Решение № 140498919, 30.09.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/728/26Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засіданні Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз", Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021,

до відповідача: Спільного українсько-канадського підприємства "Коломийська нафтогазова компанія "Дельта", вул. Петра Козланюка, буд. 3, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200,

про стягнення 146229,97 грн, з яких 24063,40 грн 3% річних, 122166,57 грн інфляційні втрати,

за участі:

від відповідача: Павлюк Олександра Юріївна (в режимі вкз),

від позивача: Онищук Мар"яна Борисівна,

встановив: Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Спільного українсько-канадського підприємства "Коломийська нафтогазова компанія "Дельта" про стягнення 3 % річних в сумі 24063,40 грн та інфляційних втрат в сумі 24063,40 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2026 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідні строки для подачі сторонами відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив; запропоновано сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою від 02.07.2026 судом постановлено перейти до розгляду справи №909/728/26 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.02.2026 у справі №909/1086/25, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2026, стягнуто з Спільного українсько-канадського підприємства «Коломийська нафтогазова компанія «Дельта» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 88450,56 грн заборгованості з оплати вартості послуг з розподілу потужності СП Дельта за квітень 2017 року на підставі договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000694.

Здійснення оплати на суму 88450,56 грн, що є оплатою вартості послуг з розподілу потужності СП «Дельта» за квітень 2017 року на підставі договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000694, відповідачем станом на 09.06.2026 не здійснено.

Внаслідок прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем за період з 16.05.2017 до 09.06.2026, нараховано відповідачу 24063,40 грн 3% річних, 122166,57 грн інфляційних втрат.

Позивач також зазначає, що позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, зважаючи на те, що момент виникнення грошового зобов`язання відповідача з оплати вартості послуг з розподілу потужності за квітень 2017 року пов`язаний із моментом набрання чинності тарифом на послуги розподілу потужності для точок входу.

Так, тариф на послуги розподілу потужності для точок входу набув чинності лише 01.04.2017 відповідно до постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві на позов заявляє про сплив строку позовної давності.

Зазначає про те, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/1086/25 встановлено, що момент прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати позивачу 88450,56 грн настав саме 01.04.2017.

Перебіг позовної давності був зупинений у період з 02.04.2020 по 03.09.2025 включно, а з 04.09.2025 продовжився.

Враховуючи преюдиційно встановлену (станом на момент подання позовної заяви у цій справі) рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/1086/25 обставину про те, що момент прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання настав 01.04.2017, саме з цієї дати розпочався перебіг позовної давності щодо вимог, заявлених на підставі ст. 625 ЦК України.

Відтак трирічна позовна давність щодо зазначених вимог спливала 01.04.2020. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, позивач зазначає, що станом на 02.04.2020 позовна давність не спливла, однак залишає поза увагою встановлену рішенням суду дату виникнення прострочення 01.04.2017, а також не враховує, що з 04.09.2025 перебіг позовної давності було відновлено.

Незважаючи на це, із даним позовом позивач звернувся лише 09.06.2026, тобто після спливу понад дев`яти місяців з моменту поновлення перебігу позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Також, вказує, що Постанова НКРЕКП №3482 передбачала набрання чинності відповідним тарифом з 01.04.2017. Та обставина, що 01.04.2017 припадало на суботу, не змінює визначеної постановою дати набрання тарифом чинності та не переносить її на 03.04.2017.

Рішенням суду по справі №909/1086/25 також встановлено, що моментом початку надання послуг та моментом прострочення виконання відповідачем зобов?язання здійснити оплату таких послуг є 01.04.2026. Та обставина, що 01.04.2017 припадало на суботу, не змінює визначеної рішенням суду по справі №909/1086/25 дати виникнення прострочення зобов?язання та не переносить її на 03.04.2017.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.02.2026 у справі №909/1086/25, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2026, стягнуто з Спільного українсько-канадського підприємства «Коломийська нафтогазова компанія «Дельта» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 88450,56 грн заборгованості з оплати вартості послуг з розподілу потужності СП Дельта за квітень 2017 року на підставі договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000694.

При прийнятті рішення у справі №909/1086/25 судом встановлено, наступне.

Постановою НКРЕКП від 28.03.2017 №348 Про встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу та точок виходу для ПАТ Укртрансгаз для газовидобувних підприємств, які подають природний газ на точку входу до газотранспортної системи, встановлено відповідний тариф для точок входу 296,80 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ.

