Решение № 140488653, 06.10.2026, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/1605/25

Провадження № 2/349/202/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 жовтня 2026 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

в складі судді Могили Р.Г.

за участі секретаря судового засідання Матасової Н.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» про визнання відсутнім права оренди землі,

учасники судового провадження:

представник позивачки адвокат Микитчин П.С.

представник відповідача адвокат Гарагуц І.Ф.

( в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Микитчин П.С., звернулася до суду з позовом до ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до договору оренди землі від 10 вересня 2018 року позивачка надала в користування ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,4000 га з кадастровим номером 2624410100:02:001:0421, строк якого закінчився 22 жовтня 2025 року.

Після закінчення строку дії договору позивачка уклала договір оренди землі з іншим орендарем.

Однак, при реєстрації договору отримала відмову, оскільки за ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» зареєстровано право оренди землі на підставі додаткової угоди від 12 вересня 2025 року до договору оренди землі від 10 вересня 2018 року, яку вона не підписувала.

Просила визнати відсутнім у ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,4000 га з кадастровим номером 2624410100:02:001:0421.

ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» подало відзив на позовну заяву, згідно з яким заперечило проти позову повністю.

Заперечення обгрунтовано тим, що між ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» та ОСОБА_1 виникли та існують правовідносини щодо оренди землі на підставі договору оренди землі від 10 вересня 2018 року та додаткової угоди до нього від 12 вересня 2025 року, оскільки товариство користується вказаною земельною ділянкою та сплачує орендну плату, що підтверджується платіжними інструкціями від 29 вересня 2025 року, 24 листопада 2025 року, 18 грудня 2025 року, 31 грудня 2025 року.

Окрім того ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» подало додаткові пояснення в справі, в яких посилаючись на судову практику Верховного Суду зазначило, що отримання позивачкою орендної плати підтверджує її обізнаність про наявність додаткової угоди від 12 вересня 2025 року до договору оренди землі від 10 вересня 2018 року, та дозволяє товариству, як орендарю користуватися земельною ділянкою, право якого зареєстровано у відкритому реєстрі, тому спірна додаткова угода в розумінні ст.ст. 202,203,205 ЦК України, є укладеною .

У відповіді на відзив, представник позивачки адвокат Микитчин П.С. зазначив, що витребування у відповідача оригіналу додаткової угоди від 12 вересня 2025 року необхідне для призначення у справі судової почеркознавчої експертиза підпису ОСОБА_1 у спірному договорі.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 24 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, справу призначено до підготовчого засідання. Цією ж ухвалою витребувано в ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» оригінал додаткової угоди від 12 вересня 2025 року до договору оренди земельної ділянки площею 0,4000 га з кадастровим номером 2624410100:02:001:0421.

08 січня 2026 року ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» подало заяву про продовження строку на подання оригіналу додаткової угоди від 12 вересня 2025 року.

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 09 січня 2026 року задоволено заяву представника ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» адвоката Гарагуци І.Ф. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2026 року продовжено відповідачу строк на подання оригіналу додаткової угоди від 12 вересня 2025 року, а також продовжено строк підготовчого провадження в справі на 30 днів.

В заяві від 29 січня 2026 року ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» повідомило суд, що не може надати оригінал додаткової угоди, оскільки ПрАТ " Компанія "Райз", де зберігався вказаний документ не змогло його віднайти у зв`язку із аварією водопроводу, де частина документів була підтоплена та не підлягає ідентифікації.

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2026 року зупинено провадження в справі до перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення в подібних правовідносинах в цивільній справі №456/252/22 за позовом ОСОБА_2 до ПП «Приватна агрофірма «Батько і Син» про визнання недійсними договорів оренди та зобов`язання повернути земельні ділянки.

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2026 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання в справі.

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В додаткових поясненнях від 06 жовтня 2026 року відповідач просив зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката, оскільки заявлена представником позивачки сума не є співрозмірною з наданим об`ємом адвокатських послуг.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Микитчин П.С. позов підтримав повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», адвокат Гарагуц І.Ф. у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, наведених у відзиві на позов та додаткових поясненнях у справі.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 є власницею земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,4000 га з кадастровим номером 2624410100:02:001:0421, що підтверджується копіями свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04 жовтня 2017 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 05 жовтня 2017 року (а.с. 56-58).

