Постановление суда № 140473343, 05.10.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа №504/513/24

Провадження №2/504/3023/26

Доброславський районний суд Одеської області

УХВАЛА

05.10.2026с-ще ДоброславДоброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

секретаря Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, сщ. Доброслав, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2, поверх 4, код ЄДРПОУ: 35625014) до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості за кредитними договорами та договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі Товариство) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі- відповідач), про стягнення заборгованості в сумі 94104, 00 грн. з яких:

Заборгованість за договором позики № 5352398 в розмірі 16315,00 грн., з яких 5500,00 грн. сума заборгованості за тілом позики, 10815,00 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами;

Заборгованість за кредитним договором № 27667-02/2023 в розмірі 38989,00 грн, з яких 10000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 28989,00 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами;

Заборгованість за кредитним договором № 36359-03/2023 в розмірі 38800,00 грн, з яких 10000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 28800,00 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

В обґрунтування позову зазначено, що 22.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 5352398.

10.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір Факторингу № 10/08/2023, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договорами.

Так, згідно до реєстру боржників від 10.08.2023 року до Договору факторингу № 10-08/2023, позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 у сумі 16315 грн., з яких 5500,00 грн. сума заборгованості за тілом позики, 10815,00 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Окрім того, 17.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 27667-02/2023.

26.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю ««ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір Факторингу № 26092023, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги.

Так, згідно до реєстру боржників від 26.09.2023 року до Договору факторингу № 26092023 від 26.09.2023 року, позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 у сумі 38989,00 грн, з яких 10000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 28989,00 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Окрім того, 23.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 36359-03/2023.

30.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» укладено Договір Факторингу № 3072023, відповідно до умов якого до ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» перейшло право грошової вимоги до відповідача.

27.10.2023 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір Факторингу № 27102023, відповідно до умов якого до ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до відповідача.

Так, згідно до реєстру боржників від 27.10.2023 року до Договору факторингу № 27102023, позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 у сумі 38800,00 грн, з яких 10000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 28800,00 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Оскільки, станом на день пред`явлення даного позову до суду відповідачем не виконано взятих на себе зобов`язань згідно вищевказаних кредитних договорів позивач просить вимоги позову задовольнити повністю.

Відповідач не погодилась, надала відзив на позов.

Зокрема, зазначила, що Договором позики №5352398 від 22.03.2023 р. встановлено, зокрема, строк позики - до 10.06.2023 р. (80 днів).

Тобто, у даному випадку, нарахування передбачених договором процентів можливе лише до 10.06.2023 р. Враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд вважає, що право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування, тобто після 10.06.2023 р., а тому з 11.06.2023 р. позивач не мав права нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а мав право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, але таких вимог не заявляв, тому суд вирішує справу в межах заявлених позовних вимог.

З матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості за Договором позики, вбачається, що проценти за користування позикою до 10.06.2023 становлять 3729,00 грн., заборгованість за сумою позики 5500,00 грн.

Таким чином, на думку відповідача, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню позика у розмірі 9229,00 грн., яка складається з суми позики за договором 5500,00 грн., проценти за користування позикою 3729,00 грн. Щодо заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №27667-02/2023 від 17.02.2023 р. в розмірі 38989,00 грн.

Відповідач вважає, що позовна вимога, про стягнення процентів, які нараховані після спливу строку кредитування тобто після 01.04.2023 р. в розмірі 22490,00 грн. не підлягають.

Строк кредитування становить до 12.05.2023 р., тобто відповідач правомірно користувався кредитними коштами до цієї дати. Щодо заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №36359-03/2023 від 23.03.2023 р. в розмірі 38800,00 грн.

Відповідач вважає, що позовна вимога, про стягнення процентів, які нараховані після спливу строку кредитування тобто після 16.04.2023 р. в розмірі 26300,00 грн. не підлягають задоволенню.

Окрім того, відповідач вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставину переходу права вимоги за договором про надання фінансового кредиту №27667-02/2023 від 17.02.2023 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТРУМ ГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Відповідач вважає, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» відсутнє право на надання послуг з факторингових операцій, тому необхідно прийти до висновку, що даний договір факторингу №3072023 від 03.07.2023 р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» є нікчемним, оскільки не відповідає вимогам законодавства, і тому вважає, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не набуло права грошової вимоги за кредитним договором про надання фінансового кредиту №36359-03/2023 від 23.03.2023 р. в розмірі 38800,00 грн. до відповідача.

Відповідач вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було подано позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 94104,00 грн., без належних доказів підтвердження дійсної заборгованості відповідача перед позивачем: відсутні квитанції отримання кредитних коштів відповідачем від первісних кредиторів, відсутні сторінки у договорах факторингу (відступлення прав вимоги), відсутні квитанції оплати по договорам факторингу.

Тому, відповідач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме здійснити стягнення заборгованості за договором позики №5352398 від 22.03.2023 р. в загальному розмірі 9229,00 грн., який складається з: 5500,00 грн. сума позики, 3729,00 грн. проценти.

Таким чином відповідачка оспорює як сам факт укладення кредитних договорів так і отримання коштів за цими кредитними договорами.

