Постановление суда № 140486740, 08.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відкладення підготовчого засідання

08.10.2026Справа № 904/4771/23 (904/4956/26)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс", м. Дніпро

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зебріна", м. Харків

про визнання недійсним договору поруки № 4315077И/П від 25.10.2016 та стягнення грошових коштів у порядку реституції у розмірі 221 850,00 грн.

Суддя Камша Н.М.

при секретарі судового засідання: Паніній В.О.

Представники:

від позивача: Сокол О.Ю.

від відповідача: Монастирський Д.О.

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/4771/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" (49051, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд.40-А, ідентифікаційний номер юридичної особи 39726851) на стадії ліквідації.

Повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Сокол Олексій Юрійович, свідоцтво №193 від 28.02.2013.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" (далі - позивач) в особі ліквідатора Сокола Олексія Юрійовича звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати причини пропуску строку позовної давності на оскарження договору поруки №4З15077И/П від 25.10.2016 - поважними;

- поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сокола О.Ю. строк позовної давності на оскарження договору поруки № 4З15077И/П від 25.10.2016, укладеного між ТОВ "Пром Гарант Плюс" та АТ КБ "Приватбанк";

- визнати недійсним договір поруки № 4З15077И/П від 25.10.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк";

- застосувати реституцію за наслідками недійсності правочину (договору поруки №4З15077И/П від 25.10.2016), а саме: стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" частину сплачених грошових коштів у розмірі 221 850,00 грн.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.08.2026 матеріали позовної заяви № 904/4771/23 (904/4956/26) передано на розгляд судді Камші Н.М.

Крім того, у позовній заяві міститься клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Зебріна", оскільки у разі визнання договору поруки недійсним та стягнення сплачених грошових коштів, надані грошові кошти за кредитним договором №4З15077И від 30.11.2015, від АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Зебріна" - не будуть вважатися забезпеченими, що матиме наслідком стягнення їх з ТОВ "Зебріна".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2026 постановлено наступне:

- прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи № 904/4771/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" (49051, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд.40-А, ідентифікаційний номер юридичної особи 39726851) та відкрито провадження у справі;

- розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, яке відбудеться 16.09.2026 об 11:00 год.;

- залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Зебріна" (61001, м. Харків, пр. Московський, буд.89, ідентифікаційний код 39801818);

- запропоновано відповідачу подати протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву та документи в обґрунтування заперечень; надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів; надати до суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву та доданих до нього документів позивачу;

- запропоновано позивачу протягом 10 днів з дня одержання відзиву на позовну заяву надати до суду відповідь на відзив на позовну заяву, яка має відповідати вимогам 166 ГПК України, в якій викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення; надіслати відповідачу копію відповіді на відзив та доданих до неї документів, надати до суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив відповідачу;

- запропоновано відповідачу протягом 10 днів з дня одержання відповіді на відзив надати до суду заперечення, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України;

- запропоновано третій особі надати письмові пояснення по суті спору, копію пояснень направити на адресу позивача та відповідача, докази такого направлення надати суду.

07.01.2026 до суду від позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якій він просить надати можливість його представнику взяти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

01.09.2026 до суду від відповідача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якій він просить надати можливість його представникам взяти участь у наступному судовому засіданні та всіх подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду.

03.09.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про продовження процесуального строку, в якому він просить продовжити Акціонерному товариству Комерційному банку "Приватбанк" процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву у справі № 904/4771/23 (904/4956/26) на 14 днів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2026 постановлено наступне:

- задоволено клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву у справі № 904/4771/23 (904/4956/26);

- продовжений процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву у справі №904/4771/23 (904/4956/26) на 14 днів - до 18.09.2026 включно.

