Решение № 140487034, 28.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2037/26

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Кривельова Т.М. на підставі посвідчення;

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Ошарін Д.С. на підставі ордеру;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Давмір строй» про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Чорноморської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (далі - Таїровська селищна рада) до товариства з обмеженою відповідальністю «Давмір строй» (далі - ТОВ «Давмір строй») про визнання недійсною додаткової угоди від 29.12.2023 до договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023 та стягнення неустойки у розмірі 194 586,31 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що за умовами укладеного між сторонами договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023 роботи мали бути виконанні відповідачем у строк до 30.09.2023. При цьому строк дії договору був визначений позивачем та відповідачем до 31.12.2023, в подальшому на підставі укладеної між сторонами додаткової угоди строк виконання робіт був продовжений до 31.12.2023. Пізніше сторонами було укладено оскаржувану угоду від 29.12.2023 про продовження строку дії договору до 31.12.2024, зміни до умов договору про продовження строку виконання робіт сторонами до договору внесені не були. Посилаючись на відсутність документального підтвердження існування підстав для продовження строку дії договору до 31.12.2024, прокурор просить визнати спірну угоду недійсною та стягнути з відповідача неустойку, нараховану за період з 01.01.2024 до 18.04.2024 (дата виконання робіт).

Ухвалою суду від 26.05.2026 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

05.06.2026 до суду від Таїровської селищної ради надійшли пояснення щодо заявленого прокурором позову, у яких позивач стверджує про відсутність підстав для представництва інтересів ради в цьому судовому процесі. При цьому позивачем було зазначено про укладення спірної угоди з дотриманням приписів чинного законодавства.

ТОВ «Давмір строй» не скористалося наданим законом правом на подання відзиву на позов. У судових засіданнях представник відповідача заперечував проти задоволення заявленого прокурором позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, господарський суд встановив наступне.

17.07.2023 між Таїровською селищною радою (Замовник) та ТОВ «Давмір строй» (Генпідрядник) було укладено договір про закупівлю робіт за рахунок бюджетних коштів №01-1707/23, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Замовник доручає, а Генпідрядник забезпечує відповідно до проєктної документації та умов договору виконання будівельних робіт. Об`єкт будівництва: КНУ «Реконструкція КНС «Червоний хутір» за адресою: вул. Лабораторна, 19/1-А, с. Лиманка Одеського району Одеської області» (ДК 021:2015: 45454000-4 - Реконструкція), адреса (місце) розташування об`єкта: вул. Лабораторна, 19/1-А, с. Лиманка, Одеський район, Одеська область, 65496.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.4 договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023 Генпідрядник розпочинає виконання робіт протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати підписання договору сторонами, але не раніше дати передання Замовником Генпідряднику будівельного майданчика (фронту робіт) та проєктної документації, а також отримання дозволу на початок виконання будівельних робіт. Генпідрядник зобов`язується закінчити виконання робіт та повідомити Замовника про готовність до їх передання до 30.09.2023. Строки виконання робіт (будівництва об`єкта) можуть змінюватися із внесенням відповідних змін у договір у разі виникнення обставин, передбачених п. 19 Загальних умов.

Строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у договір в разі: виникнення обставин непереборної сили; в залежності від обсягів реального фінансування; внесення змін до проєктної документації; виникнення інших обставин, що можуть вплинути на строки виконання робіт (п. 2.7 договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023).

Згідно з п. 3.1 договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023 договірна ціна робіт визначається на основі твердого кошторису, що є невід`ємною частиною договору (додаток № 1), і складає 10 555 848,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 1 759 308,00 грн.

Відповідно до п. 12.1 договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023 розрахунки за виконані роботи здійснюються із урахуванням положень Загальних умов на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) (далі - акт) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) (далі - довідка).

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за договором, Генпідрядник сплачує Замовнику штрафні санкції (неустойку) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов`язання, від вартості невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання, а у разі здійснення попередньої оплати Генпідрядник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає Замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції. Кошти, отримані від сплати таких штрафних санкцій, зараховуються відповідно до доходів загального фонду державного чи місцевих бюджетів (п. 16.2 договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023).

Згідно з п. п. 17.1, 17.2 договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023 зміна або розірвання договору будуть здійснюватися із урахуванням положень Загальних умов. 3міна договору здійснюється шляхом зміни або доповнення його умов за ініціативою будь-якої сторони на підставі додаткової угоди.

Відповідно до п. п. 18.1-18.2 договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023 строком договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набуває чинності з моменту його укладання, підписання сторонами і скріплення печатками та діє до 31.12.2023 року, а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов`язань до їх повного виконання сторонами.