Окрім того, відповідачка оспорює правомочність первісного кредитора на фінансову діяльність, та сам факт набуття позивачем права вимоги за кредитним договорами.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у поданому позові просить у разі неявки відповідача постановити по справі заочне рішення та за відсутності позивача.

Представник відповідача та відповідач повідомлені належним чином про дату, час та місце проведення судового розгляду справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Положеннями статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Суд першої інстанйії вважає, що існують правові підстави для дослідження оригіналів доказів, оскільки, на думку відповідача, представлені позивачем копії доказів не доводять факт укладення кредитного договору та договору позики між сторонами (первинними кредиторами та позичальрником) а також фактичного перерахування коштів саме відповідачу, яка також поставила під сумнів надані позивачем докази в суді першої інстанції.

Отже, суд на виконання правила статті 95 ЦПК України вважає необхідним витребувати у заявника оригінали електронних доказів.

Суд звертає увагу, що на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

У частинах першій та другій статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Аналогічні процесуальні положення закріплені у пункті 1 частини другої статті 76 ЦПК України та частині третій статті 100 ЦПК України.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим.

Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (див.: постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 травня 2025 року у справі № 199/9897/22 викладено висновок: «Наказ про передання земельної ділянки у власність, внесений до електронної системи (Електронний документообіг), існує як електронний документ, має юридичну силу оригіналу, якщо він оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. Електронний документ, створений з дотриманням вимог законодавства, має таку ж юридичну силу, як і документ на паперовому носії. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Оцінка електронного доказу здійснюється судом на загальних підставах, передбачених статтею 89 ЦПК України.».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

З урахуванням наведених норм права щодо електронних документів та їх копій, слід витребувати від позивача оригінали письмових доказів у порядку положень статті 95 ЦПК України.

Крім того, використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене Законом України «Про електронну комерцію», де міститься також і його визначення.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Загалом підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів. У свою чергу, поняття «електронний підпис» визначається в чинному Законі України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги (станом на момент укладення спірного договору Закон мав назву «Про електронні довірчі послуги»). Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції закону, чинного станом на момент укладення спірного договору) та пункт 15 частини першої статті 1 чинного Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Отже, загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Про те саме зазначається і у визначенні підпису одноразовим ідентифікатором, що міститься в Законі Україні «Про електронну комерцію»: це дані, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому спосіб такого додавання Законом не визначений, так само, як не визначено того, що саме, крім ідентифікації підпису, має забезпечувати електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Крім цього, варто враховувати те, що поняття електронного підпису є родовим і визначає фактично будь-який вид підпису, що може використовуватися в електронному документообігу. Водночас електронні підписи існують різних видів, частина яких передбачена законодавством, а частина є фактично непойменованими видами підписів (такі як підпис за допомогою біометричних даних або підпис шляхом простої вказівки свого ім`я в електронному документі).

Так, Закон України «Про електронну комерцію» називає і визначає такий вид підпису, як електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Водночас Закон України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (у редакції, чинній станом на момент укладення спірного договору - Закон України «Про електронні довірчі послуги») спеціально передбачає такі види електронних підписів, як кваліфікований електронний підпис (далі - КЕП) та удосконалений електронний підпис (далі - УЕП). Ці підписи найчастіше створюються за допомогою технології криптографічного шифрування і виконують найбільш широке коло функцій з технічної точки зору: вони і ідентифікують підписувачів, і підтверджують їхню згоду зі змістом підписуваного документу, і забезпечують цілісність і незмінюваність підписаного документу.

Фактично, терміни КЕП і УЕП є аналогами терміну «електронний цифровий підпис», яке раніше використовувалося в законодавстві і було передбачено Законом України «Про електронний цифровий підпис», що на сьогодні втратив чинність.

Водночас, вимоги законодавства до КЕП і УЕП є вищими, порівняно з вимогами до інших видів підписів, зокрема, й електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і вказують на спосіб взаємозв`язку цих підписів із документами, які підписуються за їх допомогою.

Так, згідно з пунктом 44 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції, чинній станом на момент укладення спірного договору) УЕП - це електронний підпис, створений за результатом криптографічного перетворення електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис, з використанням засобу удосконаленого електронного підпису та особистого ключа, однозначно пов`язаного з підписувачем, і який дає змогу здійснити електронну ідентифікацію підписувача та виявити порушення цілісності електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис. В свою чергу, КЕП є різновидом УЕП, а тому так само повинен пов`язуватися з підписуваними даними так, щоб забезпечувати можливість виявити порушення цілісності цих даних. Вимоги до УЕП наразі містяться у статті 17-1 Законі України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», а до КЕП - у статті 19 цього Закону.

Отже, якщо порівнювати електронний підпис одноразовим ідентифікатором із КЕП та УЕП, то основною і єдиною вимогою до першого є забезпечення ідентифікації особи підписувача, тоді як вимоги до КЕП і УЕП стосуються також забезпечення цілісності і незмінюваності даних, що ними підписуються. Тому КЕП і УЕП з технічної точки зору прикріплюються до підписуваних ними даних так, що факт їх використання є очевидним - таке використання змінює формат підписуваного файлу і вимагає застосування спеціальних програмних засобів для перевірки цих підписів і відкриття підписаного з їх допомогою файлу. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином - він може додаватися до них у будь-який спосіб. Головне, щоб спосіб його додавання до підписаних даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача.