03.09.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без руху, в якому він просить:

- позовну заяву ліквідатора ТОВ "Пром Гарант Плюс" арбітражного керуючого Сокола О.Ю. у справі 904/4771/23 (904/4956/26) - залишити без руху;

- встановити заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду нотаріально посвідченого перекладу копії Звіту про дебетові і кредитні операції по рахунку 26009050019777 ТОВ "Пром Гарант Плюс" з 25.10.2016 по 25.10.2016, долученого до позовної заяви.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що ознайомившись із матеріалами позовної заяви, банк виявив, що додаток під назвою "01-22 Копія Звіту про дебетові і кредитні операції по рахунку 26009050019777 ТОВ ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС з 25.10.2016 по 25.10.2016.pdf" викладено російською мовою. За вказаного, відповідач вважає, що позовна заява є такою, що оформлена без дотримання вимог статті 164 ГПК України, адже покладений на позивача обов`язок додати до позовної заяви всі наявні в нього докази не може вважатися виконаним належним чином, якщо надані докази викладені іноземною мовою без надання у встановленому порядку їхнього перекладу українською.

10.09.2026 до суду від позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якій він просить надати можливість ліквідатору взяти участь у наступному судовому засіданні та всіх подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду.

16.09.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, я кому він просить:

- долучити до матеріалів справи № 904/4771/23(904/4956/26) нотаріально засвідчений переклад з російської мови на українську мову - Звіт про дебетові та кредитові операції за рахунком 26009050019777 "Пром Гарант Плюс" з 25.10.2016 по 25.10.2016;

- врахувати нотаріально засвідчений переклад документу з російської мови на українську мову, а саме Звіт про дебетові та кредитові операції за рахунком 26009050019777 "Пром Гарант Плюс" з 25.10.2016 по 25.10.2016 під час розгляду справи № 904/4771/23 (904/4956/26).

У підготовче засідання 16.09.2026 з`явилися представники позивача та відповідача, представник третьої особи у вказане засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

У вказаному засіданні представник позивача повідомив, що наполягає на задоволенні позовних вимог, зазначив, що позивачем подано перекладений на українську мову документ, про який йдеться у клопотанні відповідача від 03.09.2026.

Господарський суд долучив нотаріально засвідчений документ - "Звіт про дебетові та кредитові операції за рахунком 26009050019777 "Пром Гарант Плюс" з 25.10.2016 по 25.10.2016" до справи та прийшов до висновку про необхідність залишення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху від 03.09.2026 - без розгляду.

Судом також було відзначено, що оскільки відзив на позовну заяву не подано, а граничний строк його подання - 18.09.2026, підготовче засідання слід відкласти.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2026 постановлено наступне:

- клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про залишення позовної заяви без руху від 03.09.2026 - залишено без розгляду;

- підготовче засідання відкладено на 08.10.2026 об 11:30 год. та повідомлено про можливість участі представників учасників судового процесу в судовому засіданні, призначеному на 08.10.2026 об 11:30 год. в режимі відеоконференції з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІКС.

18.09.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить:

- застосувати позовну давність;

- відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі;

- у порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України надати відповіді на питання, поставлені у відзиві на позовну заяву.

В обґрунтування власної правової позиції відповідач посилається на таке:

- позивачем не доведено порушення статей 3 та 13 ЦК України при укладенні договору поруки (фраудаторності правочину), адже з урахуванням принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав на застосування яких спирається концепція фраудаторності правочину, та з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування таких принципів, необхідною та визначальною умовою для кваліфікації правочину як фраудаторного є його спрямованість на шкоду кредиторам. Одним із визначальних елементів є існування непогашеного зобов`язання боржника перед кредитором, строк вимоги за яким вже настав на момент вчинення фраудаторного правочину, або у разі, якщо його право вимоги за таким зобов`язанням "підкорене" умові чи строку, настане пізніше. В інакшому випадку, буде відсутня сама мета вчинення фраудаторного правочину;

