Постановление суда № 140477385, 07.10.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/10062/24

н/п 1-кп/953/392/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

заставодавця - ОСОБА_17 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 42022100000000591 від 17.11.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження № 42022100000000591 від 17.11.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України.

17.09.2026 до канцелярії суду надійшло клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_15 , в якому просив: змінити запобіжний захід у вигляді застави, який застосований стосовно ОСОБА_8 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.09.2023 у справі № 761/31580/23 (провадження № 1-кс/761/20565/2023), на запобіжний захід у вигляді застави у межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. України для тяжких злочинів, а саме: 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює станом на 2026 рік 232 960, 00 гривень; зобов`язати ТУ ДСА в місті Києві повернути заставодавцю ОСОБА_17 різницю між раніше внесеною сумою застави та новою сумою застави.

В обґрунтування клопотання захисник посилається на надмірність визначеного розміру застави, який, на його думку, не відповідає майновому стану обвинуваченої та принципу пропорційності. Зазначає, що обвинувачена протягом тривалого часу сумлінно виконує покладені на неї процесуальні обов`язки, з`являється до суду, не допускає порушень та не вчиняє спроб ухилитися від правосуддя. Крім того, захисник зазначає про істотне зменшення інтенсивності існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу. На його думку, тривале перебування обвинуваченої під дією запобіжного заходу без порушення покладених процесуальних обов`язків, її належна поведінка та регулярна явка до суду свідчать про відсутність намірів переховуватися від суду. Водночас ризики незаконного впливу на свідків та знищення чи спотворення доказів, на переконання сторони захисту, втратили свою актуальність з огляду на стадію судового розгляду та дослідження основних доказів. У зв`язку з цим захисник вважає, що подальше збереження застави в раніше визначеному розмірі є необґрунтованим, оскільки належну процесуальну поведінку обвинуваченої можливо забезпечити заставою в меншому розмірі. Крім того, захисник звертає увагу на непропорційність розмірів застави, визначених іншим обвинуваченим у цьому ж кримінальному провадженні. На думку сторони захисту, подальше збереження застави в такому розмірі є невиправданим фінансовим обтяженням, а її зменшення до передбачених законом меж забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої та відповідатиме принципам справедливості й індивідуалізації запобіжного заходу.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_15 клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини, просив задовольнити та змінити розмір застави його підзахисній.

Обвинувачена ОСОБА_8 підтримала позицію свого захисника. Просила змінити запобіжний захід та повернути частину застави заставодавцю ОСОБА_17 .

Заставодавець ОСОБА_17 в судовому засіданні також підтримав клопотання адвоката та просив повернути сплачену ним частину застави.

Інші учасники в судовому засідання підтримали клопотання адвоката ОСОБА_15 .

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що обставини, які були враховані на час застосування запобіжного заходу не змінилися, підстави для повернення застави відсутні Крім того, вказав, що розмір застави не є непомірним, оскільки застава була внесена заставодавцем для належного виконання обов`язків обвинуваченою та вказаний запобіжний захід гарантує виконання процесуальних обов`язків ОСОБА_8 .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути таке клопотання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України). Таким чином, суд зобов`язаний оцінити викладені в цьому клопотанні обставини і надати їм оцінку.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого (ч. 1 ст. 331 КПК України).

Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання (стаття 201 КПК України).

Перелік підстав для зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту не передбачений кримінальним процесуальним законом, а стаття 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Так, ч. 1 ст. 194 КПК України встановлює, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Системний аналіз положень ст. ст. 194, 201 КПК України свідчить про те, що підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням обвинуваченого чи захисника можуть бути нові обставини, що виникли після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу, які зокрема свідчать про зменшення або ж нівелювання встановлених у провадженні ризиків та/або впливають на виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків або які вказують на зміни в майновому чи сімейному стані обвинуваченого чи зміни в інших суттєвих обставинах, що враховувалися під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу. Такі ж підстави можуть бути враховані судом в конкретній справі при вирішенні питання про зменшення розміру застави, який було визначено раніше за судовим рішенням. Тобто суд не перевіряє обґрунтованість підстав застосування запобіжного заходу та не переглядає відповідне судове рішення, а на підставі наданих учасниками провадження відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до особи запобіжний захід.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам зазначеним у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.09.2023 відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків передбачених КПК України у вигляді 250 (двохсот п`ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних особі, що складає 671 000 (шістсот сімдесят одну тисячу) гривень.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 03.10.2023 ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01 вересня 2023 року залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_14 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 залишено без задоволення.