У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача.

Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача.

Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта елеткронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

Суд першої інстанції вважає, що питання достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору є ключовим у цій справі, оскільки від нього залежить те, чи може цей договір уважатися укладеним у письмовій формі або щонайменше чи можуть окремі його положення вважатися такими, що оформлені саме письмово.

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога частини першої статті 207 ЦК України).

Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду.

Воно стає питанням доказування цілісності і незмінюваності електронного документа, в якому міститься відповідний електронний договір, тобто переходить у площину процесуального права.

Тому, якщо сторона, яка посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на певний електронний договір або окремі його положення, не може довести цілісність і незмінюваність цих положень після укладення відповідного договору, в той час, як інша сторона заперечує факт цілісності і незмінюваності, то відповідні положення договору не можуть бути застосовані, тобто, фактично, є нікчемними.

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Питання про те, як суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінюваність електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Так, згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду, із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо ж електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису (не КЕП чи УЕП), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документу до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо.

При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

Так, згідно із частиною першою статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

При цьому, згідно із частиною третьою ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Водночас частиною п`ятою цієї статті передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу.

Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, якщо до суду подано копію електронного доказу, це саме по собі не означає неприйнятність такого доказу як такого.

Лише якщо в учасника справи або в суду виникне сумнів щодо цього доказу, то суд може витребувати в учасника справи, який надав таку копію, оригінал електронного документа.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Оскільки електронний підпис не завжди може міститися безпосередньо на самому електронному документі або в файлі, який містить цей документ, а може існувати окремо, поєднуючись із електронним документом лише логічно, то з технічної точки зору оригінал електронного документу може зберігатися в декількох файлах, на декількох веб-сторінках, серверах тощо.

Тому ознайомлення з таким оригіналом може передбачати вчинення таких дій, як, наприклад: (а) візуальний огляд веб-сторінок, на яких розміщено електронний документ та його електронний підпис; (б) візуальний огляд файлу, в якому зберігається електронний документ, а також акаунту учасника справи на сервісі електронної пошти, який підтверджує, що певній особі засобами електронної пошти надсилався саме цей файл і саме з цього акаунту учасника справи; (в) візуальний огляд інформаційно-комуніційної системи, власником якої створено електронний документ та можливість авторизуватися в цій системі для її користувачів, а також отримати від власника системи відповідний електронний документ за допомогою технічних засобів цієї системи або іншої.

Отже, можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний.

Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з`ясувати:

(а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі;

(б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо);

(в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди.

Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку.

Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа.

Для здійснення відповідного огляду інформаційно-комунікаційної системи з метою ознайомлення з оригіналом електронного документа, у залежності від доказування і з урахуванням конкретних обставин справи, суд може залучити спеціаліста або призначити відповідну судову експертизу (статті 74, 103 ЦПК України).

Тому задля забезпечення принципу змагальності, у зв`язку із фактичним запереченням ОСОБА_1 факту укладання в електронному виді як договору кредиту № 27667-02/2023 від 17.02.2023 року, так і договору кредиту № 36359-03/2023 від 23.03.2023 року, отримання на власні рахунки (рахунок) кредитних коштів, суд першої інстанції, в порядку статті 95 ЦПК України вважає доцільним витребувати у ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ОРИГІНАЛИ електронного договору № 27667-02/2023 від 17.02.2023 року, так і договору кредиту № 36359-03/2023 від 23.03.2023 року, покрокові дії позичальника в електронній системі щодо укладення вказаних електронних договорів, оригінали (чи належним чином завірені) банківських (чи інших платіжних) документів, на підтвердження перерахування грошових коштів за кредитом та позикою на рахунки (рахунок) ОСОБА_1 , докази належності рахунків на які переказані грошові кошти саме ОСОБА_1 .

Оскільки подальший розгляд справи по суті без отримання вказаних оригіналів документів неможливий, слід оголосити перерву у розгляді справи.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 95, 258-260, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Витребувати у ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ОРИГІНАЛИ електронного договору № 27667-02/2023 від 17.02.2023 року, так і договору кредиту № 36359-03/2023 від 23.03.2023 року, покрокові дії позичальника в електронній системі щодо укладення вказаних електронних договорів, оригінали (чи належним чином завірені) банківських (чи інших платіжних) документів, на підтвердження перерахування грошових коштів за кредитом та позикою на рахунки (рахунок) ОСОБА_1 , докази належності рахунків на які переказані грошові кошти саме ОСОБА_1 .

Надати можливість представити суду докази підписання сторонами відповідних договорів факторингу (відповідач у відзиві посилається на відсутність відповідного підпису у договорі (договорах) факторингу.

Оголосити перерву у розгляді справи.

Призначити наступне судове засідання на 25.02.2027 року о 10:00 год.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяВ. К. Барвенко