Постановление суда № 140475603, 07.10.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/15354/26

Провадження № 1-кс/201/4137/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд м. Дніпра у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого-криміналіста 4 відділу СУ ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погодженого прокурором відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 22024050000001282, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.04.2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці смт Мирний Тельманівського району Донецької області, громадянці України, яка має вищу освіту, не заміжня, утриманців не має, зі слів працює оператором ТОВ «Благолія», зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

- прокурор ОСОБА_4

- слідчий ОСОБА_6

- підозрювана ОСОБА_5

- захисник ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад клопотання.

Слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому зазначив про встановлені обставини кримінального провадження, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, про яку повідомлено ОСОБА_5 , та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, просив застосувати до неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Позиції учасників.

Прокурор зі слідчим клопотання підтримали.

Підозрювана проти задоволення клопотання заперечила, підтримала думку свого захисника.

Захисник просив у задоволенні клопотання відмовити, посилаючись на необґрунтовану підозру та недоведеність заявлених ризиків. Зауважив, що у випадку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив визначити ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у мінімальному розмірі.

Встановлені слідчим суддею обставини.

Представниками Російської Федерації на тимчасово окупованій території Донецької області створено підпорядковану, керовану та фінансовану Російською Федерацією окупаційну адміністрацію, в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України.

При цьому, представники підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території Донецької області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів, є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу Російської Федерації.

22.05.2002 року на території України відповідно до чинного законодавства України було зареєстровано юридичну особу приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ» код ЄДРПОУ 03361075, зареєстроване за юридичною адресою: 84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Південна, будинок 1, до складу якого входить філія Красноармійське управління по газопостачанню та газифікації код ЄДРПОУ 20316981 зареєстроване за юридичною адресою: 85300, Донецька область, Покровський район, місто Покровськ, вулиця Степана Бандери, будинок 154, до котрого в свою чергу входить Донська дільниця Докучаєвського відділення.

До початку повномасштабного вторгнення громадянка України ОСОБА_5 обіймала посаду начальника Донської дільниці Докучаєвського відділення Красноармійського управління по газопостачанню та газифікації АТ «Донецькоблгаз».

Розуміючи вище викладені обставини у громадянки України ОСОБА_5 обізнаної про факт ведення вказаною державою агресивної війни проти України, невизнання РФ поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані її території, з мотивів непогодження з політикою чинної влади в Україні та підтримки входження тимчасово окупованих територій України до складу Російської Федерації, виник умисел на співпрацю з державою-агресором та її окупаційними органами влади.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 16.01.2015 на тимчасово окупованій території, а саме в м. Донецьк Донецької області окупаційною адміністрацією створено так зване «Государственный концерн «Донбассгаз»», яке здійснює господарську діяльність у взаємодії з підприємствами та адміністраціями окупаційної влади.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 у не встановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 30.05.2022, після повної окупації військовослужбовцями збройних сил Російської Федерації території смт. Донське Волноваського району Донецької області, перебуваючи на території зазначеного населеного пункту, усвідомлюючи, що в Україні введено воєнний стан, керуючись ідеологічними та корисливими мотивами, умисно, добровільно погодилась на співпрацю з окупаційною владою російської федерації, та добровільно прийняла пропозицію обійняти посаду так званого «начальника участка пгт. Донское Докучаевского управления по газоснабжению и газификации Государственного Концерна «Донбассгаз»», який розташований за адресою: Донецька область, Волноваський район, смт. Донське, вул. Кошового, буд. 2а.

Обіймаючи посаду так званого «начальника участка пгт. Донское Докучаевского управления по газоснабжению и газификации Государственного Концерна «Донбассгаз»» у незаконно створеному підприємству на тимчасово окупованій території, з метою завдання шкоди Україні, реалізовувала рішення держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора в частині організації фінансово-господарської діяльності окупованого підприємства на території тимчасово окупованого смт. Донське Волноваського району Донецької області.

Так, використовуючи матеріально-технічну базу підприємства філії Красноармійського управління по газопостачанню та газифікації ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» код ЄДРПОУ 20316981 зареєстроване за юридичною адресою: 85300, Донецька область, Покровський район, місто Покровськ, вулиця Степана Бандери, будинок 154, яке перебуває на тимчасово окупованій території Волноваського району Донецької області, органи окупаційної влади створили «участок пгт. Донское Докучаевского управления по газоснабжению и газификации Государственного Концерна «Донбассгаз»».

