Постановление суда № 140493136, 05.10.2026, Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/2395/26

№ провадження 1-кс/738/359/2026

УХВАЛА

05 жовтня 2026 року місто Мена

Менський районний суд Чернігівської області у складі:

судді - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву судді Менського районного суду Чернігівської області ОСОБА_2 про самовідвід у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 травня 2026 року за №12026270000000220 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (справа №738/2395/26, провадження №1-кп/738/139/2026),

з участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

прокурора - ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

Суть питання, що вирішується ухвалою.

29 вересня 2026 року до суду надійшла заява судді Менського районного суду Чернігівської області ОСОБА_2 про самовідвід у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 травня 2026 року за №12026270000000220 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (справа №738/2395/26, провадження 1-кп/738/139/2026).

Заява судді мотивована тим, що в ході підготовки до розгляду даного кримінального провадження було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 з 2018 року і по теперішній час обіймає посаду генерального директора КНП «Менська міська лікарня». Дружина судді ОСОБА_2 ОСОБА_6 з 2010 року працює в КНП «Менська міська лікарня» та на даний час обіймає посаду сестри медичної, а від так обвинувачений ОСОБА_3 є безпосереднім керівником його дружини, а тому, він (суддя) з метою запобігання можливих звинувачень у необ`єктивності та упередженому розгляді даної справи, запобігання формування думки в учасників кримінального провадження та в стороннього спостерігача про упередженість судді, відповідно до п. 4 ч.1ст. 75 КПК України заявляє про самовідвід у даній справі.

Виклад позиції учасників судового провадження.

Прокурор у судовому засіданні заперечував щодо заяви судді ОСОБА_7 про самовідвід, посилаючись на те, що дружина судді ОСОБА_2 не перебуває у безпосередньому підпорядкуванні обвинуваченого ОСОБА_3 , який займає посаду Генерального директора КНП «Менська міська лікарня», суддею ОСОБА_2 не надано жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві про самовідвід, окрім того, ОСОБА_3 на підставі ухвали слідчого судді відсторонений від посади Генерального директора КНП «Менська міська лікарня».

Суддя ОСОБА_2 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_8 у судове засідання не з`явилися.

Встановлені судом обставини.

Судом встановлено, що 29 вересня 2026 року до Менського районного суду Чернігівської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 травня 2026 року за №12026270000000220, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

З формулювання обвинувачення викладеного у обвинувальному акті вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 займає посаду Генерального директора КНП «Менська міська лікарня» Менської міської ради.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 вересня 2026 року кримінальне провадження за вказаним обвинувальним актом було розподілене судді ОСОБА_2 ..

29 вересня 2026 року суддею ОСОБА_2 подано заяву про самовідвід.

Згідно із ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 18 серпня 2026 року, продовжено строк відсторонення підозрюваного ОСОБА_3 від посади Генерального директора КНП «Менська міська лікарня» Менської міської ради в межах строку досудового розслідування, тобто до 19 вересня 2026 року включно.

Мотиви, з яких суд виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керується.

Згідно з положеннями статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до положень ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Виходячи з приписів статі 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Відвід повинен бути вмотивованим.

Положеннями частин 1, 5 ст. 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Суддя зобов`язаний: справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства ( п.1 ч.7 ст.56 Закону).

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «Кожен має право на справедливий… розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом…, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії») (Постанова колегії суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 вересня 2019 року, справа №277/599/15-к).

Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Відповідно до п.81 рішення ЄСПЛ «Салов проти України», «неупередженість» у сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, при виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Згідно із статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого Рішенням XI З`їзду суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Відповідно до вимог ст.80 КПК України самовідвід повинен бути вмотивованим. Тобто самовідвід має містити посилання на конкретні обставини, що об`єктивно можуть свідчити про упередженість судді та бути підтверджені відповідними доказами.

Особа, яка заявляє відвід (або ініціює питання самовідводу), повинна надати конкретні докази. Самі лише припущення або твердження без документального підтвердження (наприклад, довідки з місця роботи, копії трудової книжки) не є підставою для задоволення відводу (самовідводу).

Робота дружини судді на посаді медичної сестри автоматично не свідчить про конфлікт інтересів чи упередженість судді. Для відводу (самовідводу) потрібно довести, що обвинувачений, який є Генеральним директором КНП «Менська міська лікарня», має прямий вплив на дружину судді, є її безпосереднім керівником або те, що результат справи може істотно вплинути на її права чи інтереси.

Ураховуючи наведені у заяві про самовідвід обставини, підстави для її задоволення відсутні.

Керуючись статтями 75-76, 80-81 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви судді Менського районного суду Чернігівської області ОСОБА_2 про самовідвід у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 травня 2026 року за №12026270000000220 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (справа №738/2395/26, провадження 1-кп/738/139/2026) відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1