Решение № 140497527, 12.10.2026, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р.Справа № 405/2645/25Провадження № 2/390/457/26Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Бойко І.А.,

при секретарі - Погрібній А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Кропивницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ?Європейська агенція з повернення боргів?» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК ?ЄАПБ?» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що 11.06.2024 між ТОВ «ФК "Незалежні Фінанси?» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 2884843, за умовами якого ТОВ «ФК "Незалежні Фінанси?» надало відповідачу кредит у розмірі 7000,00 грн шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача - НОМЕР_1 , на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику у погоджений умовами договору строк. 30.10.2024 ТОВ «ФК ?Незалежні Фінанси?» та позивач уклали договір факторингу № 30102024, згідно якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором 2884843. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, заборгованість не сплачує. З моменту отримання права вимоги до відповідача 30.10.2024 розмір заборгованість за кредитним договором становить у сукупному розмірі 24100,72 грн та складається з наступного: 7000 грн - заборгованість по кредиту; 11430,72 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 770 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту, 4900 грн - сума заборгованості за неустойкою (пеня, штраф). Також просить стягнути судовий збір у розмірі 3028 грн.

У відзиві на позов представник відповідача - адвокат Максімов В.М. позов заперечив та вказав, що зазначення в копії договору про його підписання одноразовим ідентифікатором не підтверджує його укладення конкретним відповідачем. Позивач не надав доказів направлення ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора, його отримання та використання, реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, а також її ідентифікації. Подана копія договору також не підтверджує належним чином факт укладення правочину. Також не підтверджено належними доказами і факт отримання відповідачем кредитних коштів. Надане платіжне доручення на суму 7000 грн не містить даних, які дозволяють достовірно встановити отримання коштів саме відповідачем та належність зазначеної банківської картки. Сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом кредитодавця та не є первинним документом, що підтверджує факт надання кредиту й розмір заборгованості.

Щодо комісії за надання кредиту представник відповідача зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору, які обмежують права споживача порівняно із законом, є нікчемними. Позивач не надав доказів того, які саме додаткові чи супутні послуги були надані відповідачу та за які встановлено комісію у розмірі 11,5 % від суми кредиту. Відтак вимога про її стягнення є безпідставною.

Щодо процентів представник відповідача зазначає, що за умовами договору процентна ставка становить 1,4 % на день, що суперечить вимогам закону. Зважаючи на обмеження розміру денної відсоткової ставки користування споживчим кредитом, розмір боргу за відсотками не може перевищувати 7610 грн.

Крім того, 28.06.2024 мало місце сплата частини заборгованості в сумі 1505 грн, з яких 1470 враховано в погашення відсотків та 35 грн на погашення комісії. Позивач переконаний, що, зважаючи на завищений розмір відсоткової ставки, який має бути 1% та неправомірність нарахування комісії, плановий платіж на 28.06.2024 мав бути 1260 грн, тому кошти внесені 28.06.2024 у розмірі 1505 грн мали бути розподілені наступним чином: 1260 на погашення відсотків, а решта в сумі 280 грн повинно бути зараховано в погашення тіла кредиту.

Окремо представник відповідача звернув увагу на недоведеність переходу права вимоги до нового кредитора, оскільки договір факторингу № 301024 від 30.10.2024 не містить конкретизації переданих вимог, а надані документи не дають можливості достовірно встановити перехід права вимоги саме щодо відповідача. Також не надано належних доказів оплати за договором факторингу та передачі первісним кредитором документів, що посвідчують відповідне право вимоги.

Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами ані укладення відповідачем кредитного договору, ані отримання нею кредитних коштів, ані наявності та розміру заборгованості, ані переходу до нього права вимоги за спірним зобов`язанням. За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості є недоведеними та задоволенню не підлягають.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, подала до суду письмову заяву, в якій позов підтримує, просить проводити розгляд справи без її участі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, від її представника - адвоката Тальчук П.І. до суду надійшла письмова заява, в якій вона просить провести розгляд справи без її участі.

Дослідивши та оцінивши всі перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Суд установив, що 11.06.2024 між ТОВ «ФК ?Незалежні Фінанси?» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 2884843.

Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «ФК ?Незалежні Фінанси?» надало відповідачу кредит у розмірі 7000,00 грн шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку) - № НОМЕР_1 , на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 1,15 % в день, а також комісію за надання кредиту у розмірі 805 грн. В пунктах 1.5.2 та 1.5.3 договору передбачено, що розмір процентів за користування кредитом становить 511 % річних та нараховуються на залишок непогашеного кредиту. Строк кредиту (строк дії договору) 345 днів. Пунктом 1.5.1 договору передбачено встановлення комісії за надання кредиту у розмірі 805 грн, яка нараховується за ставкою 11,5 % від суми кредиту та нараховується в день видачі кредиту. При цьому, комісія за надання кредиту це винагорода, що одноразово нараховується кредитодавцем за підготовку, організацію та надання фінансової послуги (кредиту) позичальнику. На договорі міститься підписи сторін, зокрема ОСОБА_1 підписала договір 11.06.2024 одноразовим ідентифікатором 645712, що надсилався на номер її мобільного телефону НОМЕР_2 (а.с.4-11).