- шкода кредитору АТ "Укрнафта" - відсутня, оскільки на момент укладення оспорюваного договору поруки, у ТОВ "Пром Гарант Плюс" не існувало жодних невиконаних зобов`язань або обов`язків перед АТ "Укрнафта", а АТ "Укрнафта" не набуло статусу кредитора у правовідносинах що виникли з договору №07.2/755-Р від 19.09.2016. Вказане спростовує твердження позивача про те, що договір поруки був спрямований на шкоду кредитору - АТ "Укрнафта", і призивів до такої шкоди, позаяк, останнє на момент укладення оспорюваного договору не набуло статусу кредитора по відношенню до боржника;

- шкода іншим кредиторам також відсутня, оскільки у позивача станом на дату укладення договору поруки була відсутня заборгованість перед будь-яким з кредиторів, чиї вимоги визнані у справі про банкрутство. Крім того, в позовні заяві позивач зазначає, що початок виникнення заборгованості позивача перед АТ "Укрнафта" - листопад 2016 року, тоді як оспорюваний договір поруки укладений 25.10.2016. У решти кредиторів така заборгованість виникла ще пізніше. Таким чином, договір поруки, не міг бути укладений з метою заподіяння шкоди (неіснуючим) кредиторам позивача у зобов`язаннях, які ще не виникли на дату його укладення. Разом з тим, позивач не надав жодних доказів того, що відповідач знав, що в майбутньому у позивача виникнуть будь-які зобов`язання, і що такі зобов`язання можуть бути невиконані позивачем саме через укладення договору поруки, і що в такий спосіб позивач та відповідач бажали завдати шкоди таким майбутнім кредиторам позивача;

- причинно-наслідковий зв`язок між оспорюваним договором та його неплатоспроможністю не є доведеним, зокрема, жоден з наявних в матеріалах доказів не свідчить, що внаслідок укладення чи виконання договору поруки у 2016 році боржник став неплатоспроможним, тим більше, що провадження у справі про банкрутство було відкрито 20.10.2023, тобто через 7 років після укладення відповідного договору;

- з урахуванням недоведеності основного критерію фраудаторності (спрямованості правочину на шкоду і завдання такої шкоди кредиторам), відповідач вважає інші твердження позивача такими, що не мають правового значення, та не можуть слугувати достатньою підставою для визнання правочину фраудаторним. Відповідач зазначає, що позивачем не надано жодних доказів, всупереч покладеного на нього обов`язку доказування, щодо підтвердження фінансового стану боржника на момент укладення спірного договору, в тому числі залишку на його рахунках, наявності у нього рухомого або нерухомого майна, наявності або відсутності у нього дебіторської та кредиторської заборгованості, основних засобів, тощо. Єдиними доказами на підтвердження своїх тверджень, що були надані позивачем є фінансова звітність боржника за 2016 рік, зокрема Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2016 та Звіт про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) за 2016 рік. Також, позивач стверджує в позові про те, що кредитний договір № 4П16095Г від 25.10.2016 було укладено з метою виконання зобов`язань за договором поруки, а також про те, що договір поруки було укладено без будь-якої легітимної мети, проте позивач не навів жодних доказів на підтвердження наведених тверджень. Відповідач звертає увагу, що у низці судових справ, які існували між ним та відповідачем, ТОВ "Пром Гарант Плюс" просило визнати недійсним і оспорюваний в даній справі договір поруки, і кредитний договір на підставі ст. 230 ЦК України (вчинення правочину під впливом обману), та стверджував, що, укладаючи договір поруки та кредитний договір, він мав на меті отримати прибуток від реалізації активів або набуття права власності на них (переданих позичальниками в забезпечення виконання зобов`язань за погашеними кредитними договорами). Іншими словами, позивач у своїй позовній заяві замовчав попередні твердження ТОВ "Пром Гарант Плюс" щодо мети укладення договору поруки, які не відповідають позиції позивача щодо того ж питання у даній справі. Відповідач вказує на відсутність обмеження у наданні поруки фактом наявності або відсутності порушення зобов`язання, щодо якого надається порука; зауважує, що укладення договору на забезпечення виконання боржником зобов`язання, що вже було порушено на момент укладення, не є підставою для визнання недійсним такого договору (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/1446/18). Відповідач зауважкє, що обставини, пов`язані із виконанням правочину, не можуть бути підставою його недійсності. Крім того, позивач також стверджує про те, що він не отримував, а відповідач - не направляв письмову вимогу про виконання договору поруки, як це передбачено пунктами 5 6 останнього. Аналогічно до наведеного вище, вказане твердження стосується виконання договору поруки, а не його укладення, а тому не може слугувати обґрунтуванням недійсності такого правочину;