10 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» укладено договір оренди землі, за умовами якого вона надала ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» в строкове платне користування вказану земельну ділянку (далі Договір) (а.с. 52-53 ).

Відповідно до п. 3.1. Договору його укладено строком на 7 років, сплив якого починається з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, передбаченому законодавством, але в будь-якому випадку договір та право оренди є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем .

Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію ( п. 3.2 Договору ).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованого 25 жовтня 2018 року, реєстрація права оренди вказаної земельної ділянки відбулась 22 жовтня 2018 року, номер запису про інше речове право: 28540304, орендар ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», орендодавець ОСОБА_1 . Строк дії : до 22 жовтня 2025 року (а.с. 54 ).

10 вересня 2025 року ОСОБА_1 надіслала ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» лист-повідомлення №0421 про те, що вона не має наміру поновлювати дію договору оренди земельної ділянки площею 0,4000 га з кадастровим номером 2624410100:02:001:0421, що підтверджується копіями цього листа-повідомлення, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом представника ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» про його отримання 14 вересня 2025 року ( а.с. 5-6 ).

З копії рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 30 жовтня 2025 року та з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначених в інформаційній довідці, яка сформована 31 жовтня 2025 року встановлено, що на підставі додаткової угоди від 12 вересня 2025 року до договору оренди землі від 10 вересня 2018 року за ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» 22 жовтня 2025 року зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 0,4000 га з кадастровим номером 2624410100:02:001:0421, до 10 вересня 2032 року ( а.с. 7- 9 ).

05 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 , адвокат Микитчин П.С., надіслав ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» претензію у зв`язку з виявленням факту державної реєстрації оренди земельної ділянки на підставі додаткової угоди від 12 вересня 2025 року з пропозицією її скасувати та повернути земельну ділянку її власнику, що підтверджується копіями цієї претензії та фіскального чека ( а.с. 10-11 ).

На підтвердження обставини укладення з позивачкою додаткової угоди від 12 вересня 2025 року, ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» надало її копію, витяг з Державного реєстру речових прав , сформований 21 жовтня 2025 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за цією угодою на підставі заяви від 17 жовтня 2025 року, а також платіжні інструкції від 29 вересня 2025 року, 24 листопада 2025 року, 18 грудня 2025 року, 31 грудня 2025 року, довідку про доходи від 03 лютого 2026 року, що підтверджують сплату ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» ОСОБА_1 орендної плати за 2025-2026 роки за земельну ділянку з кадастровим номером 2624410100:02:001:0421 ( а.с. 60-62, 77-80 ).

В позовній заяві ОСОБА_1 заперечила підписання та укладення додаткової угоди від 12 вересня 2025 року з ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» ( а.с. 1-3 ).

В заяві від 29 січня 2026 року ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» повідомило суд, що не може надати оригінал додаткової угоди, оскільки ПрАТ " Компанія "Райз", де зберігався вказаний документ не змогло його віднайти у зв`язку із аварією водопроводу, де частина документів була підтоплена та не підлягає ідентифікації. На підтвердження вказаних обставин надало договір про надання послуг зберігання від 02 жовтня 2025 року, укладений з ПрАТ «Компанія «Райз», акти приймання-передачі документів від 02 жовтня 2025 року та повідомлення ПрАТ «Компанія «Райз» від 14 січня 2026 року ( а.с. 31-33, 64-66 ).

Оскільки ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» не надало оригінал додаткової угоди від 12 вересня 2025 року, тому судова почеркознавча експертиза підпису ОСОБА_1 в спірному договорі не призначалася.

Застосовані норми права та висновки суду за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Стаття 14 Конституції України визначає, що право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами і державою виключно відповідно до закону.

