Решение № 14049392, 18.02.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2011 р.

Справа № 12/17-391-2011

Позивач: відкрите акціонерне товариство „Одесагаз”

Відповідач: мале житлово-експлуатаційне підприємство „Світло”

про стягнення 7577,11 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Кураніна К.С. –довіреність від 04.01.2011р.

від відповідача: Максименко Н.Р. –начальник МЖЕП «Світло».

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство „Одесагаз” (надалі по тексту –ВАТ "Одесагаз") звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з малого житлово-експлуатаційного підприємства „Світло” (надалі по тексту –МЖЕП "Світло") 6528,16 грн. –основного боргу; 532,34 грн. –пені; 102,52 грн. –3% річних; 414,09 грн. –індекс інфляції.

В судовому засіданні 18.02.2011р. суд отримав від представника відповідача відзив від 18.02.2011р., відповідно до якого відповідач позовні вимоги визнає частково, тільки в частині основного боргу.

Представник позивача, в судовому засіданні на позовних вимогах наполягав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01.01.2010р. між ВАТ "Одесагаз" та МЖЕП "Світло" (Споживач) було укладено договір №009182-Т на постачання та транспортування природного газу підприємствам, які відпускають теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій (далі по тесту –Договір), відповідно до якого ВАТ "Одесагаз" надає послуги МЖЕП "Світло" з постачання та транспортування природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій.

Відповідно до п. 5.2 Договору, вартість 1000 куб.м. природного газу для надання послуг населенню з опалення та гарячого водопостачання на момент укладання Договору складає 872,78 грн., у тому числі ПДВ –145,46 грн.

Крім того, пунктом 5.3 Договору передбачено, що ціна на газ, що вказана в даному договорі може змінюватися нормативними актами уповноважених органів, наказами НАК „Нафтогаз України" і приймається сторонами до виконання без додаткового попередження.

Згідно п. 6.1. Договору, оплата за постачання та транспортування природного газу здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок ВАТ "Одесагаз" протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу.

При цьому перша частина оплати в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів перераховується на рахунок ВАТ "Одесагаз" не пізніше 10 числа місяця в якому здійснюється поставка газу, а друга частина у розмірі 50% - до 20 числа місяця, у якому здійснюється поставка газу.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 7.2. Договору, за несвоєчасну оплату послуг у строки, зазначені в п. 6.1. даного Договору, МЖЕП "Світло" сплачує на користь ВАТ "Одесагаз", суму заборгованості з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення, а також пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як зазначає позивач, відповідачем зобов’язання за Договором не виконувались, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 6528,16 грн.; пеня в розмірі 532,34 грн.; 3% річних в розмірі 102,52 грн.; індекс інфляції в розмірі 414,09 грн.

З огляду на невиконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем, останній був вимушений звернутись до суду з відповідним позовом, для захисту своїх порушених прав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 41 Конституції України, ст.319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Судом перевірено розрахунки надані позивачем та не спростовані відповідачем, відповідно до яких заборгованість за надані послуги відповідно до Договору складає 6528,16 грн.; пеня 532,34 грн.; 3% річних 102,52 грн.; індекс інфляції 414,09 грн. та встановлено їх відповідність обставинам справи щодо заборгованості відповідача та вимогам чинного законодавства щодо строків і порядку нарахування санкцій.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ВАТ "Одесагаз" про стягнення з МЖЕП "Світло" 6528,16 грн. –основного боргу; 532,34 грн. –пені; 102,52 грн. –3% річних; 414,09 грн. – індекс інфляції правомірними, підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з малого житлово-експлуатаційного підприємства „Світло” (65042, м. Одеса, вул. Балтська, 45, код 30981106) на користь відкритого акціонерного товариства „Одесагаз” (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код 03351208) - 6528,16 грн. –основного боргу; 532,34 грн. –пені; 102,52 грн. –3% річних; 414,09 грн. – індекс інфляції; 102 грн. –витрат на оплату державного мита; 236 грн. –витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення підписане 23.02.2011р.

Суддя Цісельський О.В.