Решение № 140488078, 01.10.2026, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

____________________ Справа № 299/711/26

Номер провадження 2/299/343/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.10.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Дочинця С.І., при секретарі Роман К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Виноградівського районного суду Закарпатської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», в особі представника Сипливої Тетяни Анатоліївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 31.07.2025-100000881 від 31.07.2025 року в розмірі 26 185 грн, а також про відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.07.2025 року між сторонами було укладено електронний кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 6 000 грн строком на 140 днів, із кінцевою датою повернення 17.12.2025 року. За користування кредитом передбачено процентну ставку в розмірі 1 % за кожен день користування та комісію за надання кредиту в розмірі 1 200 грн.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином і в повному обсязі, перерахувавши відповідачці кредитні кошти на її картковий рахунок. Укладення договору підтверджується електронними документами, підписаними відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора, а факт отримання коштів квитанцією про їх перерахування.

Водночас відповідачка не виконала належним чином своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість. Позивач також посилається на те, що 13.08.2025 року відповідачка здійснила часткову оплату в розмірі 335 грн, що, на думку позивача, свідчить про визнання нею боргових зобов`язань.

Загальний розмір заборгованості, заявлений до стягнення, становить 26 185 грн, з яких: 6 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 8 065 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 200 грн комісія за надання кредиту; 10 920 грн проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на умови кредитного договору, квитанцію про перерахування коштів, розрахунок заборгованості, положення Цивільного кодексу України та Закону України «Про споживче кредитування», які передбачають обов`язок позичальника повернути отриманий кредит і сплатити належні платежі.

У зв`язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 26 185 грн, а також покласти на неї судові витрати, зокрема судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

У свою чергу відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення заборгованості, у якому заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на їх необґрунтованість та завищений розмір заявленої до стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що згідно з кредитним договором від 31 липня 2025 року їй було надано кредит у розмірі 6 000 грн, тоді як позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 26 185 грн, що більш ніж у чотири рази перевищує суму отриманого кредиту. Вважала таку суму заборгованості надмірною та неспівмірною із сумою кредиту, а також такою, що не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідачка заперечувала щодо нарахування процентів за користування кредитом за процентною ставкою 1 % на день, зазначаючи, що така ставка призводить до значного та непропорційного збільшення суми заборгованості. Також висловила заперечення щодо включення до суми боргу комісії за надання кредиту в розмірі 1 200 грн, що становить 20 % від суми кредиту, вважаючи її стягнення разом із нарахованими процентами необґрунтованим збільшенням загального розміру заборгованості. За наведених обставин відповідачка просила суд врахувати викладені у відзиві заперечення, відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» про стягнення заборгованості в повному обсязі та розглянути справу за її відсутності.

Представник ТОВ «Споживчий центр» подав до суду відповідь на відзив, у якій не погодився із запереченнями відповідачки ОСОБА_1 та наполягав на обґрунтованості заявлених позовних вимог. Зазначив, що нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося відповідно до умов кредитного договору та вимог чинного законодавства, а заявлений розмір денної процентної ставки є правомірним. Також позивач вказав на відсутність поданих відповідачкою доказів, які б спростовували наданий розрахунок заборгованості, та обґрунтував правомірність стягнення комісії за надання й обслуговування кредиту, а також неустойки за прострочення виконання зобов`язань. На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а розгляд справи провести за відсутності його представника.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. У позовній заяві та відповіді на відзив просить провести розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом отримання судового виклику, надісланого за місцем її проживання, направлення електронного повідомлення на адресу електронної пошти, а також шляхом розміщення оголошення про її виклик у судове засідання на офіційному веб-сайті судової влади України. В судове засідання не з`явилася, однак подала до суду відзив на позовну заяву.

З огляду на належне повідомлення відповідача про розгляд справи, її неявку в судове засідання, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до положень ч.1 ст.223 ЦПК України, розглянув справу за відсутності сторін на підставі наявних в ній письмових доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) № 31.07.2025-100000881.

Згідно з умовами кредитного договору Позивач надав Відповідачу кредит у розмірі 6 000,00 грн строком на 140 днів, починаючи з 31 липня 2025 року, з кінцевою датою повернення кредиту 17 грудня 2025 року. За користування кредитом договором передбачено фіксовану процентну ставку в розмірі 1 % за кожен день користування кредитом, а також комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 20 % від суми кредиту, що становить 1 200,00 грн.

Кредитний договір укладено в електронній формі шляхом прийняття Відповідачем пропозиції (оферти) та підписання відповідних документів електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер мобільного телефону, зазначений під час реєстрації в інформаційній системі Кредитодавця. За твердженням Позивача, під час укладення договору Відповідач також пройшла ідентифікацію із використанням системи BankID Національного банку України.

Відповідно до умов пунктів 3.1, 4.1 та 6.1 кредитного договору Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти, а Позичальник повернути отриману суму кредиту, сплатити проценти за користування ним та передбачену договором комісію у встановлені договором строки.

Як вбачається з квитанції до платіжної інструкції № 20300-1391-246005371, сформованої 31 липня 2025 року о 11:49:20, через платіжний сервіс EasyPay здійснено переказ коштів у розмірі 6 000,00 грн від платника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) на користь отримувача Шуби Тетяни Віталіївни. Надавачем платіжних послуг платника зазначено ТОВ ФК «Контрактовий дім», а надавачем платіжних послуг отримувача АТ «Сенс Банк». У квитанції як рахунок (номер картки) отримувача зазначено НОМЕР_1 , комісія за переказ становила 0,00 грн. Призначення платежу видача коштів за кредитним договором № 31.07.2025-100000881.

Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 31.07.2025-100000881 від 31.07.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 складає 26185 гривень, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000 гривень, по процентам в розмірі 8065 гривень, комісії за надання кредиту в розмірі 1200 грн та відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України в розмірі 10920 грн.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з положеннями ст.1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази в їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд дійшов таких висновків.

Як установлено судом, 31 липня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 31.07.2025-100000881 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 6 000,00 грн строком на 140 днів, із кінцевою датою повернення 17 грудня 2025 року.

Факт укладення кредитного договору підтверджується поданими позивачем електронними документами, які, за твердженням позивача, підписані відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора. Факт перерахування кредитних коштів підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 20300-1391-246005371 від 31 липня 2025 року, згідно з якою ТОВ «Споживчий центр» перерахувало на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 6 000,00 грн із призначенням платежу «Видача за договором кредиту № 31.07.2025-100000881».

Таким чином, наявними у справі письмовими доказами підтверджено факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин, надання відповідачці кредитних коштів та виникнення в неї обов`язку повернути отриману суму кредиту відповідно до умов договору.

При цьому відповідачка у відзиві на позовну заяву не заперечувала факту отримання кредиту в розмірі 6 000,00 грн, однак висловила заперечення щодо розміру заявленої до стягнення заборгованості, вважаючи його надмірним та неспівмірним із сумою отриманих коштів.

Оцінюючи наведені заперечення, суд виходить із того, що саме по собі перевищення загальної суми заборгованості над сумою отриманого кредиту не свідчить про відсутність у позичальника обов`язку повернути кредит та сплатити належні проценти. Водночас кожна складова заявленої до стягнення заборгованості підлягає окремій перевірці на предмет її правомірності, обґрунтованості та відповідності умовам договору й вимогам законодавства.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000,00 грн суд зазначає таке.

Як установлено судом, позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачці кредитні кошти в повному обсязі. Натомість матеріали справи не містять доказів повернення відповідачкою суми кредиту в повному обсязі або належного виконання нею зобов`язань щодо погашення основної суми боргу.

Посилання позивача на здійснення відповідачкою часткового платежу в розмірі 335,00 грн від 13 серпня 2025 року саме по собі не спростовує наявності непогашеної заборгованості за тілом кредиту. Водночас зазначений платіж має враховуватися під час визначення залишку боргу відповідно до встановленої законом або договором черговості погашення вимог кредитора.

