Решение № 140497098, 12.10.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/12843/26

Провадження №2/712/6137/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №106294 від 28 березня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28 березня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №106294, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 000 грн. строком на 90 днів, до 25 червня 2024 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,2 % на день.

Договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Кредитні кошти перераховано на зазначену відповідачем платіжну картку, однак зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів належним чином не виконані.

23 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №23122024, відповідно до якого, за доводами позивача, до нього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №106294 від 28 березня 2024 року.

Розмір заборгованості, право вимоги щодо якої передано позивачу, визначено в сумі 18 342,40 грн., з яких: 4 000 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту; 5 342,40 грн. - заборгованість за процентами; 1 000 грн. - заборгованість за комісією; 8 000 грн. - заборгованість, зазначена в позові як пеня.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, позивач просив стягнути зазначену заборгованість, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.06.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, у спрощеному провадженні.

Відповідач правом подання відзиву не скористався. Про відкриття провадження по справі повідомлявся належним чином.

Суд ухвалив на підставі ст.280 ЦПК України провести заочний розгляд справи та, згідно зі ч. 2 ст.247 ЦПК України не здійснювати фіксацію процесу звукозаписувальними технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

За статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Неподання відповідачем відзиву та його неявка в судове засідання не звільняють позивача від обов`язку довести підстави й розмір заявленої до стягнення заборгованості.

За змістом статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 205, 207, 639 ЦК України передбачено можливість вчинення правочину в електронній формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у передбаченому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

За умовами договору №106294 від 28 березня 2024 року ТОВ «ФК «Авіра Груп» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 000 грн.

Перерахування кредитних коштів підтверджується документом ТОВ «ПрофітГід» про здійснення 28 березня 2024 року о 14 год. 28 хв. успішного переказу 4 000 грн. від ТОВ «ФК «Авіра Груп» на платіжну картку № НОМЕР_1 із призначенням платежу «Видача кредита #106294».

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав за правочином. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити своє право грошової вимоги до третьої особи.

Позивач обґрунтовує набуття права вимоги до ОСОБА_1 договором факторингу №23122024 від 23 грудня 2024 року, укладеним із ТОВ «ФК «Авіра Груп», за яким відступлено право вимоги за кредитним договором №106294 від 28 березня 2024 року.

При цьому заміна кредитора не змінює змісту зобов`язання та не створює права на стягнення платежів, які первісний кредитор не мав права вимагати. Тому розмір заборгованості, зазначений під час відступлення права вимоги, підлягає перевірці з урахуванням умов кредитного договору та вимог закону.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Неповідомлення боржника про заміну кредитора саме по собі не припиняє його обов`язку повернути кредит, проте виконання зобов`язання первісному кредитору в такому випадку є належним.

Наданий розрахунок відображає непогашену основну суму кредиту в розмірі 4 000 грн. Доказів повернення зазначених коштів матеріали справи не містять, тому вимога про стягнення основної заборгованості є обґрунтованою.

Пунктом 1.2 договору визначено строк кредитування - 90 днів, до 25 червня 2024 року.

Пунктом 1.3 договору встановлено фіксовану процентну ставку в розмірі 803 % річних, що становить 2,2 % на добу.

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів визначаються договором.

За встановленою договором ставкою проценти за 90 днів користування кредитом становили б 7 920 грн. (4 000 грн. ? 2,2 % ? 90 днів).

Водночас позивач заявив до стягнення меншу суму процентів - 5 342,40 грн.

Із поденного розрахунку вбачається, що спочатку проценти нараховувалися в розмірі 88 грн. на день, а надалі - в розмірі 48,80 грн. на день. Станом на визначену договором кінцеву дату повернення кредиту, 25 червня 2024 року, сума процентів становила 5 293,60 грн. Наступного дня, 26 червня 2024 року, її збільшено ще на 48,80 грн., до 5 342,40 грн.

Нарахування кредитодавцем меншої суми процентів, ніж передбачена погодженою ставкою, саме по собі не порушує прав позичальника та не є підставою для відмови у стягненні всієї суми таких процентів. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог і не збільшує заборгованість до суми, яку кредитодавець міг би нарахувати за умовами договору.

Разом із тим вимога про стягнення 48,80 грн., нарахованих після закінчення строку кредитування, задоволенню не підлягає.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 виходила з того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або в разі пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після цього права та інтереси кредитора забезпечуються охоронними правовідносинами, передбаченими частиною другою статті 625 ЦК України.

Передбачена пунктом 1.2 договору умова про його дію до повного виконання сторонами зобов`язань не змінює прямо визначеного строку кредитування та не свідчить про погодження нового періоду правомірного користування кредитними коштами.

Так само положення пункту 3.3 договору про нарахування процентів до повного погашення заборгованості не створює підстав для стягнення процентів за статтею 1048 ЦК України після закінчення погодженого строку кредитування.

Отже, вимоги про стягнення процентів підлягають задоволенню в розмірі 5 293,60 грн., нарахованих у межах строку кредитування, а в частині 48,80 грн. слід відмовити.