- щодо повноважень на укладення договору поруки, відповідач посилається на норми законодавства, які регламентують правовідносини представництва (положення глави 17 ЦК України, зокрема статті 241 цього Кодексу, яка регулює відносини при вчиненні представником особи правочинів з перевищенням повноважень), та зазначає, що останні не поширюються на регулювання діяльності органів управління юридичної особи. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2025 у справі № 914/768/22. За наведених умов стаття 241 ЦК України не підлягає застосуванню до правовідносин між органами управління ТОВ "Пром Гарант Плюс" з приводу укладення договору поруки, а відтак її недотриманням не може обґрунтовуватись вимога про визнання такого договору недійсним. У свою чергу, згідно із положеннями частини третьої статті 92 ЦК України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. За твердженнями позиача оскаржуваний правочин укладено з порушенням ст.241 ЦК України, і відповідачу про це було відомо, водночас позивач не надав і не послався на жоден доказ, який би підтверджував, що банк знав або за всіма обставинами не міг не знати про наявність будь-яких обмежень у повноваженнях керівника позивача. При цьому із диспозиції статті 92 ЦК України випливає, що обов`язок доказування таких обставин покладається саме на юридичну особу, яка стверджує про порушення щодо її представництва. Також, відповідач зазначає, що в позовній заяві вказується, що у позивача "відсутні оригінали кредитних договорів та договору поруки, оскільки ліквідатору боржника не було передано документи ТОВ "Пром Гарант Плюс" від попереднього керівництва". При цьому зазначено, що "оригінали доказів, доданих до дійсної позовної заяви, наявні у позивача, крім тих, що зазначені вище". Відтак, відповідач зауважує, що у зв`язку із неузгодженістю даних позовної заяви щодо місця перебування такого оригіналу, виникає необхідність у з`ясуванні питання про дійсну його наявність та достовірний зміст (в тому числі в частині наявних у керівника обмежень повноважень), адже якщо п. Рувінський дійсно мав повноваження діяти від імені усіх учасників розивача у правовідносинах, пов`язаних із управлінням товариством, то з цього випливає, що він також мав повноваження укласти договір порук від імені позивача;

- щодо заяви про застосування позовної давності, відповідач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсним договору поруки від 25.10.2016 та застосування наслідків такої недійсності. Відтак, позовна давність за вимогами про визнання недійсним відповідного договору сплила ще 25.10.2019 зі спливом трьох років з дня вчинення відповідного договору. За загальним правилом у справах про банкрутство, при тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права. У справах про банкрутство цією особою є боржник, від імені якого діє арбітражний керуючий; останній лише здійснює надані йому законом повноваження щодо захисту прав боржника як розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор і не набуває самостійного матеріального права у спорі. При цьому у разі пред`явлення у межах справи про банкрутство позову само особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права та про особу, яка його порушила. За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.05.2024 у справі № 755/14101/21, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами. Відповідач зауважує, що з наведених позивачем судових справ випливає, що в них розглядались позови позивача або із іншим предметом спору (про розірвання договору), або із іншими матеріально-правовими підставами (про недійсність договору). Отже, подання вказаних позовних заяв не перервало перебіг позовної давності і вона спливла для позивача - 25.10.2019. також, відповідач посилається на положення постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, в якій зроблено такий висновок: "в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану". Відтак, відповідач вважає очевидний, що зупинення перебігу позовної давності з наведених позивачем причин могло виникнути лише за умови, що така позовна давність не спливла раніше. Відповідач виснує, що оскільки позовна давність спливла до 02.04.2020, то зазначені позивачем положення ЦК України стосовно зупинення перебігу позовної давності на час карантину та воєнного стану в даному випадку не можуть бути застосовані. Звернення позивача до суду майже через 10 років після укладення спірного правочину, та без наведення жодних причин поважності пропуску строку позовної давності очевидно не є добросовісною поведінкою. Крім того, відповідач зазначає, що провадження у справі про банкрутство було відкрито 20.10.2023, тобто майже за 3 роки до подання даного позову, при цьому, ліквідатором не наведено жодної поважної причини зволікання з подачею такого позову розпорядником майна (ч. 9 ст. 44 КУзПБ) або ліквідатором (ст. 61 КУзПБ). При цьому, про наявність відповідного правочину не могло не бути невідомо розпоряднику майна та ліквідатору, щонайменше з огляду на наявність та публічну доступність рішень у справах № 910/8033/20 та № 910/18518/19;