З огляду на те, що факт надання відповідачці кредиту в розмірі 6 000,00 грн підтверджений належними письмовими доказами, а доказів повернення основної суми кредиту чи наявності інших обставин, які б свідчили про припинення відповідного зобов`язання, суду не надано, суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 8 065,00 грн суд зазначає таке.

Згідно з умовами кредитного договору сторони погодили фіксовану процентну ставку в розмірі 1 % за кожен день користування кредитом. Така ставка визначена договором як плата за користування наданими грошовими коштами.

Із наданих матеріалів справи вбачається, що процентну ставку за користування кредитом та порядок нарахування процентів було визначено умовами кредитного договору. Позивач надав суду розрахунок заборгованості, відповідно до якого сума нарахованих процентів за користування кредитом становить 8 065,00 грн.

Відповідачка заперечувала проти стягнення зазначених процентів, посилаючись на те, що встановлена договором денна процентна ставка призводить до значного збільшення суми заборгованості та є неспівмірною із сумою отриманого кредиту.

Однак самі по собі доводи відповідачки про значний розмір нарахованих процентів не є достатньою підставою для звільнення її від виконання договірного обов`язку зі сплати плати за користування кредитом. Вирішальне значення мають погоджені сторонами умови договору, дотримання кредитодавцем вимог законодавства про споживче кредитування, період нарахування процентів та правильність їх розрахунку.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд бере до уваги, що нараховані проценти в розмірі 8 065,00 грн заявлені як плата за користування кредитом, а не як санкція за порушення зобов`язання. За умови підтвердження правильності розрахунку, відповідності періоду нарахування умовам договору та дотримання передбачених законом обмежень така заборгованість підлягає стягненню з позичальника.

За встановлених у справі обставин суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 8 065,00 грн.

Разом із тим суд не вбачає підстав для автоматичного задоволення інших складових заявленої заборгованості лише з огляду на наявність кредитного договору та факту прострочення виконання зобов`язань.

Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1 200,00 грн суд зазначає, що відповідно до статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит має містити визначені законом відомості про загальні витрати за кредитом, а стаття 8 цього Закону регулює склад таких витрат. Водночас саме по собі зазначення комісії в тексті договору не звільняє кредитодавця від обов`язку довести правомірність її стягнення, зокрема фактичний зміст послуги, за яку стягується плата, та відповідність відповідної умови вимогам законодавства про захист прав споживачів.

Отже, вирішуючи питання про стягнення комісії, суд має оцінити зміст відповідної договірної умови та докази фактичного надання послуги, за яку передбачено таку плату. Сам факт перерахування кредитних коштів не є безумовним підтвердженням правомірності стягнення окремої комісії в заявленому розмірі.

За таких обставин вимога про стягнення комісії пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 1200,00 грн задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 10920,00 грн суд зазначає наступне.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №320/8618/15-ц (провадження №61-4393сво18)).

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який було в подальшому неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України та який діє на теперішній час.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Дана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача процентів за порушення виконання грошового зобов`язання на підставі 625 ЦК України у розмірі 10920,00 грн, нарахованих у період дії воєнного стану, то підлягають застосуванню положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а відтак вимоги позивача у цій частині до задоволення не підлягають.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності відповідно до вимог статей 7681 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 14065,00 грн, з яких 6000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 8065,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог про стягнення комісії пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 1200,00 гривень та 10920,00 гривень процентів, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, слід відмовити.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За подання позовної заяви майнового характеру позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 гривень, що є судовими витратами позивача, які суд вирішує стягнути на його користь із відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог: 14065,00*2662,40/26185,00 = 1430,08 грн.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, ст.526, 530, 536, 610, 1048-1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.12, 13, 76, 77, 141, 247, 258 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», в особі представника Сипливої Тетяни Анатоліївни до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 31.07.2025 року за № 31.07.2025-100000881 у розмірі 14065 (чотирнадцять тисяч шістдесят п`ять) гривень, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень, по процентам в розмірі 8065 (вісім тисяч шістдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1430,08 (одна тисяча чотириста тридцять) гривень 08 копійок.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833.

Представник позивача, Сиплива Тетяна Анатоліївна.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Дочинець С. І.