Усвідомлюючи вказані вище обставини, громадянка України ОСОБА_5 будучи начальником Донської дільниці Докучаєвського відділення Красноармійського управління по газопостачанню та газифікації АТ «Донецькоблгаз» у не встановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 30.05.2022 року (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) по теперішній час, перебуваючи за адресою місця знаходження «участка пгт. Донское Докучаевского управления по газоснабжению и газификации Государственного Концерна «Донбассгаз»», а саме Донецька область, Волноваський район, смт. Донське, вул. Кошового, буд. 2а, керуючись злочинним умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчиняла умисні дії з надання допомоги представникам окупаційної адміністрації держави-агресора з метою завдання шкоди Україні шляхом передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам окупаційної адміністрації держави-агресора, а саме передала увесь комплекс споруд, устаткування, рухомого та нерухомого майна, продовольчої сировини, яка належала та зберігалась на території підприємства філія Донської дільниці Докучаєвського відділення Красноармійського управління по газопостачанню та газифікації АТ «Донецькоблгаз», розташованого на тимчасово окупованій території Волноваського району Донецької області.

З метою завдання шкоди Україні, вчиняючи дії спрямовані на системну допомогу окупаційній адміністрації держави-агресора у встановленні та зміцненні окупаційної влади, а також недопущення контролю української влади, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, ОСОБА_5 перебуваючи на посаді начальника «участка пгт. Донское Докучаевского управления по газоснабжению и газификации Государственного Концерна «Донбассгаз»», залишилась на окупованій території Донецької області, обійняла вказану посаду у незаконно створеному окупаційною адміністрацією підприємстві.

У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, воєнним станом в Україні, захопленням селище Донське Волноваського району Донецької області та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, в газеті «Урядовий кур`єр» № 83 (8008) від 23.04.2025, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повістку про виклик ОСОБА_5 на 28.04.2025, 29.04.2025, 30.04.2025 за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 22024050000001282 від 27.04.2024, отримання письмового повідомлення про повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, допиту в якості підозрюваного тощо.

Жодного разу у призначений час громадянка України ОСОБА_5 у призначене місце не з`явилась, про неможливість та причини неприбуття не повідомила.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Главою 11 КПК України визначається порядок виклику слідчим, прокурором, судовий виклик і привід.

Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Враховуючи наведені вище обставини, слідчим за погодженням з прокурором 23.04.2025, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України повідомлення про підозру вручено ОСОБА_8 , який є захисником за призначенням.

Таким чином 23.04.2025 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 набула статусу підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, а саме у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинене громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації рішень та дій окупаційної адміністрації держави-агресора, передачу матеріальних ресурсів та інших активів представникам окупаційній адміністрації держави-агресора.

Постановою слідчого від 05.05.2025 на підставі ст. 281 КПК України підозрювану ОСОБА_5 оголошено в розшук.

06.10.2026 о 11 год. 15 хв. ОСОБА_5 затримано на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.

Того ж дня, ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Щодо обґрунтованої підозри.

Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).

Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

-протоколами за результатами проведення НС(Р)Д;

-протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 ;

-протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_5 в порядку ст. ст. 208, 615 КПК України;

-протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від ___.10.2026;

-допитом свідка ОСОБА_9 ;

-допитом свідка ОСОБА_10 ;

-допитом свідка ОСОБА_11 ;

-матеріалами, забраними оперативним підрозділом, які згідно ст. 99 КПК України є документами.

Всі ці документи містять достатні дані для підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваної ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою отримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

При цьому, обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого їй кримінального правопорушення є підтвердженою.

При цьому, стороною захисту не зазначено обставин та не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричетність підозрюваної до кримінального правопорушення, у вчиненні якого їй повідомлено про підозру, або вказували на необґрунтованість повідомленої підозри.

Щодо існування ризиків.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Слідчий вказує на існування ризиків, передбачених п.п. 1 - 5 частини 1 статті 177 КПК України, які, на думку слідчого судді, є підтвердженими.

Підозрювана ОСОБА_5 спроможна:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_5 згідно із ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років, існує ризик, що підозрювана з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке, відповідно до діючого законодавства, пов`язане із позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зокрема на тимчасово окупований території або в РФ.

