Решение № 140478036, 05.10.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/8065/26

Провадження № 2/463/2919/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді: Мармаша В.Я.,

з участю секретаря судового засідання: Цебрик Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 26.01.2026-100000071 від 26.01.2026 у розмірі 51 189,02 грн, 2 662,40 грн судового збору, а також витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви в розмірі 134,58 грн, з підстав та мотивів викладених письмово у позові.

Ухвалою судді від 15 вересня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження, надано відповідачу строк для подання відзиву.

01.10.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якій просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків, пені та штрафу, з мотивів та підстав, викладених у ньому. Зазначив, що ОСОБА_1 являється військовостужбовцем, а тому відсотки за користування кредитними коштами не можуть бути нараховані, вказані обставини були повідомлені відповідачу, однак останній всупереч вимогам закону нарахував відповідачу відсотки за користування кредитом, а також пеню та комісію. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 18 000,00 грн визнав, а також просив перерахувати сплачені ним відсотки за минулі кредити на тіло теперішнього кредиту, у зв`язку з чим належну до сплати суму тіла кредиту зменшити до вже сплаченого платежу.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою, в якій просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, на їх задоволенні наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 26.01.2026 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» укладено кредитний договір № 26.01.2026-100000071 від 26.01.2026 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Таким чином, договір був укладений в електронній формі, який відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. З цього моменту електронний договір вважається укладеним, в силу положень ч. 2 ст. 640 та ст. 1046 ЦК України.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20).

Як вбачається з копії кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 15 000,00 грн, строком на 140 днів.

11.02.2026 року між Кредитодавцем та Позичальником було укладено додатковий договір за яким Сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити Суму Кредиту, в зв`язку з чим отримав додатково 3 000,00 грн кредитних коштів.

Факт перерахування ТОВ «Споживчий центр» на рахунок відповідача кредитних коштів у загальній сумі 18 000,00 грн підтверджується Довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення», та не заперечується відповідачем.

У свою чергу, ОСОБА_1 свій обов`язок щодо повернення кредитних коштів у повному обсязі не виконав, внаслідок чого станом на 24.08.2026 у нього виникла заборгованість в розмірі 51 189,02 грн, яка складається з: 18 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 22 620,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами, 9 000,00 грн грн заборгованість за відсотками за ст. 625 ЦК України, а також 1 569,02 грн заборгованість за комісією.

Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 3230,98 грн від 08.02.2026 року, докази чого надано суду.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 51 189,02 грн, яка складається з: 18 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 22 620,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами, 9 000,00 грн грн заборгованість за відсотками за ст. 625 ЦК України, а також 1 569,02 грн заборгованість за комісією.

Відповідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що матеріали справи в своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримав кредит за договором № 26.01.2026-100000071 від 26.01.2026, проте не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитними договорами, отримані в кредит кошти не повернув, тому наявні підстави для стягнення з нього на користь позивача заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 18 000,00 грн.

Таким чином ТОВ «Споживчий центр» виконало взяті на себе договором зобов`язання та надало ОСОБА_1 обумовлений кредит шляхом перерахування коштів на картку, реквізити якої зазначені останнім при укладенні договору та проходженні процедури ідентифікації особи. ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав, суму кредиту за користування кредитом у встановлений строку не повернув, що не заперечується відповідачем.

Відтак позовна вимога щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 18 000,00 грн підлягає задоволенню. Однак, відповідач здійснив оплату на виконання кредитного договору в розмірі 3 230,98 грн, а тому залишок заборгованості за тілом кредиту відповідача становить 14 769,02 грн.

Водночас, відповідно до частини 15 статті 14 закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент укладення договору), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Підтвердженням того, що Відповідач безпосередньо брав участь у здійсненні відповідних заходів є посвідчення УБД серії НОМЕР_1 від 17.05.2023, а також Довідка в/ч НОМЕР_2 , з якої вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації.

Так, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, безпосередньо брав участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, з 17.05.2023 отримав статус Учасника бойових дій. Зокрема, як вбачається з копії військового квитка відповідач проходив військову службу з 01.11.2022.

Відповідно до закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» «особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій».

Особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Наявні у матеріалах справи документи підтверджують статус відповідача як військовослужбовця на момент укладення договору № 26.01.2026-100000071 від 26.01.2026 та його безпосередню участь у здійсненні заходів здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, а тому відсотки за вищевказаним договором, відсотки за ст. 625 ЦК України та комісія стягненню не підлягають.

Відтак вимоги щодо стягнення процентів, відсотків за ст. 625 ЦК України та комісії задоволенню не підлягають.

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідно до розрахунків проведених судом, загальний розмір заборгованості становить 14 769,02 грн (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят дев`ять гривень дві копійки).

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню. Інші заперечення сторін не спростовують зазначених висновків суду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 806,93 грн, що становить 768,10 гривень судового збору та 38,83 грн витрат пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, тобто 28,85 % розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 141,142, 265, 273, 274, 280, 282-284, 289 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 26.01.2026-100000071 від 26.01.2026 в розмірі 14 769,02 грн (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят дев`ять гривень дві копійки), а також судові витрати в розмірі 806,93 (вісімсот шість гривень дев`яносто три копійки) гривень.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Текст рішення складено та підписано суддею 05.10.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження юридичної особи: 01032, м.Київ, вул. Саксаганського 133-А, Код ЄДРПОУ 37356833;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя: Мармаш В. Я.