З платіжного доручення № 36812357 від 11.06.2025 вбачається, що платник ТОВ «ФК ?Незалежні Фінанси?» через банк платника - ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» перерахувало на банківську картку № НОМЕР_1 кошти в розмірі 7000 грн, банк отримувача 444111. Призначення платежу: кошти згідно договору № 2884843.

На ухвалу суду АТ «Універсалбанк» надало відповідь № БТ/Е-25377 від 04.06.2026 та виписку по банківському рахунку, згідно яких на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку 11.06.2024 було зараховано грошові кошти у розмірі 7000 грн (а.с.206-215).

З відомості про щоденні нарахування та погашення, сформованої ТОВ «ФК ?Незалежні Фінанси?», вбачається, що 28.06.2024 здійснено сплату процентів в сумі 1470 грн, а також сплачено 35 грн комісії по кредитному договору № 2884843 (а.с.18).

30.10.2024 між ТОВ «ФК ?Незалежні Фінанси?» та ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів?» укладено договір факторингу № 30102024, згідно з яким ТОВ «ФК ?Незалежні Фінанси?» відступив права вимоги за грошовими зобов`язаннями, зазначеними в реєстрі боржників. Згідно реєстру від 30.10.2024 відступлено права вимоги за кредитним договором № 2884843 у розмірі заборгованості 24100,72 грн, з яких: 7000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 11430,72 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 770 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту, 4900 грн - сума заборгованості за неустойкою (пеня, штраф) (а.с.21-25, 149).

Згідно з частиною ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналіз доказів, які дослідив суд, свідчить, що 11.06.2024 між ТОВ «Фінансова компанія ?Незалежні Фінанси?» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит, за яким товариство надало останній кредит.

Зміст договору містить всі істотні умови, стосовно яких їх сторони дійшли згоди: предмет договору (вид кредиту за способом його надання, розмір кредиту, валюта кредиту), умови щодо розміру процентів, типу процентної ставки, порядку сплати процентів, а також строк повернення кредиту.

Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері регулюється Законом України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року.

Про поширення норм зазначеного закону на правовідносини сторін договору позики сторони договору зазначили в самому договорі.

Письмові докази, які дослідив суд свідчать, що кредитний договір № 2884843 від 11.06.2024 укладений та підписаний з дотриманням вимог Закону № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року, у тому числі ст. 12, яка визначає обов`язкові умови договору про споживчий кредит.

Сторона відповідача у відзивах на позов заперечує проти укладення кредитного договору, оскільки договір не містить підпису позичальника, проте суд відхиляє таке заперечення, оскільки на першій сторінці договору міститься позначка часу підписання договору ОСОБА_1 - 11.06.2024 о 18:09 год, та одноразовий ідентифікатор 645712.

Отже підстави вважати, що договір про споживчий кредит укладений з порушенням вимог законодавства, що регулюють порядок укладення таких договорів, у суду відсутні.

Відповідач не визнає отримання кредитних коштів, однак суд критично ставиться до заперечення в цій частині, оскільки обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Заперечення відповідача щодо неотримання кредитних коштів спростовується відповіддю АТ «УніверсалБанк» № БТ/Е-25377 від 13.06.2026 та випискою по банківському рахунку, які підтверджують належність відповідачу банківської картки № НОМЕР_3 та зарахування на цей картковий рахунок 11.06.2024 грошових коштів у розмірі 7000 грн.

Зарахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача узгоджується з доказами, які надав позивач, а саме: кредитним договором, в якому сторони договору обумовили зарахування кредиту на цей картковий рахунок, а також узгоджується з платіжним дорученням, що містить всі реквізити для ідентифікації та підтвердження фінансової операції, зокрема дата, платник, отримувач, розмір, назва валюти та призначення платежу.

Доказів того, що платіжний засіб - банківська карта № НОМЕР_3 не належить відповідачу, чи була втрачена і на момент виникнення спірних відносин вона не мала доступу до цієї картки через об`єктивні обставини, відповідач суду не надала.

Так само відсутні докази того, що відповідач на час підписання договору не мала доступу до мобільного телефону за номером НОМЕР_2 , на який надсилався одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору, і вона з метою відновлення доступу до цього номера телефону зверталася до відповідного оператора зв`язку.

Крім того, суд звертає увагу, що у відзиві на позов сторона відповідача наводить контррозрахунок заборгованості, зокрема з підстав наявності платежу 28.06.2024 в погашення частини заборгованості. Даний платіж підтверджує виконання відповідачкою свого обов`язку по погашенню заборгованості за спірним боргом по даному кредиту.

Зважаючи на стандарт доведення «переваги більш вагомих доказів», висновок про існування стверджуваної обставини - отримання кредиту відповідачем з урахуванням поданих доказів, - договору та платіжного доручення, видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У зв`язку із вищенаведеним, суд дійшов висновку, що між сторонами на підставі договору виникли правовідносини споживчого кредитування, під час реалізації яких, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 7000 грн.

