Постановление суда № 140493676, 09.10.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/11084/26

(1-кс/199/878/26)

У Х В А Л А

іменем України

09 жовтня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 щодо не повернення тимчасово вилученого майна у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під № 12026042220000849,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під № 12026042220000849, звернувся до слідчого судді зі скаргою, за якою просить:

-Визнати протиправною та скасувати постанову слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 від 11 вересня 2026 року про відмову в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026042220000849;

-Визнати протиправною бездіяльність слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 щодо неповернення тимчасово вилученого майна ОСОБА_5 ;

-Зобов`язати слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 (або іншу уповноважену особу слідчої групи у кримінальному провадженні № 12026042220000849) негайно повернути підозрюваному ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) тимчасово вилучене 28.07.2026 року майно, а саме:

?мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 12;

?цифровий відеореєстратор Alhua DH-XVR51018C-13;

?системний блок Asus «Cooler Master elite».

Скарга обґрунтовується тим, що 28 липня 2026 року старшим слідчим СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції ОСОБА_7 на підставі ухвали слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 27.07.2026 року було проведено обшук домоволодіння за місцем мешкання ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ). Під час обшуку було виявлено та вилучено майно:

1. Мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 12 (у протоколі зазначено як Kiaomi Note 12);

2. Цифровий відеореєстратор Alhua DH-XVR51018C-13;

3. Системний блок Asus «Cooler Master elite» (Куляр мастер еліт).

09 вересня 2026 року стороною захисту було подано клопотання слідчому СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 в порядку ст. 220 КПК України про негайне повернення зазначеного майна з підстав спливу строків накладення арешту (ч. 5 ст. 171 КПК України). 11 вересня 2026 року слідчим ОСОБА_6 винесено постанову про повну відмову в задоволенні клопотання. Слідчий мотивував відмову тим, що: майно вилучено на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук, якою прямо надано дозвіл на відшукання мобільних телефонів та комп`ютерної техніки, а тому воно нібито не є «тимчасово вилученим» у розумінні ч. 1 ст. 167 КПК України і звернення з клопотанням про арешт не вимагається; вилучені речі постановою слідчого визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. Вважає постанову слідчого від 11.09.2026 року незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а триваючу бездіяльність слідчого щодо неповернення майна - грубим порушенням права власності, з огляду на таке

1. МАЙНО МАЄ СТАТУС ТИМЧАСОВО ВИЛУЧЕНОГО

Твердження слідчого про те, що майно не є тимчасово вилученим, суперечить системному аналізу статей 167, 168, 235 та 236 КПК України та усталеній практиці слідчих суддів. В описовій та резолютивній частинах ухвали слідчого судді від 27.07.2026 року дозвіл на відшукання та вилучення майна надавався за родовими ознаками («мобільні телефони, флеш носії, ноутбуки, інші електронні пристрої...») без зазначення їхніх індивідуальних ідентифікуючих ознак (IMEI, серійних номерів, кольору, марок та індивідуальних характеристик пристроїв). Слідчий суддя на момент постановлення ухвали про обшук не бачив вилучених згодом речей і не міг перевірити їхню відповідність критеріям ст. 98 КПК України. Згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на обшук, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. Якщо в ухвалі про обшук речі визначені виключно родовими ознаками (без зазначення конкретних індивідуальних даних пристрою), такі вилучені предмети мають статус тимчасово вилученого майна, правомірність утримання якого підлягає обов`язковій судовій перевірці через процедуру арешту. Відповідно до сталого тлумачення норм КПК України слідчими суддями (зокрема, практики Вищого антикорупційного суду та судів апеляційної інстанції) Зазначення в ухвалі про обшук лише загальних (родових) категорій предметів окреслює виключно межі дозволеної слідчої дії, але не означає, що слідчий суддя надав попередній дозвіл на безповоротне вилучення будь-якого виявленого пристрою без наступного судового контролю. Судовий контроль у формі дозволу на обшук не підміняє собою судовий контроль у формі арешту майна. На момент винесення ухвали про обшук слідчий суддя не бачив конкретних телефонів і системних блоків, не досліджував їхній вміст і не перевіряв їхню належність до кримінального правопорушення в розумінні ст. 98 КПК України. Майно вважається таким, на вилучення якого надано «прямий дозвіл» (прямо визначене в ухвалі), виключно тоді, коли в судовому рішенні наведено його індивідуально-визначені ідентифікуючі ознаки. Якщо майно описане в ухвалі загальними формулюваннями, усі вилучені фізичні об`єкти автоматично набувають статусу тимчасово вилученого майна За таких умов слідчий був зобов`язаний легалізувати вилучення конкретних технічних пристроїв шляхом звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

