуючись статтями 1, 2, 39 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 74, 75, 86, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (вх. № 18712/26 від 08.10.2026) про допуск до участі у справі як забезпеченого кредитора (сторони справи) у справі 909/558/26 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

3. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду.

4. Ухвала складена та підписана 12.10.2026.

Суддя В. В. Михайлишин