Постановление суда № 140498900, 12.10.2026, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.10.2026 Справа № 908/2439/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Давиденко І.В., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Фізичної особи-підприємця Плісса Павла Валерійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача 1 Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код 04053915)

до відповідача 2 Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код 02140892)

про визнання права приватної власності на об`єкт нерухомого майна, визнання незаконними та скасування Рішень Виконавчого комітету Запорізької області

ВСТАНОВИВ:

02.10.2026 через підсистему Електронний суд (вх. № 2773/08-07/26 від 05.10.2026) до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Плісса Павла Валерійовича до Запорізької міської ради та Виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання права приватної власності на об`єкт нерухомого майна, визнання незаконними та скасування Рішень Виконавчого комітету Запорізької області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2026 справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/25439/26 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Розглянувши матеріали зазначеної позовної заяви, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Позовні заяви повинні подаватися до господарського суду із додержанням вимог, викладених в ст.ст. 162, 164, 172 ГПК України.

Статтями 162 та 164 ГПК України встановлено вимоги щодо оформлення позовної заяви, її обґрунтування та комплектності документів, які повинні додаватися до позовної заяви.

До позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі Дія 97 проти України від 21 жовтня 2010 року).

Доступ до суду є невід`ємним елементом права на справедливий судовий розгляд. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що право на доступ до суду не є абсолютним і підлягає державному регулюванню, що допускається опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своїм характером закликає до врегулювання з боку держави, і це регулювання може варіюватися за часом і місцем відповідно до потреб і ресурсів суспільства й окремих осіб.

ЄСПЛ вважає необхідність сплати судових витрат легітимним обмеженням права на доступ до суду. Водночас розмір судових витрат у конкретній справі є істотним фактором, який дає змогу визначити, чи мала особа право на доступ до суду. Під час оцінки того, чи були дотримані вимоги доступу до суду у справах, які стосуються судових витрат, до уваги мають братися обставини конкретної справи, здатність заявника сплатити судові витрати, стадія, на якій перебуває провадження (рішення ЄСПЛ у справі Paykar Yev Haghtanak Ltd v. Armenia, № 21638/03, 20 December 2007).

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України Про судовий збір.

У преамбулі цього Закону зазначено, що він визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2).

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України Про судовий збір у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідні висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 18.09.2023 у справі № 758/5118/21.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд:

- визнати за Фізичною особою-підприємцем Пліссом Павлом Валерійовичем (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) право приватної власності на об`єкт нерухомого майна торгівельний павільйон літ. А-4 загальною площею 48,2 кв.м, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 58 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1190303323101);

- визнати незаконним та скасувати Рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 07.10.2025 № 738/4 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя за адресою: вул. Чарівна, 58»;

- визнати незаконним та скасувати Рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.07.2025 № 575/5 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя за адресою: вул. Чарівна, 58» (на підставі акту обстеження території від 12.11.2024 № 0303).

Отже, предметом даного позову є вимога майнового характеру (визнання права власності на об`єкт нерухомого майна) та дві вимоги немайнового характеру, кожна з яких підлягає оплаті судовим збором, виходячи зі ставок, встановлених п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року в розмірі 3328,00 грн.

Позивачем у позовній заяві наведено розрахунок судового збору (з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), згідно з яким зазначено, що всього до сплати підлягає сплати судовий збір в розмірі 8 084,80 грн, в т.ч.: за вимогу майнового характеру - 2760,00 грн, виходячи з вартості майна 230 000,00 грн, та за дві вимоги немайнового характеру 5 324,80 грн.

Однак, як встановлено судом, при зверненні до суду позивачем до додатків позовної заяви взагалі не додано доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі. В переліку додатків до позовної заяви посилання на надання доказів сплати не міститься.

Також позовна заява не містить жодних пояснень щодо наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

Водночас суд звертає увагу, що в розрахунку судового збору за вимогу майнового характеру не наведене підстав для встановлення вартості майна в наведеному розмірі і відповідних доказів позивачем не надано.

Також, пунктами 8, 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з позовної заяви № б/н від 02.10.2026, позивачем в додатках до позову перелічені всі документи, які були надані ним разом з позовною заявою до суду. Проте, в порушення вищевказаних вимог пунктів 8, 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, ні в позовній заяві, ні в додатках до неї не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, та не наведено попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи.

З викладеного слідують обставини недотримання п. 8, 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Вищенаведені порушення є підставою для залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Виявлені судом недоліки позовної заяви є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Приписами частини 3 та 4 ст. 174 ГПК України встановлено: якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Керуючись ст.ст. 162, ч.ч. 1, 2 ст. 174, ст.ст. 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Фізичної особи-підприємця Плісса Павла Валерійовича (вх. № 2773/08-07/26 від 05.10.2026) залишити без руху.

2. Надати позивачу строк для усунення недоліків у термін до 23.10.2026 включно, шляхом надання до суду:

- доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі (з обґрунтуванням визначення розміру судового збору за вимогою майнового характеру) або доказів наявності підстав для звільнення від сплати судового збору;

- письмової інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, та підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- витребувану інформацію та докази її направлення відповідачам надати до суду у вказаний вище строк.

3. Роз`яснити позивачу, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.

Суд звертає увагу, що 23.10.2026 є останнім днем строку, коли суд має отримати документи щодо усунення вищевказаних недоліків.

Ухвала набирає законної сили 12.10.2026 та не підлягає оскарженню.

Суддя І.В. Давиденко