Положеннями пп. 3 п. 21.1 договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023 визначено, що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Строк дії договору та виконання зобов`язань щодо виконання робіт може продовжуватись у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат Замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі. Форма документального підтвердження об`єктивних обставин визначатиметься Замовником в момент виникнення об`єктивних обставин (виходячи з їх особливостей) з дотриманням чинного законодавства.

Згідно з п. п. 24.1-24.3 договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023 додатками до договору є додатки №1 (Договірна ціна), №2 (Календарний графік виконання робіт), №3 (План фінансування робіт (помісячний). Вказані додатки також наявні в матеріалах справи.

15.08.2023 Державною інспекцією архітектури та містобудування України було видано дозвіл №IY012230815616 на виконання будівельних робіт, зазначених у договорі про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023.

У межах визначених договором про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023 строків виконання підрядних робіт ТОВ «Давмір строй» виконало роботи на загальну суму 805 546,80 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами №1, №2 приймання виконаних робіт за вересень 2023 року від 11.09.2023 та довідкою про вартість робіт та витрат від 11.09.2023.

Таїровська селищна рада здійснила оплату вартості виконаних відповідачем підрядних робіт на загальну суму 805 546,80 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №12 від 11.09.2023, №13 від 11.09.2023.

28.09.2023 ТОВ «Давмір строй» звернулося до Таїровської селищної ради із листом №10, відповідно до якого просило розглянути питання про продовження строку виконання робіт за договором № 01-1707/23 від 17.07.2023 до 31.12.2023.

30.09.2023 між Таїровською селищною радою та ТОВ «Давмір строй» було укладено додаткову угоду №1 до договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди продовжити строк виконання робіт до 31.12.2023 та викласти додатки №2 та №3 у новій редакції.

27.10.2023 між Таїровською селищною радою та ТОВ «Давмір строй» було укладено додаткову угоду до договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023, якою сторонами було викладено реквізити Генпідрядника у новій редакції.

Після продовження сторонами строку виконання робіт до 31.12.2023 ТОВ «Давмір строй» на виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023 було виконано підрядні роботи на загальну суму 7 062 687,60 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами №3 приймання виконаних робіт за листопад 2023 року від 01.11.2023, №4 за грудень 2023 року від 22.12.2023, №5 за грудень 2023 року від 22.12.2023, а також довідками про вартість робіт та витрат.

Таїровська селищна рада здійснила оплату вартості виконаних відповідачем підрядних робіт на загальну суму 7 062 687,60 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №18 від 01.11.2023, №25 від 22.12.2023, №26 від 22.12.2023.

26.12.2023 ТОВ «Давмір строй» звернулося до Таїровської селищної ради із листом №15, відповідно до якого просило розглянути питання про продовження строку дії договору №01-1707/23 від 17.07.2023 до 31.12.2024. При цьому відповідач посилався на погіршення погодних умов, постійні повітряні тривоги, що призводить до затримки виконання робіт.

29.12.2023 між Таїровською селищною радою та ТОВ «Давмір строй» було укладено додаткову угоду до договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023, якою сторонами було продовжено строк дії договору до 31.12.2024, інші умови договору залишені без змін.

12.04.2024 між Таїровською селищною радою та ТОВ «Давмір строй» було укладено додаткову угоду до договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023, якою сторонами було визначено, що на 2024 рік передбачене фінансування у сумі 2 687 613,60 грн. При цьому сторонами було викладено додатки №2 та №3 до договору у новій редакції.

Згідно з додатком №2 (Календарний графік виконання робіт) до договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023 в редакції додаткової угоди від 12.04.2024 строк виконання робіт - квітень 2024 року.

Після продовження строку дії договору та укладення додаткової угоди від 12.04.2024 про продовження строку виконання робіт до квітня 2024 року ТОВ «Давмір строй» було виконано підрядні роботи на загальну суму 2 201 502,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами №6 від 18.04.2024, №7 за квітень 2024 року від 18.04.2024 та довідкою про вартість робіт та витрат.

Таїровська селищна рада здійснила оплату вартості виконаних відповідачем підрядних робіт на загальну суму 2 201 502,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1 від 18.04.2024, №2 від 18.04.2024.

06.05.2024 між Таїровською селищною радою та ТОВ «Давмір строй» було укладено додаткову угоду до договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023, якою сторонами було зменшено договірну ціну робіт до 10 069 736,40 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 1 678 289,40 грн.

Договір про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023 був укладений між сторонами за результатам проведення публічної закупівлі і після виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань був опублікований звіт про виконання договору.

10.02.2026 Чорноморська окружна прокуратура звернулася до Таїровської селищної ради із листом №63-1307ВИХ-26від, відповідно до якого просила у найкоротший термін надати інформацію щодо підстав для укладання додаткових угод № 1 від 30.09.2023, № 3 від 29.12.2023 до договору №01-1707/23 від 17.07.2023 з наданням документів, які стали підставою для укладення таких угод; інформацію та документи про виконання договору, розрахунок штрафних санкцій тощо. Вказані документи прокуратура просила надати для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави.

Листом №430/02-07 від 27.02.2026 Таїровська селищна рада у відповідь на запит прокуратури надала частину запитуваних документів та повідомила про вилучення їх оригіналів у межах кримінального провадження №42024162160000035 від 06.09.2024.

03.04.2026 прокурором Чорноморської окружної прокуратури було надано дозвіл на розголошення матеріалів кримінального провадження № 42024162160000035 від 06.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та використання копій матеріалів вказаного кримінального провадження під час звернення до суду, зокрема, актів приймання виконаних будівельних робіт № № 1, 2.

Листом №63-3410ВИХ-26 від 03.04.2026 Чорноморська окружна прокуратура повідомила Таїровську селищну раду про наявність підстав для звернення ради до суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди №3 від 29.12.2023 до договору №01-1707/23 від 17.07.2023 та стягнення з ТОВ «Давмір строй» штрафних санкцій у розмірі 194 586,31 грн.

Листом №1079/02-7 від 15.04.2026 Таїровська селищна рада у відповідь на лист прокуратури повідомила про результати розгляду даного листа. Слід зазначити, що в матеріалах справи наявна лише перша сторінка відповіді селищної рали.

11.05.2026 заступник керівника Чорноморської окружної прокуратури повідомив Таїровську селищну раду про представництво інтересів останньої в суді згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що держава може вступати в цивільні (господарські) та адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цих правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацами 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновки, що суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу влади, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII, застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункти 50, 51 вказаної постанови).

У Рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», встановив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись до суду з даним позовом прокурор посилається на необхідність захисту прав держави в особі Таїровської селищної ради у зв`язку з продовженням строку дії договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023 до 31.12.2024 та виконанням відповідачем підрядних робіт з порушенням визначених договором строків, що стало підставою для нарахуванням прокурором неустойки у розмірі 194 586,31 грн. Прокурором було дотримано порядок пред`явлення позову в інтересах держави, а, отже, у суду наявні підстави для оціни правомірності пред`явлених позовних вимог.

Предметом заявленого прокурором в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради позову до ТОВ «Давмір строй» є вимога про визнання недійсною додаткової угоди від 29.12.2023 до договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023 з посиланням на відсутність документального підтвердження існування підстав для внесення змін до істотної умови договору.

Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначені положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII від 25.12.2015 (зі змінами).

Господарським судом було встановлено, що 17.07.2023 між Таїровською селищною радою та ТОВ «Давмір строй» було укладено договір про закупівлю робіт за рахунок бюджетних коштів №01-1707/23, за умовами якого Замовник доручає, а Генпідрядник забезпечує відповідно до проєктної документації та умов договору виконання будівельних робіт.

Слід зазначити, що під час укладення договору про закупівлю робіт за рахунок бюджетних коштів №01-1707/23 від 17.07.2023 сторонами було визначено строк виконання робіт до 30.09.2023 (п. п. 2.1, 18.3 договору), а також строк дії договору до 31.12.2023 (п. 18.2. договору). Таким чином, сторонами було окремо визначено строк виконання Підрядником прийнятих на себе зобов`язань та строк дії договору в цілому.

Додатковою угодою №1 від 30.09.2023 до договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023 сторонами було продовжено строк виконання робіт до 31.12.2023. Господарський суд зазначає, що незважаючи на продовження строку виконання робіт до 31.12.2023, підстави для висновку про виключення сторонами з договору умови про строк виконання Підрядником прийнятих на себе зобов`язань відсутні.

29.12.2023 між Таїровською селищною радою та ТОВ «Давмір строй» було укладено додаткову угоду до договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023, якою сторонами було продовжено строк дії договору до 31.12.2024, інші умови договору залишені без змін.

Враховуючи зміст додаткової угоди від 29.12.2023 до договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023, якою сторонами було продовжено лише строк дії договору до 31.12.2024, господарський суд доходить висновку, що укладення спірної угоди не мало наслідком продовження строку виконання Підрядником робіт за договором. Таким чином, після укладення сторонами зазначеної угоди ТОВ «Давмір строй» все ще було зобов`язано виконати підрядні роботи за договором у строк до 31.12.2023.

В подальшому сторонами було укладеного додаткову угоду від 12.04.2024 до договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023, якою, зокрема, викладено додатки №2 та №3 до договору у новій редакції. Згідно з додатком №2 (Календарний графік виконання робіт) строк виконання робіт визначений сторонами до квітня 2024 року.