Як встановлено матеріалами справи, у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов договору № 2884843 від 11.06.2024 виникла заборгованість станом на 30.10.2024 на загальну суму 24100,72 грн, структуру якої позивач визначив наступним чином: 7000 грн - заборгованість по кредиту; 11430,72 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 770 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту, 4900 грн - сума заборгованості за неустойкою (пеня, штраф).

Водночас суд не може погодитись із наданим позивачем розрахунком заборгованості з наступних підстав.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зроблено висновок: Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті (в редакції на час укладення кредитного договору) передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.»

Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь фінансової компанії за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, зокрема комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує позивач. Такий висновок сформульовано Верховний Судом в постанові від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц.

Отже, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в сумі 770 грн.

З наведених вище підстав суд відносить платіж від 28.06.2024 у розмірі 35 грн, на погашення тіла кредиту, оскільки, зважаючи на обумовлену договором черговість погашення боргу та графік платежів, з внесеної суми коштів вистачило на погашення чергового платежу на відсотки. Отже після 28.06.2024 непогашене тіло кредиту становило 6965 грн.

Зі змісту договору вбачається, що проценти слід нараховувати за 345 днів за узгодженою у договорі процентною ставкою 1,15 %. В позові, позивач просить стягнути з відповідачки 11430,72 грн процентів.

Однак позивач не звернув уваги, що Законом України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням наведених змін за змістом частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 17 такого змісту: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %

Закон № 3498-IX набрав чинності 24.12.2023.

Для кредитних договорів, укладених після цієї дати, встановлено перехідний період, протягом якого максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %, тобто:

до 20.08.2024 - 1,5% на день;

з 21.08.2024 - 1% на день.

Позивач має право нараховувати відсотки за обумовленою договором відсотковою ставкою 1,15 % в день в період з 11.06.2024 по 20.08.2024, оскільки це не суперечить вимогам Закону «Про споживче кредитування».

Тому розмір заборгованості за відсотками за період з 11.06.2024 по 20.08.2024, зважаючи на зменшення тіла кредиту до 6965 грн, становить 5693,77 грн (7000 х 1,15 % х 18 днів + 6965 х 1,15 % х 53 дні).

Позивач розрахунок боргу за процентами визначив по 30.10.2024 - момент отримання права вимоги до відповідача.

Розмір заборгованості за період з 21.08.2024 по 30.10.2024 становить 4945,15 грн (6965 х 1 % х 71 день).

Загальний розмір заборгованості за відсотками, на які позивач має право та які слід стягнути з відповідача, становить 10638,92 грн.

В інші частині позовні вимоги щодо заборгованості за відсотками задоволенню не підлягають, оскільки вони суперечать вимогам закону.

Надаючи оцінку правомірності позовних вимог в частині 4900 грн, які позивач нарахував в якості заборгованості за неустойкою (пеня, штраф), суд зазначає таке.

Згідно із вимогами п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан, що триває введений в Україні із 24 лютого 2022 року, згідно Указу Президента України року № 64/2022 від 24.02.2022 та Закону України № 2102-IX від 24.02.2022.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4900 грн неустойки задоволенню не підлягають.

Заперечення сторони відповідача щодо недоведеності переходу права вимоги суд відхиляє, оскільки перехід права вимоги від кредитодавця ТОВ «ФК "Незалежні Фінанси?» до позивача ТОВ «ФК ?Європейська агенція з повернення боргів?» підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, які дослідив суд, зокрема договором факторингу № 30102024 від 30.10.2024, актом прийома-передачі реєстру боржників за цим договором, витягом з реєстру боржників, а також платіжною інструкцією № 512, згідно якої здійснено оплату за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 30102024 від 30.10.2024. Сукупність, взаємоузгодженість вказаних доказів дає суду достатньо підстав вважати цю обставину доведеною.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути суму заборгованості за кредитним договором № 2884843 від 11.06.2024 у розмірі 17603,92 грн, з яких: 6965 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 10638,92 грн - сума заборгованості за процентами за користування кредитом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать судовий збір, суд виходить з вимог ст.ст.133, 139, 141 ЦПК України, згідно яких такі витрати позивача, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача пропорційно до задоволеної частини позову.

Позивач при подачі позову з ціною у 24100,72 грн сплатив судовий збір у розмірі 3028 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позову, а саме на 17603,92 грн, то сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2211,74 грн (17603,92 / 24100,72 х 3028).

На підставі ст.ст.512, 514, 519, 526, 1048, 1054, 1056-1, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, керуючись ст. 12, 13, 76-78, 81, 89, 141, 259, 263-265, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ?Європейська агенція з повернення боргів?» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь «Фінансова компанія ?Європейська агенція з повернення боргів?» заборгованість за кредитним договором № 2884843 від 11.06.2024 у розмірі 17603,92 грн, з яких: 6965 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 10638,92 грн - сума заборгованості за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь «Фінансова компанія ?Європейська агенція з повернення боргів?» судовий збір у розмірі 2211,74 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ?Європейська агенція з повернення боргів?», вул.Симона Петлюри, 30, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 35625014,

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя І.А. Бойко