2. БЕЗУМОВНИЙ ОБОВ`ЯЗОК НАКЛАДЕННЯ АРЕШТУ ТА СПЛИВ 48- ГОДИННОГО СТРОКУ

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171 КПК України. Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено. Обшук проведено 28 липня 2026 року. Встановлений законом присічний строк для подання клопотання про арешт сплив 30 липня 2026 року. 07 вересня 2026 року під час ознайомлення з матеріалами провадження встановлено відсутність ухвали слідчого судді про накладення арешту на вилучене майно. Ба більше, за даними ЄРДР та фактичними матеріалами справи, слідчий чи прокурор взагалі не зверталися до суду з відповідним клопотанням. У силу імперативного припису ч. 5 ст. 171 КПК України, неподання клопотання про арешт протягом 48 годин позбавляє орган досудового розслідування будь-яких правових підстав утримувати це майно. Пропуск цього присічного строку має імперативний правовий наслідок: відсутність ухвали про арешт або неподання клопотання у межах 48 годин позбавляє сторону обвинувачення будь-якого законного титулу на утримання майна. Подальше неповернення речей утворює триваючу протиправну бездіяльність органу досудового розслідування.

3. ВИЗНАННЯ РЕЧОВИМ ДОКАЗОМ НЕ ПІДМІНЯЄ СУДОВОГО АРЕШТУ МАЙНА

Посилання слідчого на те, що вилучені речі визнані речовими доказами, є типовою спробою ухилитися від виконання судового контролю. Постанова слідчого є відомчим, одностороннім актом сторони кримінального провадження. Вона фіксує лише статус предмета як носія інформації (ст. 98 КПК України), проте не є актом правосуддя, здатним обмежувати гарантоване Конституцією речове право власності. У судовій практиці утверджується принцип: статус речі як речового доказу не скасовує її статусу як тимчасово вилученого майна. Процесуальний порядок збереження речових доказів у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування прямо регламентований п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України - виключно через накладення арешту слідчим суддею. Визнання вилученого майна речовим доказом без накладення на нього судового арешту нівелює гарантії ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та ст. 41 Конституції України, ставлячи право власності у повну залежність від розсуду органу розслідування. Згідно з усталеною практикою слідчих суддів та Верховного Суду, сам по собі факт винесення постанови про визнання речей речовими доказами не змінює правового режиму тимчасово вилученого майна та не звільняє сторону обвинувачення від обов`язку отримати судовий дозвіл на його арешт за правилами статей 170173 КПК України. Утримання майна лише на підставі постанови слідчого без ухвали суду є прямим свавіллям

ПРЯМА ЗАБОРОНА ВИЛУЧЕННЯ КОМП`ЮТЕРНОЇ ТЕХНІКИ (Ч. 2 СТ. 168 КПК УКРАЇНИ)

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 168 КПК України, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо доступ до них обмежується їх власником. Слідчий у ході обшуку не вжив заходів щодо копіювання інформації, не обґрунтував неможливість дослідження даних без вилучення матеріальних носіїв, а за півтора місяця утримання техніки (понад 45 діб) навіть не ініціював питання судового арешту з метою призначення експертизи. Тим не менш, техніку було вилучено, а за півтора місяця (з 28.07.2026 р. по 11.09.2026 р.) жодного судового рішення щодо обмеження права власності отримано не було. Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право безперешкодного володіння та користування своєю власністю. Втручання у це право має відповідати критерію законності.

Представник власника майна ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав скаргу та фактичні обставини, на яких вона ґрунтується. Просив розгляд клопотання провести за відсутності ОСОБА_5 .

Прокурор ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечила проти задоволення скарги, покликаюсь на те, що зазначену скаржником майно не є тимчасово вилученим.

Вирішуючи клопотання, слідчий суддя враховує, що ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 липня 2026 року з метою виявлення та вилучення мобільних телефонів, флеш-носіїв, ноутбуків, інших електронних пристроїв, які мають підключення до мережі Інтернет, які мають можливість відправляти текстові повідомлення у месенджерах, та відтворювати або знімати відеозаписи, надано дозвіл на проведення обшуку домоволодіння за місцем мешкання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності останньому.

28 липня 2026 року старшим слідчим СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції ОСОБА_7 на підставі вказаної ухвали проведено обшук домоволодіння за місцем мешкання ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ). Під час обшуку було виявлено та вилучено майно:

1. Мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 12 (у протоколі зазначено як Kiaomi Note 12);

2. Цифровий відеореєстратор Alhua DH-XVR51018C-13;

3. Системний блок Asus «Cooler Master elite» ( ОСОБА_9

яке постановою слідчого визнано речовим доказом.

Вирішуючи питання щодо того, чи є перелічене майно тимчасово вилученим, слідчий суддя виходить з того, що за приписами ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

В той же час, з приписами ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Таким чином, законодавець розділив статус вилученого під час обушку майна, як тимчасово вилученого майна (яке не зазначене в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку), та вилученого майна (щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку).

Вилучене у ОСОБА_5 під час обшуку майно є таким, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, отже не є тимчасово вилученим майном.