У квітні 2017 року позивачем прийнято від відповідача природній газ в обсязі 275,586 тис.куб.м, що підтверджується Звітом про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу Спільного українсько-канадського підприємства "Коломийська нафтогазова компанія "Дельта" №1 від 05.05.2017, Звітом про транспортування газу по газотранспортній системі ПАТ "Укртрансгаз" станом на 15.05.2017, Зведеним актом приймання-передачі природного газу за квітень місяць 2017 року від 01.05.2017, Актом приймання-передачі природного газу за квітень місяць 2017 року від 01.05.2017, підписаними повноважними представниками сторін.

Відповідач оплату наданих послуг розподілу потужності у квітні 2017 року не здійснив, що зумовило позивача звернутись із позовом до суду про стягнення з Спільного українсько-канадського підприємства "Коломийська нафтогазова компанія "Дельта" 98152,71 грн.

Також, судом у вказаній справі встановлено, що 01.04.2017 набрала чинності Постанова НКРЕКП №348 від 28.03.2017, якою встановлено Публічному акціонерному товариству "Укртрансгаз" тарифи на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу до газотранспортної системи та точок виходу з газотранспортної системи згідно з додатком (пункт 1).

Так, приписами п. 7.1 договору визначено, що вартість послуг розподілу потужності розраховується за тарифами, які встановлюються НКРЕКП.

Тому, доцільним є застосування до визначення вартості послуг з розподілу потужності за період квітень місяць 2017 року положень Постанови НКРЕКП №348 від 28.03.2017, оскільки саме зазначений нормативно-правовий акт регулює питання розподілу потужності у разі відсутності відповідного додатку чи додаткового договору про розподіл потужності між сторонами.

Дію постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348 було зупинено ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі 826/5621/17, яку було скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020.

На підставі Постанови НКРЕКП №2001 від 21.12.2018 пункт 1 Постанови НКРЕКП №494 від 10.04.2017 виключено, а постанову НКРЕКП від 28.03.2017 №348 - визнано такою, що втратили чинність.

Постанова НКРЕКП №2001 від 21.12.2018 набрала чинності 01.01.2019.

У справі №909/1086/25 суд дійшов висновку про те, що строк для оплати вартості послуг з розподілу потужності за квітень 2017 року є таким, що настав.

Відповідач оплату послуг з розподілу потужності в сумі 88450,56 грн не сплатив, чим прострочив виконання зобов`язання.

З аналізу наведеного, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 88450,56 грн оплати послуги за розподіл потужності за період з 01.04.2017 по 27.04.2017, а в частині наданих послуг у період з 28.04.2017 по 30.04.2017 на суму 9702,15 грн безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, у справі №909/1086/25 встановлено обставину виникнення у відповідача грошового зобов`язання, а також обставину невиконання відповідачем такого зобов`язання.

Здійснення оплати на суму 88450,56 грн, що є оплатою вартості послуг з розподілу потужності СП «Дельта» за квітень 2017 року на підставі договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000694, відповідачем станом на 09.06.2026 не здійснено.

Як вказує позивач наведені обставини, встановлені у справі №909/1086/25 є такими, що не підлягають доказуванню при розгляді справи за результатами розгляду даних позовних вимог.

Внаслідок прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання у сумі 88450,56 грн, позивачем за період з 16.05.2017 до 09.06.2026, нараховано відповідачу 24063,40 грн 3% річних, 122166,57 грн інфляційних втрат.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.

Відповідно до частини третьої статті 11, частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з приписами статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом вказаної норми правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу статей 524, 533, 535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Отже, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Тому приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц)).

В постанові від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, за яким положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

За змістом статей 11, 526, 530, 599, 611, 612, 625 ЦК України наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України за час прострочення.

Отже, у разі неналежного виконання (прострочення) підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням її грошового зобов`язання перед кредитором до правовідносин щодо прострочення виконання грошового зобов`язання слід застосовувати приписи частини другої статті 625 ЦК України. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі №420/2411/19.

Таким чином, визначене частиною 2 статті 625 ЦК право стягнення 3% річних є особливою мірою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, яка полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, яке, у даному випадку, виникло безпосередньо з рішення суду про стягнення коштів, яке відповідачами не виконане.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою. Такі ж висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2023 у справі № 366/203/21, від 09.11.2023 у справі № 420/2411/19 та від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 64 постанови від 04.06.2019 у справі №916/190/18 (на яку також посилається скаржник) зробила такий висновок: "Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу".

Схожий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 98, 99 постанови від 10.09.2025 у справі № 369/13444/20, в якій зазначено: "Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з ухваленням судового рішення щодо нього чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність актів правосуддя про стягнення заборгованості не припиняє зобов`язань сторін. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.02.2026 у справі №909/1086/25, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2026, стягнуто з Спільного українсько-канадського підприємства «Коломийська нафтогазова компанія «Дельта» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 88450,56 грн заборгованості з оплати вартості послуг з розподілу потужності СП Дельта за квітень 2017 року на підставі договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000694.

