Постановление суда № 140483699, 09.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 жовтня 2026 рокуСправа №160/29152/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/29152/25 в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду у справі №160/29152/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/29152/25, в якій заявником також заявлено частину вимог в порядку приписів ст.383 КАС України, згідно з якими ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року у справі №160/29152/25 в частині виплати нарахованих пенсійних коштів у розмірі 46 503,07 грн та стягнення судового збору в розмірі 968,96 грн.

В обґрунтування поданої заяви вказано, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 року у справі №160/29152/25, яке набрало законної сили, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії (версія 1.6.78.1, дата-час розрахунку 30.04.2026). Згідно з цим рішенням, розмір пенсії ОСОБА_1 з 07.04.2025 становить 8 306,07 грн, а загальна сума нарахованих коштів за період з 07.04.2025 по 30.09.2026 становить 49 584,99 грн. Разом з тим, фактично виплачено лише 3 081,92 грн (у червні 2026 року). Залишок нарахованих коштів у розмірі 46 503,07 грн (49 584,99 3 081,92) до теперішнього часу не виплачено. Крім того, до теперішнього часу не виконано рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 968,96 грн. При цьому листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.09.2026 року №0400-010303-8/185751 стягувача (заявника) повідомлено про те, що їй з 07.04.2025 року проведено перерахунок (індексацію) пенсії і нарахована доплата за період з 07.04.2025 року по 30.09.2026 року становить 49 584,99 грн, при цьому в межах бюджетних асигнувань на погашення заборгованості заявниці у червні 2026 року виплачено 3 081,92 грн, проте фактична виплата іншої частини нарахованих коштів на виконання рішення суду не здійснюється у зв`язку із відсутністю відповідного бюджетного фінансування та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України. Також залишається невиплаченою і сума стягнутого судового збору у розмірі 968,96 грн. Заявник вважає таку бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправною та такою, що грубо порушує право заявника на належне пенсійне забезпечення, оскільки відсутність бюджетних асигнувань чи посилання на підзаконні нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України не можуть бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили. У зв`язку із наведеним заявник звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю, в якій також заявлено вимоги в порядку ст.383 КАС України про визнання протиправною вищевказаної бездіяльності, допущеної суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду вищевказану заяву ОСОБА_1 передано судді Туровій О.М.

Дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду у справі №160/29152/25, а також проаналізувавши зміст норм процесуального права, що регулюють це питання, суд доходить висновку про необхідність повернення заяви у вказаній частині заявнику без розгляду, з огляду на таке.

Судом встановлено, що у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №160/29152/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 року у справі №160/29152/25 позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у розмірі 7 763,17 грн, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796 та 1,115;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) здійснити з 07.04.2025 індексацію пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у розмірі 7 763,17 грн, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,11 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році №127 від 22.02.2021; у розмірі 1,14 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2022 році №118 від 16.02.2022; у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2023 році №168 від 24.02.2023; у розмірі 1,0796 відповідно постанови Кабінету Міністрів України Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2024 році №185 від 24.02.2024; у розмірі 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році №209 від 25.02.2025, та у зв`язку із цим провести відповідний перерахунок та виплату її пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Крім того, вказаним рішенням суду стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок), а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок); у стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.04.2026 року у справі №160/29152/25 апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року в адміністративній справі №160/29152/25 без змін.

Крім того, вказаною постановою суду стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2026 року у справі №160/29152/25 касаційну ОСОБА_1 задоволено, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.04.2026 у справі №160/29152/25 в частинах вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу скасовано та ухвалено у цих частинах нову постанову:

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 11355,00 грн (одинадцять тисяч триста п`ятдесят п`ять гривень 00 копійок);

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 7 072,00 грн (сім тисяч сімдесят дві гривні 00 копійок),

в інших частинах рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.04.2026 залишено без змін.

Посилаючись на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не виплачується заборгованість, нарахована на виконання вищевказаного рішення суду, а також сума стягнутого судового збору, позивач звернувся до суду з цією заявою в порядку приписів ст.383 КАС України.

Так, за змістом приписів ч.1 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 2 статті 383 КАС України передбачено, що у такій заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;

2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

5) номер адміністративної справи;

6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;

7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання;

8) інформація про хід виконавчого провадження;

9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.383 КАС України до заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Згідно з ч.4 ст.383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

При цьому ч.5 ст.383 КАС України встановлено, що, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Зі змісту вказаних вище норм слідує, що судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

При цьому правовий інститут судового контролю за виконанням судових рішень, унормований статтею 383 КАС України, передбачає особливий порядок звернення до суду.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 383 КАС України, позивач має право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача на виконання рішення суду або порушення його прав, підтверджених таким рішенням, при цьому у заяві відповідно до вимог пунктів 7, 8 частини 2 статті 383 КАС України має міститися інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформація про хід виконавчого провадження.

Отже, виходячи з наведених вище норм, звернення до суду із заявою відповідно до ст.383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах виконавчої служби.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 року у справі №805/1458/17-а та від 27.06.2019 року у справі №807/220/18.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.12.2021 року у справі №9901/235/20, перед тим як подати заяву у порядку статті 383 КАС України, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Актуальність вказаного правового висновку також підтверджується ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.08.2025 року у справі №2а-7421/11, в якій, з посиланням на вищевказані правові висновки, зазначено таке:

Так, відповідно до частин першої та другої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача на виконання рішення суду або порушення його прав, підтверджених таким рішенням. У заяві, зокрема, зазначається інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та хід виконавчого провадження.