Згідно із статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним, примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Стаття 317 ЦК України передбачає, що саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

На підставі статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

За вимогами статті 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв волі учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, за положеннями частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу загальних приписів статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України, а також спеціальних правил статей 229-233 цього Кодексу про правочини, вчинені з дефектом волі під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 цього Кодексу йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна зі сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків). Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України (далі ЗК України) встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 161-ХІV).

За змістом статті 13 Закону № 161-ХІV договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За частиною першою статті 14 Закону № 161-ХІV договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Частиною першою статті 15 Закону № 161-ХІV передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Ці умови є обов`язковими та без досягнення згоди щодо них договір не вважається укладеним.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до сталої судової практики у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19, від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17, від 13 травня 2026 року у справі № 456/252/22).

За частиною другою статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору

в усній формі (пункт 7.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 08 липня 2026 року в справі № 546/192/23.

Згідно частин першої та другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до статтей 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом ( ч.2 ст. 95 ЦПК України ).

Частиною шостою статті 95 ЦПК України передбачено, що, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Позивачка ставить під сумнів відповідність поданої відповідачем копії додаткової угоди від 12 вересня 2025 року до договору оренди землі від 10 вересня 2018 року оригіналу, оскільки стверджує, що не підписувала її, тому цю копію суд не бере до уваги та приходить до висновку про неукладеність спірної додаткової угоди.

Сплата орендної плати відповідачем за користування земельною ділянкою в 2025-2026 роках не підтверджує конклюдентних дій ОСОБА_1 на укладення додаткової угоди від 12 вересня 2025 року та не вказує на її суперечливу поведінку, оскільки згідно ч.1 ст.14 Закону «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі, окрім того оплата здійснювалась, як і реєстрація права оренди, після надіслання нею 10 вересня 2025 року ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» листа-повідомлення про те, що вона не має наміру поновлювати дію договору оренди земельної ділянки.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 13 травня 2026 року в справі № 456/252/22 для ефективного захисту прав власника нерухомого майна, щодо якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконно внесено запис про право користування іншої особи, з якою власник не перебував у зобов`язальних відносинах, власник може звернутись з негаторним позовом, зокрема, але не виключно, шляхом пред`явлення вимоги про повернення майна, визнання відсутнім права оренди чи скасування державної реєстрації права користування іншої особи, залежно від обставин кожної конкретної справи (п. 116).

Оскільки суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не укладала з ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» додаткової угоди від 12 вересня 2025 року до договору оренди землі від 10 вересня 2018 року на підставі якої за відповідачем було зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 0,4000 га з кадастровим номером 2624410100:02:001:0421, тому її порушене право власника підлягає захисту шляхом визнання відсутнім у ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» права оренди земельної ділянки.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи встановлено, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачкою сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 969,00 грн, та підтверджується платіжною інструкцією від 17 листопада 2025 року ( а.с.16 ).

Оскільки позов задоволено повністю, тому на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

На підтвердження судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, представником позивачки надано договір про надання правничої допомоги №102/25 від 04 листопада 2025 року, ордер на надання адвокатом Микитчиним П.С. правничої допомоги ОСОБА_1 від 17 листопада 2025 року, акт №1/102/25 виконаних робіт ( наданих послуг) від 17 листопада 2025 року , згідно яких загальна вартість наданої позивачці правничої допомоги адвоката складає 7 000,00 грн ( а.с. 12-14 ).

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, визначаючи суми судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21).

Враховуючи складність цієї справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, заперечення сторони відповідача щодо такого розміру витрат, а також виходячи з критерію розумності їхнього розміру, суд зменшує витрати позивачки на професійну правничу допомогу адвоката до суми 5 000,00 грн.

Керуючись ст. ст.141, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» про визнання відсутнім права оренди землі задовольнити.

Визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,4000 га з кадастровим номером 2624410100:02:001:0421.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5 969,00 гривень, які складаються із судового збору в розмірі 969,00 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття», місцезнаходження: вул. Галицька, 93 м. Тисмениця Івано-Франківський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 41481188.

Повний текст рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Суддя Р.Г. Могила