Слідчий суддя погоджується з доводами представника власника майна ОСОБА_3 з приводу того, що ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку не підміняє собою рішення слідчого судді про арешт майна, разом з тим правові наслідки не звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна протягом 48 годин після вилучення майна у виді негайного повернення такого майна особі, в якої його було вилучено, передбачені лише для тимчасово вилученого майна (ч. 5 ст. 171 КПК України).

Оскільки сторона обвинувачення до слідчого судді з клопотанням про арешт вилученого під час обшуку майна не зверталася, слідчий суддя у межах розгляду скарги оцінює наявність підстав для утримання органом досудового розслідування такого майна.

Так, під час огляду вилученого у ОСОБА_5 мобільного телефону Xiaomi Redmi Note 12 в ньому виявлені фактичні дані, які стосуються предмету доказування у відповідному кримінальному провадженні (зміст таких фактичних даних слідчим суддею на цій стадії не розкривається, оскільки відповідний протокол огляду стороні захисту до цього часу не відкривався).

Щодо системного блоку Asus «Cooler Master elite», то постановою слідчого від 29 вересня 2026 року обґрунтовано призначено комплексну комп`ютерно-технічну та судово-мистецтвознавчу експертизу вказаного системного блоку.

Застосовуючи до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою слідчий суддя вже встановив, що сам факт вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України і причетність до його вчинення ОСОБА_5 достатньо доведені сукупністю зібраних органом досудового розслідування доказів, зокрема і показами потерпілої ОСОБА_10 та змістом наявного у неї відеозапису, що доводить обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного злочину.

Матеріальні об`єкти, які, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, з урахуванням вимог ст. 98 КПК України є речовими доказами, оскільки містять відомості про вчинення кримінального правопорушення і можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

За сукупності наведених обставин, постанова про визнання мобільного телефону і системного блоку речовими доказами винесена слідчим обґрунтовано, за наявності підстав, визначених ст. 98 КПК України.

Правовою підставою для подальшого утриманням органом досудового розслідування зазначеного майна є збереження речових доказів, що є розумним та співмірним з завданням кримінального провадження і вищенаведені конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає над приватними інтересами особи, яка є володільцем зазначеного майна. Утримання такого майна не тягне за собою непоправного обмеження охоронюваних законом прав та законних інтересів власника та володільця зазначеного майна.

З огляду на викладене, скарга в частині зобов`язання слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 (або іншу уповноваженої особи слідчої групи у кримінальному провадженні № 12026042220000849) негайно повернути підозрюваному ОСОБА_5 вказані мобільний телефон і системний блок, задоволенню не підлягає.

В той же час, оцінюючи наявність підстав для подальшого утримання органом досудового розслідування цифрового відеореєстратора Alhua DH-XVR51018C-13, слідчий суддя виходить з того, що органом досудового розслідування не доведено, що він зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.

За сукупності встановлених слідчим суддею фактичних обставин, подальше утримання вказаного цифрового відеореєстратора призводить до свавільного втручання у право власності, не відповідає принципу пропорційності. Його повернення власнику забезпечить дотримання розумного балансу між приватно - правовим та публічно правовим інтересом.

Таким чином, скарга в частині зобов`язання повернути підозрюваному ОСОБА_5 вказаного відеореєстратору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимог за скаргою визнати протиправною та скасувати постанову слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 від 11 вересня 2026 року про відмову в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026042220000849, слідчий суддя виходить з того, що відповідна постанова слідчого не входить до передбаченого ч. 3 ст. 303 КПК України переліку рішень слідчого, які можуть бути оскаржені на досудовому розслідуванні.

З огляду на рішення Конституційного Суду України № 8-р(II)/2026 від 21 липня 2026 року оскарженню підлягає бездіяльність слідчого чи прокурора, яка полягає у неповерненні відповідно до статті 169 КПК України тимчасово вилученого майна.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Оскільки скарга на відповідну постанову слідчого не підлягає розгляду під час досудового розслідування, скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо вимог за скаргою визнати протиправною бездіяльність слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 щодо неповернення тимчасово вилученого майна ОСОБА_5 , то за приписами ч. 2 ст. 307 КПК України Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:

1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;

1-1) скасування повідомлення про підозру;

2) зобов`язання припинити дію;

3) зобов`язання вчинити певну дію;

4) відмову у задоволенні скарги

Оскільки визнання протиправною бездіяльності слідчого не віднесено до компетенції слідчого суддя, скарга в цій частині також задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170-174, 306, 309 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 щодо не повернення тимчасово вилученого майна у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під № 12026042220000849, задовольнити частково.

Зобов`язати орган досудового розслідування - СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області, негайно повернути ОСОБА_11 вилучений під час обшуку 28 липня 2026 року цифровий відеореєстратор Alhua DH-XVR51018C-13.

У задоволенні скарги в іншій частині відмовити.

На ухвалу в частині відмови в задоволені скарги щодо неповернення тимчасово вилученого майна може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали.

Ухвала в цій частині набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала в іній частині окремому оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти ухвали в цій частині можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя:

09.10.2026