Суд зазначає, що обставини щодо наявності у відповідача боргу з оплати вартості послуг з розподілу потужності СП Дельта за квітень 2017 року на підставі договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000694, встановлені рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.02.2026 у справі №909/1086/25, яке набрало законної сили, є преюдиційними при розгляді даної справи.

Згідно частини статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Отже не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанови Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 918/775/23, від 16.04.2024 у справі № 921/186/23, від 30.01.2024 у справі № 916/542/18).

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Воно також сприяє додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанови Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 910/8641/21, від 16.05.2023 у справі № 910/17367/20).

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, борг з оплати вартості послуг з розподілу потужності СП Дельта за квітень 2017 року на підставі договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000694, стягнутий з відповідача на підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.02.2026 у справі №909/1086/25, станом на 09.06.2026 відповідачем не оплачений.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За прострочення позивачем виконання грошового зобов`язання у сумі 88450,56 грн, позивачем за період з 16.05.2017 до 09.06.2026, нараховано відповідачу 24063,40 грн 3% річних, 122166,57 грн інфляційних втрат.

Судом здійснено перевірку вказаних розрахунків та встановлено їх арифметичну та методологічну правильність.

За наведеного, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 3% річних та 122166,57 грн інфляційних втрат.

Щодо заявленого відповідачем до застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Статтею 254 ЦК України визначено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п`ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

З матеріалів справи та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.02.2026 у справі №909/1086/25 вбачається, що Постанова НКРЕКП №348 від 28.03.2017 була підставою для розрахунку розміру зобов`язання відповідача за договором транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000694, а тому вказаний нормативно-правовий акт регулював взаємовідносини сторін.

Водночас пунктом 3 частини 1 статті 263 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності зупиняється: у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі №826/5621/17 зупинено дію Постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348 «Про встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу і виходу для ПАТ «Укртарсгаз».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 року в справі № 826/5621/17.

Таким чином, під час зупинення дії постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348 перебіг строку позовної давності був зупинений.

На підставі Постанови НКРЕКП №2001 від 21.12.2018 пункт 1 Постанови НКРЕКП №494 від 10.04.2017 виключено, а постанову НКРЕКП від 28.03.2017 №348 - визнано такою, що втратили чинність.

Постанова НКРЕКП №2001 від 21.12.2018 набрала чинності 01.01.2019.

Отже, з 01.01.2019 строк позовної давності поновився. Однак, в подальшому строк позовної давності продовжувався та зупинявся у зв`язку із запровадженням карантину на території України та введенням воєнного стану в Україні.

Так, відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» визначено, що з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин.

У подальшому відповідними постановами Кабінету Міністрів України карантин продовжувався на усій території України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено.

Таким чином, карантин в Україні було встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023, а тому перебіг позовної давності з 12.03.2020 продовжився на строк дії карантину і до 30.06.2023 включно.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі Закон №2120) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: « 19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (від 8 листопада 2023 року № 3450-IX) постановлено у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» пункт 19 викласти в такій редакції: « 19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Відповідними указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану, який триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» постановлено: пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключити. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Вказаний закон набрав чинності 04.09.2025.

Отже, перебіг позовної давності за позовними вимогами позивача почався з квітня 2017 року та був зупинений в цьому ж місяці у зв`язку із зупиненням дії Постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348. 01.01.2019, після втрати чинності Постановою НКРЕКП від 28.03.2017 №348 перебіг позовної давності поновився, однак відповідно до обставин карантину та воєнного стану був продовжений/зупинений з 12.03.2020. З 04.09.2025 перебіг строку позовної давності було поновлено.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем при поданні позову у даній справі не порушено строк позовної давності.

За наведених обставин, доводи відповідача про сплив строку позовної давності є безпідставними.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, строк позовної давності щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у даній справі позивачем не пропущено.

За вказаних встановлених судом обставин позовні вимоги є обґрунтованими.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір слід покласти покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

задовольнити позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Спільного українсько-канадського підприємства "Коломийська нафтогазова компанія "Дельта" про стягнення 146229,97 грн.

Стягнути з Спільного українсько-канадського підприємства "Коломийська нафтогазова компанія "Дельта", вул. Петра Козланюка, буд. 3, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200 (ідентифікаційний код 20568045) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз", Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021 (ідентифікаційний код 30019801) 24063, (двадцять чотири тисячі шістдесят три) грн 40 коп. 3% річних, 122166 (сто двадцять дві тисячі сто шістдесят шість) грн 57 коп. інфляційних втрат, 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.10.2026

Суддя Неверовська Л. М.