Наведена процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. При цьому, із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень така особа має право звернутись протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Ключовим аспектом є необхідність вичерпання позивачем усіх можливих заходів для виконання судового рішення, включаючи примусове виконання, до звернення із заявою в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви у порядку ст.383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду..

Відтак, аналіз приписів ч.1 ст.383 КАС України дозволяє дійти висновку, що позивач може звернутися із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем саме на стадії виконання такого рішення суду.

Однак, у поданій ОСОБА_1 заяві, всупереч вимогам п.п.7, 8 ч.2 ст.383 КАС України, позивачем не наведено інформації про день пред`явлення виконавчих листів до виконання та не зазначено інформацію про хід виконавчого провадження, а також не додано до цієї заяви доказів пред`явлення виконавчого листа до виконання, що свідчить про те, що стадія примусового виконання рішення не вичерпана, що не заперечується і самим заявником у поданій заяві.

Таким чином, подана ОСОБА_1 заява в частині вимог, заявлених в порядку приписів ст.383 КАС України, не відповідає вимогам п.п.7, 8ч.2 ст.383 КАС України.

Також вищенаведеними приписами ч.4 ст.383 КАС України передбачено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Таким чином, строк для подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у порядку цієї статті, який є скороченим, починає перебіг від дня, коли особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду певних рішень, вчинення ним дій чи допущення бездіяльності, які така особа просить визнати протиправними у відповідній заяві або ж - порушення відповідачем її прав, підтверджених рішенням суду, в інший спосіб.

Аналогічний правовий висновок викладено в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.09.2020 року у справі №9901/598/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі №295/9823/21.

Частиною 1 статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Дослідивши подану ОСОБА_1 заяву та копії документів, долучених до неї, суд встановив, що про порушення своїх прав оскаржуваною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиконання рішення суду у справі №160/29152/25, про порушення яких ОСОБА_1 стверджує у поданій нею заяві, а саме: невиплату нарахованої доплати за період з 07.04.2025 року по 30.09.2026 року у розмірі 49 584,99 грн та судового збору у розмірі 968,96 грн, ОСОБА_1 могла та повинна була дізнатися ще у червні 2026 року, коли їй, як самостійно зазначено ОСОБА_1 у поданій заяві, було виплачено на виконання рішення суду лише 3 081,92 грн, замість нарахованих відповідно до рішення про перерахунок пенсії (версія 1.6.78.1, дата-час розрахунку 30.04.2026) 49 584,99 грн. і суми стягнутого судового збору у розмірі 968,96 грн.

Водночас, із заявою про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду заявник звернувся лише 05.10.2026 року, що підтверджується документом сформованим в системі Електронний суд, тобто з пропуском десятиденного строку, встановленого ч.4 ст.383 КАС України.

При цьому суд зауважує, що заявник не надав суду доказів того, що він вчиняв всі необхідні дії, які свідчать про бажання реалізації його процесуальних прав з метою їх захисту в межах строків встановлених процесуальним законом або їх поновлення.

Разом з цим, правила статей 122, 123 КАС України щодо строків звернення до адміністративного суду та наслідків їх пропущення є загальними, та підлягають застосуванню у випадку звернення до суду із адміністративним позовом, а не з заявою в порядку статті 383 КАС України.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.07.2022 року у справі №295/9823/21.

Отже, стягувачем пропущено десятиденний строк звернення до суду, передбачений частиною 4 статті 383 КАС України.

Таким чином, подана ОСОБА_1 заява в частині вимог, заявлених в порядку ст.383 КАС України, не відповідає вимогам п.п.7, 8 ч.2, абз.2 ч.3 та ч.4 ст.383 КАС України.

При цьому, як вказано вище, ч.5 ст.383 КАС України передбачено, що у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду, а у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.

Так, на відміну від позовних заяв чи апеляційних скарг, для яких КАС України передбачає можливість залишення без руху у разі недотримання вимог щодо форми та змісту (статті 169, 298 КАС України), стаття 383 цього Кодексу не містить прямої вказівки на застосування такого механізму до заяв, поданих у її порядку.

Суд звертає увагу на те, що частина п`ята статті 383 КАС України є нормою прямої дії, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви, у разі невідповідності заяви вимогам зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2023 року у справі №9901/988/18.

У постановах від 08.11.2024 року у справі №340/222/20 та від 24.04.2025 року у справі №340/5977/22 Верховний Суд також дійшов висновку, що ураховуючи положення частини п`ятої статті 383 КАС України судом не може бути прийнято іншого, альтернативного рішення ніж повернення заяви.

Суд констатує, що виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду покладається на особу, яка має намір її подати, а тому така повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

Однак, у спірному випадку заявником під час подання заяви у порядку статті 383 КАС України подано таку заяву без додержання обов`язкових норм, відтак, подана ОСОБА_1 заява в частині вимог, заявлених в порядку ст.383 КАС України, підлягає поверненню заявнику на підставі абзацу 2 частини 5 статті 383 КАС України.

Керуючись ст. ст. 248, 256, 383 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/29152/25 в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду у справі №160/29152/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - повернути заявнику.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова