Постановление суда № 140486993, 09.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

09.10.2026Справа № 910/7074/26Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Релігійної організації "Релігійна громада Вознесіння Господнього Української православної церкви у Голосіївському районі м. Києва"

про визнання недійсними рішення та статуту

ВСТАНОВИВ:

11.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до Релігійної організації "Релігійна громада Вознесіння Господнього Української православної церкви у Голосіївському районі м. Києва" про:

- визнання недійсними рішення загальних (парафіяльних) зборів Релігійної організації "Релігійна громада Вознесіння Господнього Української православної церкви у Голосіївському районі м. Києва" (ідентифікаційний код юридичної особи 22881343), оформлені протоколом № 1 від 15.02.2026;

- визнання недійсною нову редакцію Статуту Релігійної організації "Релігійна громада парафія Вознесіння Господнього Київської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) у Голосіївському районі міста Києва" (ідентифікаційний код юридичної особи 22881343), прийняту рішенням загальних (парафіяльних) зборів, оформлених протоколом № 1 від 15.02.2026 та затверджену Епіфанієм Митрополитом Київським і всієї України Керуючим Київською єпархією Української православної церкви (Православної Церкви України) 17.02.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведення загальних зборів (парафіяльних зборів) та ухвалення ними рішення про зміну канонічного підпорядкування релігійної організації "Релігійна громада Вознесіння Господнього Української православної церкви у Голосіївському районі м. Києва" здійснювалось без дотримання вимог чинного законодавства та з порушенням статуту цієї організації, а тому затверджений ними статут релігійної організації "Релігійна громада парафія Вознесіння Господнього Київської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) у Голосіївському районі міста Києва" є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з позовною заявою, ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2026 задоволено самовідвід судді Алєєвої І.В. від розгляду справи № 910/7074/26, матеріали судової справи № 910/7074/26 передано уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026, справу № 910/7074/26 передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 було відкрито провадження у справі № 910/7074/26, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.07.2026.

У підготовчому засіданні 28.09.2026 суд, керуючись пунктом 3 частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.10.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2026 задоволено самовідвід судді Плотницької Н.Б. від розгляду справи № 910/7074/26, матеріали справи № 910/7074/26 за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації "Релігійна громада Вознесіння Господнього Української православної церкви у Голосіївському районі м. Києва" про визнання недійсними рішення та статуту передано уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2026 справу № 910/7074/26 передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив обставини, що на переконання стороннього спостерігача, а також учасників справи можуть сформувати уявлення про упередженість судді при розгляді цієї справи, у зв`язку з чим, суддя Нечай О.В. вважає за необхідне заявити самовідвід від розгляду справи № 910/7074/26 з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Заявлення самовідводу є обов`язком судді, який він має виконати як тільки йому стають відомі обставини, що є підставою для відводу. Форми заявлення самовідводу судді процесуальним законом не передбачені.

Згідно положень ч.ч. 1, 2, 9, 11 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Конвенційні норми-принципи зобов`язують суд у межах своїх повноважень бути безстороннім, не мати жодної упередженості або упереджень, суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини від 24.05.1989 у справі «Хаушильд проти Данії»).

За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України», рішення Європейського суду з прав людини від 10.12.2009 у справі «Мироненко і Мартиненко проти України», заява №4785/02).

У контексті об`єктивного критерію, крім поведінки судді, слід визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його безсторонності. Це означає, що вирішуючи, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає в якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, проте не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об`єктивно обґрунтованим. Об`єктивний критерій, головним чином, стосується ієрархічних або інших зав`язків між суддею та іншими учасниками провадження. У зв`язку з цим навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, але й має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення Європейського суду з прав людини від 23.04.2015 у справі «Моріс проти Франції»).

З положень Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, вбачається, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до пунктів 27, 28 Висновку № 3 (2002) від 19.11.2002 "Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності" судді не повинні бути ізольовані від суспільства, в якому вони живуть, оскільки судова система може тільки тоді функціонувати належним чином, коли судді не втрачають відчуття реальності. Більш того, судді, будучи громадянами, мають основоположні права та свободи, які захищені, зокрема, Європейською конвенцією з прав людини (свобода думки, релігійна свобода тощо). Таким чином, вони повинні загалом вільно займатися позапрофесійною діяльністю на свій розсуд. Тим не менше, така діяльність може становити загрозу їхній неупередженості та іноді навіть їхній незалежності. Тому необхідно знайти розумний баланс між ступенем участі суддів у житті суспільства та необхідністю бути й виглядати такими, що є безсторонніми та незалежними при виконанні своїх функцій.

Окрім того, на виконання положень статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує практику Європейського суду з прав людини.

Так само відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).

У справі "П`єрсак проти Бельгії" (Piersack v. Belgium) від 1 жовтня 1982 року Європейський суд з прав людини, встановивши порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду.

У п. 132 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гарабін проти Словаччини" (Harabin v. Slovakia) від 20 лютого 2013 року зазначено, що існування національних процедур для забезпечення неупередженості, а саме правил, що регулюють відвід судді, є важливим фактором. Такі правила виявляють особливу увагу національного законодавства до усунення всіх обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді чи суду і є спробою забезпечити неупередженість, усуваючи причини таких сумнівів. На додаток до забезпечення відсутності упередженості як такої, ці правила спрямовані на усунення будь-яких проявів упередженості і таким чином слугують зміцненню довіри громадськості до суду.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини зазначає, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду".

Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність.

Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими" (рішення Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (Belukha v. Ukraine), заява N 33949/02).

З огляду на те, що під час розгляду даної справи будь-який із її учасників може заявити про недовіру до складу суду, зокрема, у випадку якщо матиме місце прийняття рішень не на їх користь, вважаючи, що таке рішення могло бути ухвалено виключно через суб`єктивні переконання суду, з метою недопущення будь-яких сумнівів у учасників справи чи інших осіб щодо безсторонності та об`єктивності судді, самовідвід судді Нечая О.В. підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 40 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

З огляду на викладене, матеріали справи № 910/7074/26 підлягають передачі уповноваженому співробітнику апарату суду для визначення судді в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 40, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заявити самовідвід від розгляду справи № 910/7074/26 за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації "Релігійна громада Вознесіння Господнього Української православної церкви у Голосіївському районі м. Києва" про визнання недійсними рішення та статуту.

2. Самовідвід судді Нечая О.В. від розгляду справи № 910/7074/26 за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації "Релігійна громада Вознесіння Господнього Української православної церкви у Голосіївському районі м. Києва" про визнання недійсними рішення та статуту задовольнити.

3. Відвести суддю Нечая О.В. від розгляду справи № 910/7074/26 за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації "Релігійна громада Вознесіння Господнього Української православної церкви у Голосіївському районі м. Києва" про визнання недійсними рішення та статуту.

4. Матеріали справи № 910/7074/26 за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації "Релігійна громада Вознесіння Господнього Української православної церкви у Голосіївському районі м. Києва" про визнання недійсними рішення та статуту передати уповноваженому співробітнику апарату суду для визначення судді в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя О.В. Нечай