- користуючись правом визначеним статтею 90 ГПК України, АТ КБ "ПриватБанк" вважає за необхідне поставити наступні питання по суті спору позивачу:

1) Чи обліковувалась станом на 25.10.2016 у ТОВ "Пром Гарант Плюс" заборгованість перед АТ "Укрнафта" за договором №07.2/755-Р від 19.09.2016?

2) Якщо у ТОВ "Пром Гарант Плюс" існувала заборгованість перед АТ "Укрнафта" за договором № 07.2/755-Р від 19.09.2016 станом на 25.10.2016 то в якому розмірі?

3) Чим підтверджується розмір заборгованості ТОВ "Пром Гарант Плюс" перед АТ "Укрнафта" за договором №07.2/755-Р від 19.09.2016 станом на 25.10.2016?

4) Чи була погашена заборгованість, яка обліковувалась станом на 25.10.2016 у ТОВ "Пром Гарант Плюс" перед АТ "Укрнафта" за договором №07.2/755-Р від 19.09.2016, якщо так, то коли?

18.09.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому він просить:

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" оригінал статуту ТОВ "Пром Гарант Плюс", затвердженого рішенням загальних зборів учасників (протокол № 20/09-01 від 20.09.2016), копію якого долучено до позовної заяви;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" надати витребуваний оригінал для долучення до матеріалів справи до наступного підготовчого засідання у справі.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач зазначає, що у зв`язку з неодноразовими посиланнями ліквідатора на протиправні дії колишнього керівництва позивача (в період повноважень котрого і було нібито затверджено відповідну редакцію статуту), зокрема на приховування від ліквідатора колишнім керівництвом позивача документів, виникає необхідність перевірки достовірності та справжності наданої копії статуту, зокрема її відповідності оригіналу, так само як і існування оригіналу як такого. Наведене дасть можливість достеменно встановити та перевірити зміст положень статуту позивача, на які останній посилається в обґрунтування позовних вимог, надати належну оцінку обґрунтованості підстав позову у цій частині.

21.09.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому він просить витребувати у Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Яворницького Дмитра, будинок 75, ідентифікаційний код 40392181) належним чином засвідчені копії усіх документів, наявних у реєстраційній справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" (ідентифікаційний код 39726851) за № 122407550044.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач зазначає, що беручи до уваги неодноразові посилання ліквідатора на протиправні дії колишнього керівництва позивача (в період повноважень котрого і було нібито затверджено відповідну редакцію статуту), зокрема на приховування від ліквідатора колишнім керівництвом позивача документів, докази, про витребування яких подається дане клопотання можуть підтвердити обставини, які входять до предмета доказування, а саме - достовірність та справжність наданої позивачем копії статуту, зокрема її відповідності тій копії, яка повинна була подаватися для державної реєстрації установчих документів позивача та мала б зберігатися в матеріалах реєстраційної справи позивача. Крім того, відповідач звертає увагу, що із наданої позивачем копії статуту вбачається, що вона від імені усіх п`яти учасників позивача підписана однією і тією ж особою - ОСОБА_1 , який, у свою чергу, у відповідний період був керівником позивача та виступив підписантом оспорюваного договору поруки. Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Пром Гарант Плюс", місцем зберігання реєстраційної справи позивача є Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради. Законом не передбачена можливість отримання самостійно документів із реєстраційної справи у їхньому вихідному вигляді (без приховування даних) особою, яка не є безпосередньо юридичною особою, стосовно якої ведеться дана реєстраційна справа. Представником АТ КБ "ПриватБанк" було надіслано до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради адвокатський запит з проханням надати належним засвідчені копії документів, про витребування яких подається дане клопотання. Втім, відповіді на вказаний адвокатський запит станом на дату подання цього клопотання не отримано.