Додатковою угодою від 12.04.2024 до договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023 сторонами не було внесено змін ні до п. 2.1, ні 18.3 договору, якими було визначено строк виконання Підрядником робіт. Водночас, виклавши додаток №2 (Календарний графік виконання робіт) в новій редакції, сторони фактично дійшли згоди продовжити строк виконання Підрядником робіт до квітня 2024 року, які і були завершені відповідачем у межах вказаного строку.

Проте вимога про визнання додаткової угоди від 12.04.2024 до договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023, якою сторонами було продовжено строк виконання Підрядником робіт до квітня 2024 року, прокурором у межах цього спору заявлена не була.

Вищевикладене дозволяє господарському суду дійти висновку, що навіть за умови встановлення судом наявності передбачених законом підстав для визнання додаткової угоди від 29.12.2023 до договору недійсною, роботи вважатимуться такими, що виконані ТОВ «Давмір строй» з дотриманням встановлених договором строків, оскільки строки виконання відповідачем підрядних робіт були продовжені на підставі угоди від 12.04.2024, вимога про визнання недійсною якої прокурором заявлена не була.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.12.2025 у справі № 924/3/25, від 11.02.2025 у справі № 922/985/24, від 12.11.2024 у справі № 911/3292/23, від 03.09.2024 у справі № 907/358/20, від 27.08.2024 у справі № 924/128/21, від 11.06.2024 у справі № 914/3293/20, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23.

Право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога щодо захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Верховним Судом та узагальнено викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Ефективність позовної вимоги має оцінюватися з огляду на обставини справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересів позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, відповідати встановленим обставинам.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача в цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 09.12.2025 у справі № 924/3/25, від 11.02.2025 у справі № 922/985/24, від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Господарський суд зазначає, що визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України.

Частинами 1, 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (такий висновок викладено у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 15.03.2024 у справі № 904/192/22 зазначила, що позовна вимога про визнання правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування / повернення майна з володіння відповідача.

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства (такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).

З викладених обставин, враховуючи обгрунтування прокурором заявленого позову порушенням права Таїровської селищної ради на своєчасне та повне виконання Підрядником робіт за договором, що фінансується за бюджетні кошти, порушення якого господарським судом встановлено не було у зв`язку з продовженням сторонами строку виконання підрядних робіт згідно з додатковою угодою від 12.04.2024 до договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023, вимога про визнання якої недійсною прокурором заявлена не була, господарський суд доходить висновку про недоведеність прокурором обставини порушення прав позивача в результаті укладення спірної угоди.

Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених прокурором позовних вимог в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради до ТОВ «Давмір строй» про визнання недійсною додаткової угоди від 29.12.2023 до договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023 у зв`язку з обрання прокурором неефективного способу захисту порушеного права, оскільки визнання зазначеної угоди недійсною, навіть за встановлення судом обставин її невідповідності вимогам закону, не матиме наслідком поновлення будь-яких прав позивача, в тому числі, не свідчити про порушення відповідачем строків виконання підрядних робіт.

При наданні оцінки заявленим прокурором позовним вимогам в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради до ТОВ «Давмір строй» про стягнення неустойки у розмірі 194 586,31 грн, нарахованої за період з 01.01.2024 до 18.04.2024 (дата виконання робіт), суд виходить з наступного.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за договором, Генпідрядник сплачує Замовнику штрафні санкції (неустойку) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов`язання, від вартості невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання, а у разі здійснення попередньої оплати Генпідрядник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає Замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції. Кошти, отримані від сплати таких штрафних санкцій, зараховуються відповідно до доходів загального фонду державного чи місцевих бюджетів (п. 16.2 договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023).

Господарським судом під час вирішення цього спору було встановлено, що додатковою угодою від 12.04.2024 до договору, яка недійсною у встановленому законом порядку не визнавалася, сторонами було продовжено строк виконання Підрядником робіт до квітня 2024 року. З наявних в матеріалах справи актів №6 від 18.04.2024, №7 за квітень 2024 року від 18.04.2024 та довідки про вартість робіт та витрат вбачається, що підрядні роботи були виконані відповідачем у межах узгодженого строку їх виконання.

Викладене дозволяє господарському суд дійти висновку про недоведеність прокурором обставин порушення ТОВ «Давмір строй» прийнятих на себе зобов`язань за договором, що має наслідком відмову у задоволенні заявленої прокурором позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 194 586,31 грн.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених сторонами в обґрунтування власних правових позиції.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо правомірності та законності відмови у задоволенні заявлених керівником Чорноморської окружної прокуратури позовних вимог в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Давмір строй» про визнання недійсною додаткової угоди від 29.12.2023 до договору про закупівлю робіт №01-1707/23 від 17.07.2023 та стягнення неустойки у розмірі 194 586,31 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на прокурора у зв`язку з відмовою у задоволенні позову відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 08 жовтня 2026 р.

Суддя С.П. Желєзна