Постановление суда № 140491314, 02.10.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/3913/24

Провадження № 6/589/272/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 рокум. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Темірова Ч.М.,

за участі секретаря судового засідання Ільїної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка заяву ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 02.02.2026 у справі № 589/3913/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення порядку виконання судового рішення шляхом розстрочення його виконання з визначенням розміру та графіку щомісячних платежів.

В обґрунтування вимог своєї заяви ОСОБА_1 зазначила, що має намір добросовісно виконати рішення суду, однак не має можливості здійснити виплату одним платежем, так як на даний час у ней склалося скрутне матеріальне становище. Крім того зазначила, що має на утриманні неповнолітню дитину, яку утримує самостійно.

Сторони по справі в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце повідомлялись належним чином, про причину неявки суду не повідомили.

Перевіривши доводи заяви та дослідивши додані до неї матеріали, суд прийшов до наступного.

Судом установлено, що рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 02 квітня 2026 року частково задоволено позов «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» суму заборгованості за Кредитним договором № 45833-12/2023 від 29.12.2023 у розмірі 23 320 грн 00 к., судовий збір в сумі 2 220 грн 43 к., та витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набрало законної сили 05 березня 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з ч.ч. 3-5 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Тлумачення положень ст. 435 ЦПК України свідчить про те, що розстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018.

Окрім того, під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Розстрочення виконання рішення суду - це зміна у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Згідно з положеннями ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 02 лютого 2026 року, заявник ОСОБА_1 посилалась на відсутність фінансової можливості виконати рішення суду в повному обсязі у зв`язку з відсутністю постійного офіційного доходу та самостійне утримання неповнолітньої дитини.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Між тим заявником не надано жодних доказів наявності виняткових обставин, які в розумінні ст. 435 ЦПК України позбавили б його можливості виконати дане судове рішення.

Суд відхиляє посилання боржника на відсутність постійного офіційного доходу, оскільки останньою надані довідки з Пенсійного фонду України довідки форми ОК-5 та ОК-7 за період з 2005 по 2022 роки, які не доводять факту скрутного матеріального становища відповідача станом на день винесення рішення та відкриття виконавчого провадження.

З огляду на це, суд не вбачає матеріальну неспроможність ОСОБА_1 виконати судове рішення.

У цьому контексті, суд також звертає увагу заявника на усталену практику Верховного Суду, за якою, наприклад, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку (зокрема, постанови Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22).

Крім того, суд зазначає, що наявність у заявниці неповнолітньої дитини не свідчить про виняткові обставини, які б свідчили про неможливість виконання рішення, крім того обов`язок утримувати дітей покладається на обох батьків.

Отже, наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, заявником під час розгляду її заяви не доведено.

Оцінюючи доводи заяви про розстрочення виконання судового рішення суд враховує також, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги береться не лише реальний стан боржника, але й його наміри щодо виконання рішення. Доказів того, що з часу постановлення рішення суду відповідач здійснював хоча б часткове погашення кредитної заборгованості, суду не надано, ніяких заходів, що свідчили б про намір виконати судове рішення, ним не вжито, а тому розстрочення виконання рішення суду в цьому випадку означало б недотримання розумного та пропорційного балансу інтересів позивача, на користь якого ухвалено рішення суду.

При цьому, суд виходить з того, що виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 02 лютого 2026 у справі №589/3913/24.

Керуючись ст.ст. 259, 260, 435 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення у цивільній справі № 589/3913/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.

СуддяЧ.М.Теміров