Постановление суда № 140491840, 09.10.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/10583/26

Провадження № 1-кп/635/1332/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисник адвоката ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.01.2026 року за № 12026221160000091 відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 361, ч.1 ст. 185, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 361, ч.1 ст. 185, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 185 КК України.

Прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб визначення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. В обґрунтування клопотання посилається на те, що ризики, встановлені слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу, визначені пунктами п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились. Так, існує ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду. Даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 10 до 15 років, та тяжких кримінальних правопорушень, у тому числі проти власності, вчинених в період дії воєнного стану, а тому усвідомлюючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, та можливість призначення покарання у виді позбавлення волі, ОСОБА_4 у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу може вчиняти спроби переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та можливого покарання. ОСОБА_4 не має стабільнихзсоціальних зв`язків. Крім того, ОСОБА_4 будучі звільненим вироком суду на іспитовий строк, на шлях виправлення не встав та знову вчинив злочин, що в подальшому може свідчити про реальність покарання. Ризик незаконного впливу на потерпілих, свідків підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, у тому числі тяжких та особливо тяжкого злочину, проти власності та у сфері використання інформаційних систем, у зв`язку з чим, усвідомлюючи можливість настання для нього негативних наслідків, з метою уникнення кримінальної відповідальності може шляхом умовлянь, переконання, погроз або іншим незаконним способом впливати на потерпілих та свідків, які є його знайомими, з метою зміни наданих ними показань або відмови від них. Крім того, існує ризик вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 офіційно не працює, не має стабільного законного джерела доходу, а також, незважаючи на притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від відбування покарання з випробуванням, протягом 2026 року вчинив декілька кримінальних правопорушень. Зазначені обставини свідчать про те, що застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу не зможе належним чином запобігти ризику вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав. Зазначив, що справа підсудна Харківському районному суду Харківської області, підстав для закриття, зупинення провадження немає. Вважав необхідним розглядати справу у відкритому судовому засіданні.

Обвинувачений, його захисник обвинуваченого не заперечували проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, судом фактично встановлено наступне.

Кримінальне провадження підсудне Харківському районному суду Харківської області.

Обвинувальний акт складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України, підстави для його повернення прокурору відсутні.

Підстав для закриття, зупинення, направлення до іншого суду кримінального провадження немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд роз`яснює обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів.

Обвинуваченому було роз`яснено таке право та він заявив про розгляд справи суддею одноособово.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно з положенням ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Поряд з цим, відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 13.08.2026 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11.10.2026 включно з визначенням суми застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 680 грн.

Суд вважає доведеним наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, на існування яких вказує сторона обвинувачення.

Можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за який передбачене покарання у вигляді позбавлення валі від 10 до 15 років, та тяжких кримінальних правопорушень, у тому числі проти власності, вчинених в період дії воєнного стану, а тому усвідомлюючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, та можливість призначення покарання у виді позбавлення волі, ОСОБА_4 у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу може вчиняти спроби переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та можливого покарання.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, ОСОБА_4 будучі звільненим вироком суду на іспитовий строк, на шлях виправлення не встав та знову вчинив злочин, що в подальшому може свідчити про реальність покарання.

Крім того, обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, у тому числі тяжких та особливо тяжкого злочину, проти власності та у сфері використання інформаційних систем, у зв`язку з чим, усвідомлюючи можливість настання для нього негативних наслідків, з метою уникнення кримінальної відповідальності може шляхом умовлянь, переконання, погроз або іншим незаконним способом впливати на потерпілих та свідків, які є його знайомими, з метою зміни наданих ними показань або відмови від них.

Також суд вважає доведеним ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 офіційно не працює, не має стабільного законного джерела доходу, а також, незважаючи на притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від відбування покарання з випробуванням, протягом 2026 року вчинив декілька кримінальних правопорушень.

З урахуванням викладених вище ризиків, що існують, особи обвинуваченого, обставин вчинення і суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Враховуючи викладене, суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу та приходить до висновку, що застосування такого слід продовжити.

Відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За положенням ч.5 ст. 185 КПК України розмір застави не може бути завідомо непомірним для підозрюваного.

Суд не вбачає підстав для зміни раніше визначеного розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 183, 314-316, 331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 361, ч.1 ст. 185, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 185 КК України, призначити до розгляду в судовому засіданні на 23.10.2026 року на 11-15 год.

Проведення судового розгляду кримінального провадження визначити у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

Для участі в судовому засіданні викликати сторони кримінального провадження.

Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 07.12.2026 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674) в будь-який момент протягом дії ухвали до 07.12.2026 року включно.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні, або спілкуватися з визначеним колом із дотриманням умов, визначених судом;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено законом покарання до понад 10 років позбавлення волі та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомляти суд про причини неявки обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення суду про зміну свого місця проживання або перебування.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвалу може бути оскаржено в частині продовження строку запобіжного заходу до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 12.10.2026 р.

Суддя ОСОБА_1