Аналізую підстави для стягнення комісії в розмірі 1 000 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації та довідок, пов`язаних із наданням і обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення, клієнт сплачує 25 % суми кредиту.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний безоплатно надавати споживачу на його вимогу, але не частіше одного разу на місяць, інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір повернутої суми кредиту, виписку щодо погашення заборгованості та іншу передбачену законом інформацію.

За частиною п`ятою статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 зазначила, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною.

Закон не встановлює загальної заборони на погодження комісій за дозволені платні послуги. Однак зміст таких послуг та підстави їх оплати мають бути визначені, щоб відмежувати їх від дій, які кредитодавець зобов`язаний виконувати безоплатно.

У спірному договорі встановлено єдиний платіж за сукупність дій без визначення вартості кожної окремої послуги. При цьому до переліку включено надання інформації та довідок без розмежування безоплатного інформування, гарантованого законом, і додаткових послуг, які можуть надаватися за плату.

Загальні посилання на надання, обслуговування та повернення кредиту, а також юридичне оформлення не дозволяють встановити конкретний обсяг додаткових платних послуг для відповідача. Оформлення кредитодавцем власного договору та ведення обліку заборгованості самі по собі не підтверджують надання споживачу окремої послуги, яка обґрунтовувала б стягнення 1 000 грн.

Позивач не довів, яка частина зазначеного платежу припадає на конкретні дозволені платні послуги та в чому полягало їх надання відповідачу. Суд не може самостійно визначити інший зміст або вартість таких послуг.

Саме включення комісії до розрахунку загальних витрат за кредитом не усуває обмежень, установлених законом щодо оплатності відповідних дій.

За таких обставин вимога про стягнення комісії в розмірі 1 000 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо заявлених до стягнення 8 000 грн. суд зазначає, що в позовній заяві цю суму визначено як пеню, тоді як у розрахунку заборгованості її відображено в графі «Відсотки на прострочку». Натомість, у графі «Пеня» зазначені нульові значення.

Наведений розрахунок свідчить, що зазначений платіж нараховувався у зв`язку з простроченням, паралельно зі звичайними процентами за користування кредитом.

Для вирішення питання про його стягнення визначальною є правова природа платежу та підстава його нарахування, а не назва, використана кредитодавцем у розрахунку.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що в період дії воєнного стану в Україні та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення.

Неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена договором за прострочення виконання зобов`язання, нараховані включно з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню.

Спірний договір укладено 28 березня 2024 року, а зазначені 8 000 грн. нараховано за прострочення, яке виникло в період дії воєнного стану.

Отже, незалежно від визначення цієї суми як пені, процентів відповідальності за статтею 625 ЦК України або іншого договірного платежу за прострочення, правових підстав для її стягнення немає.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 9 293,60 грн., з яких 4 000 грн. - основна сума кредиту, 5 293,60 грн. - проценти за користування кредитом у межах погодженого строку кредитування.

У решті позовних вимог про стягнення заборгованості слід відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 348,97 грн. (2 662,40 грн. ? 9 293,60 грн. / 18 342,40 грн.).

Позивачем також заявлено до відшкодування 6 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статей 137, 141 ЦПК України під час розподілу таких витрат суд враховує їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, ціну позову і значення справи для сторін.

Визначення гонорару у відносинах між адвокатом та клієнтом не означає безумовного покладення всієї погодженої суми на іншу сторону. Суд повинен оцінити, яка частина витрат підлягає відшкодуванню за результатами розгляду справи.

Предметом спору є стягнення заборгованості за одним типовим кредитним договором. Підготовка позову передбачала викладення умов договору, відомостей про відступлення права вимоги та розрахунку заборгованості. Представник позивача в судових засіданнях участі не брала, просила розглянути справу за її відсутності.

Ціна позову становить 18 342,40 грн., а заявлені правничі витрати - 6 000 грн., тобто майже третину ціни позову. Відомостей про особливе значення справи для репутації позивача чи наявність публічного інтересу до її вирішення не наведено.

З урахуванням характеру спору, змісту підготовленої позовної заяви та обсягу процесуальної участі представника суд вважає обґрунтованими для покладення на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 500 грн. до їх пропорційного розподілу. Витрати понад цю суму залишаються за позивачем, оскільки їх перекладення на відповідача за обставин цієї справи не відповідає критерію пропорційності до предмета спору.

Такий висновок стосується розподілу витрат за статтею 141 ЦПК України та не змінює умов оплати правничої допомоги у відносинах позивача з адвокатом.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 266,68 грн. (2 500 грн. ? 9 293,60 грн. / 18 342,40 грн.).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 273, 274-279, 280-284, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746, п/р № НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», МФО 334851, адреса для листування: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1) заборгованість за кредитним договором №106294 від 28 березня 2024 року в сумі 9 293,60 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 266,68 гривень, а також судовий збір у розмірі 1 348,97 гривень, а всього 11 909,25 гривень (одинадцять тисяч дев`ятсот дев`ять грн. 25 коп.).

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 12.10.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, п/р № НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», МФО 334851, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1