Зазначена сума застави була внесена заставодавцем: ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Підстави та порядок звернення із клопотанням про зміну запобіжного заходу передбачено ч. 1 ст. 201 КПК України, ч. 5 ст. 194 КПК України.

З сукупного аналізу приписів Кримінального процесуального законодавства вбачається, що підставою для зміни запобіжного заходу є, зокрема, наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею, судом при застосуванні запобіжного заходу, зміна обставин підозри/обвинувачення, зменшення встановлених ризиків.

Частинами 1, 2 статті 182 КПК України визначено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Застава є запобіжним заходом, тобто заходом процесуального примусу, метою якого є запобігання ризикам, встановленим слідчим суддею, судом під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України, у випадку порушення підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Таким чином, фактично застава у відповідному розмірі забезпечує виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та є засобом запобігання перешкоджанню підозрюваним/обвинуваченим кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зважаючи на викладене, на переконання суду, відсутність з боку обвинуваченої будь-яких порушень чи створення перешкод для кримінального провадження не є достатньою підставою для твердження про відсутність того чи іншого ризику. Зазначена обставина свідчить лише про те, що застосований запобіжний захід є дієвим, та таким, що у достатній мірі забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченої. На переконання суду саме визначений на теперішній час розмір застави забезпечує належну поведінку обвинуваченої ОСОБА_8 .

В контексті твердження сторони захисту про зменшення ризиків, встановлених ухвалою суду при застосуванні до ОСОБА_8 запобіжного заходу, суд зазначає наступне.

На час розгляду зазначеного клопотання сторони захисту, судом ще не були допитані свідки сторони обвинувачення, отже продовжує існувати ризик впливу обвинуваченої на свідків в даному кримінальному провадженні.

Щодо ризику знищення доказів, суд зазначає, що хоча відповідний ризик і значно зменшився в порівнянні з часом початку досудового розслідування та застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу, втім не втратив своєї актуальності в повній мірі.

Разом з цим, суд переконаний, що на даний час продовжує існувати ризик переховування обвинуваченої.

Так, з матеріалів кримінального провадження слідує, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Порівнюючи існуючі обставини та ті, що були станом на момент розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, якому надана оцінка під час застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченої ОСОБА_8 вказаний фактор тяжкості кримінального правопорушення і суворості покарання залишається. До такого висновку суд доходить з огляду на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04): «суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує». За таких обставин є цілком вірогідним вчинення обвинуваченою дій, спрямованих на ухилення від участі в судовому провадженні з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності, у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину. Вказані обставини не змінились.

Відомості про наявність у обвинуваченої належної процесуальної поведінки, на переконання суду, не нівелюють ризик переховування.

Суд також не залишає поза увагою те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», роз`яснення Верховного Суду, надані у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що суди оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом, мають враховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні як відповідний ризик.

Тому, суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність ризиків з огляду на належну процесуальну поведінку та зауважує, що належна процесуальна поведінка обвинуваченої ОСОБА_8 та сумлінне виконання нею обов`язків, не свідчить про відсутність ризиків, а навпаки вказує на те, що застосований запобіжний захід у вигляді застави, є таким, що достатньою мірою гарантує належну поведінку обвинуваченої у кримінальному провадженні, а загроза втрати такої застави (стягнення у дохід держави) є ефективним стримуючим фактором для неї.

Що стосується повернення застоводавцю ОСОБА_17 застави грошові кошти внесених в якості застави за ОСОБА_8 , то відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України внесення застави заставодавцем є його правом, а не обов`язком.

Згідно з ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Тобто, внесення застави неможливе без взаємної згоди підозрюваного/обвинуваченого та заставодавця. Особа не може бути визнана заставодавцем усупереч її бажанню та волі, тобто вона висловлює своє добровільне волевиявлення на внесення застави та згоду нести матеріальну відповідальність за дії особи, за яку вона вносить заставу. Погоджуючись внести заставу та нести відповідні обов`язки як заставодавця, останні мали усвідомлювати існування ризику неповернення застави та звернення її в дохід держави. Отже, з огляду на вищезазначені законодавчі положення, у заставодавця відсутні законні підстави вважати, що грошові кошти внесені ним у якості застави за підозрюваного, будуть йому обов`язково повернуті у найкоротший строк до припинення дії цього запобіжного заходу. Таким чином, вищезазначені законодавчі положення пов`язують можливість повернення застави виключно з припиненням дії цього запобіжного заходу.

Тому, підсумовуючи вищевикладене, суд при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення суми застави та повернення застави, не встановив підстав для його задоволення. Відтак, у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 182, 194, 201, 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 42022100000000591 від 17.11.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1