29.09.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на та таке:

- керуючись положеннями статті 166 ГПК України, позивач повністю не погоджується та не визнає всі обставини, наведені у відзиві, вважає їх в повному обсязі необґрунтованими, безпідставними, вказую чи на те, що в даному випадку оскаржуваний договір порушує як права/інтереси позивача, так і права/інтереси кредиторів позивача. За змістом відзиву, відповідачем зводяться твердження до висновків, що фраудаторність встановлюється станом на дату укладення оскаржуваного договору, і станом на дату укладення якого, встановлення кредитора, перед яким позивач вже має прострочену заборгованість. Проте, на думку позивача при встановлені ознак фраудаторності правочину, оцінці підлягає вся сукупність обставин, які слугували укладенню правочину, встановлення економічної доцільності та його змісту, і що найважливіше - наслідки, які до яких призвели укладенні правочини. Твердження відповідача про відсутність заборгованості перед кредиторами станом на дату укладення о скаржуваного договору, не спростовує фраудаторності оскаржуваного договору. Відповідач зазначає, що відповідно до рішення суду від 13.06.2017 у справі №904/6008/17, у позивача не існувало жодних невиконаних зобов`язань перед АТ "Укрнафта" станом на 25.10.2016. Проте, відсутність на визначену дату простроченої заборгованості перед одним кредитором не означає відсутності заборгованості перед іншими кредиторами, будь-яких майнових зобов`язань або майбутніх вимог до позивача, що в свою чергу, не виключає можливості вчинення правочину на шкоду кредиторам. Окрім цього, також підлягає оцінці не лише стан розрахунків із АТ "Укрнафта", а економічний результат укладення оскаржуваного договору та пов`язаних із ним правочинів для позивача. Водночас, 25.10.2016 в один день, між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір 2 на суму 4,5 млрд. грн., а отримані кредитні кошти були спрямовані на погашення зобов`язань низки інших юридичних осіб. Таким чином, позивач зауважує, що 25.10.2016 відбулася сукупність взаємопов`язаних фінансових операцій на надзвичайно значну суму грошових коштів, в результаті чого позивач прийняв на себе значні боргові зобов`язання та використав отриману позику для погашення зобов`язань інших осіб. Саме ці обставини, а не лише існування заборгованості перед АТ "Укрнафта" та іншими кредиторами, підлягають оцінці при встановленні добросовісності або недобросовісності поведінки сторін;

- при вирішенні питання фраудаторності правочину необхідно оцінювати не лише формальний момент настання строку оплати, а реальний економічний стан боржника та прогнозовані зобов`язання, які вже виникли або неминуче виникнуть у зв`язку з виконанням укладених договорів. На момент укладення договору поруки: між позивачем та АТ "Укрнафта" вже існували договірні правовідносини; виконання договору зберігання пального з АТ "Укрнафта" об`єктивно передбачало виникнення грошових зобов`язань у найближчому розрахунковому періоді; позивач усвідомлював обсяг майбутніх витрат і власні фінансові можливості; позивач знав і про зобов`язання, які виникнуть перед податкової службою;