Крім того, слід врахувати, що підозрювана має зв`язки з представниками держави-агресора, і з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи, що в Україні не обмежують жінок на перетин кордону під час воєнного стану, може, за допомогою волонтерських організацій, виїхати за межі України.

2) підозрювана може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у справі, або стосовно злочинів про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування.

3) незаконно впливати свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки на даний час органом досудового слідства не встановлені всі особи причетні до вчинення даного злочину, а також свідки протиправної діяльності, що у випадку застосування до ОСОБА_5 запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, створить передумови для продовження спілкування ОСОБА_5 з вказаними особами та впливу на свідків у даному кримінальному провадженні.

Слід також зазначити, що ризик незаконного впливу на експертів є актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання за необхідності показань від осіб, які є експертами, у кримінальному провадженні, а саме усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. ст. 23, 356 КПК України.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України;

4) перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином, а саме: ОСОБА_5 у разі застосування до неї запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, зможе попередити інших невстановлених осіб, із якими вона підтримувала контакт для здійснення протиправної діяльності, про необхідність зміни акаунту чи способів зв`язку, чим унеможливить подальше документування вчиненого злочину;

Вказані ризики встановлені з урахуванням того, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років.

Висновки.

Слідчим суддею встановлена обґрунтована підозра. Також слідчим суддею встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.

Оскільки інкриміноване підозрюваній кримінальне правопорушення входить до вищевказаного переліку, то з огляду на обґрунтовану підозру та наявність ризиків, в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою клопотання підлягає задоволенню.

Щодо строку дії запобіжного заходу.

У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

В подальшому згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.

Досудове розслідування має бути закінченим до 27.10.2026 року, а тому саме до цього строку в межах 60 днів слідчий суддя може застосувати запобіжний захід.

Щодо застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Частиною 4 статті 183 КПК України передбачений вичерпний перелік, коли суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

Так, у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Однак, суд звертає увагу на те, що вищевказаною статтею законодавець надає право суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи його продовження не визначати розмір застави, однак дана стаття не є нормою прямої дії, тобто не містись обов`язкового характеру, а тому враховуючи те, що ОСОБА_5 у квітні 2023 року добровільно виїхала з окупованої території через РФ та Європу і повернулася до України і в подальшому вона багаторазово виїжджала і поверталася в Україну, вона не судима, її син з лютого 2022 року захищає Україну в складі ЗСУ, з огляду на те, що застосування застави є правом, а не обов`язком суду, тому слідчий суддя, з урахуванням вищенаведених ризиків, на її особу, вважає за доцільним визначити їй заставу у межах, встановлених у п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України виходячи з такого.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за №12050/04, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав: «Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується».

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного/обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного/обвинуваченого до слідчого або до суду суд достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, враховуючи матеріальний стан підозрюваної, тяжкість злочину, у вчиненні якого вона підозрюється, дані, що характеризують її особу і наявність вищезазначених ризиків, суд вважає, що застава у зазначених у п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмірах цілком здатна забезпечити виконання належної процесуальної поведінки підозрюваною та може гарантувати виконання нею покладених на неї обов`язків і зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що, у разі сплати його, підозрювана вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та особу підозрюваної, а також обґрунтовану підозру і встановлені ризики, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку підозрювана чи інша особа має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнена з-під варти, при цьому у випадку внесення застави слідчий суддя покладає на неї певні обов`язки.

Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187,193-194,196-197,205,369-372,392-393 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

ОСОБА_5 застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 27 жовтня 2026 року включно.

ОСОБА_5 визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 499 200,00 грн, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, її слід негайно звільнити з-під варти.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою-заставодавцем на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172.

У разі внесення вказаної застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання та роботи (за наявності), залежно від стадії кримінального провадження;

- здати на зберігання до територіального органу ДМС свій паспорт для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за їх наявності);

Вказані обов`язки, в разі внесення застави, покладаються на ОСОБА_5 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України (застава, домашній арешт, тримання під вартою) та може бути накладено грошове стягнення.

Роз`яснити, що за умисне невиконання ухвали суду передбачена відповідальність за ст. 382 КК України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_4 .

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1