- позивач зауважує, що описані вище дії позивача суперечать меті господарської діяльності і не відповідають принципам розумності, добросовісності; діяльність у підприємницькій сфері за загальним правилом має бути спрямована на отримання правомірного прибутку учасниками господарських відносин. При цьому, усі учасники господарських відносин повинні ухилятися від здійснення дій, що очевидно спрямовані на іншу мету, зокрема, виведення активів вже неплатоспроможного учасника господарського обороту. Відсутність відкриття провадження у справі про банкрутство позивача саме у 2016 році не виключає обставин, що укладення оскаржуваного договору поруки, кредитного договору 2, створило передумови для погіршення фінансового стану боржника та виникнення обставин, які в подальшому призвели до його неплатоспроможності, адже забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Капітал Трейд", ТОВ "Адамант Ойл", ТОВ "Сайвена" та третьої особи у загальному розмірі 4 524 205 486,50 грн. є доволі значним, при цьому, позивач не отримав жодного економічного результату від укладених правочинів;

- позивач вважає, що посилання відповідача на рух коштів по рахунках та розміщення депозитів не спростовують доводів позивача викладених в позовній заяві. Наявність тимчасових залишків коштів або депозитних операцій не свідчить про: достатність активів для виконання потенційного обсягу відповідальності за оскаржуваним договором; платоспроможність позивача з урахуванням уже існуючих та прогнозованих зобов`язань. Відповідач не надав жодного розрахунку, який би свідчив, що на момент укладення оскаржуваного договору позивач об`єктивно міг нести відповідальність за зобов`язання третьої особи без шкоди для власних кредиторів. Таким чином, тимчасове розміщення грошових коштів на депозитному рахунку, жодним чином не підтверджує можливість позивача відповідати за зобов`язаннями третіх осіб, які утворюють в сукупності мільярдні борги. Посилання відповідача на те, що фінансова звітність складена станом на кінець 2016 року, не позбавляє її доказового значення;

- щодо помилки у платіжному дорученні, позивач зазначає, що наявність у платіжному документі іншої дати оскаржуваного договору додатково підтверджує формальний та штучний характер правовідносин та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами при встановленні реальної волі сторін та обставин укладення договору. Наявність розбіжностей у реквізитах договору, на виконання якого здійснювався платіж, з урахуванням відсутності у матеріалах справи належних доказів економічної доцільності укладення договору поруки для позивача, додатково підтверджує позицію про відсутність реальної господарської мети прийняття на себе відповідного майнового обтяження. Таким чином, позивач виснує, що зазначена помилка не може розцінюватися як формальна неточність, що не має жодного значення для оцінки добросовісності дій сторін, а повинна бути врахована судом при дослідженні реального змісту та спрямованості спірного правочину;

- щодо поставлених відповідачем питань, позивач вважає, що зазначені питання фактично спрямовані на підтвердження лише однієї обставини - наявності або відсутності заборгованості перед конкретним кредитором на конкретну дату - 25.10.2016;

- щодо строку позовної давності, позивач зазначає, що пунктом 12 оскаржуваного договору поруки встановлено, що сторони прийшли до згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором становить 5 (п`ять) років. Таким чином, позивач вважає, що строк позовної давності мав би сплинути в жовтні 2021 року (25.10.2021) (тобто, через 5 років після укладення оскаржуваного договору поруки). При цьому, строк позовної давності переривався, зважаючи на подання позивачем позову щодо визнання оскаржуваного договору поруки недійсним (так, позивачем у червні 2020 року (вбачається зі змісту рішення від 17.09.2020 у справі №910/8033/20) було подано позовну заяву до відповідача про визнання недійсним договору поруки (рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі № 910/8033/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92036718)). При цьому, зважаючи на подану у червні 2020 року позовну заяву до відповідача про визнання оскаржуваного договору поруки недійсним, строк позовної давності було перервано у червні 2020 року, та строк позовної давності почався заново та повинен був закінчитись у червні 2025 року. За приписами пункту 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Таким чином, позивач виснує про переривання строку позовної давності в червні 2020 року та зупинення перебігу позовної давності зважаючи на введення воєнного стану в Україні. За таких обставин пропуск позивачем строку звернення до суду не підтверджується та не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову з цих підстав.

08.10.2026 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про витребування оригіналу письмового доказу, в яких позивач повідомляє суд, що оригінал Статуту ТОВ "Пром Гарант Плюс", затвердженого рішенням загальних зборів учасників (протокол № 20/09-01 від 20.09.2016), у позивача - відсутній. При цьому зазначення у позовній заяві про наявність у позивача оригіналів доказів, доданих до позовної заяви, крім кредитних договорів та договору поруки, а саме Статуту позивача - є технічною опискою та не відображає фактичної наявності оригіналу Статуту у позивача, оскільки наявними є докази саме створені в ході діяльності ліквідатора. Тобто, позивач не має можливості надати суду оригінал Статуту виключно з тієї причини, що такий оригінал у його розпорядженні відсутній, оскільки копію документу Статуту позивача (який було долучено в додатках до позову) було отримано через загальнодоступні джерела - Опендатабот (саме цей документ - копія Статуту отриманого через загальнодоступні джерела - Опендатабот - є у позивача в оригіналі). Водночас, позивачс зазначає, що відсутність у нього оригіналу Статуту не є наслідком відмови позивача від його подання до суду або ухилення від виконання процесуального обов`язку щодо подання доказів. Навпаки, позивачем добросовісно надано до матеріалів справи копію відповідного Статуту, яка міститься серед додатків до позовної заяви. Позивач зазначає, що відсутність у нього оригіналу Статуту узгоджується із загальними обставинами щодо непередання ліквідатору документації ТОВ "Пром Гарант Плюс" попереднім керівництвом. При цьому, позивач вважає, що посилання відповідача на необхідність перевірки "існування оригіналу як такого" не може бути підставою для покладення на позивача обов`язку надати документ, оригінал якого відсутній. Відсутність оригіналу у позивача не означає відсутності самого документа або недостовірності його копії.

У підготовче засідання 08.10.2026 з`явилися представники позивача та відповідача, представник третьої особи у вказане засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

У вказаному засіданні було розглянуте клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про витребування доказів, а саме належним чином засвідчені копії усіх документів, наявних у реєстраційній справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" (ідентифікаційний код 39726851) за № 122407550044.

Заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням того, що представник позивача не заперечував проти витребування зазначених доказів, господарський суд прийшов до висновку про задоволення клопотання відповідача, постановивши відповідну ухвалу.

Враховуючи викладене, з метою надання часу для отримання відповіді на ухвалу суду про витребування доказів, підготовче засідання підлягає відкладенню.

З огляду на наявність у суду технічної можливості, суд прийшов до висновку про необхідність призначення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Керуючись ст. ст. 177, 182, 183, 197, 216, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про витребування доказів - задовольнити.

2. Відкласти підготовче засідання на 10.11.2026 о 12:00 год., яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судових засідань № 3-201 за адресою: 49027, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІКС.

3. Забезпечити участь представників учасників судового процесу в судовому засіданні, призначеному на 10.11.2026 о 12:00 год. в режимі відеоконференції з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІКС.

Участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції можлива за умови використання комп`ютерної техніки або смартфону, які дозволяють передавати аудіосигнал та відеозображення (з доступом в мережу Інтернет).

4. Роз`яснити учасникам відеоконференції, що для участі в судовому засіданні йому необхідно: зайти та авторизуватись в системі відеоконференцзв`язку за 10 хвилин до початку судового засідання; активувати технічні засоби (мікрофон, навушники та камеру) та перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою системи відеоконференцзв`язку; очікувати запрошення секретаря до участі у судовому засіданні.

На початку судового засідання учасник, що бере участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, за потреби, на вимогу судді повинен показати оригінал паспорту або іншого документу, що посвідчує його особу, на сторінці з фотографією в камеру та оригінали документів, які підтверджують його повноваження на представництво.

5. Попередити учасників судового процесу, що відповідно до частини 5 статті 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

6. Явку представників позивача, відповідача та третьої особи у судове засідання визнати обов`язковою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 08.10.2026 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складений та підписаний - 09.10.2026.

СуддяН.М. Камша